Якби комусь не спала сумнівна думка, ми б, звісно, отримали найнапруженіший матч-відповідь. Оскільки думка ця все ж таки прийшла, ми отримали абсолютну рівність перед матчем-відповіддю (зрозуміло, з певною перевагою свого поля в англійців). І хоча статистика говорила на користь «МанСіті», гольова домашня нічия не стала згубною для «Реала» і залишала команді Карло Анчелотті чимало шансів. А глядачам ця сама нічия залишала таке бажане напруження.
«МанСіті» – «Реал» – 4:0
Перший матч: 1:1
Голи: Бернарду Сілва (23, 37), Мілітао (76, авт.), Альварес (90+1).
«МанСіті»: Едерсон, Уолкер, Діаш, Аканджі, Стоунз, Родрі, Бернарду Сілва, де Брейне (Фоден, 84), Гюндоган (Марез, 79), Гриліш, Холанд (Альварес, 89).
«Реал»: Куртуа, Карвахаль (Васкес, 80), Мілітао, Алаба, Камавінга (Тчуамені, 80), Вальверде, Кроос (Асенсіо, 70), Модріч (Рюдігер, 63), Родріго (Себальос, 81), Жуніор.
Арбітр: Шимон Марциняк (Польща).
Попередження: Діаш, Гюндоган, Гриліш – Карвахаль, Камавінга.
«Сіті» почав досить потужно, що цілком передбачувано, а «Реал» дуже швидко став провалюватися в обороні. Провалюватися – це не якесь там перебільшення, це цілком реальні провали та втрати суперників, які вже на шостій хвилині могли закінчитись голом господарів. Спочатку Холанд прорвався центром ліворуч, дійшов до лицьової лінії і відпасував назад у центр, де, на щастя для іспанців, нікого з опонентів не було. Потім Родрі чудово пробив у дальній кут – трохи неточно. І це крім інших, менш значущих і помітних помилок підопічних Анчелотті.
Вже на 13-й хвилині всі футбольні боги миттєво відвернулися від Манчестера та закрили собою Мадрид. Гриліш навісив у штрафний майданчик, Холанд злетів над штрафним і пробив головою з кількох метрів, Куртуа підставив під удар стегно, а Алаба вибив м’яч після відскоку.
Насправді тільки якась неймовірна вдача захищала «Реал» від гола, який мав би бути. «Сіті» був неймовірно швидким, точним у комбінаціях, технічним. Де Брейне, Родрі, Гриліш, Холанд – безумовні головні дійові особи стартового відрізку. До 15-ї хвилини «Сіті» награв понад 120 передач, тоді як «Реал» спромігся лише на 13. І це той випадок, коли статистика краще за будь-які слова описує те, що відбувається на полі.
На 20-й хвилині футбольні боги знову зглянулися на Мадрид. Зблизька Холанд пробив головою з-під Камавінги в дальній кут, Куртуа виставив праву руку і витягнув найскладніший м’яч.
Сам «Реал» ніяк не міг вирватися з-під цього тиску, а футбольні боги не могли вічно благоволити лише одній команді. І на 23-й хвилині «Реал» отримав те, що мав отримати набагато раніше. Де Брейне спокійно відпасував у штрафний майданчик на Бернарду, той спокійно прийняв м’яч і так само спокійно пробив у ближній кут – Куртуа нічим не допоміг своїй команді, і англійці повели у рахунку. Вам цікаво, де був мадридський захист. Алаба невдало намагався підставитися під удар Бернарду. Все.
Тільки на 30-й хвилині «Реал» почав робити обережні спроби перетнути центральну лінію. Якщо ви раптом подумали, що мадридці перебудувалися і відродилися, женіть ці думки. «Сіті» трохи просів, і це дозволило його суперникам підняти голову. На 32-й хвилині вперше за весь матч показав свій фірмовий прохід Вінісіус. Нічого хорошого цей прохід його команді не приніс (Вокер встиг за бразильцем), але це вже подія. Ще за три хвилини Кроос з-під Гриліша запустив м’яч у перекладину. «Реал», можна сказати, потихеньку запустився. З’явилися якісь розіграші, які, щоправда, супроводжувалися безглуздими помилками. Одна з них коштувала команді другого голу. Гриліш перехопив м’яч, дійшов до штрафного майданчика, відпасував на Гюндогана, той пробив, але в епізоді зіграв Мілітао. Все б нічого, але замість того, щоб вибити м’яч, Мілітао дуже зручно виклав його на голову Бернарду, який відправив м’яч у ворота.
