Це більше, ніж просто футбол. У цій грі намішано стільки історії, стільки емоцій, стільки непробачених образ. Проте чомусь здається, що для всіх марокканців – це перш за все шанс вийти у фінал чемпіонату світу. Стільки суперників пройдено. Але такого суперника ще не було. Чинний чемпіон. Це більше ніж просто футбол.
Франція – Марокко – 2:0
“Ель-Байт”.
Голи: Ернандес (5), Муані (79).
Франція: Льоріс, Кунде, Варан, Конате, Ернандес, Фофана, Тчуамені, Дембеле (Муані, 79), Грізман, Мбаппе, Жиру (Тюрам, 66).
Марокко: Боно, Хакімі, Ель-Ямік, Дарі, Мазрауї (Аттійят-аллах, 46), Саїсс (Амалла, 21, Абде, 78), Зієш, Унаї, Амрабат, Буфаль (Абухляль, 67), Ен-Несірі (Хамла) 66).
Арбітр: Сесар Артуро Рамос (Мексика).
Попередження: Буфаль
Марокко, який вже підніс чимало сюрпризів на цьому чемпіонаті, здивував і на старті цього поєдинку, коли на перших хвилинах кинувся вперед. Не знаю, чи планувався масований штурм і швидкий гол, але якщо планувався, всі плани були трохи сплутані. Довгий вертикальний пас правим флангом Варана прийняв Грізманн, відпасував назад у центр на Мбаппе, навколо якого тут же зібрався цілий натовп. Форвард пробив, натовп, що зібрався, прийняв удар на себе, але м’яч полетів далі. На дальній штанзі чергував абсолютно нікому не потрібний Ернандес. Він почекав, поки м’яч, що летів не дуже зручно, відскочить від газону, переконався, що відскок вийшов не набагато зручнішим, вивернувся, піднявши ногу, і направив м’яч у ворота повз воротаря (який, на мій погляд, міг би спробувати перешкодити удару).
Embed from Getty ImagesЩе хвилин десять Марокко грало в абсолютно нетиповий для себе футбол, кидаючи вперед великі сили. Африканці були дуже швидкі та агресивні. Льорису навіть довелося рятувати свою команду, коли пробив здалеку Унаї. Трохи пізніше, коли Франція провела дуже хорошу контратаку, Марокко врятувала штанга – це Жиру пробив зі штрафного майданчика.
На 21-й хвилині на Марокко чекала на неприємність. Саїсс, який не зовсім оговтався від травми, попросив заміну. Втрата одного з лідерів не похитнула марокканців, і вони, взявши невелику паузу, продовжили шукати свої шанси. Францію такий стан речей цілком влаштовував. Підопічні Валіда Реграги, безперечно, дуже старалися. Але їм постійно чогось не вистачало. То швидкості, то вміння зорієнтуватися і не залізти в офсайд, то точності.
Французам теж чогось не вистачало, хоча їхні відповіді були значно гострішими. На 35-й хвилині Франція мала подвоювати рахунок. Мбаппе з пасу Тчуамені запоров вихід один на один, Тчуамені підібрав м’яч і віддав передачу на Жиру. Олів’є залишалося лише потрапити в порожні воріта, оскільки Боно не встиг повернутися ще після дуелі з Мбаппе. Жиру не влучив.
Embed from Getty ImagesФранцузи вирішили, що краще їм потримати м’яч і дуже впевнено контролювали його. Як правило, на своїй половині поля з періодичними закидами вперед. Інтенсивність матчу, мабуть, вимотала африканців, бо активного пресингу на чужій половині, який так допомагав їм у попередніх іграх, спостерігати не довелося.
На останніх хвилинах марокканці створили найвірніший гольовий момент. Це Ель-Ямік після подачі кутового та виносу ефектно пробив у падінні через себе – Францію врятувала стійка. Перший тайм Марокко завершив в атаках, але рахунок так і не змінився.
Після перерви Марокко з новими силами поновило спроби продавити опонентів. Єдине, у чому Франція мала беззаперечну перевагу, – це швидкість. Цього виявилося замало, щоб зупинити Марокко. Африканці затиснули суперника на його половині поля, періодично замикаючи у штрафному майданчику. Підопічні Дешама збудували масовану оборону, яку африканці розрізали короткими пасами та забіганнями. Щоправда, на останньому рубежі французам вдавалося гасити пожежі. Неодмінно треба відзначити Варана, який встигав і в підкаті розстелитись, і вибити м’яч, і зону перекрити.
Франція відповідала блискавично, користуючись своєю перевагою у швидкості, проте, поспішаючи, припускалися безглуздих помилок, як то забігання в офсайди або погано підготовлені удари.
Embed from Getty ImagesПроте все, що відбувалося, складалося більше на користь Франції, ніж на користь Марокко. Так, європейцям довелося попрацювати на останньому рубежі, проте справжніх гольових шансів у Марокко було не так багато. Франція так само вела в рахунку, а тиск африканців, звісно, завдавав певного дискомфорту, але кардинально ні на що не впливав. Відкриватися ж і оголювати тили було б надто небезпечно, бо могло обернутися значно більшими неприємностями.
І чим більше часу минало, тим більш вигідним було становище Франції. Підтвердження цього сталося на 79-й хвилині. Французи відповіли стрімкою контратакою, м’яч опинився зліва у Тюрама, він віддав назад у центр, Мбаппе обіграв двох та пробив. Пробив, відверто кажучи, невдало. Але на дальній штанзі ошивався нікому не цікавий Муані. Він вчасно підставив ногу, підкоригувавши напрямок польоту м’яча. Боно кинувся під удар, але нічого вдіяти не міг.
Хоча для Марокко все закінчилося, команда продовжувала йти вперед. Старанно, через не можу, в боротьбу. Щиро кажучи, марокканці награли на гол. І гольовий фінальний акорд був би доречним. Африканська збірна зробила все, щоб подарувати вболівальникам маленьке свято. Унаї був дуже близьким до цього, але Кунде виніс м’яч практично з лінії воріт.
Марокко зробило все, що могло зробити. Команда дещо перебудувалася тактично і запропонувала супернику агресивну гру. Команда створювала моменти, деякі з яких могли стати голами. Але команда шалено поступалася у швидкості своєму нинішньому супернику. І в обороні це дуже відчувалося. Більше того, якби не старанність марокканців, рахунок був би набагато більшим. Старанність та жорсткість, з якою зустрічали французів. І яким би цікавим не було Марокко, перемога у цієї Франції була б справжнім дивом. Ця Франція розважлива у своїй красі, красива у своїй розважливості. Франція зробила те й як, їй вигідно.
Марокко ще має шанс наробити галасу у матчі за 3-є місце проти Хорватії. Франція має шанс написати золоту історію.
*Марокканська приказка.