Марокко є тією збірною, яку не без причин називають сенсацією чемпіонату світу 2022 року. Ще б пак, Марокко виграло групу, з якої, за прогнозами експертів, не мало б виходити, о Марокко зламали зуби Іспанія та Португалія. Сенсація – як ще це назвати?
Але чи дійсно Марокко таке сенсаційне? Отже, жереб відправив африканську збірну до однієї групи з Бельгією, Хорватією та Канадою. Бельгійців за інерцією називали ледь не претендентами на трофей, хоча це вже зовсім не та Бельгія, що вражала й захоплювала на мундіалі чотири роки тому. Тим не менше Бельгія мала право вважати себе серйозним суперником для Марокко. І насправді важко було передбачити, що збірну з’їдять внутрішні скандали і футбол відійде на останнє місце. Хорвати мають право вважати себе серйозним суперником не лише для Марокко. Ну а щодо Канади, то тут вже Марокко мав право вважати себе серйозним суперником для північноамериканців.
Стартовий матч на турнірі Марокко провело з Хорватією. Команди розійшлися бойовою нічиєю, причому дійсно бойовою. Незважаючи на те що хорвати володіли колосальною перевагою, нанесли безліч ударів, пробити Боно їм так і не вдалося. Більш того, певно, лише єдиний раз Хорватії дійсно не пощастило – коли Влашич влучив у воротаря з метру. В інших випадках збірна Марокко, хоча й нервово, але ситуацію контролювала. Більш того, африканці мали й свої моменти. Якщо говорити про реальні шанси, то, звісно, це хороший штрафний Хакімі. Отже, підопічні Валіда Реграги, хоч и мали провали в центрі поля, тримали оборону міцно й не виключали можливість перемогти.
Embed from Getty ImagesНаступною була Бельгія, що розпочала свій шлях з перемоги над Канадою (що, будемо відверті, не так уже й складно, але бельгійцям таки довелося докласти чималих зусиль, щоб не допустити втрати очок). Тут і сталося перше здивування, котре всі назвали сенсацією. По завершенні матчу на табло навпроти Бельгії світився ганебний нуль, а навпроти Марокко – горда двійка. Таке, звісно, важко було уявити. До того ж обидва рази марокканці забили зі стандартів, і, як зізнався Ян Вертонген, самі бельгійці надали їм таку можливість, не закривши ближню штангу». Власне, саме після поразки від Марокко з роздягальні збірної Бельгії почала вивалюватися брудна білизна. Новини повідомляли подробиці, хто з бельгійців із ким не розмовляє, хто на кого накинувся, а хто їх розтягував. Вочевидь, Роберто Мартінес утратив контроль над роздягальнею, й це стало головною причиною такого гучного провалу. А вже потім можна говорити про вік ключових гравців і тактичних прорахунках. Таким чином, для високоорганізованої збірної Марокко Бельгія стала, звісно, не легкою жертвою, але доступною.
Третій матч африканці провели проти Канади й з тільки що набраними очками весело відправилася у плей-офф з першого місця.
Шок! Сенсація! Але насправді все можна пояснити. Канада не показала високого рівня, Бельгія потонула в конфліктах, а дві команди, що були краще підготовлені, пройшли далі. А ось що цікаво, в груповому турнірі Марокко пропустило лиш один гол, і він був забитий Агуєрдом у власні ворота.
Embed from Getty ImagesДалі на Марокко чекала Іспанія. Зізнаюся, за перший матч іспанської збірної я віднесла її до фаворитів цього чемпіонату. З певними зауваженнями, бо друга гра вже була не такою яскравою, але все ж. Я бачила в Іспанії команду, яка приїхала грати в футбол, а такі команди завжди викликають повагу. З’ясувалося, що Іспанія приїхала ганяти понти. І доганялася до того, що проти організованого й дуже акуратного суперника дійшла до серії пенальті. Причому суперники грали майже на рівних, і команда Валіда Реграги огризалася доволі неприємно, а то й боляче. В серії пенальті, окрім розхлябаності іспанців (ну тому що якщо Сарабія не забиває пенальті не завдяки дивам, що показує воротар, а тому, що влучає в стійку – це все ж розхлябаність), ключову роль зіграв Боно, а впевнену крапку поставив Хакімі.
Можна сказати, мегасенсація. Але й тут все можна пояснити. Іспанія провела нормально лише перший поєдинок. Якщо відволіктися від раціонального, є й ще одне пояснення. Я припускаю, що останню гру групового турніру збірна Луїса Енріке проводила, маючи джентльменські угоди з суперником, а за подібне в футболі завжди наступає покарання.
