Залаштункові ігри в нашому футболі вже давно стали чимось більшим, ніж просто однією з особливостей чемпіонату. Однак те, що зараз відбувається в таборах «Металіста» та «Дніпра-1» – унікальна ситуація навіть за українськими мірками. Заплутаність цієї схеми (не афери) збиває з пантелику, але певні висновки вже напрошуються.
На перший погляд, нічого хорошого «Дніпру-1» в контексті боротьби за ЛЧ насправді не світить. Клуб фактично ризикує стати заручником ситуації, в котрій опинився. Дніпрянам не вдасться нав’язати конкуренцію «Динамо» й «Шахтарю» та виправдати свої авантюрні кроки. І на це є ряд причин.
1. Тиск результату. Привернувши до себе стільки уваги, «Дніпру-1» тепер буде неймовірно важко виправдати очікування як власних вболівальників, так і рядового глядача чемпіонату.
У складі команди немає людей, які у своїй кар’єрі часто стикалися з подібним. Майже ніхто з футболістів не має досвіду гри під подібним тиском. Навіть осічки «Шахтаря» зараз сприйматимуться не так критично, як можливі втрати очок дніпрянами. Навпаки, у випадку гірників казатимуть: «А, ну це було очевидно». Адже дійсно, зараз кожен другий впевнений, що донецький клуб не розраховуватиме на серйозні звитяги, опинившись в такому скрутному становищі.
У «Дніпра-1» зовсім інша ситуація. Від команди очікують миттєвих успіхів, щоб витрати та схеми виправдали себе. Чи будуть гравці, тренерський штаб, персонал та керівництво в змозі витримувати критику після необов’язкового програшу умовному «Минаю» – неоднозначне питання.
Легіонери та зіркові гравці «Металіста», які, скоріш за все, поповнять ряди «Дніпра-1», також навряд чи готові до цього. Якими б майстерними вони не були, але в першій лізі перед цими виконавцями стояли зовсім інші завдання. Дистанція харківського колективу в минулому сезоні виявилася легкою прогулянкою. Те саме стосується й нового головного тренера Кучера, який переживатиме несподіваний поворот у своїй кар’єрі. Це, до слова, друга причина.
2. Кучер. Призначення Кучера – ризик та сміливий хід. Так, це кандидатура, яку просував Красніков, аби прийняти пропозицію «Дніпра-1», але від того вибір не перестає бути сумнівним. Ніхто не каже, що Кучер – поганий тренер. Просто ніхто ще не знає, чи є Кучер хорошим тренером на рівні УПЛ та єврокубків.
Виступи у першій лізі зі складом, який на голову переважав конкурентів – не показник. Фахівець ще не працював в еліті, а вже отримує завдання поборотися з «Динамо» та «Шахтарем», грандами місцевого футболу.
Іншою була б ситуація, якби завдання зачепитися за медалі Кучер отримав у «Металісті». Там він стояв у витоків проєкту та знав абсолютно всі процеси в структурі клубу, тому така ініціатива не виглядала б настільки ризиковою. У «Дніпрі-1» все буде по-новому. Що робитиме фахівець без досвіду, якщо всередині колективу розпочнеться паніка?
Втім, неправильно буде списувати Кучера з рахунків, не давши йому шанс. Але станом на сьогодні вибір дніпровського клубу викликає питання.
3. Стабільність. Ось і головний аспект. Йдеться навіть не про спортивну складову. Будемо відверті, футбол в Україні – це бізнес. Приклади «Карпат», «Олімпіка» та «Десни» минулих років це підтверджують. Якщо в команду вливаються гроші, то від неї очікують миттєвих результатів та вигоди. Якщо не вдається досягти поставлених цілей, то проєкт стає неприбутковим та непотрібним. На жаль, практика планування розвитку клубу на довгі роки вперед, як заведено в європейських чемпіонатах, в Україні ще не прижилася.
