Останніми роками Польща і її футбольні чемпіонати різних рівнів стають популярними маршрутами серед українських футболістів. Хтось їде у закордонний чемпіонат з подальшою надією пробитися у більш статусну лігу, хтось їде в оренду набиратися досвіду, а хтось банально тікає від війни щоб убезпечити свою родину. Пам’ятаємо доволі дивний випадок коли Денис Фаворов екс-гравець «Десни» та «Зорі» підписав контракт з командою з четвертого на той момент дивізіону Польщі краківським колективом «Вєчиста». У будь-якому разі наявність в чемпіонатах Польщі гравців з українським паспортом буде тільки збільшуватись.
В цьому матеріалі я нагадаю вам тільки за тих гравців, котрі є гравцями найвищого польського дивізіону, який називається – Екстракласа.
Владислав Кочергін «Ракув» Ченстохова
Владислав Кочергін – уродженець Одеси й вихованець місцевої ДЮСШ-11. У віці 16 років, восени 2012 року, перейшов до академії «Дніпра». Після того як по завершенню сезону 2015/2016 дніпровський клуб залишила більша частина основних виконавців, включно з тренером Мироном Маркевичем, Кочергін, як і решта молодих виконавців, дебютував за «Дніпро» в Прем’єр-лізі України у 1-му турі сезону 2016/2017. Провівши гарний сезон, за рік Владислав перебрався до луганської «Зорі». Там протягом наступних років він почав отримувати перший для себе єврокубковий досвід та постійно боровся зі своїм клубом за медалі чемпіонату.
У 2021 році він навіть отримав виклик до національної збірної України, очолюваної на той момент Олександром Петраковим, дебютувавши за неї у товариському матчі проти збірної Чехії (1:1). Ще в листопаді 2021 року з’явилися перші новини про переведення Кочергіна до дубля «Зорі» через його небажання продовжувати контракт із клубом. Згодом цю інформацію підтвердив головний тренер «Зорі» Віктор Скрипник.
Embed from Getty Images26 березня 2022 року Владислав став гравцем польського «Ракува», перейшовши у статусі вільного агента. Одразу ж «влитися» в склад команди, яка бореться за чемпіонство, українцю не вдалося – за перше півріччя він зіграв лише декілька матчів. Проте з наступного сезону Кочергін почав усе частіше з’являтися на полі, поступово виборюючи собі місце у стартовому складі. Результат – перше місце «Ракува» у місцевому чемпіонаті та срібні нагороди національного кубка (поступилися варшавській «Легії» – 0:0, п.п. 6:5).У наступні сезони українець не лише став ключовим гравцем команди, а й її «мозком».
На даний момент одеситу 28 років, 30 квітня йому виповниться 29 – це вже не молодий для футболу вік. У цьому сезоні він провів за «Ракув» 19 ігор, відзначившись сімома результативними діями за системою «гол+пас».Контракт із польським клубом спливає 30 червня цього року. Трансферна ціна на даний момент оцінюється у 2 млн євро.
У це міжсезоння ходили чутки про зацікавленість Владиславом клубів із різних країн, особливо виділяли США. Це ніби непоганий варіант із фінансової точки зору й умовами життя. MLS навряд чи поступається чемпіонату Польщі, проте хотілося б побачити нашого гравця в іншому, сильнішому чемпіонаті. Навіть умовні Бельгія чи Нідерланди були б кроком уперед у кар’єрі футболіста.
Залишається чекати …
Роман Якуба «Пуща» Неполоміце
Роман народився у Львові. Футбольну освіту здобував у школі львівських «Карпат», а згодом – в академії донецького «Шахтаря».
Embed from Getty ImagesУ 2021 році, коли у гравця закінчився контракт із «Шахтарем» (за який на юнацькому рівні він провів понад 50 ігор), у нього на столі було дві пропозиції – від російського «Сочі» та латвійської «Валмієри». Звісно, Якуба обрав цивілізовану країну для продовження своєї кар’єри. Оскільки в Латвії футбольний сезон триває за звичною для багатьох країн із північним кліматом системою «весна-осінь», то перехід українця до «Валмієри» припав на середину сезону. За підсумками цього сезону команда з однойменного міста закінчила чемпіонат на другому місці.
