Матчі дня:
ГРУПА Е
Словаччина – Україна – 1:2
Голи: Шранц (17) – Шапаренко (54), Яремчук (80).
ГРУПА D
Польща – Австрія – 1:3
Голи: Пентек (30) – Траунер (9), Баумгартнер (66), Арнаутович (78, з пен.).
Нідерланди – Франція – 0:0
Embed from Getty ImagesДругий матч української збірної на Євро-2024 вийшов набагато кращим за перший за результатом, і анітрохи не найкращим за змістом гри. Після поразки від Румунії вболівальники обрушили на збірну гнів, якого збірна не знала давно. І хоча, можна сказати, вийшов перебір із емоціями, але загалом усе сказане було сказано по суті. Фанати готові пробачити своїй команді неякісну гру за хорошого результату, готові пробачити поганий результат за дуже якісної гри, але жоден уболівальник світу ніколи не прийме відсутності і того і іншого. І виправдувальні розмови про те, як усім соромно, як збірники між собою розмовляли і попросили тренера вийти (я б, звісно, на місці тренера не афішувала, що хтось у роздягальні сміє просити його вийти), не здобули очікуваного ефекту, а може , навіть навпаки, ще більше розлютили і без того розгніваних уболівальників.
І в поєдинку зі Словаччиною цей гнів спочатку лише посилювався. Про те, як соромно за його гру було Зінченку, ми всі зрозуміли вже на 17-й хвилині зустрічі, коли він ніяк не завадив Шранцю забити гол. Можливо, якби Зінченко більше уваги приділяв своїй власній грі і менше розмахував руками та вчив грати інших, його ККД підвищився б. Але поки що він не втратив віри в те, що саме він є лідером, саме йому дозволено повчати всіх інших, не таких майстерних, як він. Почасти не єдину свою помилку Зінченко компенсував справді класною гольовою передачею, коли він зумів знайти щілину у штрафному майданчику і пропустив м’яч на Шапаренка саме цим коридором. І це чудово, але «було б непогано, Шурочко, щоб час від часу ви виконували і свої прямі обов’язки».
Про те, як було соромно решті, ми зрозуміли ще раніше, в перші хвилини зустрічі, коли Україна, володіючи м’ячем на своїй половині, завмерла. Я навіть подумала, чи не зависла трансляція, адже разом з українцями завмерли й словаки, які, мабуть, навіть не підозрювали, що на початку матчу суперник почне тягнути час.
Embed from Getty ImagesЗнову збірна з перших хвилин показала важкість та несвіжість. Я вважаю, все ж таки Сергій Станіславович перемудрив із підготовкою. Припускаю, що якщо використати відомо чию методику без належної підтримки у вигляді вивчення багатьох факторів, приблизно такий результат і буде. Тому що про навантаження ВВЛ ходили легенди, але якось йому вдавалося ці навантаження розрахувати так, щоб команда не вмирала вже в першому матчі турніру і навіть – диво! – виходила на свій максимум у потрібний момент.
Порівняно з першим матчем Ребров змінив склад і навіть чомусь виставив у старті Ярмоленка (одного з найкращих у цій команді за здатністю думати, але вже далеко не такого витривалого, як у молоді роки), але це ніяк не позначилося на збірній. Точніше, позначилося. Якщо з румунами Україна більше володіла м’ячем (виключно для статистики, але все ж таки), то зараз і цього не було. Якби словаки трохи були трохи більш технічними й спритними, могла б Україна отримати неприємності. Не заміни Ребров антигероя першого матчу Луніна, теж, ймовірно, могли б отримати неприємності, але в період, коли команда не показувала нічого скільки-небудь виразного, Трубін продемонстрував необхідну для пристойного воротаря надійність і все небезпечне, що летіло, вибивав.
У другій половині збірна якось зібрала себе до купи й зуміла спочатку відіграти один гол, вийти вперед і навіть протриматися 10+ хвилин. Хоча другий гол частково вийшов курйозним, не можна не відзначити, що Яремчук спочатку не без труднощів до м’яча дотягнувся, пробивши верхньою стороною стопи, а потім не без зусиль дотягнувся ще раз, щоб притиснути м’яч і не дати йому піти в потенційне нікуди.
Уболівальники, напевно, забули про те, що писали про збірну ще кілька днів тому. Але сама збірна не повинна цього забувати. Це не та ситуація, коли має наступати запаморочення від успіхів. Жодного особливого успіху поки що немає. А до якості гри та функціонального стану збірників питання все ще залишились. Але, звісно, в історію цей матч увійде як вольова перемога збірної, і вже за рік мало хто згадає, як ця перемога далася. Як там переможців не судять? Добре.
Embed from Getty ImagesУ поєдинку Польщі та Австрії, крім агресивної, справді класної гри Австрії, я відзначу унікальний епізод, який більше схожий на масове божевілля. Все було нормально – австрійці домінували, багато створювали та досить впевнено контролювали матч. Раптом Забітцер вирвався віч на віч із Щенсни. Воротар кинувся в ноги, півзахисник упав. Арбітр зустрічі Халіл Мелер, не роздумуючи ні секунди, впевнено видав Щенсни «гірчичник», а потерпілому – право пробивати штрафний. Арбітр зустрічі, безумовно, не міг бачити повтору епізоду, а в динаміці все виглядало саме так, як розцінив рефері. Але з якоюсь метою сидять у спеціальній кімнаті відеопомічник арбітра та його помічники. Сидять вони там для того, щоб допомагати судді у полі розглядати епізоди не в динаміці. Безумовно, однозначно, повністю, Паоло Валері був зобов’язаний якщо не вказати арбітру на не зовсім правильне трактування епізоду, то хоча б запропонувати йому підійти до монітора й розібратися самостійно.
Адже насправді Щенсни дійсно кинувся в ноги. Забітцер, прокинувши м’яч на хід, воротаря успішно перестрибнув, а перестрибуючи, трохи зачепив голову кіпера. Цілком очевидно, що ніякий пенальті не слід призначати, а жовту картку Щенсни слід скасовувати. Але ні, ніхто нічого не скасовує, пенальті реалізовується, а заголовки різних ЗМІ рясніють «Щесни головою збив Забітцера». Найбільш обдаровані написали, що воротар сфолив щелепою. Я написала б, що Щенсни спробував відгризти ногу австрійському півзахисникові. Щиро кажучи, в динаміці гри я подумала, що спалахне перший суддівський скандал на цьому Євро. Але виявилося, що все гаразд. Як там, переможців не судять? Добре.
Embed from Getty ImagesСтатистика дня
Гравці київського “Динамо” не забивали на чемпіонатах Європи 12 років. Попереднім динамівцем, який відзначився на Євро, був Андрій Шевченко у 2012 році.
Embed from Getty ImagesЦитата дня
Сергій Ребров (Україна): «Я не кричав [у перерві]. Нам довелося реагувати у другому таймі. Ми не досить високо пресингували. Ми зрозуміли, що у цьому наш шанс. Я сказав: “Не думайте про рахунок, просто грайте”».