Підіб’ємо підсумок всього групового турніру. Було кілька нульових нічиїх, але при цьому він вийшов, як на мене, просто чудовим.
В усіх групах була інтрига до останнього туру.
Ніде вона не була суто умовною – скрізь боротьба точилася реально в останній ігровий день. Лише дві команди повністю забезпечили собі місце у плей-офф після другого туру, лише дві втратили всі шанси за підсумками цих двох турів. В одній групі по ходу третього туру всі чотири команди встигли побувати в ролі 1/8! І ніде немає збірної, яка взяла 9 очок, які не набрали балів теж двоє. У шести групах із восьми інтрига жила буквально до останніх секунд.
При цьому є і сенсації: вильоти Німеччини з Бельгією, перші місця Японії та Марокко, провал Данії та шість очок Австралії. Та й Корею не дуже чекали на другому місці, там, думаю, куди більше людей бачило Уругвай. Додамо локальний момент у вигляді Саудівської Аравії, що приємно здивувала.
З якістю гри все теж було непогано.
Це мій сьомий чемпіонат світу. Досі найкращим із побачених групових турнірів я вважав той, що відбувся на ЧС-2002 (теж Азія, зауважте. То був перший мундіаль в Азії, зараз – другий). Чи переплюнув його нинішній? Ні. Думаю, що той залишається найкращим за сумарним показником названих факторів. Але нинішній близький до нього.
А тепер про конкретні деталі групового турніру, перш за все, про тих, хто вилетів.
Частина 1.
Катар був першою збірною, яка дебютувала на ЧС за рахунок господарського статусу. І за підсумком стало ясно, що тільки тому він і опинився у фінальній стадії. Відбір ця команда з високою ймовірністю не пройшла б. Катарці кілька років готувалися до цього турніру, саме цього року дали можливість тренеру сорок днів попрацювати з підопічні напередодні ЧС, і таких царських умов більше не було ні в кого й близько.
Все це не допомогло: 0 очок при абсолютно огидному рівні гри. Добре, хоч свій перший гол на мундіалях забили. Подивимося, коли Катар знову з’явиться на чемпіонатах світу. Можливо, не за мого життя. Можливо, треба було запрошувати сильнішого тренера, але вже пізно думати. Катар – другий після ПАР господар чемпіонатів світу, який не пройшов перший раунд турніру і абсолютно гірший господар за всю історію.
Еквадор привіз на турнір дуже симпатичну команду, яка показала хороший футбол. Але тут уже одне до одного: Сенегал теж був добрий, і хтось мав вилетіти. Мінус еквадорцям за те, що вони не користувалися тим, що їх влаштовувала нічия. Але місце в 1/8 вони заслужили.
http://gty.im/1245300549Від Уельсу можна було чекати більшого. І, в принципі, вони могли, склалися обставини дещо інакше. Але загалом кривдники збірної України (я маю сильну підозру, що вона виглядала б у Катарі краще) провели слабкий турнір (і те, що остаточний вирок їм винесли англійці, які розгромили валлійців, думаю, особливо прикро для збірної Уельсу). Втім, для них уже радість, що після ЧС-1958 знову зіграли на мундіалі. А Гарет Бейл зіграв і на ЧС, і на ЧЄ та скрізь забивав, на відміну від іншого великого валлійця Райна Гіггза, який хіба що на Олімпіаді-2012 у складі збірної Великобританії побував.
Іран приємно здивував. І це після 2:6 у першому турі! Але хлопці зібралися, показали непоганий футбол проти Уельсу та США та могли вийти з групи. Це було б цілком у справі. Але не вийшло. І бути страченими саме Штатами, гадаю, їм особливо неприємно.
Збірна Тунісу показала більше, ніж від неї очікували. Блін, та вона взагалі лише один гол пропустила! А перемога над Францією, яка нехай і грала майже другим складом і без турнірної мотивації, для цих хлопців та їхніх уболівальників напевно означає дуже багато. Склалися обставини трохи інакше, і Туніс взагалі був би в 1/8-й. Але я гадаю, що на батьківщині своїми гравцями і так задоволені.
Чого не скажеш про данців. Це одне з головних розчарувань ЧС-2022. Півфінал ЄВРО-2020 за найкласнішої гри, відмінний футбол у відборі: всі чекали, що Данія їде до Катару за великими досягненнями. Враховуючи кадрові проблеми французів, здавалося, що скандинави можуть бути навіть реальнішим претендентом на перше місце в групі. І Крістіан Еріксен, на відміну від архікошмарної для нього історії минулого літа, на місці. Але: 1 очко, 1 гол… І не скажеш, що данці були безнадійні, ні. Особливо добре вони зіграли, як на мене, проти французів. Проте загалом були тінню самих себе. Набагато менше гостроти, гірший рух, значно менше яскравості, тактичні ідеї Каспера Юльмана працювали з великими збоями, суперники нейтралізували сильні сторони датської команди. Враховуючи рівень очікувань і склад групи, повний провал.
Частина 2.
