«Я волію мовчати, якщо я говорю, то в мене великі проблеми», – крилата фраза, яка літом 2020 року вмить стала культовою та розлетілась по всіх медіа-ресурсах. Хто б міг подумати, що вже весною 2022 року автор цієї цитати доволі прямо прокоментує події, які відбуваються в Україні: «Зупиніть війну. Цю війну та всі інші. Стоп. І якщо мені потрібно говорити це щодня, я буду говорити це щодня. Я не хочу говорити про політику. Я цікавлюся політикою, але не говорю про неї публічно. Проте я скажу, я прокричу і буду кожного дня повторювати, що війна повинна припинитися». Саме таку заяву про вторгнення орків і недолюдей в суверенну державу в березні оприлюднив головний тренер «Роми», Жозе Моурінью.
Так, можливо комусь цих слів буде недостатньо. Але, посил португальця та його позиція зрозуміла, й, якби там не було, він заслуговує на хоча б якусь повагу. Сама «Рома», до слова, ще раніше долучилася до програми надання надзвичайної допомоги для захисту та допомоги українським біженцям.
Якщо розібратись, то «особливий» завжди був тією особистістю, в людських якостях якої не варто сумніватись. «З хорошими хлопцями неможливо перемагати», – ще одне відоме висловлювання Жозе, в якому він відверто злукавив. Постійно наголошуючи на те, який він «бедбой», португалець обманював і себе, і своє близьке оточення, яке знає його не лише по скандальним заголовкам у газетах. Робив це Моур, звісно, навмисно, розуміючи, що саме завдяки такій манері поведінки він став тим самим «особливим» тренером у історії світового футболу.
До того ж, футбол – це не лише про спорт та досягнення, а ще й про комерцію, бізнес, та, особливо, медійність. Моурінью – унікальний персонаж, який досяг успіху в усіх наведених аспектах. Одним словом, чудовий шоумен та не менш крутий тренер. Хоча, з останнім багато хто може посперечатися.
Вчора «Рома» врешті-решт впоралась із норвезьким «Буде-Глімт», гарантувавши собі путівку в півфінал Ліги конференцій УЄФА. Важко сказати, що цей момент якимось чином згладив відверто невдалий дебютний сезон римлян під керівництвом Моурінью. Останнім часом прийнято вважати, що Жозе втратив свою хватку. Мовляв, португальський спеціаліст не встигає за трендами.
Осінню 2020 року на платформі Netflix вийшов документальний фільм із Моурінью в статусі головного героя. В розмові тет-а-тет із журналістом «особливий» виділив 5 головних порад тренерам, аргументуючи думки власним пережитим досвідом. Але, перш, ніж перейти до аналізу порад Жозе, дамо собі відповідь на запитання, чи дійсно він може чогось навчити своїх молодих колег по цеху? Насправді, Моур – це саме та знакова фігура, до чиїх вказівок варто прислуховуватися. На фоні останніх невдач футбольне суспільство начебто забуло, як португалець зробив собі ім’я. Він, власне, не провалився ні в одному з своїх клубів.
За спиною Моурінью вже більше тисячі офіційних поєдинків. Ювілей «зе спешл ван» святкував у першому колі Серії А в матчі з «Сассуоло». Та й не дивно, що та зустріч склалася за голлівудським сценарієм, у цьому весь Жозе – римляни здобули перемогу в компенсований час, а наставник видав неймовірний ривок до своїх підопічних і вболівальників через все поле.