Всі прекрасно розуміють, хто стоїть за цією несподіваною активністю «Дніпра-1», не будемо тикати пальцем. Великий гравець знову вступив у гру, але чи буде він готовий змиритися з потенційною невдачею? Раніше в контексті іншого бізнесмена, Олександра Ярославського, наводилася аналогія, що такі власники клубу – це немов той єдиний хлопець у дворі, в якого є м’яч. Як тільки йому набридає (або як тільки з’являються більш важливі проблеми, ніж футбол), то гра закінчується й для всіх інших. Як показує практика, немає гарантій, що подібне не повториться з «Дніпром-1». Причому, вже вдруге.
Тут доречним буде порівняння з «Шахтарем». Гірники вже вдруге намагаються вижити в екстремальних умовах. Вже вдруге клуб, який зіткнувся з не аби якими труднощами, видряпується з кризи. Нехай Ахметов й має певні проблеми в бізнесі, але поки нічого не свідчить про глобальні неприємності для команди.
Як мінімум, ніхто не поспішає продавати Мудрика, вторговані гроші за якого могли б знадобиться в критичній ситуації.
Переїзд з Донецька у 2014 році теж здавався серйозним викликом, але в підсумку «Шахтар» здобув 5 чемпіонств підряд. Зараз гірники стануть не настільки слабкими, щоб втрачати передові позиції в Україні.
4. Послаблення грандів – ілюзія. Попри обставини, «Шахтар» залишається крутим брендом. Донецький клуб може дозволити собі запрошувати якісних українців та, судячи з багатьох інсайдів, вже працює у цьому напрямку. Якщо гравцям доведеться вибирати між «Дніпром-1» та «Шахтарем», то, звісно, результат очевидний.
З «Динамо» все й так зрозуміло. Кияни найменше постраждали та поки уособлюють ту стабільність, яка потрібна більшості представникам УПЛ. Зі столичним грандом «Дніпру-1» тягатись буде ще важче. Динамівці зуміли зберегти ту структуру, яка останнім часом приносила їм дивіденди в більш конкурентному середовищі, ніж буде зараз.
Отак просто скинути грандів з подіуму не вдасться. Для цього потрібна не лише робота на футбольному полі, але й зміна вектора розвитку команди. «Дніпро-1» ж натомість досі не зволив розібратися зі своєю комічною назвою з припискою у вигляді одинички, не говорячи вже про емблему, справжній витвір програми Paint.
Футбольні проблеми «Шахтаря» теж занадто перебільшені. Гірники мають одну з найкращих академій навіть за європейськими мірками, а Йовичевич наразі може розраховувати на лідерів молодіжної збірної України – Криськів, Бондаренко, Судаков. Це ті виконавці, які, ймовірно, найближчим часом вийдуть на авансцену нашого футболу. Попри псевдозлиття з «Металістом», «Дніпро-1» за кадровим потенціалом таки поступатиметься двом незмінним лідерам чемпіонату. Принаймні, все саме так виглядає на папері.
5. Сукупність проблем. П’ята причина доволі проста та коротка. Всі вищенаведені пункти не є взаємозаперечними, кожен з них впливає на інший. В такій ситуації перегоріти можуть абсолютно всі. Починаючи від футболістів й закінчуючи новим спортивним директором та пресслужбою, якій доведеться відчитуватися про діяльність клубу. «Дніпро-1» розганяється до такої швидкості, на якій ризикує втратити контроль над болідом. Як Латіфі в постійних спробах заїхати в очки Формули-1.
Однак зовсім не хочеться, щоб цей невтішний прогноз збувся. Не для того, щоб потім зловтішатися над падінням «Динамо» чи «Шахтаря», а для того, щоб отримати класну конкуренцію в наступному сезоні УПЛ. Конкуренцію, спостерігаючи за якою можна буде хоча б на декілька годин відірватися від моніторингу моторошних новин про український супротив рашистському вторгненню.