Юнацький колектив київського «Динамо» став першою українською командою, яка повинна була зіграти офіційний поєдинок у жахливий, воєнний час. У час, коли думки пов’язані далеко не з футболом, а з тим, що доводиться переживати українському народу. Футбол у нинішній ситуації – це так звана «віддушина», завдяки якій вдається хоча б на декілька годин акцентувати свою увагу на нетрагічних подіях. Хтось, як дорослі команди «Динамо» і «Шахтаря», зараз будуть проводити благодійні поєдинки для гуманітарної та фінансової допомоги, а хтось, як вихованці київської академії, вимушені виконувати свої обов’язки. Взагалі, наскільки Ви пам’ятаєте, протистояння з португальським «Спортінгом» в рамках 1/8 фіналу юнацької Ліги чемпіонів повинно було відбутися ще в кінці лютого у мирній Україні.
На той час все виглядало оптимістично – динамівці у божевільному поєдинку пройшли іспанський «Депортіво», а окремі футболісти привернули до себе увагу звичайних вболівальників. Проте, тепер від цього матчу мало хто чекав подвигу. По-перше, кияни, напевно, знаходилися у жахливому ігровому тонусі. Про моральний стан, думаю, і говорити нічого не варто. А от «Спортінг» в свою чергу регулярно виступає у місцевому чемпіонаті кожного тижня, підтримуючи як мінімум хорошу фізичну форму. Але ж, чому не вірити у диво? Тим більше, як показала практика, українці здатні демонструвати свої найкращі якості навіть у найбільш скрутні часи.
«Динамо» U-19 – «Спортінг» U-19 1:2
Голи: Бражко (49, пен) – Кабрал (2, 28)
«Динамо»: Нещерет; Бенедюк, Дячук, Боль, Малиш; Яцик, Бражко, Царенко (Ель Хамлічі, 88); Волошин (Горбач, 90), Близніченко, Діалло.
«Спортінг»: Каллаї; Естевеш, Камара, Фернандеш, Назіньо; Вейга, Ессуго, Фернандеш; Кабрал (Травассош, 82), Рібейро (Шерміті, 63), Меніно (Діаш, 63)
В старті «Динамо» можна було помітити одразу декілька прізвищ, які знайому навіть рядовому вболівальнику українського футболу. Наприклад, Нещерет ще в минулому сезоні протистояв «Барселоні» на «Камп Ноу». Також багатьом знайомий вже Діалло, котрий витворяв просто неймовірні речі на груповій стадії турніру. Його партнер по атаці – молодший Волошин, брат того самого плеймейкера «Десни». У центрі перспективні Бражко і Царенко, котрі встигли потренуватись із основою «біло-синіх», а також капітан Яцик, герой того самого матчу з «Депортіво». Серед інших також виділяється захисник Боль – його уже сватають на підміну Сироті і Забарному.
На жаль, перший тайм видався для динамівців неоднозначним, навіть з перевагою у негативну сторону. Кияни пропустили уже на другий хвилині, але як показали наступні відрізки матчу, «Динамо» могло б диктувати свої умови, якби не ця помилка у дебюті зустрічі. Фактично, свою роль зіграла розсіяність і неуважність, що є звичним для команд, які свій останній офіційний матч проводили більше місяця тому назад. Захисники не розібралися у простій «стінці» португальців, а Нещерет не врятував після, чесно кажучи, не самого важкого удару Кабрала, 0:1.
Згадавши, що вони вже знаходяться на футбольному полі, гравці «Динамо» почали створювати тиск на оборону противника. Більше того, з`явилися моменти, проте ударам бракувало то точності, то сили, то хитрості. І ось коли здавалося, що «Спортінг» не зможе постійно стримувати постійні атаки українців, «Динамо» пропустило вдруге. Знову лівий фланг, знову пасивність зі сторони захисників, і знову невпевнена гра Нещерета – Кабрал ударом в ближній кут подвоїв перевагу лісабонців, 0:2.
Якщо після першого пропущеного кияни одразу завелися, то от при 0:2 немов би опустили руки. До кінця першої половини зустрічі підопічні Костюка не зуміли досягти хоча б якогось успіху біля чужого штрафного майданчику. На полі «розчинився» Діалло, котрого вважали головною ударною силою – легіонер запам`ятався лише епізодом, в якому занадто неправдоподібно малював пенальті. Єдині, кого можна відмітити зі знаком плюс – опорні півзахисники, особливо капітан Яцик. Але і це не рятувало від майже остаточного фіаско, так як «Спортінг» взагалі міг доводити рахунок до розгромного ще до перерви.
Щоправда, динамівцям потрібно віддати належне. Уже у другому таймі, коли в повернення інтриги майже не вірилося, українці ввімкнули другу швидкість. Скоріш за все, Костюк у роздягальні постарався 🙂 І, знаєте, навіть непідготовлене «Динамо» нічим особливо не поступалося своєму іменитому супернику. Спочатку «біло-сині» відіграли один гол, а потім продовжували сіяти паніку серед захисників португальців. Що стосується взяття воріт, то Волошин вміло підставився у районі чужого штрафного, а Бражко холоднокровно розвів м`яч і голкіпера «Спортінга» по різних кутах – 1:2!
Десь до хвилини так 75-ої «Динамо» володіло ініціативою і намагалося вирівняти рахунок на табло. Цікаво було спостерігати за тим, як футболісти ще декілька разів філігранно падали в єдиноборствах, надіючись на черговий призначений арбітром 11-метровий. Проблеми почали з`являтися вже в заключний відрізок зустрічі, тому що кияни великими силами бігли вперед і залишали за спиною вільні зони. «Спортінг» ними, звісно ж, користувався, але довести свої контратаки до логічного завершення не вдавалося – рятував Нещерет і каркас воріт.
Інша справа, яким якісним в кінці кінців вдався фінальний штурм. З однієї сторони, ще декілька можливостей зрівняти рахунок у «Динамо» були. З іншої ж сторони, вихованцям столичного клубу було вже не під силу створювати перманентний тиск на ворота «Спортінга». Чи то фізичних кондицій не вистачало, чи то підводила моральна складова. Проте, реалізуй Діалло з Волошином хоча б один свій вихід практично на рандеву з голкіпером, можна було б очікувати на продовження банкету. А так, програш, нехай і не ганебний, проте трохи болючий, зважаючи на кількість змарнованих у другому таймі моментів.