Бронза – це не тільки цінний метал, а й півтори-дві години гарного футболу
Сьогодні ввечері у Катарі подавали аперитив до фіналу чемпіонату світу. Він чекає на нас завтра, а напередодні ми спостерігали за сутичкою збірних Хорватії та Марокко, які визначали, кому з них бути на третій сходинці п’єдастала пошани ЧС-2022.
Зрозуміло, думки практично всіх уболівальників, окрім тих, що підтримують ці команди, зараз зайняті завтрашньою битвою. Але давайте подивимося на протистояння ” картатих ” і ” атласських левів ” , як щось самостійне. Кожні чотири роки звучать слова про те, що матчі за третє місце необхідно скасувати, оскільки його учасникам не до того, вони спустошені та розчаровані після вильоту за крок до вирішальної битви. Наводять приклад чемпіонати Європи, де остання зустріч такого роду відбулася аж у 1980 році, і хвалять рішення УЄФА відмовитися від поєдинків за бронзові медалі. ФІФА на такий крок не йде, і її за це критикують. Але чи відповідає така критика фактам? Щоб відповісти на це питання, нам слід поринути в історію і згадати, як визначалися володарі третіх за значимістю нагород на попередніх мундіалях. Загалом, влаштовуйтесь зручніше і не забудьте пристебнути ремені – машина часу вирушає!
ЧС-1930
На дебютній першості планети вболівальникам не довелося бачити матч за третє місце. Дивним чином збірні Югославії та США синхронно поступилися відповідно уругвайцям та аргентинцям у півфіналі з аж ніяк не найпоширенішим у футболі рахунком 1:6. Чому після цього вони не посперечалися між собою за бронзу, ніхто не може сказати досі. Існують різні версії з цього приводу, але про це ми зараз не говоритимемо, бо нас цікавлять саме безпосередні сутички за третє місце. У 1986 році ФІФА, опублікувавши офіційний рейтинг збірних на всіх мундіалях, що вже відбулися, вказала третій команду США, обґрунтовуючи це тим, що в американських футболістів різниця забитих і пропущених м’ячів протягом усієї першості виявилася кращою.
ЧС-1934
Багато хто чекав у фіналі битви господарів з німцями, і така зустріч бачилася сутичкою найсильніших команд на тому мундіалі, проте збірна Німеччини спіткнулася на передостанньому бар’єрі в особі чехословаків. Це породило іншу яскраву битву – у матчі за третє місце, адже суперником німців стали їхні сусіди австрійці, а це протистояння просто не може бути принциповим. У результаті Неаполь побачив відчайдушний бій, з першої хвилини якого Австрія весь час перебувала в ролі наздоганяє і так і не наздогнала німецьку дружину – 3:2 на користь тоді ще не бундестім.
ЧС-1938
Згадуючи збірну Бразилії зараз, ми думаємо, перш за все, про те, що вона брала золото світових першостей частіше за будь-кого. Однак перший комплект нагород “селесао” мав іншу гідність. На французький мундіаль (так, ЧС проходив там не лише у 1998, а й шістдесятьма роками раніше) бразильці прибули з твердим наміром стати чемпіонами та йшли до цієї мети. Але, на жаль для майбутніх “пентакампеонів”, у півфіналі шлях їм перегородили діючі володарі трофею італійці, які на той момент були дійсно сильнішими на планеті. Бразилія чинила гідний опір, проте поступилася. Але їхати додому без медалей південноамериканцям зовсім не хотілося. Не хотілося цього і шведам, і ці дві команди подарували на пару яскраве видовище: скандинавська дружина до 38-ї хвилини повела 2:0, бразильці встигли відіграти один м’яч до перерви, а після того забивали вже тільки вони – 4:2 на користь латиноамериканської. збірної.
ЧС-1950
Третій мундіаль – єдиний, на якому офіційно не було фіналу. Звичайно, був відсутній і матч за третє місце. Нагороди розподілялися за підсумками боротьби у групі із чотирьох команд. Однак футбольні боги, мабуть, порахували, що такий формат змагань чемпіонату світу не підходить, і влаштували все так, що в останньому турі між собою зустрічалися якраз претенденти на золоту і бронзу.
