МАТЕРІАЛ ПУБЛІКУЄТЬСЯ ТІЛЬКИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
Передмова
Вчорашній матч Сенегалу проти Франції, змусив мене згадати та розповісти про досить непересічну та неординарну особистість. Мій новий матеріал це історія про тренера, який прищепив сенегальцям переможну ментальність та вивів їх на новий рівень футбольного розвитку. Історія про Метсю, це історія тренера якому довелося долати випробування, та шукати визнання поза межами рідного європейського континенту. Спогад про Метсю є спробою згадати про ті часи, коли Сенегал був по-справжньому великим. Шлях Метсю може стати натхненням для багатьох молодих тренерів що тільки починають шукати свій власний шлях в доволі жорстокому футбольному світі, а його нетрадиційні методи психологічної роботи з гравцями, можуть дати краще розуміння завдяки чому андердоги можуть віднайти свою гру в матчах проти значно сильніших та більш зіркових команд.
Початок африканської пригоди
На зорі своєї тренерської зрілості Бруно Метсю мав доволі скромний тренерський доробок. Розпочавши тренерський шлях у скромному французькому клубі «Бове», він відразу довів, що здатний чудово працювати з молоддю та демонструвати доволі непогані спортивні результати.
Під керівництвом Метсю «Бове» дійшов до чвертьфіналу Кубка Франції, що було справжнім проривом для маленької провінційної команди. Після гучного успіху з «Бове» Метсю отримав шанс проявити себе на найвищому рівні, прийнявши запрошення від іменитого «Лілля».
У «Ліллі» Метсю протримався два роки. Чудова атмосфера в колективі не була підкріплена результатами на футбольному полі. Фани були незадоволені, що змусило керівництво клубу поспішно звільнити молодого тренера.
Наступною зупинкою амбітного фахівця стали «Валансьєнн» та «Седан». Період роботи Метсю в цих колективах можна сміливо назвати одним із найважчих у його тренерській кар’єрі. «Валансьєнн» був відправлений до другої ліги через корупційний скандал (була підозра, що команда зіграла договірний матч проти «Марселя»), а «Седан» пробував віднайти своє місце в ієрархії найнижчих французьких дивізіонів.
Робота в цих клубах не принесла Метсю визнання чи тренерської слави, але дозволила здобути неоціненний досвід праці в умовах постійних криз та тривалої відсутності значних фінансових ресурсів.
У житті тренера настав переломний момент. Його професійний шлях не був багатим на успіхи, а постійна втома та виснаження поволі починали давати про себе знати. Перебуваючи на межі екзистенційної кризи, Метсю прийняв несподіваний виклик, погодившись очолити збірну Гвінеї.
Вже з перших днів роботи на африканському континенті «Білий чарівник» зіштовхнувся з серйозними труднощами. Керівництво гвінейської федерації постійно втручалося в роботу нового тренера, а спортивна інфраструктура збірної перебувала в жахливому стані.
Постійний тиск з боку керівників гвінейського футболу та значні фінансові обмеження змусили Метсю подати у відставку. І коли здавалося, що чергова авантюра ризикує завершитися величезним провалом, тренер отримав запрошення від збірної Сенегалу.
«Леви Теранги» невдало розпочали відбір до чемпіонату світу 2002 року. Нічия в матчах з Алжиром та Єгиптом суттєво погіршила шанси Сенегалу в боротьбі за пряму путівку на чемпіонат світу. Маючи доволі непоганий кадровий підбір футболістів, сенегальська збірна вже давно не вражала своїми виступами на великих турнірах.
Невдалий старт та труднощі з психологією у ключових футболістів збірної стали серйозними проблемами, з якими довелося зіштовхнутися новому головному тренерові.
Перше, з чого почав Метсю, — це старанна відбудова ментального стану своїх підопічних. Досвідчений тренер з першого дня своєї роботи в збірній оточив своїх гравців справжньою батьківською любов’ю та всеохоплюючою підтримкою. Індивідуальні бесіди стали нормою. Кожен міг розповісти тренерові про свої хвилювання та нагальні проблеми. Метсю був надзвичайно уважним слухачем. З неймовірною проникливістю він вслуховувався в кожну скаргу футболістів, даючи простір для підтримки та безумовного прийняття вад і сильних сторін кожного представника своєї команди. Француз не був диктатором, який встановлює нереалістичні вимоги та фокусується на дотриманні залізної дисципліни. Немов вправний дипломат, він намагався віднайти порозуміння з кожним порушником режиму, викликаючи до збірної навіть тих гравців, на яких чиновники федерації та місцева громадськість уже давно поставили хрест.
Нетрадиційні мотиваційні методи швидко принесли свої перші результати. Сенегал заграв впевненіше. Головною фішкою команди була надійна гра в захисті та швидкі, доволі небезпечні контратаки.
Народження команди-зірки
Під керівництвом Метсю Сенегал грав прагматично, відмовляючись від яскравої гри на користь більш надійного захисного стилю. Цього виявилося достатньо для виходу на ЧС-2002 з непростої кваліфікаційної групи з Марокко, Єгиптом, Алжиром та Намібією. Іншим серйозним випробуванням для підопічних французького фахівця став Кубок африканських націй. Груповий етап збірна Сенегалу подолала доволі впевнено. Перемога над Єгиптом та Замбією, а також нічия з Тунісом гарантували сенегальцям перше місце та вихід до плей-оф найпрестижнішого турніру африканського континенту.