Якщо згадати його кар’єрну драбину, то хвалитись своїми показниками «особливий» може до кінця життя:
– Шлях від дебюту на посту головного тренера до переможця Ліги чемпіонів Жозе пройшов за 4 роки. Всього один сезон знадобився йому для того, щоб перетворити кризисний «Порту» в гранд європейського футболу. Два чемпіонства, два головних трофеї на міжнародній арені, близькі відношення з вболівальниками – це головні досягнення Моура. По суті, ту команду він побудував із нуля. 11 з 13 португальських тріумфаторів ЛЧ були запрошені зі скромних клубів з ініціативи Жозе, в тому числі з його колишньої команди, «Лейрії». А що стосується фанів, то філософія тренера була проста. Район, де улюбленим клубом жителів є «Порту» – не найпрестижніший, точніше, один із найбідніших. Тому Моурінью доносив своїм футболістам наступне: «Ці люди кожен день важко працюють, щоб заробляти собі на життя. Саме тому вони мають право потребувати від вас такої ж самовіддачі й самопожертви». У підсумку, «Порту» два роки при Жозе не програвав на домашній арені. Цікаво, що пізніше колишній президент «Бенфіки», звідки «особливий» пішов із скандалом на старті кар’єри, заявив: «Поверніть мене в часі, і я зробив би все, щоб залишити Моурінью». Ну, вибачте, Мануеле Віларіньо, але доля розпорядилась по-іншому;
– Наступним кроком Жозе був «Челсі». Тут він вперше назвав себе «особливим», тут він створив собі репутацію «скандаліста» та «ворога преси», тут він кидав свої золоті медалі на трибуни, тут він втрапляв у конфлікти з ультрас «Ліверпуля». Одним словом, насичене було життя. З іншої сторони, тут він здобув перше для лондонців чемпіонство за 50 років, тут його зі сльозами на очах проводжали фанати після закінчення терміну контракту, тут він здобув повагу своїх іменитих колег по цеху. Але, як сказав сам Моур, «футбол створений для того, щоб конкурувати». Тепер він хотів поконкурувати в Серії А;
– «Інтер» – безумовно, пік кар’єри Моурінью. Требл із командою, яку ніхто не записував у фаворити, багато чого вартий. Однак, «особливий» був би далеко неособливим, якби не продовжив тішити публіку. Фраза «нуль трофеїв» у адрес суперників, конфлікт з Марчело Ліппі та Фабіо Каннаваро, жест скованих в наручниках долонь на знак протесту арбітрам, чергові непорозуміння з пресою («Я заради Вас активно вивчаю італійську, а Ви мене зневажаєте»), бійка з Віктором Вальдесом та веселі історії з Маріо Балотеллі. В кінці кінців, болюче розлучення, яке сталося одразу фінального свистка переможного фіналу Ліги чемпіонів. Стримати емоції тоді не вдалося. Відео ситуації, коли Жозе вибіг із машини задля обіймів із Марко Матерацці – один із найщиріших моментів в історії футболу. Й, напевне, єдиний епізод на нашій пам’яті, коли Матерацці своїм вчинком викликав позитивні емоції;
– Зраджувати своїм принципам Жозе не міг. Ну не в його це стилі перебувати в абсолютному комфорті. Він прийняв новий виклик – змінив тепле місце в Мілані на гаряче крісло в Мадриді, де вірогідність появи серйозних проблем була майже стовідсотковою. Хтось вважає цей період у історії «Реалу» провальним, але це знову хибне враження. По-перше, ексцентричність Моура відповідала тому комерційному вектору розвитку, якого старався дотримуватися «Королівський клуб». По-друге, головним конкурентом «вершкових» тоді була непереможна «Барселона», для боротьби з якою потрібні були не лише сильні спортивні якості, але й зухвалі риси характеру. Так, були й 0:5 від каталонців, але був і тріумф в Кубку Іспанії, вперше за 18 років. Були й розчарування фанатів, але було й довгоочікуване чемпіонство. Був і півфінал Ліги чемпіонів із «Баварією», поразку в якому важко списати на Жозе. В серії пенальті промахи допустили багатомільйонні зірки, в тому числі Кака та Роналду, а «особливий» за цим спостерігав на колінах. Кріштіану після матчу заявить, що він «заборгував мадридським вболівальникам трофей Ліги чемпіонів». Форвард свою обіцянку виконає ще не раз, але на той момент Моурінью в клубі вже не буде;
