На чемпіонаті світу 2022 року Азію представляють Іран, Республіка Корея, Саудівська Аравія, Японія та Катар (дозвольте мені не доповнювати цей список Австралією). Останній потратив на турнір виключно на правах господаря. Не знаю, чи розраховували на диво місцеві вболівальники та керівники, але дива не сталося. Катар став найгіршою збірною групового етапу (й усього турніру): 0 очок, різниця забитих/пропущених – -6. Це одна з двох збірних, що не набрали на мундіалі жодного залікового балу (інша Канада). Команда мала лише одну причину для радощів: єдиний гол у ворота Сенегалу.
Embed from Getty ImagesІнші азійські команди зуміли проявити себе, здивувати світ та навіть стати авторами сенсацій різного рівня, в тому числі доволі гучних. Ні, я б не стала говорити про підйом азійського футболу. Врешті-решт деякі з цих збірних мали певні успіхи на крупних турнірах, і нічого наднового поки не сталося. Тим не менш азійським збірним вдалося нанести болючого удару по репутації визнаних авторитетів.
Вольові та нескорені
Іран розпочав свій шлях на турнірі з розгромної поразки від збірної Англії (2:6), і в той момент можна було подумати, що збірна стане постачальником очок, за рахунок якого можна бути посилити турнірне становище. Певно, так думав і Вельс. Валлійці стикнулися з жорстким опором, і нульова нічия, до якої все йшло, була б для них не найгіршим результатом. Але нічиї не сталося, а відбулася сенсаційна перемога Ірану (2:0), що її здобула команда вже в компенсований час (Чемші, 90 + 8; Резаеян, 90 + 11). Так, виникає питання, а чи було б це можливо, якби на нинішньому мундіалі арбітри не компенсували шалену кількість хвилин. Суперечки відносно необхідності такого рішення не вщухають і не вщухнуть. А поки вболівальники та спеціалісти обмінюються аргументами, Іран перемагає Вельс. Більш того, Іран реально претендував на вихід до плей-офф. Для цього іранцям необхідно було перемогли США. Нема необхідності пояснювати, скільки додаткового, нефутбольного, напруження супроводжувало цю гру, нема необхідності пояснювати, як бився Іран, адже на кону стояв перший в історії вихід із групи. Варто зазначити, що шанси в підопічних Карлуша Кейруша були. Так, вони багато в чому поступалися американцям, вони більше помилялися й створили дуже мало гольових моментів, проте вони їх створили. І традиційно боролися до останньої компенсованої хвилини. Долю матчу вирішив єдиний гол Пулішича, що він його забив у першому таймі.
Embed from Getty ImagesЧи заслуговує Іран на добрі слова? Безумовно. Команда з недостатнім технічним арсеналом здобуває неймовірні для себе результати за рахунок неймовірного настрою, за рахунок вміння битися, не просто розраховуючи на везіння, а очікуючи на свій момент і використовуючи його.
Саудівська Аравія й поготів розпочала турнір так гучно, що весь світ здригнувся. Аргентина з самим Мессі пала під тиском скромних аравійців! Пала цілком закономірно, нічого не протиставивши скромній азійській команді. Як і іранці, саудівці досягли успіху завдяки своєму характеру та зосередженості, можливо, навіть, відважності. Зізнаюся, саудівці лишили настільки приємне враження, що дуже хотілося побачити продовження їхньої казки. На жаль, не склалося. Обидва наступні матчі Саудівська Аравія програла (Польщі – 0:2; Мексиці – 1:2) і навіть стала учасницею великої мексиканської драми. Мексика за всіма статтями переважала аравійців, створила чимало моментів, забила як мінімум один розкішний гол (Чавес зі штрафного), але, незважаючи на всі докладені зусилля, забити третій (необхідний для виходу до плей-офф) гол так і не змогла. І чим більше часу спливало, тим більше мексиканці насідали на чужі ворота. Цим успішно скористалися саудівці, які підсолодили виліт із турніру голом у ворота легендарного Очоа.