За останню билися іспанці з шведами, які тільки-но згадувалися. І ті, й інші дуже хотіли здобути медалі, оскільки не мали їх у своїй колекції. Скандинавам так особливо хотілося, бо вони чудово пам’ятали про шанс, втрачений дванадцятьма роками раніше. При цьому в активі шведської дружини очок не було, а ось іспанці мали в своєму розпорядженні одне, так що їх влаштовувала нічия. Але цей факт, схоже, зіграв із “селексьйоном” злий жарт. Вже з 12-ї хвилини збірна Швеції була попереду і цей розклад не змінювався аж до фінального свистка. Все, що вдалося Іспанії – це відіграти один гол на 82-й хвилині, коли рахунок був уже 3:0 на користь суперника. Так шведські футболісти здобули свій перший (і не останній) комплект нагород на чемпіонатах світу, а “червоній фурії” довелося чекати на медалі ЧС ще шість десятків років.
ЧС-1954
Тільки на четвертому мундіалі глядачі стали свідками матчу за третє місце, в якому одна із команд справді грала без особливого бажання. Уругвай після виграшу свого другого Кубка світу приїхав до Швейцарії з однією метою – захистити титул. І для цього у “селесті” було майже все. Все, крім одного – космічних можливостей. Вони мали дуже сильний склад, а ось угорці, які зустрілися на уругвайському шляху, на той момент були просто недосяжні за класом. Чемпіони світу все одно чинили дуже серйозний опір Пушкашу та Ко, перевівши гру з 0:2 у додатковий час, але там пропустили ще два голи і на це вже нічим не змогли відповісти.
Після такої невдачі “селесті” було не до матчу за третє місце, а от австрійці, які отримали перед тим повний гаманець від німців, прагнули вперше в історії зійти на п’єдестал пошани. Що вони й зробили. Уругвай не став просто так віддавати перемогу, проте відчувалося, що потенційно слабкіша Австрія просто набагато більше хоче виграти, і в другому таймі вона схилила таки чашу терезів на свою користь.
Більше остеррайхери медалей на чемпіонатах світу не здобували.
ЧС-1958
Через чотири роки ситуація в певному сенсі повторилася. Команда ФРН дуже хотіла виграти другий поспіль Кубок світу, проте на стадії 1/2-ї несподівано спіткнулася на шведах, яким, звичайно, допомагали рідні трибуни, проте власники трофея, що діють, все одно залишалися фаворитами і навіть вели в рахунку. А ось для французів і півфінал став цілком пристойним досягненням, тим більше, що подальший шлях “триколірним” перегородила фантастична Бразилія з юним Пеле, проти якої “Ле Блю” були просто безсилі і чудово розуміли це. Тож на бій за бронзу вони вийшли в бойовому настрої, на відміну від пригнічених німців. Проте лише на пару ці колективи могли подарувати вболівальникам яскраве видовище, і вони постаралися на славу, організувавши одразу дев’ять голів! Результат матчу багато в чому визначив наявність у складі збірної Франції легендарного Жюста Фонтену, для якого та зустріч стала апогеєм його неймовірного виступу на шведському мундіалі: форвард “триколірних” оформив покер (або каре, якщо завгодно), забезпечивши своїй команді величезну перевагу. Як підсумок – 6:3, найбільший рахунок в історії поєдинків за бронзу.
ЧС-1962
Збірна Чилі сповна скористалася господарським статусом, видавши свій досі найкращий виступ у фінальних стадіях чемпіонатів світу. Могли чилійці і на срібло замахнутися, але по сітці потрапили до 1/2 на Бразилію, а тут вже різниця в класі була занадто великою. Для Чилі, звичайно ж, було дуже важливо взяти якусь медаль, тож для цієї команди матч за третє місце теж був фіналом. Однак і югославам хотілося більшого, тому в Сантьяго трапилася в’язка, жорстка і дуже напружена сутичка, в якій ніхто категорично не хотів поступатися. І все було дуже близько до овертайму, але буквально перед фінальним свистком чилійці зусиллями Рохаса таки відкрили рахунок. Ну і, власне, одночасно закрили його.
Вперше матч за третє місце вийшов малорезультативним.
