Бувають такі травми, на відновлення яких може піти півроку, рік, та навіть більше. Тому враховуючи, що місяць тому Преснель Кімпембе повернувся на футбольне поле після важкої травми ахілу, відновлення від якої склало майже 2 роки, я вирішив пригадати приклади, кому з гравців вдалося повернутися у гру, незважаючи на тривалу відсутність та реабілітацію від травми.
Ерік Ламела (правий вінгер; пропустив через травму 389 днів)
Один з найтехнічніших гравців у складі «шпор», та гравець, що вміє забивати філігранно і відовищно, так це Ерік Ламела. У 2013 році аргентинський вінгер перейшов до складу «шпор» із «Роми» за 30 млн євро, і на той момент став другим рекордним трансфером в інший клуб (після Маркіньйоса у «ПСЖ»). І хоч не одразу, але Ламела став одним з важливих гравців у атакувальній ланці «Тоттенгема». Однак у жовтні 2016 року, Ламела отримав травму стегна, в результаті чого цілий рік був поза футболом. До того ж до травми додалися смерть собаки гравця, та тяжка травма брата, який був прикований до інвалідного візка, що теж негативно вплинуло на відновлення та психологічний стан вінгера, і призвело до депресії.
Враховуючи тривалу відсутність, про гравця почали ширитися чутки, начебто у нього знайшли допінг, або він планує завершувати професійну кар’єру (хоча на той момент аргентинцю було лише 25 років). Але як би там не було, Ламела вже у листопаді 2017 повернувся на поле, і досі продовжував феєрити у складі «шпор». Що ще цікаво, то у 2018 році Ламела забив 8000-й гол в історії Ліги Чемпіонів у ворота «Барселони», а через три роки став володарем премії ФІФА імені Ференца Пушкаша за найкрасивіший гол рабоною у ворота «Арсенала». Ще аргентинець разом з «Тоттенгемом» дійшов до фіналу ЛЧ, щоправда у вирішальній грі так і не зіграв.
В підсумку, за майже 8 років, проведених у складі «шпор», Ламела провів 257 поєдинків, в яких на свій рахунок записав 37 голів і 44 гольові передачі. Далі у кар’єрі Ламели була «Севілья», де аргентинець вже не так активно проявив себе, але при цьому став переможцем Ліги Європи у 2023 році, і саме його гол та асист у грі з «Ювентусом» допомогли «нервіонцям» потрапити у цей фінал. За три сезони, проведені в Ла Лізі, гравець забив 16 м’ячів та віддав 7 асистів, попри те, що значний відрізок часу Ламела відновлювався від інших травм. А зараз «Ламела» грає за грецький «АЕК», який вже гарантував собі участь у чемпіонській групі чемпіонату Греції, і вже у цьому сезоні за системою гол+пас набрав 7 балів. І це незважаючи на те, що аргентинському хавбеку нещодавно виповнилося 33 роки.
Роберто Баджо (відтягнутий форвард; пропустив через травму 699 днів)
Один з небагатьох гравців, що розпочав свою кар’єру у 16 років, проте вже у 20 років переживши дві важкі травми, здавалося, що гравцю складно буде далі проявляти себе, але він не тільки зміг відновитися від травми, а ще й зіграти на трьох чемпіонатах світу і стати володарем Золотого М’яча. Мова йдеться про Роберто Баджо, який вже у шістнадцятирічному віці дебютував у дорослому футболі за «Віченцу». Але ця історія бере свій початок з травня 1985 року, коли Баджо травмував крести, і пропустив рік з лишком. А вже відновившись від травми, гравець провів одну гру, після якої знову отримав вже інше пошкодження — травму меніску, через що вибув аж до весни 1987 року. Здавалося що дві поспіль травми, та майже 2 роки без футболу поставлять хрест на кар’єрі Баджо, але форвард «Фіорентини» не здався, і продовжував активно виступати за різні команди Серії А: «Ювентус», «Мілан», «Болонью» та «Інтер». Граючи за «стару синьору», Баджо у 1993 році не тільки разом з «Юве» став переможцем Ліги Європи (тоді турнір називався Кубок УЄФА), а став володарем Золотого М’яча, і до того ж був визнаний гравцем року за версією ФІФА. А до цього у сезоні 1990/1991 став найкращим бомбардиром Кубку володарів кубків. У «Мілані» Баджо також став Чемпіоном Італії в сезоні 1995/1996. З «Болоньєю» форварду вдалося взяти лише Кубок Інтертото у 1998.
