Ми залишили Аргентину спустошеною і шокованою ганебною поразкою від Саудівської Аравії. Ліонель Скалоні серйозно перетрусив склад, зробивши у старті чотири заміни, і Аргентина пішла на другу спробу довести своє фаворитство. У суперниках виявилася доволі міцна Мексика, на чолі якої за примхою долі – аргентинець Херардо Мартіно, що, можливо, надавало протистоянню додаткової інгтриги.
Аргентина – Мексика – 2:0
“Лусаїл Айконік”.
Голи: Мессі (64), Фернандес (87).
Аргентина: Е. Мартінес, Монтьєль (Моліна, 63), Отаменді, Лісандро Мартінес, Акунья, ді Марія (Ромеро, 69), де Пауль, Гвідо Родрігес (Фернандес, 57), Мак Аллістер (Паласіос, 69), Мессі, Лаутаро Мартінес (Альварес, 63).
Мексика: Очоа, Кеввін Альварес (Хіменес, 66), Араухо, Монтес, Морено, Гальярдо, Чавес, Еррера, Гуардадо (Гутьєррес, 42), Лосано (Альварадо, 73), Вега (Антуна, 66).
Арбітр: Даніеле Орсато (Італія).
Попередження: Монтьєль – Араухо, Гутьєррес, Еррера, Альварадо.
Якщо хтось думав, що Аргентина зазнає дивовижного перевтілення і стане зовсім іншою командою, то на нього чекало величезне розчарування. Ні, Аргентина від самого початку заявила про свої атакувальні пориви, багато часу проводила на чужій половині поля, підтримувала темп. Словом, піжонити збірна перестала. Виявилося, цього замало, щоб претендувати на серйозні досягнення.
Практично всі дії Аргентини відрізнялися своєю безглуздістю. Мексика побудувала досить щільну оборону й вирішила тримати удар до останнього, а як грати в таких умовах, підопічні Скалоні не знали. Тому більшість ударів блокував суперник. Якщо додати кричущі неточності самих аргентинців, то нескладно зрозуміти, що особливих шансів на взяття воріт команда не мала.
Що запропонувала суперникам Мексика? Теж небагато. Головним чином – щільну, в’язку оборону. Аргентинці досить сильно навантажували мексиканців, тому думати про розвиток атак їм особливо не було коли. Не сказати, що Мексика зовсім не збиралася забивати, але кидати великі сили вперед команда не збиралася, а невеликими силами створити щось не виходило. Тим не менш, саме Мексика стала автором найвдалішого моменту тайму: Вега здорово пробив зі штрафного, Мартінес не менш здорово відбив м’яча.
У другому таймі мало що змінилося. Аргентина так само створювала тиск біля воріт, Мексика мужньо оборонялася і при нагоді робила спроби щось створити. У черговій атаці, від якої не варто було чекати якихось сюрпризів, Мессі отримав пас від ді Марії за межами штрафного майданчика і абсолютно несподівано для всіх пробив по воротах. Не менш несподівано для всіх, окрім, можливо, самого Мессі, м’яч у ці ворота влетів. Несподівано Аргентина повела у рахунку.
Гол мало позначився на картині матчу, за винятком, мабуть, того, що Мексика стала трохи активнішою попереду. Підопічні Мартіно намагалися відігратися, але, якщо відверто, так і не створили нічого, що могло б наблизити їх до голу.
Тим часом Аргентина проводила чергову атаку, Мессі віддав передачу до штрафного майданчика на Фернандеса, той зважився на удар у дальній кут від лівого кута штрафного майданчика – удар виявився точним. Вдруге Аргентина несподівано вразила ворота суперника. За великим рахунком, на цьому гра закінчилася. Ні, мексиканці, звісно, намагалися відігратися, організовувавли позиційні атаки, дуже успішно організовувавли, але вони захлиналися на підступах до штрафного майданчику.
Чи змінилася Аргентина після першого матчу? Так, безумовно. У команді багато чого переосмислили. Аргентина не була переконлива від слова “зовсім”, Аргентина не показала на полі футбол, яким можна було б захоплюватися, Аргентина, за великим рахунком, нічого й не створила, але Аргентина чесно відпрацювала всі ігрові хвилини. І голи свої вона заслужила. Зіткнувшись із дуже потужним захистом, збірна не здавалася і продовжувала шукати варіанти біля воріт Очоа. Коли у твоїй команді є такий гравець, як Мессі, у тебе трохи більше шансів на несподіванку, ніж у всіх інших.