ЧС-1966
За схожим сценарієм пройшла битва за третій рядок п’єдесталу пошани і чотирма роками пізніше на “Уемблі”. Для португальців та збірної СРСР вихід до півфіналу став проривом. І ті, й інші мріяли про більше, проте після поразок від Англії та Німеччини відповідно їм було не до смутку, бо стояло завдання взяти медалі. Тож команди билися, не шкодуючи ні себе, ні суперника. Обмінявшись голами до перерви, вони відчайдушно боролися у другому таймі, і коли здавалося, що події перетечуть у додатковий час, Жозе Торріш таки визначив переможця, забезпечивши своїй країні поки що єдиний комплект медалей чемпіонату світу та назавжди залишивши без нього радянський футбол.
ЧС-1970
На мексиканській землі за бронзові медалі билися команди, у яких у колекції на двох уже було три світові чемпіонства. Тому не дивно, що зовсім явного ентузіазму не виявляли ні німці, ні уругвайці. Особливо це стосується збірної ФРН, яка трьома днями раніше програла божевільний півфінал Італії, поступившись в овертаймі 3:4. Гравці бундестім явно не відійшли від того поєдинку, тому виглядали в матчі за третє місце посередньо. Але тут раптом втрутилася футбольна доля, яка чомусь вирішила, що Уругвай не вартий бронзи. Від першої до останньої хвилини південноамериканці виглядали краще, створили безліч моментів, проте не реалізували жодного з них, і гол Оверата, забитий на 26-й хвилині, так і залишився єдиним.
ЧС-1974
Класичний приклад “кому більше треба”. І Бразилія, і збірна Польщі мали реальний шанс вийти у фінал за підсумками другого групового турніру, однак у вирішальний момент поступилися командам Голландії та Німеччини відповідно. Але для “селесао”, які вже були триразовими і на той момент чинними чемпіонами світу, це була трагедія і аварія надій, тоді як поляки зробили неймовірний для себе прорив. Зрозуміло, їм дуже хотілося медалі. І вони їх отримали – ближче до фінального свистку великий Гжегож Лято вразив бразильську браму і покрив футбольну частину Польщі бронзовим шаром.
ЧС-1978
А ось через чотири роки “селесао” вже не стали опускати руки після непопадання у фінал. Втім, їхній суперник теж був глибоко розчарований: Італії з двома комплектами золота та одним сріблом та бронза також не особливо була потрібна. Так що команди зіграли на своє задоволення (або невдоволення), і латиноамериканці, поступаючись перервою, здобули вольову перемогу 2:1.
ЧС-1982
І знову випадок із розряду “перемагає той, хто більше цього хоче”. Поляки знову були за крок до фіналу, однак, підозрюю, і самі не дуже вірили, що можуть забратися так високо, тим більше що в 1/2 вони зустрілися з Італією, яка набрала по ходу турніру неймовірний хід. Отже, навряд чи слов’яни були зовсім убиті поразкою після дубля Паоло Россі.
А ось французам, які ще й проводили півфінал на день пізніше за опонента по матчу за третє місце, точно було не до бронзи: у сутичці з Німеччиною вони на 99-й хвилині вели 3:1, проте примудрилися упустити перемогу, а в драматичної серії пенальті трохи щасливішим виявився бундестим.
Загалом, “триколірним”, здається, хотілося не грати за третє місце, а скоріше забратися з Іспанії. Тим не менш, вони не стали просто відбувати номер і на пару з поляками організували на газоні “Хосе Ріко Перес” в Аліканті (ви, до речі, ще пам’ятаєте про цей стадіон, на якому своїх суперників приймає “Еркулес”? Але там пройшли аж три матчі ЧС-82) непоганий спектакль. Але від початку до кінця поєдинку було ясно, кому дістанеться перемога. Загалом, поляки здобули свій другий поки що й останній комплект медалей світової першості: на три голи наших сусідів французи відповіли лише двома.
ЧС-1986
Через чотири роки в Мексиці трапилася зворотна історія: одна з команд дуже хотіла взяти бронзу, інша жадала цього набагато менше, проте не побажала віддавати нагороди супернику, а результат визначив її вищий клас. Власне, цією командою знову були французи, які знову поступилися у півфіналі Німеччини. З іншого боку поля розташовувалися бельгійці, вихід яких у 1/2 став великий сенсацією. В основний час трапилася перестрілка, яка призвела до рахунку 2:2, а в додатковий забивали лише “Ле Блю”.
