Український футбол без скандалу – ніби весілля без нареченої. Говорячи про наші реалії, я неодноразово використовувала цю фразу. Те, що український футбол корумпований, відомо всім. Точніше, про це здогадуються. Відомо – це коли факти, докази. У нас же здебільшого все обмежується здогадками, припущеннями та різноманітними кулуарними плітками, які час від часу хтось розповсюджує.
Аж раптом – подія! Президента Української асоціації футболу Андрій Павелко заарештовано. Сенсація! Шок! Насправді ні. Так вийшло, що скандальність уже давно переслідує Андрія Васильовича, тому його репутацію я б назвала неоднозначною.
Андрій Павелко стоїть на чолі українського футболу з 2015 року, коли ще існувала прародителька УАФ – ФФУ. У 2019 році його було успішно обрано членом виконкому УЄФА, хоча наприкінці попереднього року НАЗК (Національне агентство з питань запобігання корупції) повідомило, що депутат Верховної Ради (а Павелко їм був з 2014 року) не може посідати будь-яку посаду в структурах ФІФА та УЄФА. Ну повідомило – й повідомило.
Це не поодинокий випадок, коли до Андрія Павелка були питання. Журналісти видавали розслідування, правоохоронні органи проводили слідство. Ну проводили – й проводили. Втім, деякі аспекти викликали зацікавленість. Скажімо, підзабута історія з футбольними полями, коли в схемі поставок якимось дивом з’явилася компанія, що її заснувала ФФУ (Павелко вже стояв на чолі федерації). Або будівництво бази збірної України в передмісті Києва. «У збірної є база?!» – здивуєтесь ви. Ні, бази немає. Або різні чутки щодо дивної витрати призових, отриманих за участь збірної України в ЧЄ-2020. Та ще багато чого. Якщо зібрати всю інформацію з відкритих джерел про можливі порушення та цікаві схеми, можна уявити собі величезне павутиння, яку було вишукано сплетено та яку міцно тримають надійні опори.
Але ж все це лише домисли та припущення. Тимчасова слідча комісія ВР вивчила питання та зробила висновок, що різного рівня зловживання в УАФ мають масштабний характер. ВР мала заслухати звіт комісії до 15 листопада 2020 року, але так і не заслухала. Отже, певні чутки розповсюджувалися, певна діяльність велася, але жодних результатів не було.
Аж раптом – грім на ясному небі. В рамках розслідування історії з футбольними полями НАБУ (Національне антикорупційне бюро)
провело обшуки, Павелці та генеральному секретареві УАФ Юрію Запісоцькому (звинувачений у розтраті близько 4 млн євро) вручено підозру, обидва заарештовані на два місяці. Щоправда, з правом внесення застави. Застава, а це близько 10 млн гривень, знайшлася. Гроші люб’язно надала компанія, засновницею якої є УАФ. Такий парадокс.
У мережі миттєво з’явилося відео, що було знято під час обшуку помешкання голови УАФ, і глядачі мали змогу оцінити ступінь розкоші, яка доступна скромного футбольному функціонеру. Заради справедливості треба сказати, що українці бачили вже стільки маєтків скромних слуг народу та усіляких чиновників, що кадри розкішних інтер’єрів вразили та обурили набагато менше, ніж свого часу фото падчерки Андрія Павелки з футбольною святинею – Кубком чемпіонів, яке вона виклала в соцмережах чи то не подумавши, чи то через бажання хайпанути.
Але ми відволіклися. Отже, є підозра, є запобіжний захід. Це означає, что процес розпочато. Що буде далі?
Юрист по справі УАФ Деніс Бугай заявив, що жодне обвинувачення не має підстав; що гроші не були розтрачені, а сплачені Пьєрлуіджі Колліні за надані послуги, а слідство просто сховало від суду докази; що НАБУ розслідувало справу більше трьох років, рік тому в Генеральній прокуратурі підтвердили відсутність ознак злочину й передали справу до поліції, аж раптом ця підозра.
Ми розуміємо, що справа може розвиватися будь-яким чином. Павелко можуть визнати винним, Павелко можуть виправдати. За будь-яких розкладів знайдуться ті, хто побачить змову. Засудять – порочать святу людину через політичні цілі, виправдають – відкупився, ви всі однакові. Річ у тім, що за роки різних публікацій і скандалів Андрій Павелко втратив довіру і вболівальників, і журналістів, і взагалі майже всіх. І цю довіру не відновить навіть виправдальний вирок. Для багатьох вироком українському футболу було вже те, що такі поважні легенди футболу, як Олег Блохін, Ігор Бєланов, Олексій Михайличенко та Анатолій Дем’яненко, з’явилися в суді в складі групи підтримки звинувачуваного. Так, це не дивно, але багатьох це зачепило.
Якщо український футбол прагне очиститися від усіх минулих скандалів, якщо прагне досягти нового рівню, якщо прагне розвиватися, звісно, все правління УАФ має піти незалежно від результатів слідства. Правління потребує кардинальних змін. Уся структура управління футболом має змінитися таким чином, щоб не було місця й можливості для того, що вигадати будь-яку схему. Щоб УАФ існувала для футболу та футболістів. Щоб поля – дітям, а не мідії (чи що там купляли) – чиновникам. Хоча про що це я? Український футбол без скандалу – наче весілля без нареченої.