До речі, про Португалію можна сказати те ж саме. З Португалією Марокко зіграло сильно, певно, сильніше, ніж у всіх попередніх іграх. У першому таймі команди трималися на рівних за більш тямущого нападу в африканців. Це, власне, втілилося в єдиний гол переможний гол. Що показала Португалія? Португалія, скориставшись тим, що у другій половині матчу Марокко трохи просіло в центрі поля, створювала чимало. Але Португалія готова забивати, коли гол сам йде до ніг, і нічого не змогла зробити, зіткнувшись із гідним спротивом.
Embed from Getty ImagesЩо ж такого дивного в цьому Марокко. Марокко – збірна двох таймів. Хоча африканську збірну називають автобусом, це не зовсім так. Або навіть зовсім не так. У першому таймі марокканці активно пресингують, надійно тримають центр поля, настільки надійно, що суперники гають чимало часу, щоб знайти хоч якусь щілину. Збірна витісняє суперника зі своєї половина й намагається утримувати його в районі центральної лінії. Це ні в якому разі не гра на відбій. Це дуже добре влаштована тактична конструкція. Так, можна вважати її примітивною, але всі дії марокканців дуже грамотні. Акуратна гра забезпечує ледь не ідеальну реалізацію. При цьому африканці вміють достатньо швидкими й точними в атаці. Розуміючи, що шансів в матчі буде не так багато, марокканці проводять контр випади в дотик, миттєво доставляючи м’яч до штрафного й намагаючись нанести удар. Я вже згадувала Хакімі, вправного майстра стандартів. Крім того, Марокко покладається на швидкість й організаторські здібності Зієха, майстерність Ен-Несері й Буфаля. Коли опонент пристосовується до такої манери, система такого захисту дає збій. Марокко можна розхитати за рахунок швидкості, але для успішності цього вимагається бездоганна робота всіх зв’язок, коли той, хто віддає пас, в той, хто приймає, розуміють наміри один одного, коли гравці атаки безкінечно переміщаються зрозуміло для партнерів. Але навіть зайшовши до штрафного, суперники не можуть почуватися впевнено. На останньому рубежі захисту марокканці б’ються наче леви, сміливо кидаються під м’яч, підставляються під удари, перекривають зони, вибивають. Так, під великим тиском африканці виглядають нервово, далеко не всі їхні дії вписуються в описану вище схему, вони вдаються й до банальних виносів м’яча, але навіть у цьому компоненті вони намагаються розраховувати свої дії й не дарувати м’яч супернику поблизу воріт. Якщо всі в полі наробили помилок, в рамці є надійний воротар Боно, який охоче прийде на допомогу. Стрибкий, з хорошою реакцією, читаючий гру, він неодноразово рятував команду. В крайньому випадку марокканці самі відправлять м’яч у свої ворота, але не дозволять забити супернику.
Усі збірні, з якими грало Марокко, з різних причин погано пристосовуються до такої манери гри. Ні, це не означає, що африканці хоч одну перемогу або нічию здобули несправедливо. Ні, в жодному випадку. Це настільки старанна команда, що будь-який її успіх заслужений і чесніший, ніж можна уявити. Але якщо розібратися, шлях Марокко закономірний.
Embed from Getty ImagesФранція стала першим дійсно серйозним випробуванням для Марокко. З таким суперником африканці ще не грали. Перемога над Францією стала б сенсацією без жодних обмовок. Варто відзначити, Марокко ретельно підготувався до гри з діючим чемпіоном світу. З одного боку, Реграги зміцнив оборону, випустивши третього центрального захисника, з іншого боку, зробив ставку на агресивну гру. Вочевидь, за рахунок кількості планувалося компенсувати перевагу французів у швидкості, а за рахунок гри першим номером відвести гру від своїх воріт, розвантаживши оборону, та спробувати розхитати французький захист. Певно, це було єдиним вірним рішенням. Воно, щоправда, не спрацювало. Французи настільки швидкі як фізично, так і в прийнятті рішень, що ніякий тиск з боку марокканців, ніяка їхня територіальна перевага не могли завадити гострій відповіді. Порядок б’є клас – відома істина, але в грі Марокко не було такого порядку, котрого було б недостатньо для переваги над класом Франції. Якщо врахувати, що Франція Дешама – команда, яка не знає, що таке ризик та безшабашність, то прийняття французами умов гри цілком можна пояснити й зрозуміти. Можна навіть сперечатися на тему, чи віддала Франція ініціативу добровільно. Тому, як би цього не хотілося багатьом, збірна Марокко просто недостатньо сильна, щоб боротися з цією Францією. При цьому марокканці боролися, як могли. У старанні їм не відмовиш! Старання виявилося замало.
Утім, шлях Марокко на чемпіонаті світу ще не завершився. Вихідці з однієї групи тепер посперечаються за бронзові медалі.
