«Я знаю, що ці слова можуть мені дорого коштувати, але ваш футбол остаточно втратив контакт із реальністю. Польські футболісти грають так, як грали двадцять років тому, за кордоном футбол постійно розвивається, а у вас стоїть на тому самому місці». Ця цитата Лео Бенгаккера доволі точно описує весь трагізм ситуації у якій опинився польський футбол на початку та в середині нульових років.
Динамічне економічне зростання та помітні зміни в суспільно-політичному житті різко контрастували з тим, що відбувалося в футбольних структурах країни. В той час, коли ліберальні реформи поволі починали давати свої плоди, громадяни ставали заможнішими, а по всій країні тривало масштабне будівництво сучасної інфраструктури, польський футбол залишався тим місцем, де давно забуті корупційні практики отримували нове дихання, а постійні конфлікти між місцевими чиновниками, робили вітчизняну федерацію основним джерелом нищівної критики та відвертого невдоволення. Польський футбол був серйозно хворим, зсередини його зжирала корупція, а успішні виступи познанського Леха та краківської Вісли на євроарені, були радше яскравим винятком, аніж усталеною закономірністю.
Embed from Getty ImagesНевдоволення вболівальників стрімко наростало, часто можна було почути думку, що ситуація є патовою та немає якогось якісного вирішення. Тогочасний президент федерації Міхал Лісткевич вирішив спробувати виправити доволі скрутне становище, призначаючи на посаду головного тренера збірної Лео Бенгаккера. Колишній наставник Аяксу та мадридського Реалу мав змінити польський футбол, зробити його більш сучасним та привабливим. Історія Лео Бенгаккера – це історія про спротив та рішучість, шалений успіх та глибоке розчарування, але в першу чергу – це оповідь про революцію, що посіяла розбрат в середовищі футбольних функціонерів та змогла об’єднати простих вболівальників.
Перші кроки на шляху до успіху
Офіційно Лео Бенгаккер очолив збірну Польщі в липні 2006 року. Вже на самому початку каденції, перед іменитим наставником, постав непростий виклик, він мав вивести польський футбол на абсолютно новий рівень розвитку. Але важливим також є контекст, в якому довелося починати свою роботу видатному тренеру. Початок 21 століття ми можемо сміливо назвати темним часом для федерації польського футболу, корупційні скандали множилися, як гриби після дощу, постійні затримання та арешти впливових суддів стали звичною справою на яку мало хто зважав, а рівень переглядів місцевої ліги впав до рекордного низького рівня. Матчі чемпіонату доволі часто програвали конкуренцію гостросюжетним мелодрамам або пристрасним засіданням польського сейму.
Якщо ми поглянемо на стан справ у польському футболі тих часів, то побачимо доволі таки сумні і неприємні тенденції, головний спортивний орган охопив хаос, а стиль підготовки футболістів мало чим відрізнявся від старомодних методик сімдесятих років минулого століття. Постать Лео Бенгаккера цілком відповідала вимогам часу та гармонійно резонувала з амбітним запитом на швидкі, але радикальні зміни. Тогочасний стиль управління федерацією футболу мало в чому відрізнявся, від методів управління, що були поширеними в організаціях за часів правління комуністичної партії. Отримання високих посад за допомогою знайомства було нормою, а постійні конфлікти між футбольними діячами набували таких масштабів, що часто становили серйозну загрозу для розвитку всього польського спорту.
На противагу іншим іноземним тренерам, які працювали після нього, Бенгаккер хотів сповна зануритись у вир місцевої екстракласи, нідерландця часто можна було побачити на матчах польської ліги, а кістяк його штабу складався переважно з молодих та перспективних місцевих спеціалістів. Богуслав Качмарек довірений асистент Бенгаккера, так згадував період роботи з нідерландським наставником: «Він був феноменом, якщо ми говоримо про побудову стосунків з футболістами, він вмів дати впевненість у собі майже кожному гравцеві».
Перші матчі Бенгаккера на посаді тренера збірної Польщі важко назвати ідеальними. Катастрофа в домашньому матчі з Фінляндією (поразка 1:3) та бліді і невиразні матчі з Сербією та Казахстанем (нічия 1:1 та перемога 0:1) змусили багатьох сумніватися в правильності методів роботи «Дона Лео». Основною рисою матчів збірної Польщі був хаос та дезорганізація в обороні, гравці припускалися частих помилок, а гру основного воротаря Войцеха Ковалевського важко було назвати еталоном надійності. Гравці півзахисту та атакувальної лінії не відчували впевненості, а їхні дії на футбольному полі скоріше нагадували важкі муки, які закінчувалися марними намаганнями щось створити біля воріт суперника. Здавалося, що «Велика нідерландська революція» виявиться мильною бульбашкою, а сивочолий інтелектуал Лео Бенгаккер – кмітливим шахраєм, що створив ефективну піраміду, яка пограбувала мільйони наївних вболівальників, які так і не змогли попрощатися із мріями про давню велич.