ЧС-1990
Той випадок, коли матч за третє місце справді можна було не проводити. Обидві битви в 1/2 завершилися серією пенальті, і кожна з них була вкрай драматичною. Італійці, які приймали мундіаль, взагалі пережили страшну трагедію, бо й вони самі від себе, і їхні вболівальники, і всі чекали від “скуадри адзурри” третього чемпіонства на рідних полях, і поразка за крок до фіналу просто вбила команду морально. Однак і англійцям, які не впоралися з німцями, було не набагато легше. Звичайно, команді Боббі Робсона перемога у сутичці за бронзу, напевно, була потрібна трохи більше, адже у “родоначальників” жодних нагород ЧС, окрім золота-66, не було (і досі немає). Але апеннінці не могли дозволити собі грати абияк при рідній публіці і подарували їй невелику сатисфакцію: в останній двадцятихвилинці команди, що доти мовчали, раптом вибухнули трьома голами, вирішальний з яких незадовго до фінального свистка з бомбардувальника 11-метрової відмітки.
ЧС-1994
Якщо за чотири роки до того за бронзові медалі боролися (чи боролися?) гранди, то в США цей матч відбувся між двома сенсаційними учасниками півфіналу: шведами та болгарами (цікаво, що вони зустрічалися ще у відборі до мундіалю-94). пару не пустивши туди Францію). Здавалося, що битва має вийти дуже яскравою, адже для обох команд третє місце означало багато. Особливо для збірної Болгарії, у якої не було (і немає) жодних нагород чемпіонатів світу, і той турнір – це взагалі щось надзвичайне в історії цієї слов’янської команди, подібних успіхів у неї не було більше і близько. Однак насправді все сталося зовсім по-іншому. Таке почуття, що болгарські футболісти, не зумівши пробитися у фінал, вважали, що світова першість закінчилася, і почали святкувати свій успішний виступ. На полі стадіону в Пасадені вони вийшли розбещеними та налаштованими на будь-що, тільки не на гру в м’яч. Як підсумок – 4:0 на користь шведів до 39-ї (!) хвилини, після чого команди просто догравали зустріч.
ЧС-1998
А ось і сьогоднішні учасники бою за бронзу – хорвати! Двадцять чотири роки тому вони дебютували на мундіалях і одразу ледь не вчинили повного фурору. У півфіналі проти господарів-французів вони навіть вели в рахунку, правда лише хвилину. Перемога таки дісталася “триколірним”, проте для “клітчастих” боротьба тривала, оскільки вони жадоби медалей. Голландці, які поступилися по пенальті бразильцям і пропустили шанс втретє в історії помаранчевої збірної зіграти у фіналі, явно були не так налаштовані на боротьбу. І все завершилося логічно: ще в першому таймі слов’яни двічі вразили ворота суперника, і якщо на перший гол той знайшов чим відповісти, то другий так і залишився останнім у матчі.
ЧС-2002
Перший в історії азіатський мундіаль подарував нам і надсенсаційного учасника азійського матчу за третє місце – Південну Корею. Та й турки, що протистояли їй, теж як би не зовсім європейці, хоч і представляють зону УЄФА… Втім, куди важливіше те, що для обох команд виграш бронзових медалей був у чомусь подібний до перемоги у фіналі. Тому й боролися вони, не шкодуючи живота свого. І так не щадили, що саме в цьому поєдинку стався найшвидший гол світової першості (йдеться про фінальні стадії)! Вже на 11 Хакан Шукюр відкрив рахунок, провівши свій єдиний м’яч на тому мундіалі. Чи міг “Босфорський бик”, купаючись тоді в коханні рідних уболівальників, подумати, що колись йому доведеться тікати з Туреччини і працювати таксистом у США?.. Але це буде пізніше, а 2002 року корейці досить швидко відігралися, проте турки ще у першому таймі вразили ворота команди Гуса Хіддінка ще двічі, і хоча та робила все, що могла, відповісти їй вдалося лише одним голом незадовго до фінального свистка. Те, як ридав після завершення зустрічі один із південнокорейських футболістів, яскраво демонструє, наскільки важливою перемога у цій зустрічі була для обох колективів…
ЧС-2006
Німці повелися так само, як італійці шістнадцятьма роками раніше. Тепер господарями турніру були вже германці, і в 1/2-й на них чекало страшне розчарування: борючись проти якраз таки “скуадри адзурри”, вони пропустили два голи наприкінці додаткового часу. Після цього налаштуватися на матч за бронзу було важко, проте підопічні Юргена Клінсманна взяли себе в руки і досить впевнено розправилися з португальцями, яким ця перемога була загалом потрібніша – 3:1, причому Нуну Гомеш відіграв один гол лише на 88-й хвилині. Так Кріштіану Роналду упустив, мабуть, свою єдину можливість побувати на п’єдесталі пошани мундіалів.