Наступного сезону разом з українцями у складі (Іваном Желізком та нині зрадником України Артуром Мурзою) латвійська команда здобула золото чемпіонату, вийшовши до першого кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів.
У січні 2023 року Якуба на правах оренди перейшов до чемпіонату Польщі, щоправда, до представника на той момент Першої ліги – «Пущі» Неполоміце, яка в підсумку сезону підвищилася у класі. У Польщі Якуба зарекомендував себе як непоступливий захисник, здатний грати як справа, так і зліва у центрі оборони. Вихованець навіть за європейськими мірками сильної академії донецького «Шахтаря», молодий захисник (на момент переходу йому було 21 рік) значно посилив команду, нехай і Першої ліги, але досить конкурентного європейського чемпіонату.
У сезоні 2023/24 дебютував з командою в Екстракласі – з командою, яка до того ніколи в своїй історії не грала у вищому дивізіоні.
Після сильного сезону Романа у складі «Пущі», клуб вирішив викупити його влітку 2024 року, заплативши латвійцям 780 тис. євро. Контракт із футболістом підписали на два роки – до червня 2026-го. Нинішній сезон для клубу з Неполоміце, який, до речі, свої домашні матчі проводить у Кракові через відсутність у рідному місті належної до регламенту інфраструктури, складається не дуже вдало. Команда з 18 очками йде 15-тою, лише за додатковими показниками випереджаючи 16-ту «Корону» Кельце. Сам Роман є ключовим гравцем свого клубу, провівши 20 матчів (17 у чемпіонаті та 3 у Кубку), забивши два голи й заробивши чотири жовті картки. Якуба виступав за всі вікові групи збірної України. У підсумку ми маємо гравця, якому в квітні виповниться лише 24 роки, вихованця одного з найсильніших клубів України, з досвідом гри за кордоном. Якщо чемпіонат Латвії може поступатися рівнем українському навіть у військовий час, то чемпіонат Польщі, який останніми роками активно розвивається, наразі перевершує УПЛ за рівнем.
Влітку цього року у Романа залишиться лише один рік за контрактом із нинішнім клубом, що не так уже й багато. Його ціна на Transfermarkt становить 800 тис. євро.
Тож чому б умовному «Динамо», яке постійно має проблеми в обороні, не звернути увагу на українця? Або «Шахтарю», який, думаю, у майбутньому розраховує на продаж Валерія Бондаря.
Українські гравці у Гданську
Максим Хлань «Лехія» Гданськ
Максим Хлань, який народився в Житомирі, розпочав займатися футболом в академії київського «Динамо», після чого в 2015 році потрапив до школи львівських «Карпат». Житомирянин дебютував за «Карпати» в Прем’єр-лізі в матчі проти ФК «Львів».
У січні 2021 року підписав контракт із луганською «Зорею». Сума компенсації склала 58 тис. євро. Проте спочатку Максим виступав виключно за юнацьку команду луганчан. У сезоні 2022/23 Хланя до основної команди «Зорі» почав активно «підтягувати» Патрік ван Леувен. Футболіст вирізнявся серед інших своєю технікою і швидкістю. Але, як і у випадку з Кочергіним, він відмовив Євгену Гєллєру у продовженні контракту, який спливав 31 грудня 2022 року.
У Гєллєра в таких випадках є чітка схема – переведення гравця до дублюючого складу і утримання футболіста без ігрової практики.