– Далі – повернення в Лондон. Там повторилася найбільш загадкова тенденція в житті «особливого». Всі перемоги припали на другий сезон його перебування в команді (Кубок Ліги, чергове чемпіонство АПЛ), а от третій рік у окремо взятому колективі стабільно видавався для Жозе провальним;
– Після «Челсі» Моурінью наважився на ще більш відчайдушний крок – він очолив «Манчестер Юнайтед». І навіть тут португалець не провалився, незважаючи на дзеркальні думки багатьох прихильників «червоних дияволів». Знову ж таки, Манчестер Жозе залишав на сьомому місці в турнірній таблиці, але ж він був першим з часів епохи Фергюсона, хто виграв більш-менш серйозний титул – Лігу Європи. В порівнянні з тим, чого добилися Моєс, Ван Галь, Сульшер і Рангнік, висновок напрошується сам по собі;
– Більше того, Моурінью в Англії ледь було не зробив неможливе. Португалець залишився в кроці від трофею на чолі «Тоттенгема» (!!!). Але, цього зробити йому не дозволили. Тут варто ставити одразу два питання: «Хто не дозволив?» та «Що не дозволило?». Хто – власники «шпорів». Що – людяність Моурінью та його принципи. Даніель Леві відправив «особливого» в відставку після того, як Жозе в знак протесту Суперлізі відмовився виводити футболістів на ранкове тренування. «Тоттенгем» свій фінал Кубка Ліги програв вже без Моура.
І от, наступний етап, «Рома». Перший сезон Моурінью в Римі важко назвати хоча б «задовільним». Знову постійні скандали, пошуки причин для невдач та багато чого іншого. Якщо ж подивитися на стан справ «особливого» глобальніше, то все не так погано. 5-те поточне місце в чемпіонаті, півфінал єврокубка (нехай і найменш престижного) та залагодження непорозумінь з фанатами. Багатообіцяюче підґрунтя для наступного сезону. Також Жозе проявив лояльність до клубу, відмовившись очолювати «Евертон» після звільнення Рафаеля Бенітеса. Це означає лише одне – «особливий» не заспокоїться, поки не задовільнить свої амбіції в «Ромі».
Питання полягає в тому, чи скористається він тими порадами, які ще два роки тому давав іншим тренерам. Отже, розбираємо, що такого Моурінью наговорив у розмові з представником Нетфліксу, та чи дотримується він у «Ромі» створених ним самим правил.
1. Зрозумій потреби публіки
Ця тема вже мимохіть згадувалася вище. Даючи розгорнуту відповідь, Моурінью приводить в приклад період свого перебування в «Порту». Як вже було сказано, Жозе одразу спробував зрозуміти, що потрібно зробити для повернення довіри та підтримки зі сторони трибун, зі сторони місцевих ультрас та простих вболівальників. Тобто, він підлаштовував команду й стиль футболу під побажання та вимоги фанатів. Вийшло на «ура!». Одного разу «особливий» сказав наступне: «З тим складом «Порту» ми досі в чудових відносинах. Якщо хтось з нас потребуватиме допомоги, то всі ми в цю ж мить будемо на порозі його домівки».
В принципі, подібну атмосферу Жозе створював у кожному своєму колективі. «Порту» – само собою, «Челсі» – вивішені плакати «Моурінью – наш Прем’єр Міністр», «Інтер» – сльози під час прощання з Матерацці, «Реал» – моменти, коли футболісти ставали за свого наставника горою в зіткненнях із каталонцями в ель-класіко та інше.
Не дивно, що й в «Ромі» португалець швидко знайшов спільну мову з вболівальниками, нехай не без труднощів. Слабо віриться, що комусь іншому римські фанати пробачили б ту поведінку та деякі результати, до яких іноді призводила робота Моура.
2. Якщо ти готовий до найгіршого, значить – ти готовий
Цією фразою Моурінью описав жеребкування плей-офф раунду того самого тріумфального розіграшу Ліги чемпіонів 2004 року. Тоді на стадії 1/8 фіналу португальці здолали «Манчестер Юнайтед», команду, яку вважали найсильнішою в Європі. Жозе розповів, що стало секретом того успіху.
