Днями мережею було поширено новину: Україну можуть позбавити місця в сумісній із Іспанією та Португалією заявці на право проведення ЧС-2030. Точніше, спочатку пролунала заява, що до заявки Іспанії та Португалії замість нашої країни приєднається Марокко, а пізніше було повідомлено, що Україна все ще не втратила шансів приєднатися до заявки. Дехто, звісно, не проґавив можливість висвітлити цю новину в потрібному ракурсі, роблячи прозорі натяки на те, що лише безлад в УАФ є перепоною на нашому шляху до великого щастя, а от якби не Павелко – ми б точно отримали місце в заявці.
Чи потрібен нам чемпіонат?
М’яко кажучи, дещо дивує не те, з якої причини Україну хочуть відчепити від заявки, а те, що наша країна взагалі стала одним з претендентів на проведення чемпіонату світу. Можна скільки завгодно говорити про те, як це важливо – бути господаркою ЧС, скільки бонусів це принесе країні та як ми всі після цього заживемо. Нагадаю, що Євро-2012 проходив за значно більш сприятливих часів. Але якогось надпозитивного впливу турнір не мав. Не сталася з нами, скажімо, історія Барселони, коли проведення Олімпіади розділило життя міста на «до» та «після», коли «після» – це колосальний прогрес.
Наразі ситуація зовсім інша. В Україні йде війна. Війна довга, складна та руйнівна. Ніхто вам сьогодні не скаже, коли війна завершиться. А Україна вже претендує на право проведення великого турніру за сім років. Серйозно? Чемпіонат світу з футболу? Після війни Україна змушена бути прийняти безкінечну кількість значно важливіших викликів. Зруйноване житло та інфраструктура, економічні проблеми – це не вирішується за рік або два. Процес відновлення тривалий і складний. І в цей процес із якоїсь причини вирішили додати підготовку до проведення чемпіонату. Ви можете сказати: «Це ж класно! З’являться інвестори, які допоможуть нам відновити зруйновані об’єкти, нам це піде на користь, та ще й заробимо на чемпіонаті».
Маю заперечення. Скажімо, «Арена Львів», хоча й знайшла спосіб заробляти на різноманітних послугах, не пов’язаних із футболом, за словами мера Львова Андрія Садового, перебуває в аварійному стані. Тобто фактично стадіон нікому не потрібен. Припустимо, наша заявка перемогла. Окрім нас, мундіаль мають приймати ще дві країни, припустимо, матчі буде розподілено порівну (що малоймовірно). ЧС-2026 пройде на 16 стадіонах. Якщо згадати, що Катар у 2022 році обійшовся вісьмома аренами, то кількість стадіонів може бути й меншою за 16 (так, я пам’ятаю, що в Катарі було 32 команди). Але, припустимо, їх буде 16. Таким чином, Україна має надати п’ять стадіонів. Стадіонів, які, цілком вірогідно, згодом не будуть потрібні. Не кажучи вже про те, що доволі дивно, щоб не сказати більше, у країні, що воює, де ледь не щодня руйнують будинки та інфраструктурні об’єкти, всерйоз говорити про свято великого футболу. І залетіла ж ця ідея у чиюсь світлу голову.
Причини відсторонення
Але все ж заявку ми подали. Аж раптом – як грім на ясному небі – Україну відстороняють. Пояснили це аргументом, з яким ми нічого не можемо зробити: в Україні війна, коли вона завершиться, невідомо, жодної визначеності немає.
Однак було оголошено й іншу причину: корупційний скандал в українському футболі. Тепер все залежить від того, як пройде суд над Андрієм Павелко, якого підозрюють у шахрайстві та відмиванні грошей під час будівництва заводу по виготовленню штучної трави для футбольних полів. Футбольні федерації Іспанії та Португалії вважають, що корупційний скандал в Україні не найкращим чином вплине на шанси перемогти, й справедливо вважають, що ліпше почекати, чим завершиться українська історія. Від «велика честь включити Україну в заявку» до «сподіваємося, УАФ та її президент впораються з труднощами, щоб представити заявку від чотирьох країн».
Нагадаю, за рішенням суду Андрія Павелка відсторонено від посади президента УАФ на місяць (до 17 березня). Причина цього рішення – кримінальна справа на керівників УАФ. Суть у тому, що при будівництві заводу з виготовлення штучної трави для футбольних полів УАФ придбала обладнання. Начебто все нормально. Але, за найщасливішим збігом обставин, володар компанії, через яку проводили закупівлю, виявився добрим знайомим президентом УАФ. Надзвичайна вдача! Але це ще не всі подарунки долі. Так все якось склалося, що ціна обладнання суттєво зросла.
Варто зауважити, що у слідчому виробництві ще кілька справ, фігурантами яких є представники УАФ. Більш того, навіть до застави, що було внесено за Павелка та Юрія Запісоцького (заступника Павелка в УАФ), у правоохоронних органів теж є питання. Словом, цілий корупційний серіал закрутився. І якщо потягнуть за всі ниточки, хто знає, скільки ще дивовижних відкриттів на нас чекає.
Трохи комічною цю історію робить той факт, що у той момент, коли приймалося рішення про відсторонення від посад керівників асоціації, Андрій Павелко став єдиним кандидатом від України до виконкому УЄФА, «успішно пройшовши перевірку на відповідність вимогам». Більш того, десь у той момент, коли розповсюдилася новина про виключення України з заявки, трохи спокійніше й менш помітно пройшло повідомлення про те, що Андрій Павелко може зайняти пост одного з віце-президентів УЄФА. Зауважу, що офіційного підтвердження цієї інформації немає. Однак якщо з’ясується, що це правда (а про це ми дізнаємося дуже скоро), то тут одно з двох: або в УАФ немає ніякої корупції, або для УЄФА цей рівень корупції й не корупція взагалі.
Перспективи України
ФІФА обере господарів ЧС-2030 17 травня 2024 року, на 74-м конгресі ФІФА. Якщо війна в Україні завершиться, шанси нашої країни залежать від того, куди докотиться історія з УАФ. Насправді це найцікавіше. Якщо провину фігурантів буде доведено, виходить, український футбол відсвяткує звільнення від корупції й повне зцілення. Значить, чемпіонат можна проводити, жодних репутаційних втрат. Так же виходить? А якщо провину доведено не буде, то в Україні немає корупції. Але ж всі знають, що диму без вогню не буває. Отже, не виникне ще більше питань? Тому, мені здається, що результати розслідувань і рішення суду не вплинуть на формування заявки. В той момент, коли багато-багато країн намагаються підтримати нас лише за те, що ми – Україна, і доволі часто оцінюють нас менш суворо, розуміючи, які важкі часи ми переживаємо, й бажаючи хоч якось посприяти нам, ми зазнаємо провалу через внутрішній корупційний скандал. Навіть скандалище.
Ми втратили право на проведення Євробачення через бойові дії, через те, що наші міста під обстрілами, і в даний момент у нас немає жодної можливості забезпечити безпеку учасникам і гостям. Ми дуже хочемо приєднатися до господарів чемпіонату світу, але нас із позором виключають через підозри, що свої вкрали гроші у своїх. Вам не здається, що з нашим футболом щось не так?