За збірну Баджо хоч і провів лише 56 ігор, але забив 27 голів, і що цікаво, саме гол Баджо допоміг італійцям взяти дебютну бронзу на домашньому ЧС 1990 року. А вже наступний мундіаль у США (1994) став справжнім бенефісом імені Роберто Баджо: на груповому етапі форварду жодного разу не вдалося відзначитися у ворота суперників, але у плей-оф італієць проявив себе по повній: зробив дубль у ворота нігерійців, забив переможний м’яч Іспанії, та поклав дубль збірній Болгарії у півфіналі, тим самим майже самотужки протягнув «скуадру адзурру» до фіналу, де Баджо хоч не забив вирішальний пенальті в серії у матчі з Бразилією, але якби не він, то навряд чи би Італія змогла дістатися до цього фіналу. А крім того, Роберто Баджо потрапив у символічну збірну ЧС 1994 року, і є єдиним італійським футболістом, який забивав на трьох чемпіонатах світу.
Також італієць зайняв 4 місце у списку найкращих футболістів ХХ століття, і потрапив до списку найвеличніших гравців 20 століття. І у 37 років, Роберто Баджо оголосив про завершення своєї кар’єри, після якої займався благодійністю, та якийсь час був технічним директором збірної Італії.
Санті Касорла (центральний півзахисник; пропустив через травму 619 днів)
Мало хто міг повірити, що гравець, якому загрожувала ампутація ноги, все ж зможе повернутися у футбол, та демонструвати гідну гру. Замикає наш перелік іспанський хавбек Санті Касорла. Після успішних виступів за «Вільярреал», Касорла влітку 2012 року перейшов до стану лондонського «Арсенала» за 19 млн. євро. Вже тоді гравець був двократним чемпіоном Євро (2008 та 2012), та наступного року був визнаний гравцем року у складі «канонірів». Касорла одразу зміг стати одним з основоутворюючих гравців команди, і у зв’язці з Ремзі та Озілом були одним з найсильніших трикутників центру поля в АПЛ. Але у 2016 році, гравець у матчі з «Лудогорцем» отримав травму щиколотки, яка ледь не поставила хрест на кар’єрі гравця. Перенісши за рік 8 операцій, Касорла не розумів, чому його відновлення триває так довго. Повернувшись до Іспанії, у хавбека знайшли інфекцію, яка «з’їла» 8 сантиметрів ахілового сухожилля. З такою травмою не те що грати, а ходити нормально було складно. Тому щоб післяопераційна рана краще загоїлася, лікарі прийняли вирізати шматочок шкіри з руки – з того місця, де у Касорли знаходилося тату з ім’ям дитини. Провівши майже два роки у лазареті, «Арсенал» по завершенню сезону не став продовжувати контракт із футболістом. Проте довго Касорла без футболу не перебував, і повернувся у добре знайомий «Вільярреал», де за проведені 2 сезони забив 22 голи і віддав 22 гольові передачі.
За збірну Іспанії, Касорла провів 81 матч, дебютувавши за «червону фурію» ще в 2008 році. Разом зі збірною, Касорла двічі став переможцем чемпіонату Європи, проте сам гравець забивав голи більше у товариських зустрічах (11 голів з 15 було забито під час контрольних матчів). Також на його рахунку виступи у Кубку Конфедерацій 2009 та 2013, де іспанець завдяки двом своїм асистам допоміг «червоній фурії» взяти бронзу у 2009 році. І що цікаво, Касорла після тривалого відновлення теж продовжувався викликатися у збірну, та навіть відзначався результативними діями.
Далі у його кар’єрі були виступи у Катарі, а зараз Касорла грає за «Реал Ов’єдо» з Сегунди, контракт з яким завершується вже влітку цього року. Тому невідомо, чи продовжить після цього свою кар’єру іспанський хавбек, враховуючи, що гравцю вже 40 років.
Кому вдалося повернутися на попередній рівень?
Я можу зробити висновок, що Баджо ці травми не завадили проявити себе на повну, та стати володарем Золотого М’яча і одним з найкращих гравців 21 століття. У випадку Ламели травми хоч і призупинили активність, але не сильно завадили йому повернутися на попередній рівень, і після повернення у стрій аргентинець продовжував грати видовищно, зміг дійти до фіналу ЛЧ та стати переможцем Ліги Європи. Тому хоч зараз Ламела не грає у чемпіонаті з топ-5, але після тривалого відновлення демонструє доволі пристойну гру. А от Касорлі не вдалося вийти на пікову форму, як це було під час виступів за «Арсенал», однак у «Вільярреалі» іспанець теж продовжував демонструвати стабільну гру та відзначатися результативними діями. Але якщо врахувати, що екс-гравцю «канонірів» вже 40 років, і він досі продовжує грати на професійному рівні, то це заслуговує на повагу.