Наближався матч з Португалією, здавалося, що для підопічних Філіпе Луїса Сколарі це буде звичайна гра, яка принесе легку перемогу та наблизить португальську команду до виходу на Євро 2008. В таборі збірної Польщі панувала нервова атмосфера, місцеві ЗМІ знищували команду за невиразну гру в попередніх матчах, а звичайні вболівальники відверто висміювали той рівень гри, який національна збірна продемонструвала у перших відбіркових матчах. Лео Бенгаккер чудово розумів, що гра з Португалією для нього є справжнім матчем життя та смерті. Цей двобій мав стати чимось більшим, ніж звичайний поєдинок за три очки, це протистояння мало стати битвою за довіру вболівальників та мало остаточно дати відповідь на запитання, чи яскраві ідеї харизматичного тренера знайдуть своє відображення на футбольному полі.
Embed from Getty ImagesГоловною метою Лео Бенгаккера стала зміна психології футболістів. Тодішній склад збірної Польщі не мав в своїй обоймі великої кількості гравців, які грали в топових європейських чемпіонатах. Гравці часто відчували невпевненість, а великі сумніви щодо своєї здатності протистояти топ зіркам, часто заважали досягати бажаного результату. З першого дня своєї роботи зірковий фахівець намагався створити гарну та спокійну атмосферу, гострі жарти та надихаючі мотиваційні промови мали стати тим інструментом, що дозволив збудувати міцний колектив, який здатний обіграти кожного. Головну ставку нідерландський тренер зробив на індивідуальні розмови з футболістами. Нідерландець часто любив ділитися із своїми гравцями новаторськими тактичними задумами та намагався детально пояснити кожен аспект свого рішення.
За допомогою своєї відкритості та прогресивних поглядів Лео швидко полонив серця польських збірників. Його мудрі та креативні тактичні рішення давали футболістам віру в те, що вони можуть впоратися з будь якою непростою ситуацією на футбольному полі, але найважливішим аспектом була робота з ментальною складовою. Головним завданням Бенгаккера було змусити повірити своїх підопічних в те, що вони на рівних можуть змагатися з такими зірками світового футболу, як Кріштіану Роналдо, Деку та Рікардо Карвальйо. Досвідчений фахівець часто не цурався йти на ризик, ім‘я та прізвище гравця не грало для нього жодної ролі. Бенгаккер, який майже весь час проводив в Польщі, високо оцінював здібності деяких місцевих гравців, а запрошення до збірної часто отримували футболісти, які виступали в польській екстракласі.
Embed from Getty ImagesЯк згадував легендарний, в минулому, нападник збірної Польщі Ебі Смолярек, Бенгаккер робив все щоб збірна Польщі вийшла на матч з Португалією максимально сконцентрована, а ретельно добрані психологічні інтервенції мали на меті зменшити напругу та додати віри в те, що в матчі з Португалією можна здобути перемогу. «Дві хвилин тренер ходив і взагалі нічого не говорив. А потім нарешті сказав це, тільки Португалія не потрібно її боятися».
Embed from Getty ImagesЛегендарною теж стала розмова з одним із лідерів збірної Яцком Кшинувкем. Намагаючись мотивувати Кшинувка Беенхаккер випалив знамениту фразу: «Ну скажи мені, а чим ти гірший від Девіда Бекхема. Ти теж маєш одну голову, дві ноги і дві руки, потужний удар, ну і звісно красивішу дружину». Тонкі психологічні методи швидко принесли свої плоди, на стадіоні в Хожуві польські вболівальники побачили зовсім іншу команду. «Кадра» надійно оборонялася, а швидкі переходи від оборони до атаки, стали справжнім кошмаром для іменитих португальських захисників. Головну роль в тому матчі відіграв улюбленець Бенгаккера Ебі Смолярек, два голи в його виконанні принесли збірній Польщі яскраву перемогу та стали основою для фундаменту в побудові команди, яка зачарує мільйони вболівальників своєю сміливістю та видовищним атакувальним стилем гри. Матч в Хожуві став відправною точкою та переломним моментом в психології та мисленні польських футболістів.