Виявляється, напередодні жеребу він навмисно нагнітав ситуацію. В роздягальні, в особистих діалогах із футболістами, в різноманітних інтерв’ю, всюди він повторював, що хоче зіграти з «Юнайтед». Ось як ці дії пояснює сам Жозе: «Я розумів, що створюю безпрограшне положення. Якщо я зможу довести своїм хлопцям, що отримати «МЮ» – це найкращий з можливих варіантів, то вони радісно відреагують на, насправді, невдалий для нас розвиток подій. Якщо ж нам випаде хтось інший, то ще краще, адже тоді ми б протистояли менш сильному опоненту». Не даремно говорять, що головний тренер – це і психолог, і вихованець, і, при потребі, навіть друга мама.
Чи провертав «особливий» цей трюк ще декілька разів на своєму шляху? Згадайте лише, що він говорив про тимчасове лідерство «Тоттенгема» в АПЛ. Він наголошував, що завжди слід очікувати ігрового спаду та проблем. Мораль проста – якщо підопічні будуть готові до серії невдалих матчів, то їм швидше вдасться вийти з психологічної кризи.
В «Ромі» історія повторюється. Після 1:6 від того ж «Буде-Глімт» команда Жозе не деморалізувалася, а одразу через декілька днів стала першим суперником, який зміг відібрати очки в тоді ще непереможного «Наполі». Також варто звернути увагу, як «особливий» давить на футболістів під час спілкування з пресою, постійно скаржачись на кадрові проблемі. Таким чином, як вважають експерти, він визначає для себе найголовніші риси характеру гравців. Хто прийме ці слова занадто близько до серця та почне ображатись – не заслуговує бути в команді. Хто ж, навпаки, почне на тренуваннях доводити зворотне – боєць, на якого можна розраховувати. Саме тому в багатьох фанів «Роми» є надія, що подібна «чистка» принесе користь вже в наступному сезоні.
3. «Андердоги» атакують
Продовжуючи тему протистояння з «Манчестер Юнайтед», Моурінью згадав про те, яким чином «Даврду вдалося здолати Голіафа» на «Олд Траффорд». У тому поєдинку португалець обрав тактику «вичікування». «В таких важливих матчах важливу роль відіграють трибуни. Якщо вболівальники впевнені в результаті й помічають такий самий настрій в футболістів, то децибели перевищують ліміт. Якщо ж є страх та невпевненість, вони затихають. Це саме ті моменти, коли андердоги повинні атакувати», – підкреслює Жозе.
Португальці дійсно терпіли до 80-ої хвилини, після чого організували фінальний штурм на ворота манкуніанців. «Олд Траффорд» мовчки спостерігав. У підсумку, нерви в господарів поля здали. Штрафний удар, рикошет, добивання, гол, ще один легендарний ривок Моурінью до кутового прапорця.
Особливий радів разом із хлопцями, в яких він свого часу повірив. «Я не треную футболістів. Я – треную футбольні команди. Ти не можеш прийти та вчити Роналду, як правильно бити по м’ячу. Задача наставника – це пояснити, як той чи інший гравець повинен діяти в різноманітних ситуаціях з точки зору тактики», – пояснював Моурінью той факт, що йому вдавалося бути успішним як в топ-командах, так і на чолі кризисних колективів.
«Рома» також не вважалась фаворитом поточного сезону Серії А. Однак, це не завадило римлянам видати непоганий весняний відрізок, який дозволив обійти «Аталанту» та «Лаціо». До слова, тепер відстань від топ-4 – всього 5 залікових пунктів.
4. Деякі правила створені для того, щоб їх порушувати
Своє прізвисько «особливий» Моурінью отримав не лише через те, що сам себе так назвав на першій прес-конференції у Лондоні. Його статус підтверджували його витівки. Виявляється, на всякі дурниці Жозе наважується не лише для зайвого шуму в пресі, але й заради благої справи. Як, наприклад, у матчі Ліги чемпіонів проти «Баварії» на чолі «Челсі».
