Можна з впевненістю сказати, що Ерве Ренар є однією з найбільш неоднозначних постатей в сучасному футболі. Його неповторний стиль та неймовірна зарядженість на гру давали надію мільйонам вболівальників в Азії та Африці. Магнетична харизма та захоплюючі перед матчеві промови дозволяли гравцям з достатньо посередніх команд повірити в те, що вони можуть грати на рівних із грандами світового футболу. Натомість невдачі у французькому чемпіонаті часто викликали бурхливі дискусії в середині медійної спільноти. Вибагливі футбольні аналітики ставили під сумнів тактичні навички Ренара, а його обережний захисний футбол викликав багато запитань щодо спроможності француза досягати успішних результатів в топ чемпіонатах.
Метою цієї статті не є оцінювання тренерських здібностей Ерве Ренара. Основною ціллю написання цього матеріалу є розповідь історії тренера, який назавжди змінив вектор футбольного розвитку в Азії та на африканському континенті. Робота Ерве може викликати багато різних емоцій, від захоплення до безжальної критики, від шаленої ейфорії до глибокого розчарування. Думок стосовно тренерського шляху Ренара може бути багато, натомість можна стверджувати, що особистість французького фахівця ніколи не змушувала нікого переживати почуття байдужості та інертності.
Перший тренерський досвід Ренара
Ренар не був видатним футболістом, грав за французький Канн, але нічим особливо не запам’ятався. Після закінчення футбольної кар’єри француз очолив Фк “Драгіньян”, команду четвертого дивізіону Франції. Результатом його роботи в маловідомому французькому клубі стало підвищення у класі. Після нетривало періоду у Франції та Китаї, Ренар прийняв пропозицію свого друга та вчителя Клода Ле Руа і очолив англійський “Кембридж”.
Ле Руа та Ренар не змогли суттєво покращити ігрові результати команди, але француз позитивно вплинув на розвиток багатьох гравців, завдяки його новаторським підходам та прискіпливому ставленні до всіх аспектів тренувального процесу. Тодішній воротар Кембриджа Джон Радді в інтерв’ю The Guardian згадував, що Ренар був дуже вимогливим до гравців, а в тренувальному процесі дуже багато уваги приділяв фізичній підготовці та правильному харчуванні, на той момент ці зміни були революційним для третього англійського дивізіону.
Проявив себе Ренар також як чудовий мотиватор. Той же Джон Раді розповідав, що коли він тільки приєднався до Кембриджу, він був дуже не сміливий та не впевнений у собі, але розмова з Ренаром допомогла футболістові подолати свої внутрішні страхи та здобути впевненість. Досвід здобутий в Англії суттєво вплинув на тренерський світогляд французького фахівця, високий пресинг, організована оборона та переможна ментальність стали ключовими аспектами тренерської філософії Ренара.
Замбійське диво
У 2010 році Ерве очолив збірну Замбії, чвертьфінал кубка африканських націй став чудовим результатом для скромної замбійської команди, той турнір заклав фундамент для початку побудови команди, яка стала справжньою сенсацією Кубка Африканських Націй 2012 року. Перед початком турніру багато розмов було про легендарну Збірну Замбії зразка 1993-1994 року. На ту збірну вболівальники покладали великі надії, але у квітні 1993 року, під час польоту збірної на матч кваліфікації чемпіонату світу до Дакару, сталася авіакатастрофа в якій загинули 18 футболістів, ця трагедія стала великим шоком для всього замбійського народу. Багато експертів вважали, що збірна Замбії під керівництвом Ерве Ренара може бути такою ж яскравою, як легендарна команда 90-х. Гравці збірної Замбії говорили, що кожен матч на турнірі вони гратимуть в пам’ять про футболістів, які загинули в авіакатастрофі 1993 року, весь замбійський народ жив в очікуванні нового тріумфу. Замбія в складі якої було тільки три гравці, які грали поза межами Африки, розпочали турнір з несподіваної перемоги над Сенегалом 2:1. Не дивлячись на впевнений і цікавий футбол, багато знавців спортивної аналітики зійшлися на тому, що то була скоріше випадкова перемога, але команда Ренара продовжувала впевнено іти до мети, зігравши в нічию з Лівією та здобувши важку перемогу над Екваторіальною Гвінеєю, замбійці впевнено зайняли перше місце в групі Б та кваліфікувалися до ¼ фіналу. Демонструючи атлетичний та вольовий футбол, Замбія змогла пройти збірну Судану та вийти до півфіналу, чудові результати Збірної Замбії на турнірі стали великою несподіванкою для багатьох вболівальників. Статус темної конячки тільки підсилював впевненість гравців у тому, що вони можуть стати справжнім відкриттям турніру та зможуть назавжди увійти в історію африканського футболу.
У півфіналі, суперником замбійців стала зіркова збірна Гани, протягом всього матчу замбійці мужньо стримували атаки головної несподіванки ЧС-2010, але швидкі контратаки та надійна гра в обороні стала ключем до успіху «мідних куль». На 78 хвилині Маюка влучним ударом вивів збірну Замбії до фіналу Кубка Африканських Націй. До фінального матчу, команди підходили в різному становищі, від збірної Кот-д’Івуару у складі якої грали такі гравці, як Дрогба, Туре та Шейк Тіоте, очікували легкої перемоги, натомість замбійці не відчували жодної напруги, то ж могли спокійно виходити на поле та насолоджуватись кожною хвилиною проведеною у фіналі.