ЧС-2010
Ремейк битви за бронзу сорокарічної давнини. Вийшов куди краще за оригінал: цього разу Німеччина та Уругвай забили у п’ять разів більше м’ячів! “Селесте”, у яких давно не було успіхів на чемпіонатах світу, бажали перемоги більше, але й німці віддавати медалі не збиралися. У результаті вийшла і результативна, і яскрава, і справді спекотна сутичка із драматичними сюжетом. Американці поступалися 0:1, вели 2:1, а вже за рахунку 3:2 на користь суперника на останніх секундах Дієго Форлан зі штрафного розстріляв поперечину.
ЧС-2014
1:7 від німців у півфіналі домашнього мундіалю – це однозначно найчорніша, найстрашніша, просто неймовірна сторінка в історії збірної Бразилії (хоча за трагічністю поразка від Уругваю 1950-го, звичайно, була ще гірша). Після такої надганьби від команди Сколарі чекали, що вона хоч трохи реабілітується у матчі за третє місце. Натомість “пентакампеони” поховали себе остаточно, отримавши розгром ще й від голландців Луї ван Гала – 0:3. Сам тренер нідерландської дружини не приховував, що хоче виграти цей матч і досягти того, щоб “помаранчеві” формально обійшлися на турнірі без поразок (від Аргентини вони вилетіли по пенальті).
ЧС-2018
І бельгійці, і англійці були дуже розчаровані невдачами у півфіналах. Але першим бронза була все-таки потрібніша, адже в їхній колекції нагород ЧС не було взагалі, було лише четверте місце у 1986 році. Ці команди до того перетнулися у групі, де перемогла Бельгія. Зробила вона це ще раз: Менье швидко відкрив рахунок, а Еден Азар наприкінці зустрічі зняв усі питання.
ЧС-2022
Тут писати нема про що: ви зовсім недавно все бачили самі. Хорвати дивовижним чином повторили свій шлях із французького мундіалю: знову у матчі за третє місце вони перемогли 2:1, ведучи 1:0, дозволивши супернику відігратися та встановивши остаточний рахунок ще до перерви. Історія “клітчастих” почалася лише в середині 90-х, і за цей час вони встигли здобути два комплекти бронзових медалей та один – срібних на чемпіонатах світу. Браво!
Підведемо деякі підсумки
Матчі за третє місце проводилися на чемпіонатах світу рівно двадцять разів (зустріч Швеції та Іспанії на ЧС-1950 я не враховую). За цей час вони не принесли жодної нульової нічиєї, і навіть коли справа доходила до овертайму, траплялося це після обміну голами в основний час. При цьому лише у трьох випадках рахунок був 1:0, а загалом подібні зустрічі подарували глядачами 76 (!) м’ячів – у середньому 3,8 за гру! Таким чином. поєдинок за третє місце – це майже гарантовано, як мінімум, яскраве видовище. А нерідко вона ще й перетворюється на жорстку битву, в якій ніхто не хоче поступатися. У результаті такі матчі за внутрішнім змістом можуть виявлятися кращими за фінали. І воно зрозуміло: з одного боку, команди хочуть перемогти, з іншого, тягар відповідальності все-таки нижчий, ніж у безпосередній битві за Кубок світу. Тож чи варто відзначати подібні зустрічі? На мій погляд – однозначно немає. Мало того, що вони часто дарують уболівальникам яскраві події, адже ще й багато збірних та окремих футболістів саме таким чином потрапляють до числа призерів світових першостей і потім показують ці медалі своїм дітям та онукам. Спробуйте пояснити їм, що можна було не грати матч, а просто так отримати нагороду, не вистраждати її, не вирвати з рук суперника, а придбати лише за участь у півфіналі, що одразу покриває ці медалі нальотом формальності…
Зазначимо деякі статистичні моменти, що стосуються матчів за бронзу.