Максим вирішив розірвати контракт в односторонньому порядку й покинув «Зорю» вільним агентом, хоча в нього залишалося ще пів року діючого контракту. Далі Хлань вирушив шукати собі команду в Польщі. Протягом наступних місяців він побував на перегляді у «Варті» Познань та варшавській «Легії», але не підійшов жодному з клубів. Можливо, в якийсь момент Максиму стало цікаво просто мандрувати Польщею й «кататися» по різних її містах. Але зрештою доля завела Макса до Гданська, де вже були Іван Желізко, Богдан Сарнавський, а також помічник головного тренера «Лехії» Олександр Шевелюхін, які, напевно, вмовили керівництво зелено-білих підписати «українського туриста». «Лехія» на той момент грала у Першій лізі Польщі, але з явними амбіціями на підвищення в класі. У Першій лізі Максим провів 24 матчі, забив 9 голів і віддав 6 результативних передач (також провів одну гру в Кубку Польщі).
«Лехія» вийшла до Екстракласи з першого місця, але сезон у вищому дивізіоні для команди не виглядає таким райдужним. Колектив займає 17-те, передостаннє місце, маючи в активі 14 очок. У самого українця також доволі квола реалізація в порівнянні з минулим сезоном (1+2 за системою «гол+пас» у 15 матчах цього сезону).
Embed from Getty Images27 січня Максиму виповнилося 22 роки. Він ще може вважатися молодим і перспективним, проте, якщо в цьому сезоні «Лехія» вилетить, то Хлань у разі продовження контракту ризикує застрягти в «трясовині» польського футболу.
Цією зимою гравцем Олімпійської збірної України нібито цікавився «Металіст 1925», тренером якого є той самий Патрік ван Леувен, добре знайомий із можливостями футболіста. Контракт Хланя спливає 30 червня цього року, тож не можна відкидати його можливе повернення на батьківщину.
На мою думку, навпаки, влітку буде час зібрати валізи і повернутися з мандрівки.
Богдан В’юнник «Лехія» Гданськ
Після прочитання матеріалу може скластися враження, що до чемпіонату Польщі часто їдуть футболісти, які не завжди добре, а інколи навіть скандально, розійшлися зі своїми попередніми клубами. Отож, Богдан В’юнник теж входить до списку таких гравців.
Embed from Getty ImagesНародився в Харкові. Виховувався в школах «Металіста», «Динамо» та «Шахтаря», з яким врешті-решт підписав свій перший професійний контракт. Богдан В’юнник дебютував за донецький «Шахтар» 21 жовтня 2020 року в матчі Ліги чемпіонів проти мадридського «Реала». Тоді він вийшов на поле в доданий час, замінивши Маркоса Антоніо. Свій перший гол за «Шахтар» В’юнник забив 1 вересня 2023 року в матчі чемпіонату України проти «Миная», який завершився перемогою «гірників» з рахунком 4:1. У цьому поєдинку він також відзначився двома результативними передачами. Проте вже в 2021 році Богдан відправився за звичним маршрутом до неофіційного фарм-клубу «Шахтаря» – «Маріуполя», провівши за «містян» 13 поєдинків, у яких відзначився одним забитим м’ячем і однією гольовою передачею.
Після початку повномасштабного вторгнення в кар’єрі Богдана почалася череда оренд: «Цюріх», «Грацер», але закріпитися ні в Швейцарії, ні в Австрії йому не вдалося. І зрештою Богдан опинився в ситуації, подібній до тієї, в якій опинилися багато гравців, які стали непотрібними «Шахтарю», але мали діючі контракти. За прикладом Тотовицького, Піхальонка, Ігнатенка донеччани чекали вигідної пропозиції для продажу. Така пропозиція так і не надійшла, тож Богдан вирішив самостійно розірвати контракт в односторонньому порядку з «Шахтарем», який ще мав діяти аж до червня 2025 року.
У підсумку В’юнник підписав контракт до 2028 року з гданською «Лехією» і став четвертим українцем у її складі.
Швидкий, габаритний нападник, якому для розкриття потенціалу важливо знайти свій клуб. У цьому сезоні він забив 4 м’ячі й віддав один асист у 17 матчах у всіх турнірах.
На мою думку зараз нашому футболу бракує якісних «кадрів», тож варіант набиратися досвіду нашим гравцям у сусідів є просто чудовим. Тим паче коли рівень футбольного розвитку в Польщі стрімко йде вгору.