Замбія здобула сенсаційну перемогу у серії післяматчевих пенальті, перемога в кубку африканських націй, зробила Ерве Ренара бажаним кандидатом для багатьох африканських збірних та європейських клубів. Після невдалого досвіду у французькому Лілі та Сошо, енергійний француз повернувся на африканський континент для того, щоб очолити збірну Кот-д’Івуару. Івуарійці вже давно вважалися головним фаворитами КАН, але їм так жодного разу не вдалося виграти цей турнір.
Подолане прокляття Кот-д’Івуару та мароканський успіх
Період роботи Ренара в Кот-д’Івуарі, показав що він не тільки вміє ставити організований футбол, але також є чудовим психологом та мотиватором, після досить важкого виходу з групи, багато хто ставив під сумнів – чи зможуть івуарійці з таким рівнем футболу досягти якихось вагомих результатів на турнірі. Але постійні індивідуальні бесіди тренера з гравцями, та палкі мотиваційні промови в роздягальні, допомогли додати впевненості гравцям та вселити віру в те, що «Слони» здатні виграти турнір. Після впевнених перемог над Алжиром та ДР Конго, в драматичній серії пенальті Івуарійці здолали Гану та здобули перемогу в кубку африканських націй.
Ренар став тим тренером, який зумів подолати багаторічне прокляття яке не дозволяло Івуарійцям вдало виступати на великих турнірах, французький фахівець змінив не тільки підхід до тренувального процесу, але й ментальність гравців. Після успіху в Кот-д’Івуарі, Ренар очолив збірну Марокко, яку вперше за багато років вивів на чемпіонат світу. Після достойного виступу на мундіалі та невдачі у кубку африканських націй Ренар був відправлений у відставку. Збірну Саудівської Аравії як і Марокко Ренарові вдалося вивести на Чемпіонат Світу в Катарі. Його вплив поширювався не тільки на футбольні результати команди, як колишній власник успішної клінінгової компанії, француз звик звертати увагу не тільки на тактичні аспекти гри, але й на атмосферу та оточення в якому доводиться працювати. Досвід набутий у футболі та бізнесі, дозволяє йому бути чудовим менеджером, який знає як мотивувати своїх гравців та може швидко адаптовуватись до швидких змін що відбуваються в футболі.
Ерве Ренар у збірній Саудівської Аравії
Стадіон у далекій Саудівській Аравії завмер в очікуванні. Місцева команда відчайдушно б’ється за вихід на чемпіонат світу, місцеві вболівальники стримано, але палко та впевнено підтримують свою команду. Арабська команда впевнено виглядала протягом всього відбіркового циклу, але в останніх турах почала втрачати залікові бали, що поставило під загрозу вихід з першого місця у дуже непростій групі. В останньому матчі з Японією, Аравії достатньо не програти, але стримувати атаки суперника стає все складніше, технічні японці стали неабияким випробуванням для організованої оборони саудитів. Не дивлячись на часті гострі атаки японців, обличчя головного тренера аравійців залишалося впевненим та врівноваженим, він як і в кожному матчі дає активні підказки своїм підопічним, а елегантна біла сорочка французького тренера всиляє надію на те, що матч закінчиться для аравійців успішно. Ось лунає фінальний свисток, Саудівська Аравія витримує натиск Японії, а Ерве Ренар виводить аравійців на чемпіонат світу.
Француз приїхав до екзотичної арабської країни у 2019 році, жорсткі правила побутового життя не злякали харизматичного тренера. Функціонери місцевої федерації поставили перед ним амбітне завдання: повернути команду на чемпіонат світу та поставити арабському колективові привабливий та організований футбол. Ренар, як ніхто підходив на цю роль. Після успішної роботи на африканському континенті, він заробив собі репутацію кваліфікованого тренера, який завдяки добрим тактичним навичкам та індивідуальному підході до кожного з гравців, робить із посередніх команд, розкуті та впевнені в собі колективи здатні приємно дивувати око вибагливого футбольного глядача.
Півзахисник Саудівської Аравії Абдулелах Ель Малкі в одному з нещодавніх інтерв’ю зазначав, що мотиваційні здібності Ренара та сильний дух тренера змушують гравців виходити на поле та боротись за кожен м’яч. Символи та знакові події також перевертають увагу французького тренера. У 2012 році перед фіналом КАН-2012 з Кот-д’Івуаром, Ренар взяв гравців збірної Замбії на пляж на якому проходила операція по порятунку команди збірної Замбії, яка загинула в повному складі в авіакатастрофі в 1993 році. Спільна молитва та спогади про загиблих легенд замбійського футболу допомогли «Мідним кулям» здолати у фіналі збірну Кот д’івуару та стати головною сенсацією турніру.
Після сенсаційної перемоги Саудівської Аравії над Аргентиною у першому матчі чемпіонату світу в Катарі, захоплення у користувачів інтернету викликало надихаюче відео на якому головний тренер Аравії критикує своїх гравців за те, що вони недостатньо жорстко грають проти Ліонеля Мессі.
Робота Ерве Ренара, у жіночій збірній Франції може багатьом здатися втечею від амбіцій та шаленого тиску, який є невід’ємним атрибутом сучасного елітного футболу. На мою думку, несподіване повернення Ерве на Батьківщину не є авантюрою або ризикованим кроком. Повернення є для нього давньою мрією про те, щоб на обличчі такого рідного та близького йому вболівальника, з’явилась усмішка та тверда впевненість у тому, що Франція знову займатиме почесне місце в залі слави світового футболу.
Успіх Ренара є яскравим прикладом того, що завдяки наполегливій роботі можна грати на рівних з зірками світового футболу, а впевненість у собі дозволяє подолати будь-які бар’єри та перешкоди. На жаль, Ерве завжди був чужинцем для свого рідного французького чемпіонату, натомість в Азії та Африці його просто обожнювали за його здатність творити дива.