Embed from Getty ImagesПісля Португалії вони повірили в те, що диво стало на два кроки ближчим. Свої амбіції в боротьбі за вихід в основну сітку Євро 2008 польська збірна підтвердила блискучою перемогою над збірною Бельгією 1:0. Складним викликом для «Біло-червоних» могли стати матчі проти Вірменії та Азейбарджану, польска збірна традиційно страждала в матчах з суперниками, що високо захищаються, матчі були виснажливими, а результат не завжди був задовільним. Але в збірної Бенгаккера, були помітні суттєві зміни, не дивлячись на поразку 0:1 з Вірменією, команда залишилася вірною своєму стилю, а перемоги 5:0 та 1:3 над Азейбарджаном, 1:0 та 3:1 над Казахстаном, та 1:0 над Вірменією, довели давно відому істину, що перемоги над грандами будують чемпіонський характер, натомість виграші з аутсайдерами чемпіонську довговічність.
Польська збірна наприкінці відбіркового циклу була вже зовсім іншою командою, вона могла на рівних грати та перемагати такі міцні та добре зіграні колектив, як Португалія та Бельгія. В прагматичний спосіб отримувати потрібний результат в матчах з Фінляндією та Сербією та на характері, за рахунок вольових якостей, здобувати перемоги зі значно слабшими суперниками, які в минулому створювали багато проблем. Нідерландський фахівець прищепив своїм підопічним тактичну гнучкість, а мобільність та захисна компактність, стали невід’ємними елементами успіху, яким став перший в історії вихід на Євро 2008. Нічия 2:2 з Португалією та переконлива перемога 2:0 над Бельгією, дала польським вболівальникам новий поштовх надії. Почуття сорому, що переслідувало їх протягом багатьох років могло на деякий час відійти в тінь, а успішна гра у відбірковому циклі дозволяла проводити обережні паралелі між збірною Бенгаккера та легендарними «Орлами Гурського». Але спортивні результати це не єдине, що вдалося покращити Лео за час своєї каденції. Ключовим двигуном змін в ігровій концепції нідерландського спеціаліста був стиль поводження з м’ячем. Середньостатистичний матч польської ліги на той час виглядав наступним чином, фаворит зазвичай атакував, натомість команда з тавром андердога, завзято сподівалася не пропустити, навіть не думаючи щось створювати на половині поля суперника. Натомість Бенгаккер повністю змінив філософію гри польських футболістів, заняття з м’ячем стали нормою, консервативний захисний стиль гри вважався пережиток минулого, а на перший план командного малюнку гри виходили так звані «митці», зводячи роль приславутих «ремісників» до мінімуму. Бенгаккер, вимагав від своїх футболістів пошуку креативних рішень, він високо цінував гравців з непересічним футбольним інтелектом, а контроль м’яча мав стати буденною звичкою. Абсолютна більшість футболістів, високо оцінювали такі радикальні зміни в тренувальному процесі команди. Нудні та доведені до автоматизму тренування перетворилися в багатогранний творчий процес, що підкуповував своєю динамічністю, яка перепліталася з шаленим потоком нових ідей. Так в інтервю для weszło pl. колишній захисник збірної Польщі Гжегож Броновицький згадував «Лео Бенгаккер: “знав як знайти відповідний баланс, в разі потреби він міг бути достатньо строгим та вимогливим, але він часто був усміхненим та розслабленим, він нас підтримував та завжди знав що сказати. В ситуаціях де це було потрібно він міг підвищити голос та сказати щось неприємне, за це ми його також цінували, бо це мало певний вплив на всіх нас”.
Embed from Getty ImagesІнший відомий захисник «Кадри» Павел Голянський в інтерв’ю для TVP Sport звертав увагу на вміння Лео справлятись майже з кожною кризовою ситуацією: “Він завжди знав як впоратися з тиском, він намагався робити так, щоб ми не відчували жодної напруги. Він завжди казав, що саме тренер несе відповідальність за все, за команду та результати.” Це було щось нове, коли йдеться про стандарти роботи тренерів у Польщі. Це також значною мірою сприяло розвитку довіри команди до відомого фахівця. Атмосфера була дуже гарною. Він знав, коли розслабитися, а коли кричати. Навіть попри конфлікти в команді, як-от з Маріушем Левандовським, тренер міг все пояснити. Він не був тим тренером, який ображається або хоче довести своєму его, що він найважливіший”. Досвідчений нідерландець відіграв важливу роль у розвитку польського футболу, його сучасні методи роботи та мудрі і виважені мотиваційні прийоми, перетворили збірну Польщі на одну із найбільш цікавих та розкутих команд відбору до Євро 2008. Натомість непересічна харизма, гострий язик та тяжіння до моралізаторства стали одними з ключових факторів падіння тренера чия зірка популярності поступово згасала.