В тому сезоні лондонці пройшли в 1/8 фіналу «Барселону», але Жозе… дискваліфікували на чвертьфінал. Це доволі відома історія – португалець почав відкрито звинувачувати наставника каталонців Франка Райкарда за нібито домовленість з арбітрами, що не дуже сподобалося офіційним представникам УЄФА. Цей епізод комітет оцінив як спробу «дестабілізувати суперника». Як наслідок, Моур не мав права знаходить разом із командою під час домашньої зустрічі з «Баварією».
Проте, Жозе вирішив, що обмеження – не для нього. Він спробував перехитрити наглядачів. «Я задався питанням: «Чи ризикувати мені своєю кар’єрою?» Потім я збагнув. Я потрібен моїм хлопцям», – згадує свої дії Моурінью. За декілька годин до початку поєдинку, коли на стадіоні ще нікого не було, він приїхав у підтрибунне приміщення. План був дурним, зате ефективним – Жозе сховався в «боксі» для брудної білизни в роздягальні. Звісно, його почали шукати, коли камери ніяк не могли зловити наставника серед обличь у віп-ложі арени. Але, марно. До слова, те протистояння закінчилось з рахунком 4:2 на користь «аристократів».
Пройшло досить багато часу з того моменту, однак Моурінью не змінився. Ось, наприклад, він виліз на рекламний щит, який знаходився за парканом, щоб надалі керувати своїми підопічними після вилучення в матчі Серії А. Фактично, він не порушував жодний регламент, адже знаходився за межами поля. Зрозуміло лише одне – Жозе схиблений на футболі. Настільки, аби віддавати всього себе футболістам. Що-що, а бажання до кінця захищати своїх улюблених підопічних в «особливого» не відбереш. А правила… а за те, що ти дотримуєшся всіх правил, у спорті трофеїв не вручають.
5. Поїзд не зупиняється двічі
Це п’ятий, та заключний пункт, який виокремив Моурінью в документальному фільмі. В той же час, це єдиний пункт, який наразі не має нічого спільного з його перебуванням у «Ромі». Тут Жозе згадав момент, який надовго залишиться зображеним на сторінках історії світового футболу – прощання з «Інтером».
«Особливий» детально пояснив, чому наважився на такий крок. Ні, причиною стали не лише амбіції, бажання змінити середовище та прийняти новий виклик. «Поїзд не зупиняється двічі», – Моурінью додав, що великі шанси можуть випадати лише раз у житті.
«Хто може бути впевненим, як складеться його подальша доля? Знаєте, мій батько також був тренером. Одного разу він працював у скромному португальському клубі. Йому вдалося вивести команду в фінал Кубку. Неймовірне досягнення для цього містечка. Його тоді носили на руках, проголосивши легендою. Вгадайте, що трапилося через декілька місяців? Батька звільнили за погані результати», – розповідає Жозе. А дійсно, якби він відмовив «Реалу»? Чи була б через деякий час інша пропозиція? А якби в «Інтері» почався спад? А якби «особливий» поїхав із Мілану не «на коні», а «під конем»?
Моурінью не любить покидати команди на мінорній ноті. Виняток – «Манчестер Юнайтед», але, парадокс, і там він став найбільш успішним тренером за останні 10 років. Варто нагадати, що до його призначення манкуніанці чотири роки поспіль не піднімались вище 4-го місця, а в перший повноцінний сезон із «особливим» закінчили з срібними медалями.
Поїзд не зупиняється двічі. Тому Жозе й поїхав в Рим. Він ж міг чекати на пропозиції більш статусних клубів, а не брати під свою опіку команду, яку частково розвалив Паулу Фонсека. Проте, чи були б ці пропозиції від інших клубів? Залишитись безробітним – катастрофа для амбітного «спешл ван». «Футбол створений для того, щоб конкурувати», – життєвий принцип Моура, який чітко описує його ставлення до справи, якій він присвятив всього себе. І «Рома» разом з ним просто так не буде погоджуватися на статус міцного середняка Серії А, в цьому можна не сумніватись.