По-перше, у них не було не тільки нульових нічиїх, а й серій пенальті.
По-друге, пари команд, що зустрічаються, дуже різноманітні, і тільки одна повторилася: Німеччина та Уругвай грали між собою двічі, в 1970 і 2010 роках.
По-третє, чотири роки тому вперше в історії бронзові медалі оспорювали команди, які вже встигли перетнутися під час чемпіонату світу: Бельгія обіграла Англію в групі 1:0, а потім ще раз здолала її в матчі за третє місце (на ЧС- 1954 року Австрія та Уругвай були в одній групі, проте за регламентом того турніру не зіграли між собою). І треба такому статися, що ця історія повторилася вдруге поспіль! Причому, якщо у 2018-му бельгійці з англійцями “боролися” (лапки тут абсолютно в тему) у третьому турі групового турніру, де їх вихід до 1/8-ї був уже забезпечений, то збірні Хорватії та Марокко на першості планети, що завершується, починали турнір. матчем між собою, тобто для них очки були на вагу золота (вірніше, бронзи, як тепер зрозуміло). Як ми пам’ятаємо, це був досить в’язкий і напружений, при цьому рівний поєдинок, який не приніс нам голів. “Клітчасті” та “атлаські леви” відкривали один для одного ЧС – вони ж разом його для себе і закрили. І другий поєдинок вийшов абсолютно іншим: як по ходу гри, так і за кількістю голів у ньому.
А ось список усіх учасників поєдинків за бронзові медалі (у дужках – кількість перемог):
- Німеччина – 5 (4)
- Бразилія – 4 (2)
- Франція – 3 (2)
- Уругвай – 3 (0)
- Польща – 2 (2)
- Хорватія – 2 (2)
- Бельгія – 2 (1)
- Австрія – 2 (1)
- Швеція – 2 (1)
- Італія – 2 (1)
- Голландія – 2 (1)
- Англія – 2 (0)
- Туреччина – 1 (1)
- Чілі – 1 (1)
- Югославія – 1 (0)
- СРСР – 1 (0)
- Болгарія – 1 (0)
- Південна Корея – 1 ( 0)
- Марокко – 1 (0)
Як бачите, головні фахівці з цієї справи і в плані кількість заходів у поєдинки за бронзу, і в сенсі кількості перемог у них – німці. Серед тих, хто бився за третє місце більше одного разу, стовідсотковий результат є лише у поляків і, тепер, хорватів (обидві збірні – слов’янські, що цікаво), а нульовий – в Уругваю та “родоначальників футболу”. При цьому історія “селесті” сумніша: вони жодного разу не перемогли аж із трьох спроб!
Загалом у матчах за третє місце брали участь два десятки збірних, з яких хоча б один раз медалі здобували чотирнадцять. Серед конфедерацій просто гігантська перевага у європейській – від УЄФА у подібних зустрічах брало участь аж п’ятнадцять команд! Троє представляли Південну Америку, за одою – Азію та Африку. Сьогодні якраз був дебют і Марокко, і всієї КАФ.
За кількістю завойованих бронзових медалей у Європи перевага ще більша: з двадцяти комплектів, що розігрувалися таким чином, їй дісталися аж сімнадцять! Ще троє виїхали на територію КОНМЕБОЛ. Також можна згадати про бронзу збірної США, яка представляє зону КОНКАКАФ. Азія, Африка та Океанія залишаються без медалей. Марокканці могли змінити цю ситуацію, принісши перший комплект нагород ЧС і африканському континенту і всьому арабському світу. Не вийшло, і хто знає, коли буде ще один шанс (те саме можна сказати про азіати: двадцять років тому корейці пропустили таку можливість, і більше у АФК таких не було). Втім, навряд чи від цього найвища оцінка гри “атлаських левів” на катарських полях може хоч трохи зміниться.