Самотня війна Лео Бенгаккера
Приїзд до Польщі, так непересічної фігури, як «Дон Лео» майже з перших днів наштовхнулася на шалений опір з боку «Корифеїв польського футболу». Саркастичні коментарі нідерландського фахівця щодо стану справ у вітчизняному футболі, сприймалися як особиста образа, а намагання впровадити глибокі системні зміни, як спроба підлого вторгнення чужинця, який несе загрозу та бажає знищення всього доробку золотої епохи славетного минулого. Найбільш помітним критиком Бенгаккера був відомий польський тренер Антоній Пєхнічек, бронзовий призер чемпіонату світу 1982 року, сприймав прихід колишнього тренера мадридського Реалу, як акт зради та знецінення здобутків видатних польських футболістів та тренерів. Пєхнічек часто звинувачував Бенгаккера в тому, що той повністю захопив владу в збірній і дуже неохоче звітує перед конгресом щодо своїх методів роботи та тактичних рішень.
Embed from Getty ImagesЧасто в реакціях нідерланця на коментарі колег по фаху можна було побачити певну нервовість, а іноді це перетворювалося на цілі тиради наповненні роздратуванням та цілковитою зневагою. Конфлікт з Пєхнічкем сягнув свого апогею під час одного з інтерв’ю, в якому Бенгаккер виголосив саркастичну лекцію, стосовно тенденцій та проблематики сучасного футболу: «У наші дні потрібно створювати гру. “Манчестер Юнайтед” прагне домінувати на полі. “Селтік” також. Контратаки – це просто реакційний футбол. Звичайно іноді ми можемо розраховувати на удачу, це теж частина футболу, але не можна зосереджуватися виключно на контргрі. Якщо озирнутися навколо, то не знайдеш команди, яка б віддавала перевагу такому стилю. Футбол змінюється. Деякі люди не усвідомлюють, що все вже не так, як було 20 років тому”. Ця цитата Бенгаккера – є яскравою ілюстрацією кризи, що виникла в польському футболі на початку нульових років. Система підготовки тренерів тих часів часто цілком відповідала стандартам радянського розуміння стилю гри. Тренери приділяли багато уваги захисним діям, забуваючи при тому про важливість креативу в атакувальних ланках своїх команд. Але було ще дещо, що вирізняло польську тренерську школу тих часів, це сфокусованість на минулих успіхах та відверта ворожість по відношенню до нових трендів сучасного футболу.
Конфлікт між Бенгаккером та Пєхнічком був виразним віддзеркаленням протистояння між консервативним та прогресивним підходом до тлумачення певних процесів, що відбуваються на футбольному полі. Невдалий виступ на Євро 2008 тільки додавав впевненості критикам нідерландського спеціаліста, останнє місце в групі з Німеччиною, Австрією та Хорватією, стало глибоким розчаруванням для вимогливих польських фанів, а невиразна гра стала вагомим аргументом для старої тренерської школи, що невпинно готувалася до стрімкого реваншу.
Embed from Getty ImagesПеремога на виборах президента федерації Гжегожа Лято, стала чорною міткою для Бенгаккера та була важливим каталізатором його стрімкого падіння. Правління легендарного в минулому футболіста, стало уособленням повернення практик, що асоціювалися з темним минулим польського футболу. Федерація під керівництвом Лято, стала новим осередком частих корупційних скандалів та гострих конфліктів, а сам президент, часто приймав суперечливі рішення, що тільки погіршували непросте становище головної футбольної інституції країни. Імпульсивний та несистемний стиль управління Лято, викликав чимало неприємних емоцій у норовливого очільника польської збірної. Під час розмов головного тренера з журналістами, зазвичай панувала напружена атмосфера, Бенгаккер виглядав ображеним, а критичні коментарі були яскравими символом відвертої зневаги. Лео все частіше та сміливіше почав висловлювати своє незадоволення, він доволі часто скаржився на низьку якість футбольної інфраструктури та погану систему підготовки польських тренерів, діставалося також доволі обережному ставленню до натуралізації іноземних футболістів. Відповідаючи на питання журналістів про можливу натуралізацію бразильського півзахисника Рожера Геррейро, Бенгаккер не витримав, та в притаманному йому доволі зверхньому стилі почав нещадно критикувати ставлення польського суспільства до легіонерів: «Що в цьому дивного, в збірній Німеччини грають поляки, в збірній Хорватії бразильці, це абсолютно нормальне явище, люди зараз 2008 рік, вилізьте вже нарешті із своїх деревяних хатинок». Ця відповідь Лео дуже несподобалась чиновникам місцевої федерації, натомість отримала несподівану підтримку в вузьких вболівальницьких колах.