Embed from Getty ImagesТигри й самураї
А дві збірні пішли ще далі. Японія вже була учасницею плей-офф чемпіонатів світу. Так, на домашньому мундіалі 2002 року (господарками чемпіонату були Японія та Республіка Корея) японці виграли свою групу, але в 1/8 фіналу поступилися Туреччині (0:1). У 2010 році Японія програла групу Нідерландам, випередила Данію та Камерун, але знову зупинилася в 1/8 фіналу. Доля матчу з Парагваєм вирішувалася в серії пенальті (0:0 в основний час), котра завершилася поразкою японців – 3:5. У 2018 році Японія знов посіла друге місце в своїй групі, поступившись Колумбії, й знову не просунулася далі 1/8 фіналу. Цього разу суперником була блискуча Бельгія, й поєдинок для майбутніх бронзових призерів розвивався дуже непросто. Другий тайм Японія розпочала з двох доволі швидких голів (Харагучі, 47; Інуї, 52), і, як то кажуть, з’явився запах сенсації. Втім, бельгійці посилили тиск і відігралися (Вертонген, 69; Фелліїні, 74). Можливо, сенсація таки б сталася, але на 90 + 4-й хвилині Шадлі приніс Бельгії перемогу.
Embed from Getty ImagesОтже, вихід із групи для Японії не є великим досягненням. Радше, є досягненням те, що Японія переграла німців у стартовому матчі, а в останньому матчі групового етапу обіграла яскраву Іспанію. (Так, у мене є певні міркування з цього приводу, але суті не змінює.) Ту саму Іспанію, на яку такі великі надії покладала Німеччина. Вона встановила потрібний рахунок у грі з Коста-Рікою, але цього не вистачило, щоб уникнути чергової ганьби.
Тепер на Японію очікує Хорватія. Хорвати на цьому мундіалі поки не дуже блискуче грають, тому, хто знає, можливо, саме зараз «самураї» здолають бар’єр 1/8 фіналу й замахнуться на більше.
Embed from Getty ImagesІ, власне, тигри. Південна Корея стала автором сенсації, коли зіграла внічию з Португалією, вічним претендентом на щось. Хоча в мене теж є певні міркування з цього приводу, другий гол корейців – це справжній шедевр. Такий гол мала забити технічна Португалія, а не Корея (за всієї поваги до цієї збірної). Сон Хин Мін розкрутив блискучу атаку, до якої суперник не був готовий, віддав фантастичну передачу на Хван Хі Чана, котрий забив переможного м’яча на 90+1-й хвилині. Сенсаційна перемога не гарантувала Кореї виходу до плей-офф, і корейські збірники, а з ними і вболівальники на стадіоні, а з ними й увесь світ, затамувавши подих, спостерігали за завершенням паралельного матчу Гана – Уругвай. Саме там вирішувалася доля другої путівки до плей-офф. За кілька хвилин корейські футболісти та їхні вболівальники пережили повний спектр емоцій – від страху, котрий відчуває людина, що стоїть на самісінькому краю прірви, до спустошливого щастя. Уругвай не забив третій гол, і Корея пройшла далі. А далі – Бразилія.
В історії Кореї це теж не перший плей-офф. У 2010 році Корея посіла друге місце в групі позаду Аргентини, випередивши Грецію, яку обіграла в очному протистоянні, та Нігерію. В 1/8 фіналу корейці зіткнулися з Уругваєм – поступилися 1:2. Але головним досягненням Кореї, яке прописане золотими літерами, звісно, є четверте місце на домашньому чемпіонаті світу 2002 року. Я б із задоволенням приєдналася би до несамовитих радощів, розповіла б, як блискуче грала Корея, якого величезного успіху досягла, якби Корею не тягнули за вуха судді, якби не було ганебних (але виграних) матчів проти Італії та Іспанії, коли арбітр помічав лише те, що було вигідно Кореї. Тож нехай цей грандіозний успіх стоїть осторонь.
Нині я абсолютно переконана в тому, що обидві азійські збірні, що пробилися до плей-офф, мали певне джентльменські угоди з Іспанією та Португалією. Ні, я не закликаю вас не вірити в абсолютну чистоту футболу. Але, скажімо так, якщо колись спливе, що хтось із кимось домовився, я не здивуюся. Тим не менше, і Японія, і Республіка Корея заслуговують на те, щоб бути серед 16 сильніших збірних світу. Про це дозволяє говорити гра, яку вони показали. Цілком імовірно, що вони нас ще здивують.