«Божевілля – повторення одних і тих же помилок
в очікуванні різних результатів».
Книга «Товариства анонімних
наркоманів» від 1981 року.
Матч дня:
Матч дня:
Фінал
Іспанія – Англія – 2:1
Голи: Вільямс (47), Оярсабаль (86) – Палмер (73).
Embed from Getty ImagesЦя фраза, що помилково приписується Альберту Ейнштейну, дуже характеризує головного тренера фаворита номер один. Вдруге поспіль Гарет Саутгейт виводить збірну у фінал чемпіонату Європи. Виводить завдяки низці щасливих випадковостей. Вдруге поспіль Гарет Саутгейт вважає, що немає нічого кращого і правильнішого, ніж тягнути матч у додатковий час, там, мабуть, планувалося тягнути його в серію, яку, очевидно, тепер уже точно збірна повинна була виграти. Якою б гарною не була Італія зразка 2021 року, Іспанія зразка 2024 року – зовсім інша команда. Це команда, яка всіляко намагається всі свої питання вирішити на місці. Цікаво, що ця команда всі питання вирішувала в різних ігрових умовах, і коли їй давали грати у свій футбол, і коли не давали, і коли вона користувалася всією шириною поля, де могла показати і швидкість, і техніку, і вміння грати у пас, і коли їй доводилося гуртуватися й шукати собі простір. Не було жодних причин припускати, що збірна, яка перебудувалася під попереднього суперника, Францію, не перебудується під опонента по фіналу. Не було жодних причин припускати, що Іспанія прийме перекочування м’яча в очікуванні невідомого чого. Не було жодних причин припускати, що молода, але така смілива Іспанія раптом стане чогось боятися настільки, що не спробує ризикувати.
Наприкінці матчу, коли до Англії стало доходити, що цього разу відскочити може й не вийти, і команда раптово згадала, що володіє «найкращими атакуючими гравцями» за останні мільйон років, згадався старий анекдот. Удар – штанга, удар – штанга; хтось або дайте йому м’яч, або припиніть цю істерику. Це вже на 90-й хвилині спочатку Райс, потім Гехі, а потім знову Райс розстрілювали ворота Симона зблизька. У першому випадку м’яч вибив воротар, у другому – Ольмо з лінії, у третьому вже нікому нічого не довелося робити.
Embed from Getty ImagesАдже з того моменту, як Англія відігралася, і відігралася, треба визнати здорово (відмінна комбінація – Сака справа в центр, Беллінгем назад – закінчилася неочікуваним дальнім ударом Палмера в дальній кут), здавалося, що в англійців все під контролем, і вони дотягнуть до додаткового часу. Перемагати в основний час Англія не збиралася. Ні, команда не дійшла до того, щоб звично відсиджуватись і робити п’ять передач назад, одну вперед, але й перемагати вона не збиралася. Якби Англія збиралася перемагати, то, забивши і явно цим приголомшивши іспанців, збірна влаштувала б те, що вона влаштувала, коли зрозуміла, що відскочити вже може й не вийти.
Цікаво, що Англії вдалося зробити головне – вона погасила Іспанію. Можна апелювати до того, що спочатку і самі іспанці, незважаючи на перевагу, зберігали деяку обережність, але все ж таки Англія ситуацію в цілому контролювала. У стартові хвилини збірній довелося грати на відбій – Стоунз та Шоу відіграли надійно, особливо це стосується Стоунза, який у яких тільки підкатах не стелився та як тільки м’ячі не вибивав. Пікфорд взагалі, як і в минулому фіналі, як і в багатьох інших матчах, нервував, кричав, грав на межі, але тягнув Англію до перемоги. Я сумніваюся, що Пікфорд тягнув збірну у додатковий час, щоб полоскотати собі нерви в серії пенальті. Ні, Пікфорд створював усі умови для того, щоб збірна забила тоді, коли це ще матиме якийсь сенс. Загалом його збірна справді забила тоді, коли це мало якийсь сенс. Як вона цим розпорядилася, друге питання.
Перший м’яч був пропущений, коли Іспанія вже грала, а Англія ніяк не могла вийти з роздягальні. Ні, ви, певна річ, не подумайте, що нікого з англійців не було на полі – формально прийшли всі. Але як інакше пояснити, що команда, яка до цього моменту грала акуратно, проґавила гольову атаку чи не на рівному місці. Другий м’яч був пропущений, коли Англія вже пила холодну воду біля брівки та слухала настанови тренера. Ні, ви, певна річ, не подумайте, що нікого з англійців не було на полі – формально були всі. Але як інакше пояснити, що команда не помітила, що суперник має намір дотискати і не перебудувалася під цю вступну.
