31-го травня 2007 року Мілан обіграв Ліверпуль у фіналі Ліги Чемпіонів, вкотре довівши свою велич. Фанати, гравці та керівництво клубу тріумфували, навіть не здогадуючись, що цей трофей ознаменував кінець великої епохи Анчелотті в клубі, а Россонері протягом наступних майже 20 років так і зможуть наблизитися до заповітного трофею. Що спричинило крах одного з найкращих клубів Європи і який момент став переломним? Чому криза Мілана тривала так довго і як червоно-чорним вдалося вибратися з ями? У чому причина провалу цього сезону і що може допомогти клубу знову претендувати на чемпіонство і досягти успіху на європейській арені.
Епоха Анчелотті та причина затяжної кризи після відходу Карло.
Після фінального матчу Серії А сезону 2008/09 Карло Анчелотті оголосив, що не продовжуватиме угоду з Міланом, а разом із ним пішла ціла епоха. Епоха неймовірних виступів на європейській арені та топових трансферів, гарної атакуючої гри та постійних трофеїв. За 8 років на тренерському містку команди він тричі доходив до фіналу ЛЧ і двічі перемагав у найпрестижнішому турнірі Старого Світу, двічі вигравав національну першість, незважаючи на дуже сильну конкуренцію в Італії, і добивався успіху в кубку. На мою думку, причиною такого рішення стали розбіжності з керівництвом Мілана. Раніше президент клубу Берлусконі не шкодував грошей на зірок і купував усіх, кого попросить головний тренер, але у 2007 році все змінилося. Сільвіо не зміг встояти перед дуже привабливою пропозицією від Челсі у розмірі 45 млн євро за одного з найкращих форвардів світу та володаря ЗМ-2004 Андрія Шевченка. На зміну зірковому українцю нікого не придбали, через рік пішов Джилардіно, а в 2009 році боси Россонері вели активні переговори про продаж ще одного лідера клубу Кака в Реал. Я вважаю, що Анчелотті пішов на піку розуміючи, що найкращих гравців його колективу продають, ветерани починають здавати в силу віку, а керівництво навіть не замислюється про зміну поколінь.
У 2009 році на посаду головного тренера було призначено Леонардо, людину зі структури клубу, яка зовсім не мала досвіду і прогнозовано провалилася. Призначення Массіміліано Алегрі в 2010 році видавалося непоганим варіантом, а в першому ж сезоні італієць взяв Скудетто і фінішував на другому рядку в наступній кампанії. Алегрі показав хороший результат на внутрішній арені, але так і не зміг досягти успіху в Лізі Чемпіонів, його найкращим результатом став вихід до чвертьфіналу в сезоні 11/12. Массиміліано провів 2 дуже непогані сезони, але, на мою думку, так і не зміг витисниту максимум, адже на той момент у нього в обоймі були Пато, Роналдіньо, Бекхем, Робіньо і неперевершений Ібрагімович, який забив майже 60 голів за 2 сезони в стані Россонері. Перед початком кампанії 12-13 боси Мілана відпустили Златана і Тьяго Сілву а ПСЖ, також минув термін дії контракту у Зейдорфа, Нести, Інзагі, Роналдіньо, Гатузо та Пірло. Нікому з легенд Берлусконі не запропонував пролонгацію і це, на мою думку, було головною помилкою, особливо щодо Андреа Пірло. Маестро, як його називали фанати, перейшов у Ювентус вільним агентом і протягом наступних 4 сезонів вигравав із Зебрами Серію А та отримував приз Найкращому гравцю турніру.
Крім ветеранів клуб також залишили Пато, Кассано, Ачебрі та перспективний нападник Обамеянг, який у найближчі кілька років проявив себе як один із найкращих форвардів світу. Втративши більше половини складу Алегрі очікується провалився, а потім почався справжній хаос, який призвів до провалу. У президента клубу Берлучконі почалися фінансові проблеми, і він не зміг придбати гідну заміну гравцям, які натомість підписали вільними агентами непотрібних топ клубам гравців. В результаті за наступні 5 сезонів Мілан змінив 7 тренерів, але так і не зміг фінішувати в зоні Ліги Чемпіонів. Трохи змінив ситуацію продаж клубу китайським інвесторам у 2016, завдяки чому клуб знову почав активно проявляти себе на трансферному ринку, але для досягнення успіху потрібно було багато чого змінити.
Що допомогло Мілану вибратися з ями і які причини провалу цього сезону?