Матч плей-оф проти ДР Конго та півфінальна гра проти Нігерії вимагали від Сенегалу гри на цілком новому для себе рівні. У переможній грі проти ДР Конго сенегальцям доводилося витримувати потужний натиск конголезьких нападників. Натомість у грі проти Нігерії підопічні Метсю показали справжній характер, граючи в меншості майже весь другий тайм та більшу половину додаткового часу. І хоча Сенегалу не вдалося здобути свій перший Кубок африканських націй (поразка у фіналі від Камеруну), саме на цьому турнірі почав закладатися фундамент для команди-зірки, що вже за кілька місяців здивує весь світ.
На Кубку африканських націй Сенегал виглядав збалансовано. Головною запорукою успіхів команди була міцна захисна лінія. Кістяк оборонної структури команди складався з досвідчених гравців. Першим номером був воротар Тоні Сілва. Ланку захисту представляли кремезні оборонці Омар Даф, Фердинанд Колі, Малік Діоп та Крапен Діатта. Надійна гра в обороні гармонійно комбінувалася із швидкими контратакувальними діями. Одним із головних архітекторів півзахисту був капітан Алью Сіссе. На флангах йому допомагали Халілу Фадіга та Мусса Н’Діає. У центрі півзахисту діяли Саліф Діао та Папа Буба Діоп, а на вістрі атаки грав молодий та надзвичайно талановитий форвард Ель-Хаджі Діуф.
Вдалий виступ на Кубку африканських націй став вагомим доказом адаптивності та стійкості африканської команди. Але головна перевірка була ще попереду — чемпіонат світу стрімко наближався.
Сенегальський урок психологічної стійкості
Перше, з чим довелося зіткнутися збірній Сенегалу перед початком турніру, була зневага. Провідні футбольні аналітики прогнозували швидкий виліт ще на груповому етапі, а відомі колишні футболісти висловлювали впевненість у тому, що Сенегал не зможе забити жодного голу. Бруно Метсю в інтерв’ю сенегальським ЗМІ згадував, що зневага торкалася навіть таких організаційних моментів, як поїздка на жеребкування чемпіонату світу: «Всі тренери отримали запрошення та мали чудові умови доїзду на саме жеребкування. Мені сказали, що я маю їхати у маленькому автобусі з групою журналістів, бо я був ніким. Журналісти тільки й говорили про те, що Сенегал — це слабка команда і не має бути на цьому мундіалі. Один із репортерів спробував заперечити та сказав, що Сенегал не можна недооцінювати, на що отримав відповідь, що в Сенегалі є тільки Юссу Н’Дур (відомий композитор та музикант) і що ця країна не має до футболу жодного відношення».
За кілька днів до першого матчу проти Франції розгорівся новий скандал. Сенегальський гравець Халілу Фадіга, за намовою Ель-Хаджі Діуфа, поцупив золоті прикраси з місцевого магазину. Інформація про крадіжку стрімко розлетілася по всіх французьких медіа. Сенегальців знищували з усіх боків. Команда, що мала статус головного аутсайдера турніру, тепер перетворилася в очах громадськості на зграю крадіїв. Ситуація ставала все серйознішою. Здавалося, що кризи не вдасться уникнути. Останньою надією для всього сенегальського народу був вроджений мотиваторський талант Бруно Метсю. Всі чекали на диво, і воно сталося. Метсю стоїчно та спокійно відповідав на всі питання журналістів щодо покарання для Фадіга: «Я не коп, щоб карати людей. Футбол має приносити радість», — заявляв тренер.
Французький спеціаліст за будь-яку ціну намагався зняти напругу та заспокоїти своїх гравців. Він не карав порушників, а намагався їх мотивувати та змусити повірити у неможливе. «Сьогодні всі тільки й говорять про цю крадіжку. Єдина можливість, щоб люди про це забули, — це перемога над Францією. Якщо ви хочете врятувати свого друга, ви маєте обіграти Францію».
Образливі кпини та глузливі насмішки, Метсю перетворив на потужний мотиваційний імпульс, що мав розпалити спортивну злість у серцях його підопічних.
Тренер цілеспрямовано зачитував своїм гравцям зневажливі коментарі Короля футболу Пеле (Перед початком турніру Пеле заявив що Сенегал це найслабша команда мундіалю), намагаючись викликати гнів та бажання довести, що весь світ помиляється. Наставник Сенегалу детально вивчив усі слабкі сторони французької збірної. Він відчайдушно запевняв своїх гравців, що вони ні в чому не поступаються зірковим французьким збірникам. «Вони такі ж самі люди, як і ви. Просто виходьте на поле і отримуйте задоволення від кожної зіграної хвилини». Досвідчений тренер заохочував своїх гравців повірити в себе та спробувати вийти за межі своїх можливостей. «Якщо ви обіграєте французів, то це спричинить справжній землетрус у цілому світі», — казав Метсю перед грою з Францією.
