Останнім часом я почала помічати певні дивацтва. Начебто дивимось одні й ті самі матчі, говоримо про одну й ту саму команду, але знаходяться люди, що бачать у збірній Англії «найкраще покоління за мільйон років» і все таке інше. Прочитавши коментарі в соцмережах після поразки від Франції, я була здивована безліччю захоплених відгуків. І як чудово грали, і як не пощастило, і як вперше не соромно, коли команда вилетіла. І це писали англійці. Люди, які мали б із сорому згоріти, а не «я так пишаюся». Я не розумію, чим може пишатися збірна Англії. Тим, що Франції з гри забили ніскільки голів? Чи тим, що єдина притомна людина, яка здатна бити пенальті, запускає м’яч над воротами, коли від неї залежить доля збірної? Чи тим, що воротар пропускає дальній удар, непогано бачачи епізод? Чи тим, що захисник має ідеальний момент, героїчно б’є головою та не в змозі влучити у ворота? Він лише захисник, це не його робота? А свою роботу він виконав бездоганно? Може, варто подивитись, як з такими моментами справлявся Стів Брюс? Чи тим, що на старті забігу Мбаппе відстає від тих, хто біжить паралельним курсом, на два корпуси, а на фініші вже випереджає на півтора? Серйозно, чим пишатися?
З’являється Ріо Фердінанд і несподівано заявляє, що це найкраща збірна, яку він бачив. Та збірна, в якій він грав, на сто голів вища за нинішню! Пам’ятаю, в далекому колись я та мої однодумці, дізнавшись про перехід Фердінанда до «МЮ» за 28 мільйонів фунтів, вважали це аферою століття. Ну який дурень віддасть за Фердінанда стільки грошей (юні вболівальники мають знати, що в ті часи така сума за захисника була значущою)? Дурень знайшовся. Але Фердінанд, хоча ніколи не був аж надто хорошим захисником, запросто втерті ніс, скажімо, Магуайру навіть зараз, хоча він уже давно не грає.
Embed from Getty ImagesЗ’являється Девід Бекхем і несподівано заявляє, що Англія йде з високо піднятою головою. И наступного разу все буде інакше. І, звісно, цією збірною можна пишатися. Бекхем не може не знати, що голова тієї збірної, в якій він сам безглуздо врізав по ногах Сімеоне й підставив усю націю, була піднята набагато вище. Говорячи про той матч, згадують неймовірний гол Оуена й безглуздий вчинок Бекхема, жалкуючи, що лише його витівка зупинила команду. І дехто Гарет Саутгейт тій збірній приніс набагато більше користі, ніж нинішній. І Девіда Бетті, що не забив вирішальний пенальті, було шкода, а Харрі Кейна – не дуже. І не тому, що немає співчуття до самого Кейна, а тому, що його хиба – відображення загального стану цієї команди. І сміх Мбаппе – це і є максимально точна оцінка нинішньої збірної. Збірної, з якої під час матчу може глузувати 24-річний хлопчина.
Бекхем також зауважив, що «хлопці будуть рости». Це, звісно, дає надію. Чому хлопці не виросли після останнього гіркого уроку на чемпіонаті Європи і звідки гарантія, що вони стануть рости після не такого очевидного й точно не такого болючого провалу, я не знаю.
Embed from Getty ImagesНавіть Рой Кін, який у критиці інших не знає ані сорому, ані жалю, який сміливо називав гру збірної Англії жахливою, коли всі навколо рукоплескали, зненацька заявив, що «Англія провела видатний матч, чудово відігралася, та й взагалі була краще за суперника».
Ні, якщо подивитися статистику, ми побачимо, що Англія вдвічі більше била по воротах, більше влучала у створ, подала більше кутових, зробила більше передач, більше точних передач. Так, всі показники вищі. Але що ж робила на полі Англія? Спочатку вона робила те, що й завжди, потім вона хаотично бігала й абсолютно безглуздо розпоряджалася своїми шансами. Якщо команда, яка більше б’є, забиває менше, це означає не те, що вона краща за суперника, а те, що якісно пробити в цій команді нема кому. Якщо вона більше пропускає, це означає, що якісно захищатися в цій команді нема кому. Якщо ти робиш ставку на утримання рахунку, ти маєш оборонятися приблизно так, як сьогодні обороняється Марокко.
Чим захоплює сучасна Англія? Уявимо середньостатистичну атаку збірної. Я не буду використовувати імена лише тому, що імена можуть змінюватися, суть – ніколи. Центральний захисник отримує м’яч, зупиняється, думає, дивиться назад, віддає передачу правому, правий повертає йому ж, він знову правому, можливо, другому центральному, потім лівому, знову другому центральному, знову лівому. Це може продовжуватися безжально довго і нудно. Коли атака вже набере обертів, щоб м’яч нарешті доставили півзахисникові, з’ясовується, що в цій атаці ще не брав участі воротар – и м’яч передають йому. Припустимі довгі передачі вперед, бажано в ноги супернику, але можна й за межі поля. Саме так грає найкраща в історії збірна Англії. Багато хто говорить, що ця тактика дає результат. І який результат вона дає? На минулому чемпіонаті Англія дісталася півфіналу, який програла Хорватії за всіма статтями. Відкинемо той факт, що через деякі несподіванки англійцям шалено повезло із сіткою. Єдиний матч, де Англія дійсно зробила щось важливе, – це 1/8 фіналу проти Колумбії, коли англійці якимось дивом виграли серію пенальті. Уявляєте, довгоочікувана перемога в серії пенальті, – головна мрія збірної, що претендує на трофей. На чемпіонаті Європи Англія пішла ще далі й дісталася фіналу. Не знаю, чи варто говорити про те, що на турнірі збірній потрібно було серйозно зіграти лише в двох іграх. В першій англійцям казково допоміг арбітр, у другій Англія феєрично програла серію пенальті. Власне, це всі останні досягнення. Чи варті вони того, щоб заплющити очі на відсутність якісного виконання? Зважаючи на деякі захопливі відгуки, певно, так, варті. Раніше програвати було соромно, а зараз уже ні. Раніше голова не піднімалась високо, а зараз – носи лоскочуть хмари. Знаєте чому? Попереднім збірним дійсно було соромно програвати в чвертьфіналі, адже вони йшли до чемпіонства. А цю збірну влаштовує і чвертьфінал. Так же виходить?
