Як Прем’єр-ліга Англії стала найпопулярнішою футбольною лігою світу?
У квітні 2021 року футбольну спільноту сколихнула новина про створення Суперліги, до якої увійшли одразу шість англійських топ-клубів. Вболівальники були розгнівані, а особливе невдоволення висловлювали ті, кого до Суперліги не покликали. Зокрема, популярним став слоган Earn It! (Зароби це!), який критикував ідею відсутності вильоту для грандів та їхнє виокремлення.
Увімкнувся навіть англійський уряд, який погрожував втікачам суворими санкціями. Іронія криється в тому, що саме в Англії колись була реалізована ідея виокремлення найсильніших клубів у окремий чемпіонат. Проєкт назвали Англійською Прем’єр-лігою, до якої в 1992 році увійшли 22 найсильніших клуби Туманного Альбіону. Мета турніру була такою ж, як і в Суперліги – учасники бажали заробляти більше грошей.
Embed from Getty ImagesАПЛ стала найвищим дивізіоном в системі футбольних ліг Англії й дуже швидко вийшла за її межі. Вже у 90-х роках головними зірками чемпіонату були легіонери, а до середини 2010-х Прем’єр-ліга стала найсильнішою та найпопулярнішою у світі – її сумарна аудиторія нараховує 212 країн, а потенційна нараховує 4,7 млрд глядачів. Нинішня АПЛ вже давно перетворилась у Суперлігу, де найбагатші клуби планети збирають інтернаціональні команди суперзірок і притягують капітал цілих держав.
АПЛ має практично безмежні фінанси
Фундаментом, на якому стоїть могутність сучасної АПЛ, є економічна привабливість Об’єднаного королівства. Лондон – один із ключових фінансових центрів світу, а інвестиції в британську економіку гарантують прибуток. Саме тому вже у 90-х роках спонсорами англійських клубів стали корпорації Sharp, JVC, Panasonic (японська електроніка), Carlsberg, Holsten (данське та німецьке пиво), Peogeut та Opel (французький і німецький автопром).
У “нульових” додались Siemens Mobile, Samsung, Vodafone тощо. Тоді ж клуби АПЛ почали скуповувати олігархи з Європи, США та Азії – вони прийшли сюди за статусом та зв’язками в глобальній економіці. Протягом останніх 15 років у АПЛ інвестувати почали державні шейхи з ОАЕ (придбали Манчестер Сіті) та Саудівської Аравії (купили Ньюкасл).
Подібні процеси можна помітити і в інших країнах, але дотягнутись до рівня Англії ніхто не здатний. Причина криється в гігантських прибутках острів’ян від контрактів з телебаченням. У 2016-2019 роках британські Sky Sports і BT Sports виплачували АПЛ 5,1 млрд фунтів лишень за прямі ефіри, а з міжнародними трансляціями вартість ТБ-прав сягнула 8,6 млрд фунтів. У 2019-2025 рр. сума збільшилась до 9-10 млрд, а ТБ-контракт на 2025-2029 роки гарантує 6,7 млрд фунтів лише від внутрішніх трансляторів – а ще 2 млрд надійдуть від американської NBC.
І це лише телебачення – а ще варто не забувати про продаж атрибутики, прибутки від матчдею, спонсорів та іншу комерційну діяльність. Середній операційний дохід клубів АПЛ перевищує 300 млн євро, а половина ліги отримує не менше 400 млн. Це призводить до домінування на трансферному ринку – а в самому чемпіонаті Англії розмилась прірва між лідерами та аутсайдерами.
АПЛ приваблює грандіозними трансферами й шаленою конкуренцією
Клуби АПЛ за останні п’ять років витратила більше 12 млрд євро суто на трансфери. Це більше, ніж витратили Ла Ліга й Серія А разом узяті. При цьому вони ще й продали гравців майже на 6 млрд, залишаючись лідерами за фінансовим обігом. Одразу шість команд чемпіонату входять до десятки найдорожчих у світі, хоча великі витрати ще не гарантують успіху.
Часто англійські клуби припускаються помилок, як-от “Челсі” з трансферами Андрія Шевченка у 2006 році та Ромелу Лукаку у 2021-му. Обидва гравці обійшлися лондонцям у рекордні для футболу суми, але майже не виходили на футбольне поле – і пішли майже за безцінь.
Водночас АПЛ славиться і вдалою кадровою політикою. Наприклад, Олександр Зінченко перейшов у “Манчестер Сіті” за 2 мільйони євро, став зіркою АПЛ і приніс 35 мільйонів при перепродажі. Інший приклад – Мохамед Салах, який обійшовся “Ліверпулю” в 42 мільйони й став клубною легендою. Протягом шести сезонів поспіль єгиптянин набирає по 20+ результативних дій у чемпіонаті. Кожен англійський клуб має десятки подібних історій, що призводить до шаленої конкуренції.
Футбольне середовище АПЛ робить гравців і тренерів максимально пристосованими до високих вимог. Інтенсивний темп, жорстка боротьба та різноманітні тактичні схеми змушують адаптуватися та розвивати фізичну витривалість. Всі команди мають високий рівень складу, і навіть аутсайдери можуть нав’язати боротьбу грандам. Саме через це англійські клуби домінують у єврокубках, а чемпіонат Англії беззаперечно вважається найсильнішим.