Стосунки між тренером та президентом федерації стрімко погіршувались, Лято вимагав швидких результатів, зневажав та часто принижував свого підлеглого. Натомість Бенгаккер наполягав на глибоких системних змінах та заохочував до відмови від застарілих футбольних концепцій, що працювали за часів робітничого соціалізму, але нещадно програвали гонитву з часом. Жахлива гра та п’яте місце у відборі до ЧС 2010, були жалюгідним та принизливим підсумком роботи нідерландського фахівця. Лято тріумфував, нарешті він міг позбутися, зарозумілого та хамовитого «Месію з Заходу» та сповна відновити свій контроль над командою №1.
Embed from Getty ImagesСпосіб в який Лео Бенгаккер був звільнений можна з повною відповідальністю назвати ганебним та неприпустимим. Після розгромної поразки від Словенії Лято не чекаючи на післяматчеву зустріч з тренером, урочисто оголосив про його звільнення під час інтерв’ю місцевим телеканалам. Лео Бенгаккер відіграв надважливу роль у становленні сучасного польського футболу, він довів, що амбітна країна із Східної Європи може грати у доволі привабливий футбол та протистояти на рівних командам, які є на голову сильніші. Натомість головною бідою Бенгаккера, була відсутність правильної комунікації та більш глибокого розуміння особливостей польського менталітету. Його ідеї випереджали свій час, натомість конфліктність відомого тренера та впертий консерватизм футбольних еліт, стали важливими перепонами, що завадили польському футболу стати принаймні трошечки кращим.
Минуло вже п’ятнадцять років з того часу, коли Лео Бенгаккер був звільнений з посади головного тренера збірної. Недивлячись на те, що з того часу пройшло багато років новому тренеру збірної Польщі доведеться зіштовхнутися з дуже схожими викликами, які забрали багато нервових клітин у відомого нідерландського маестро. Протягом останніх п’ятнадцяти років польський футбол змінився доволі суттєво, красиві надсучасні стадіони вже давно стали невід’ємним атрибутом місцевої ліги, корумповане суддівство залишилося в далекому минулому, а провідні польські гравці протягом тривалого часу відігравали важливу роль в побудові гри іменитих європейських грандів. Натомість є речі, які досі залишаються сталими та незмінними, польські клуби і надалі провалюються в єврокубкових матчах, система підготовки тренерів продовжує орієнтуватися на легендарні здобутки минулого, уперто ігноруючи нові системні підходи до розвитку сучасного футболу. Місцева федерація і надалі залишається «Нерозірваною пуповиною» та своєрідним місточком між прогресивним теперішнім та відверто огидною спадщиною комуністичного минулого.
Embed from Getty Images“Дон Лео” став першим іноземним фахівцем, який наважився відверто говорити про те, що без суттєвих та рішучих змін, польський футбол чекає доволі похмуре майбутнє. Але його не чули, його революційні ідеї наштовхувалися на іронічні насмішки, а відчайдушні спроби щось змінити розбивалися об всепоглинаючу байдужість гордовитих футбольних діячів.
Кожен, хто сьогодні вимагає змін в польському футболі, є приреченим на те, щоб повторити долю Лео та стати черговим футбольним «Дон Кіхотом», який в яскравому пориві змін постійно зазнає прикрої поразки в своїй битві з вітряками ностальгічного минулого, які завдають все більш міцних і прикрих ударів у відповідь. Кожна згадка про період роботи Бенгаккера в Польщі, викликає доволі неоднозначні почуття. Лео був тим, хто намагався визволити польську футбольну спільноту з полону спогадів про визначні здобутки минулого та заохочував до побудови чогось великого та сучасного, тут і зараз. Але він поступився, та увійшов в історію як той, хто боровся за високі революційні ідеали, але програв свій двобій з такою звичною консервативною буденністю, яка вже давно стала непорушною частиною ідентичності Польського футбольного союзу.
Цей матеріал публікується тільки українською мовою