Бо інакше як так виходить, що в статтях, коментарях лунає мантра «Це найсильніша збірна в історії»? Якесь масове божевілля. Так, я розумію, що вже виросло нове покоління вболівальників, які не бачили нікого краще. Я чекаю, що вони підуть дивитися ігри інших збірних Англії. Раніше ці ігри треба було буквально добувати, вишукувати на зарубіжних сайтах, сплачувати доставку, тому диски з такими записами високо цінували. А зараз – заходь і дивись, можливо, навіть безкоштовно. Ну кого це зацікавить? Але невже Ріо Фердінанд у своєму житті не бачив нікого кращого за Сака, Рашфорда, Санчо, Магуайра? Серйозно? Рашфорда й Санчо, яких випускають за дві хвилини до завершення додаткового часу виключно для того, щоб вони виконали два точних удари на двох із точки, і які не змогли впоратися з цією нескладною місією? Це дійсно найкращі збірники в історії? Магуайра, який за будь-яких обставин спочатку дивиться назад, а вже потім думає, що робити? Невже Рой Кін всерйоз вважає Фодена спасителем нації? Хочу нагадати, що, будучи гравцем, Рой Кін і більш управних гравців обкладав так, що вушка загортались. Й краще не уявляти, що б говорив про Фодена Кін, якби він був його партнером по «МЮ».
Embed from Getty ImagesЗбірна Англії програла цілком заслужено, скільки б ударів по воротах вона не нанесла. Франція чітко відповідала голами по ситуації й забила стільки, скільки їй було потрібно. Якби Кейн забив другий пенальті, впевнена, команда Дідьє Дешама встановила б переможний рахунок ще в основний час.
Іан Райт сказав: «Ми не можемо говорити про втрачену можливість через нереалізований пенальті». І ця одненька проста фраза перекреслює всі захопливо-сентиментальні соплі про найсильнішу збірну в історії. Ця Англія не могла перемогти цю Францію. У цієї Англії немає виконавців, які б могли протистояти цій Франції. У цієї Англії немає тактики, яка б дозволила перехитрити цю Францію. У цієї Англії немає такого наставника, який є у цієї Франції.
Гарі Невілл, легендарний Гарі Невілл, який грав під керівництвом найвеличнішого в світі тренера, який бачив хороших наставників, заявив, що Гарет Саутгейт має лишитися в команді до 2024 року. Ця заява була відповіддю на туманні міркування Саутгейта про своє майбутнє. Коли ти розумієш, що тебе можуть вигнати, але до повністю впевнений у цьому, ти приймаєш скорбний вираз обличчя й розповідаєш, що тобі потрібно вирішити, як вчинити правильно. Якби Гарет Саутгейт хотів учинити правильно, він би давно залишив цю команду. Гарет Саутгейт просто не хоче, щоб його прогнали.
Embed from Getty ImagesГарі Невілл чомусь вважає, що Саутгейт має вибір: піти поважним тренером або зануритися в невідоме майбутнє, яке загрожує потенційним провалом. Я безкінечно поважаю Гарі Невілла, але я не можу погодитися з оцим: момент, коли Саутгейт міг піти, не отримуючи проклять у спину, лишився в минулому. Цікаво, що в потік безумних захоплень від збірної органічно вписуються лайливі вислови на адресу тренера. Збірна хороша, он які гравці зібралися, а ось із тренером не пощастило. Дайте нам нового тренера – і все, точно чемпіонство в кармані. А поки – крах чергової мрії. Вже, як з’ясувалося, з високо піднятою головою, але все ще крах. Не перший і не останній. Хоча… щороку збірна Англії для когось закінчується. Певно, для когось вона закінчилася і на цьому мундіалі. Добре, що підростають нові покоління, й пісню про найсильнішу збірну можна буде співати вічно. А що ще потрібно сучасним уболівальникам? Знати, що збірна найкраща. Про це з кожної праски повідомляють. Знати, що Рашфорд – хороший хлопець, адже він допомагає бідним. Яка різниця, забиває він чи ні, він же хороший хлопець. Знати, що Сака хейтили не через бездарне виконання, а виключно через расову дискримінацію. Про це теж повідомляли. Знати, що поразка від Франції – це добре. Знати, що чвертьфінал – це успіх. Яка різниця, як грає збірна, вона ж найсильніша. Біда в тому, що тих найвідданіших уболівальників із минулого, які любили збірну, як ніхто в цьому світі, не повернути. Їм потрібно дещо інше.