Тренери мають сильний вплив на розвиток АПЛ
Безмежні фінансові можливості АПЛ приваблюють найкращих тренерів планети. Справа не тільки у бажанні заробити грошей – коучі, яким дають пропозицію з Англії, мають великий досвід роботи на топ-рівні й декілька мільйонів на балансі. Для таких фахівців головною мотивацією є статус у головній лізі світу та шанс реалізувати будь-які тактичні задуми. Завдяки безмежним ресурсам вони здатні зібрати команду своєї мрії.
Такий підхід дозволяє уникати стагнації ідей, перетворюючи АПЛ на взірець для футбольного світу. Тренери відіграють у цьому процесі ключову роль. Зокрема, Арсен Венгер на межі 90-х і “нульових” провів у Арсеналі ментальну та організаційну революцію, привчивши до суворої дисципліни та спеціалізованої дієти – нині цей підхід є нормою для усіх видів спорту.
Жозе Моурінью приніс Челсі та АПЛ концепцію гри на перехідних фазах – вона стала основною в Європі до початку 2010-х. Пеп Гвардіола та Юрген Клопп саме в Англії довели до ідеалу теорію позиційного футболу та високого пресингу, і саме за їхніми лекалами працюють сучасні аналітики. Ці ж фахівці створили системний напрям у роботі тренерів, підбираючи склад під загальну концепцію – а от Маурісіо Почеттіно в Тоттенхемі пішов протилежним шляхом, адаптуючись до особливостей підопічних. На протистоянні цих підходів в останні 10 років тримається весь розвиток гри.
Embed from Getty ImagesЗавдяки цим та іншим коучам АПЛ може похизуватись стилістичним розмаїттям. Враховуючи силу команд і наставників, єдиною спільною рисою для англійської першості стала висока інтенсивність. В умовах шаленої конкуренції тренери шукають гравців, здатних швидше бігати й думати – що позитивно впливає на привабливість для вболівальників.
Вболівальники та стадіони – один із ключових факторів успіху АПЛ
Вплив уболівальників на розвиток АПЛ важко переоцінити. Ліга б ніколи б не стала настільки могутньою, якби не величезне англомовне ком’юніті в усіх частинах світу. На впізнаваність бренду працює і статус англійської як головної міжнародної мови. Зрештою, англійська поп-культура за впливом поступається хіба що американській.
А футбол – це найдоступніший і найпопулярніший вид спорту. Поєднуючи в собі всі вищезгадані стартові умови, АПЛ абсолютно логічно перетворилась на головну спортивну транснаціональну корпорацію. Жодна інша ліга не має такої потенційної фан-бази – наразі її оцінюють в 4,7 млрд глядачів. Саме тому британці мають найкращі ТБ-контракти й найвищі прибутки від комерції.
Неможливо залишитись без вболівальників, якщо за твій клуб публічно вболівають лідери гурту Oasis, співак Ед Ширан, актриса Кіра Найтлі чи телеведучий Джеремі Кларксон. Для Англії футбол є культурним феноменом, тож кожен поважний селебріті має публічно підтримувати клуб АПЛ і приходити на стадіон у вільний час.
В останні роки у світі набула популярності паб-культура, яка прийшла саме з Англії. Там існують десятки тисяч пабів – традиційно вони були місцем збору футбольних фанатів. Навіть деякі легенди АПЛ вийшли у світ із цих закладів (як от Джеймі Варді з Лестера). А потім всі ці люди йдуть на трибуни, наспівуючи Hey Jude, You”ll newer walk alone, Blowing Bubbles чи Blue Moon. Ці пісні народилися за межами англійських стадіонів, стали культовими для вболівальників і вже давно виконуються на європейських аренах.
Embed from Getty ImagesЧому Прем’єр-ліга залишається топовою?
Звісно, усьому колись приходить кінець, однак прогнози щодо падіння АПЛ не справджуються впродовж десятиліть. У спільноті постійно роздумують про англійську фінансову бульбашку, яка ось-ось лусне – втім, економісти говорять протилежне. На доходи клубів особливого впливу не справив навіть коронавірус, а ТБ-контракти лишень збільшуються у вартості.
АПЛ внаслідок вродженої популярності англійської культури, мови та самого футболу отримала необмежені ресурси й грамотно ними розпоряджається. Привабливість для футбольної спільноти конвертується у шалені прибутки, які лишень частково йдуть на утримання команд – основні зусилля спрямовані на розвиток успішного бізнесу. Манчестер Сіті, Манчестер Юнайтед, Арсенал, Челсі та багато інших клубів вже давно побудували власні спортивні імперії – прибуткові та впливові.
А це значить, що в АПЛ і надалі гратимуть найсильніші футболісти під керівництвом найсильніших тренерів, а рядові поєдинки англійського чемпіонату будуть обвалювати рейтинг топ-матчів в інших країнах. У найближчому майбутньому Прем’єр-ліга Англії приречена бути імперією, над якою ніколи не заходить сонце.