На мундіалі команди відіграли два круги та зробили захід на третій. На відміну від минулого чемпіонату світу, де чемпіон заявив про себе вже в другому матчі, або від крайнього чемпіонату Європи, де чемпіон проявився в першому турі групового турніру, на нинішньому мундіалі жодна команда не зробила впевненої заяви: «Дивіться всі, ми чемпіони!».
Перший тур відкрив, в другий підтвердив наявність трьох команд, які можна розглядати як претендентів на трофей. Це означає лише одне: є купа варіантів розвитку подій, і я не виключаю того факту, що жодна з цих трьох команд не стане чемпіоном. Таке вже було. Було, коли яскраві красиві збірні не витримували й ламалися, розчаровуючи тих, хто в них вірив. Було, коли невиразна збірна, що посіла третє місце в групі та вийшла до плей-офф завдяки якомусь диву, ставала чемпіоном Європи. Було, коли збірна без тактики, стратегії та виконавців, доходила до півфіналу, а то й на до фіналу та опинилася за крок до тріумфу. Власе, було багато чого різного й неймовірного. Відсутність на мундіалі того самого майбутнього чемпіона натякає саме на те, що й тепер є місце для великої несподіванки.
Тим не менш у нас є лише три команди, котрі мають вагомі підстави розраховувати на успіх.
Бразилія
Бразилія приїхала на цей турнір збірною-святом. Як у давні добрі часи. «Ви нам заб’єте, скільки зможете, а ми вам – скільки захочемо». Схожі жарти підзабулись, підзабулись настільки, що, можливо, вже виросло покоління вболівальників, котрі не дуже добре розуміють, про що йде мова. На ЧС-2018 Бразилія дісталася півфіналу, на домашньому мундіалі 2014 року виборола почесне третє місце, проте ввійшла в історію феєрично ганебною поразкою від збірної Німеччини, коли над «чудесниками м’яча» не потішався хіба що дуже ледащий, в 2010-му та 2006-му – зупинилася в чвертьфіналі. Але річ не в результатах. Річ у тім, що Бразилія не виправдовувала звання видовищної та високотехнічної команди. Я б не стала говорити, що повною мірою вона виправдовує його нині, але це, безумовно, дуже цікава збірна. І хоч багато розмов було про те, що без Неймара ця команда не покаже геть нічого, чутки про його незамінність були дещо перебільшені. Бразилія грає в футбол. Той самий футбол, котрого від Бразилії завжди чекали. Питання лише в тому, чи достатньо потужна Бразилія для того, щоб перемагати більш сильних суперників.
Іспанія
Перший матч «Червоної фурії» нагадав нам про непереможну Іспанію з недалекого минулого. Коли все виходить, коли контроль м’яча не просто бездоганний, але й продуманий, коли гострота в кожному русі. Звісно, варто зауважити, що іспанці зустрічалися з не найсильнішим суперником, що, зрозуміло, передбачало і кураж, і певну безшабашність.
Можна сказати, що в другому матчі трапився сильніший опонент, але я не знаю, чи можна нині поставити поруч «Німеччина» та «сильна». Німці суттєво додали в порівнянні з ганебним поєдинком проти Японії, але варто розуміти, що це зовсім не та Німеччина. І цій Німеччині вдалося бути певною мірою гострою та небезпечною. В цьому матчі Іспанія дещо розчарувала й, певно, поставила під сумнів впевненість у тому, що ця збірна може претендувати на визначну перемогу. Річ у тім, що «Червона фурія» проявила доволі серйозну слабкість. У той момент, коли обставини вимагали від збірної докласти зусиль, щоб забити гол, коли суперник огризався та бився, команда обрала тупе перекочування м’яча, яке не реалізовувало жодних цілей. Це не фірмова розкатка «Барселони» чи самої Іспанії, що покликана розтягнути побудови суперника або захистити свої ворота, це тупе перекочування м’яча без належного контролю над ним. Недивно, що Німеччина зрівняла рахунок. Недивно, що Іспанії так і не вдалося повести в рахунку. Якщо ці помилки не буде враховано, Іспанія залишить список претендентів на трофей.
Франція
Вважаю, Дідьє Дешам створив пречудову збірну. Це максимально тренерська команда, розумна, збалансована, тактично підкована. Те, як грає збірна Франції, багатьом не подобається. Більш того, це не має подобатися й мені, оскільки я завжди була прибічником видовищності та супротивником зайвої раціональності за рахунок красоти (хоча зазначу, це суб’єктивне поняття). Тим не менш Франції вдається поєднувати заточеність на результат і вміння грати в футбол. Вона вміє бути сухою та стриманою, вміє бути потужною та розкутою, вона вміє оборонятися, вміє атакувати, вона вміє підлаштовуватися під противника, вміє нав’язувати свою гру. Але все ж, на відміну від минулого мундіалю, я не можу сказати про Францію: в особі Франції ми бачимо майбутнього чемпіона світу.