План на гру був простим. Сенегальські захисники мали не дозволяти гравцям збірної Франції виконувати передачі у вільні зони, що дозволило б значно обмежити варіанти для креативних французів дій в атакувальній лінії. З перших хвилин гри Сенегал діяв рішуче, намагаючись відтіснити французьких нападників якнайдалі від свого штрафного майданчика. Фердинанд Колі став справжнім жахом для Тьєррі Анрі. Фактурний захисник африканської збірної виграв майже всі єдиноборства у зіркового французького форварда. Окрім злагодженої гри в захисті, сенегальці майстерно використовували швидкі забігання та різкі переходи від оборони до атаки. На тридцятій хвилині Діуф виконав динамічне забігання по правому флангу та прострілив у штрафний майданчик суперника. Папа Буба Діоп несподівано виграв боротьбу у досвідченого Еммануеля Петі та відкрив рахунок у матчі.
У другому таймі французи посилили тиск на ворота сенегальців, але оборона африканців упевнено витримала натиск та не дозволила французам нічого створити біля своїх воріт. Це була справжня сенсація. «Найгірша команда мундіалю» несподівано перемогла чинних чемпіонів світу та Європи. Незважаючи на сенсаційний результат, перед сенегальцями постало непросте завдання — спробувати довести, що ця перемога не була випадковістю. Нічия з Данією — 1:1 — та яскравий матч проти збірної Уругваю — 3:3 — подарували Сенегалу путівку до 1/8 фіналу.
Після матчу з французами багато хто хвилювався, що вони можуть підвести свої сім’ї та залишитися звичною футбольною випадковістю. Натомість вони стали гордістю цілої нації.
У матчі проти шведів Сенегал, як і раніше, надійно та впевнено грав в обороні. Дубль Генрі Камара вивів харизматичну команду до чвертьфіналу, де на неї чекала інша гучна сенсація турніру — збірна Туреччини.
Падіння сенегальських зірок
Перед матчем з турками в сенегальських медіа панувала справжня ейфорія. Усі провідні футбольні експерти країни сходилися в одному: Сенегал має доволі непогані шанси, щоб стати першою африканською командою, яка зіграє в півфіналі чемпіонату світу.
Метсю був схвильований. Протягом останнього тижня він почав помічати, що його команда поволі втрачає свій динамічний ритм та інтенсивність. Але втома та втрата динаміки не були головною проблемою для тієї збірної. Вперше політичні діячі почали нахабно втручатися в тренувальний процес команди. Президент Сенегалу наказав гравцям залишатися в номерах своїх готелів після тренувань, більше спати та відмовитися від виконання звичних приємних ритуалів. Бруно Метсю не приховував свого обурення: «Це моя команда. Я керував нею протягом усього турніру. Моя методика приносила результат. Якщо ж ви хочете щось змінити, то, будь ласка, змінюйте, але побачимо, до яких результатів можуть призвести ці зміни», — говорив тренер сенегальським чиновникам. Як показав час, він був правий. У протистоянні проти Туреччини Сенегал геть не був схожим на ту збірну, яка закохала в себе тисячі вболівальників по всьому світу. Темп гри був наповнений інертністю, у сенегальців майже нічого не виходило біля воріт суперників. Незважаючи на проблеми по ходу матчу, гравці африканської команди все ж могли перевести гру до екстра-тайму. Але це був максимум на який спромоглися сенегальці, золотий гол у виконанні Ільхана Мансиза подарував Туреччині вистраждану перемогу, зруйнувавши надії Сенегалу на прохід до півфіналу.
Тренерська спадщина Бруно Метсю
Відразу після закінчення мундіалю Метсю покинув збірну Сенегалу через конфлікт з чиновниками Федерації футболу Сенегалу. Більшість сенегальських гравців отримали запрошення до провідних європейських чемпіонатів, але, на жаль, ніхто так і не зміг по-справжньому заявити про себе на найвищому рівні.
Бруно Метсю ще кілька років успішно працював з різними командами на Близькому Сході. Йому вдалося виграти азійську Лігу чемпіонів та здобути низку національних титулів у Катарі та ОАЄ.
На жаль, життя талановитого тренера трагічно обірвалося у 2013 році внаслідок онкологічної хвороби. Навряд чи прізвище Метсю можна буде колись побачити в рейтингу найвидатніших тренерів сучасності. Він ніколи не був автором ані новаторських тактичних розробок, ані прогресивних тренерських ідей, але все ж зумів залишити свій помітний відбиток в історії світового футболу.
Успіх Метсю та збірної Сенегалу доводить, що протягом багатьох років талант футболіста може перебувати в тіні сумнівів та тривог, терпіти невдачі та витримувати насмішки. Але віра тренера в потенціал своїх гравців змушує їх долати найскладніші перешкоди, вперто шукати креативні рішення для найзаплутаніших проблем та вірити в те, що диво може стати повсякденною реальністю. Приклад Метсю допоміг повірити в себе тисячам сенегальських юнаків та почати прокладати свій власний шлях в напрямку чергового футбольного дива.