У 2018 році через фінансові труднощі китайських інвесторів Мілан перейшов у володіння американському фонду Елліот, керівник якого ухвалили, як я вважаю, доленосне рішення, призначивши директом зі стратегічного розвитку легенду клубу Паоло Мальдіні. Саме завдяки йому до клубу прийшли Тео Ернандес, Леау, Бенасер, Меньян і повернувся Златан Ібрагімович. Головним тренером був призначений Стефано Піоллі, до якого більшість експертів ставилися скептично, але він зміг повернути клубу довгоочікуване Скудетто та дійти до півфіналу Ліги Чемпіонів. Я вважаю, що Піоллі не дуже сильний тренер у тактичному плані, але він зміг згуртувати колектив та створити ідеальну атмосферу, завдяки чому команда почала перемагати. Він дав повну свободу на полі Рафе Леау і не обтяжував його чорновою роботою, завдяки чому португалець став одним із найкращих на своїй позиції. Але при цьому було помітно, що Стефано не може перевернути гру, якщо все пішло за планом і зробити своєчасні та правильні заміни.
У 2022 році Мілан придбав Джеррі Кардинале і через рік він звільнив Мальдіні з посади технічного директора. Офіційною причиною ЗМІ називають конфлікт між Паоло та новим власником, причиною якого стали різні погляди на подальший розвиток клубу. Проаналізувавши цю ситуацію, я дійшов іншого висновку. Головна причина полягає в тому, що Мальдіні за жодних обставин не хотів відпускати Тоналлі і пропонувати Леау контракт вище клубного максимуму у розмірі 6 мільйонів Євро на рік, Кардинале ж вчинив по-іншому і дорікнув Паоло у поразці у півфіналі ЛЧ. Також наприкінці минулого сезону клуб ухвалив рішення не продовжувати контракт із Піоллі та призначив на посаду головного тренера Паоло Фонсеку. Мене дуже здивував цей факт, адже Паоло не зміг проявити себе в Ромі та Ліллі. Так, він ставить атакуючий футбол, але при цьому ще з часів роботи у Шахтарі показав себе безкомпромісним наставником. З перших днів у клубі він почав конфліктувати з лідерами, що призвело до погіршення атмосфери в клубі та, як наслідок, поганих результатів.
Призначення Консейсау, на мою думку, було правильним рішенням, адже він дуже сильний тренер саме з тактичної точки зору, що він продемонстрував, здобувши вольові перемоги над Ювентусом та Інтером у півфіналі та фіналі розіграшу суперкубка країни. На жаль, він припустився тих же помилок, що і Фонсека. Сержіо призначив новим капітаном Меньяна замість Тео, заборонив гравцям брати участь у будь-яких заходах напередодні матчів, а після порушення дисципліни з боку деяких футболістів закриває їх на базі за день до матчу. Це все призвело до конфліктів між гравцями та тренером і, швидше за все, до зміни наставника наприкінці сезону.
Висновки
Головною проблемою та причиною спаду Мілана стало скрутне фінансове становище президента клубу Берлусконі, продаж лідерів та відставка Анчелотті. Особисто для мене повернення Папи Карло до клубу було б ідеальним сценарієм, адже він зумів би налагодити атмосферу в колективі та вписати в ігрову модель новачків, з ним Мілан зміг би знову претендувати на Скудетто та показати класні результати у ЛЧ. У такому разі не потрібно подавати лідерів, а треба лише трохи посилити команду. Наразі Россонері не вистачає характеру і повернення Тоналлі могло б виправити цю ситуацію. Також можна взяти в оренду Гюлера з Реала, адже йому потрібна ігрова практика, і Мілану не вистачає креативу в атаці. З більш реальних кандидатів особисто для мене підходящими варіантами можуть бути Фаррегас із Комо та Де Дзербі з Марселя. Обидва системні тренери, які ставлять атакуючий футбол і вміють досягати результату. Прихід у клуб Конте чи Алегрі може, навпаки, погіршити ситуацію. Вони чудові професіонали, але дуже конфліктні та, як показала практика, не системні тренери. Вони приходять, добиватися результату в першому сезоні, а потім скандалять із гравцями чи керівництвом, а клубу необхідно починати все спочатку. Мілану ж потрібна система, кілька сильних трансферів та чистка складу від таких гравців як Йовіч, Лофтус Чік, Чуквуезе, Окафор та багатьох інших.