Цього разу Сергій Ребров справді здивував вибором складу
Embed from Getty ImagesОкрім очікуваних появ Тимчика та Мудрика на флангах, з перших хвилин у Празі вийшли ветерани Степаненко та Ярмоленко. Проте, як показала гра, Тарас і Андрій, за всієї поваги, зараз більше підходять на роль гравців, які виходять із лави запасних, а не на роль ключових фігур.
Крім того, Зінченка повернули до центру поля, а не на край оборони, що саме по собі було несподіваним рішенням. Найдивовижнішою стала довіра до Ваната, який вийшов на вістря атаки.
З перших хвилин гра у столиці Чехії йшла важко та в’язко. Багато боротьби, стиків і безліч помилок — ось що характеризувало старт другого матчу групового етапу для України. І головне тут те, що тиск походив саме від чехів.
У перші 20 хвилин кидалося у вічі, як українські гравці втрачали свої позиції, рухалися хаотично і не тримали структуру. Здавалося, це відбувалося ще більше, ніж у грі з Албанією. І це закономірно призвело до швидкого пропущеного голу: під пресингом Шапаренко помилився у своєму штрафному майданчику, чим швидко скористалися господарі. Миколенко не доопрацював на фланзі, простріл і знову м’яч у центрі.
“Знову та ж пісня”. Тепер відступати вже не було куди. Але незважаючи на сумбур в атакуючих діях, нерви почали позначатися ще сильніше. Проте Україна могла швидко відігратися: після навісу Мудрика Забарний влучив у перекладину.
На щастя, команда не зламалася повністю, і вже в наступній атаці вдалося відігратися. Шапаренко виправився за свою помилку, асистувавши на дебютний гол Ванату у збірній. Синьо-жовті трохи пожвавішали і почали діяти активніше. Але це було короткочасним сплеском, а чи не системним поліпшенням.
Проте радість була недовгою. Знову хаос в обороні привів до голу: Шульц оформив дубль. У цій ситуації найбільше розчарування викликали емоції (а точніше їх відсутність) українських гравців. Обличчя футболістів висловлювали ментальні страждання, наче вони самі не розуміли, що відбувається на полі… Депресія, апатія та смуток.
У другому таймі нічого не змінилося: той самий сумбур, відсутність креативу і апатичність в очах і рухах. І знову пізні заміни тренерського штабу. Україна програвала, але перша ротація відбулася лише на 68-й хвилині, це вже закономірність.
Збірна Чехії, навпаки, зберігала спокій і віддала м’яч, методично руйнуючи (якщо це слово взагалі підходить) наші атаки.
В останній третині матчу українська команда більше володіла м’ячем, але не змогла створити реальних моментів. Забарний, як і в матчі з Албанією, вирізнявся своєю грою — надійно захищав ворота та активно підключався до атак.
Наприкінці матчу було призначено пенальті у наші ворота за гру рукою Матвієнка. Суддя, переглянувши епізод на VAR, вказав на крапку і Соучек впевнено реалізував пенальті.
Українська збірна змогла скоротити відставання завдяки зусиллям Судакова і Циганкова, які вийшли на заміну, але цього виявилося недостатньо. Кінцівка була трохи кращою, ніж у матчі з албанцями, але фінального штурму так і не вийшло.