До речі, сам суперник, як і півфіналі із Францією, чудово перебудувався. Іспанія так здорово гуртувалася при кожній атаці англійців, що був навіть момент, коли Англія кілька хвилин не могла вкинути аут – все було перекрито, і куди його вкидати, не було ніякої ясності. Ось іспанці розкидані по полю в атаці, хвилина – і вони вже компактно зібрані біля свого штрафного майданчика. У хвилини, коли Англія згадала про свій атакуючий потенціал, і зовсім вишиковувалися лінією з трьох-чотирьох людей біля воріт. Тоді Ольмо, який зайшов ще глибше, на саму лінію, і врятував збірну. Як можна пояснити, що вже 17-річний молодик стає найкращим асистентом на Євро, а месія англійської збірної та «Реала» за весь матч відзначився однією класною передачею – чудовою вертикаллю на Уоткінса, що знаходився в центрі близько до воріт. Так, і як пояснити, що 17-річний юнак примудряється влучати і по м’ячу, і по воротах, а юний геній, приймаючи м’яч, приймає його а) спиною до воріт; б) відпускає від себе метр. Як пояснити, що вже досвідчена зірочка, яку ще нещодавно називали «наш новий Пеле», відзначився лише тим, що завдав першого удару у площину воріт у цьому матчі. Сталося це вже на 45+ хвилині, а сам удар у падінні, може, й гідний компліментів за те, що Фоден до м’яча дотягнувся, але вийшов так собі. Як пояснити, що біля свіжого Оярсабаля немає нікого, крім Гехі, який, давайте чесно, виходить просто для того, щоб заповнити місце. Як пояснити, що біля швидкого та технічного Вільямса взагалі нікого не було. Як пояснити, що капітан і надія клеїв дурня, не знаючи, чим себе зайняти: пенальті не призначають, а що ще робити – незрозуміло.
Embed from Getty ImagesІспанія не могла програти. Не тому що вона така класна, хоч і тому теж. Це справді єдина збірна, яка показала на цьому турнірі чемпіонську гру, і в легких матчах, і в складних, і зі зручним суперником, і з не дуже. Але навіть така збірна теоретично могла програти. Але, як каже давнє кліше, це стало б злочином проти футболу. Не тому що це була б поразка атакуючого футболу, хоч і тому теж.
Перемога збірної Англії означала б одне: Гарет Саутгейт робить все правильно. А що б ви йому пред’явили, виграй він у цієї Іспанії? Це означало б, що тренер, який величну, сміливу, бойовиту збірну перетворив на збіговисько боягузливих мишок, все робить правильно. Це означало б, що тренер, який не може використовувати навіть ті можливості та здібності гравців, які є (давайте, будь ласка, «найсильніший півзахист в історії» залишимо для гуппі), все робить правильно. Це означало б, що тренер, який систематично наступає на ті самі граблі, все робить правильно, а це зовсім і не граблі, просто трохи не пощастило. Таке не мало статися.
Мав перемогти тренер, який зумів об’єднати молодих амбітних та потенційно складних гравців. Мав перемогти тренер, який вміє знайти баланс між атакою та обороною, який знає, як і де використовувати того чи іншого гравця. Мав перемогти тренер, який досить молоду збірну зробив зрілою. Мав перемогти тренер, який не боїться пропустити, бо знає, що можна забити ще, який взагалі нічого не боїться. Саме такий тренер і переміг. І саме у цьому справедливість перемоги Іспанії.
Embed from Getty ImagesЦитата дня
Рой Кін (Ірландія): «Найсильніші перемогли і сьогодні, і на всьому турнірі в цілому. У них все чудово змікшовано: швидкість, молодість, досвід. Є і талант, і працьовитість».
Гарет Саутгейт (Англія): «Програвати у фіналі неймовірно важко. Насамперед, вітаю Іспанію. Вона була найкращою на турнірі – вона ж була сильнішою і сьогодні. Наші гравці були неймовірні, і більшого з погляду прагнення, докладених зусиль та характеру видати було неможливо».
Луїс де ла Фуенте (Іспанія): «Щасливішим і бути неможливо – у нас справжня команда, чемпіон Європи. Я пишаюся нею. Дякую за підтримку по всій Іспанії».
Embed from Getty ImagesСтатистика дня
Ламін Ямаль (Іспанія) у віці 17 років та 1 дня став наймолодшим чемпіоном Європи в історії.
Іспанія забила 15 голів на чемпіонаті Європи, перевершивши попереднє досягнення Франції у 14 голів у 1984 році.
Збірна Іспанії виграла усі матчі, у яких брала участь на Євро-2024. Усі – у ігровий час.