У другому таймі ситуація трохи змінилася. «Сіті» не став повторювати свої стартові подвиги, і «Реал» отримав шанс якось виправити своє плачевне становище. І вже на перших хвилинах мадридці могли повернутись у гру, коли Діаш завалив Вінісіуса, а Алаба здорово пробив зі штрафного. М’яч летів над перекладиною (але й Едерсон підстрахувався і торкнувся його пальцями).
Якось «Реал» став проводити осмислені атаки. У команди стало виходити чіплятися за м’яч, проводити спокійні осмислені розіграші без безглуздих втрат. Заграли ті, хто мали грати з самого початку: Бензема, Вінісіус, Модріч, Родріго стали не просто випадково з’являтися в кадрі, а проводити певні дії, націлені на ураження чужих воріт. Щоправда, в завершальній стадії створити щось пристойне не виходило. Уокер майстерно протистояв Вінісіусу, Діаш здорово тримав свою зону, Аканджі нерідко чудово грав на випередження. Словом, «Сіті» був непробивний. Ні дальні удари, ні спроби накрутити і увірватися до штрафного майданчика не приносили результату. Дійшовши до штрафного майданчика, підопічні Анчелотті змушені були зміщуватися назад у пошуку вдалого завершального рішення, але не знаходили його.
«Сіті», як правило, відповідав швидкими контратаками, часом досить гострими, але недостатньо небезпечними. Часом господарі розкатували м’яч без особливого просування, очевидно, щоб притримати суперника, який намагається розігратися. Варто відзначити і те, що Мілітао, Карвахаль, Камавінга стали грати набагато акуратніше та успішніше у відборі. Щоправда, на 73-й хвилині, здавалося, система, що налагодилася, дала збій. Гюндоган, за яким стежив Мілітао, видав блискучий пас п’ятою між ніг захисника, Холанд м’яч підхопив і з ходу пробив. Куртуа розтягнувся всіма своїми кінцівками і прийняв удар на себе.
Однак і воротар був безсилий, коли Едер Мілітао вирішив спробувати перервати удар Аканджі після навісу де Брейне зі штрафного, та так перестарався, що не залишив воротареві навіть шансу відбити м’яч, що відскочив від нього.
Для «Реала» це кінець. Так, команда провела класну атаку і навіть змусила Едерсона рятувати від гола (спочатку довго шукав можливість пробити Бензема, потім пробив центром Себальос). Але такі атаки варто було б проводити в першому таймі або хоча б на початку другого, а не в останній десятихвилинці, коли потенційний гол вплинути ні на що вже не може.
Четвертий гол «Сіті» теж не міг вплинути на щось, але він відбувся. Англійці перехопили м’яч у центрі поля, розкрутили контрвипад, Фоден віддав пас уперед у штрафний майданчик між Рюдігером і Тчуамені, а Альварес легко влучив у ворота.
Очевидно, що Пеп Гвардьола зробив ставку на повне знищення суперника в початковій стадії гри. За кілька хвилин до другого гола подумалося, що наставник розраховував витягти з божевільного пресингу набагато більше, ніж один м’яч. Після 30-й хвилині «Сіті» зменшив темп, що дозволило «Реалу» задуматися про контратаки. Проте саме іспанці подарували господарям такий потрібний другий м’яч, подарували, припустившись чергової помилки. На що розраховував Карло Анчелотті зрозуміти неможливо. З перших секунд «Сіті» позбавив опонентів будь-якої можливості демонструвати домашні заготівлі на матч. «Реал», по-перше, був абсолютно розбалансований, по-друге, катастрофічно неточний, настільки неточний, що це навіть соромно. Паси в ноги супернику у всіх лініях, у будь-яких ситуаціях. Чого вартий чудовий подарунок Камавінгі де Брейне у своєму штрафному майданчику, коли тільки недбалість самих англійців не призвела до голу.
Можна багато говорити про те, як чудово зіграли господарі, але це виключно тренерська перемога. Це перемога молодого Гвардьоли над досвідченим Анчелотті. Це він, Гвардьола, зробив так, що його, Анчелотті, команда розсипалася і довго не могла зібратися. Це він, Анчелотті, не знав, як склеїти свою команду, коли за півгодини гри вона зробила 45 передач із якимось ганебним показником точності. Це він, Анчелотті, не вигадав запасний план, не передбачивши такого розвитку подій. Це він, Гвардьола, справжній тріумфатор півфіналу Ліги чемпіонів. Точніше, прихованого фіналу Ліги чемпіонів.