Головне локальне (тобто без виходу з групи) відкриття ЧС-2022 – це, як на мене, Саудівська Аравія. Хоча їхній найкращий результат – 6 очок і вихід із групи на ЧС-94. Проте зараз команда Ерве Ренара показала загалом чудовий футбол. Високий пресинг, швидкі атаки, технічні футболісти, розумні рішення – ви взагалі чогось такого від аравійців чекали?! Перемога над Аргентиною залишиться великою подією в їхній історії. А могли підопічні Ренара досягти й більшого. Насамперед, у матчі з Польщею. Вони виглядали яскравішими за європейців. Але не реалізували свої моменти і, головне, не забили пенальті за 0:1. Найважливіший момент. А от на Мексику їх уже не вистачило, матч вони завалили. Але все одно дякую збірній Саудівської Аравії за цей виступ.
Мексиканців відверто шкода. Сім мундіалів поспіль виходили із групи! І зараз привезли команду, гідну цього. Але й самі винні. Проти Саудівської Аравії “ацтеки” грали чудово. Але що ж ви не забиваєте? Моментів розсип. Могли перемогти 3:0, 4:0. Та й хоч 3:1 чи 4:1 – вистачило б. А не забиваєте – от і поступилися полякам за різницею м’ячів. Хоча виглядали краще за слов’ян, незважаючи на те, що саме Польща в особистій зустрічі не забила пенальті.
На жаль для Мексики, завдання не вирішене, і це крок назад.
Про збірну Німеччини сказано вже дуже багато. Один із головних провалів ЧС-2022. Відмінний омолоджений склад, тренер, який нещодавно доказав, що у нього чудово працюючі та яскраві сучасні ідеї. Німці реально мали потенціал боротися за Кубок світу. І не вийти з таким потенціалом із групи – катастрофа. Причому групи далеко не найстрашнішої. Звичайно, частково так склалися обставини, зокрема ті самі іспанські 7:0. На замовлення таке повторити дуже складно. І загалом грали німці непогано. Але непогано – це не те, що від них вимагалося. Рівень падав по ходу матчів, що призвело до аж п’яти пропущених м’ячів у трьох зустрічах, поразки від Японії та неперемоги над Іспанією, коли вона була потрібна. Хансі Флік очевидним чином припустився помилок у підготовці та тактиці. Результат очевидний: другий ЧС поспіль Німеччина за бортом плей-офф. Ніколи з німцями такого не бувало, і це катастрофа.
Embed from Getty ImagesТим не менше, я думаю, що Флік-то на правильному шляху, йому тільки потрібно винести уроки з того, що сталося. Як на мене, його треба залишити готувати збірну Німеччини до домашнього чемпіонату Європи.
Від костаріканців нічого особливого, гадаю, ніхто не чекав. Успіх на ЧС-2014 був фантастичним, але давно в минулому. Ось 0:7 від Іспанії стали дикістю – здалося, що Коста-Ріка якась зовсім слабка. Але це був все ж таки дивний провал, і далі центральноамериканці грали вже у свою силу, ну а перемога над Японією – відмінний результат. А під час третього туру костариканці хоч ненадовго, але навіть піднімалися на друге місце! Загалом, зіграли у свою силу, і лише провал із Іспанією виділився. Вийти з такої групи для нинішньої збірної Коста-Ріки було дуже важко.
Канадцев мені трохи шкода. Вони разом із Катаром стали єдиними командами, які не набрали очок взагалі. А заслуговували на більше. Ні, звичайно, не виходу із групи. Але одного чи двох очок чи більшої кількості голів. Якби забили пенальті Бельгії за 0:0, хто знає, що було б у тому матчі.
І, як на мене, там був ще один одинадцятиметровий у ворота Куртуа. Проти Марокко “кленові листи” чудово провели другий і могли зрівняти рахунок, коли м’яч від поперечини влучив у лінію воріт.
Короче, Канада зіграла начебто так само, як на своєму дебютному і єдиному мундіалі-1986, що залишався: знову три поразки. Але та команда була безнадійною, ця – ні. І та не забивала, а ця відзначилася двічі. Ця команда показала в чомусь наївний, який мало ефекту, але симпатичний футбол з високим пресингом, агресією попереду і швидкими атаками. Є у них і виконавець екстра-класу – Альфонсо Девіс. Думаю, цей мундіаль для цієї хокейної нації – чудова підмога у підготовці до домашнього ЧС-2026, де вже треба буде давати результат.
Частина 3.
Абсолютно головний провал усього чемпіонату світу – це, як на мене, виступ збірної Бельгії. Вона їхала до Катару за великим успіхом, багато говорилося про те, що це останній шанс золотого покоління на великий трофей. Як на мене, так шанси ще будуть, покоління не сходить повністю зі сцени, є хороша молодь, просто склад не буде вже настільки напханий зірками першої величини.
Embed from Getty ImagesЗрозуміло, що лідери у віці. Відомо, що цей склад пройшов свій пік. Але він залишався потужним із величезним потенціалом. На ЧС приїхало щось незрозуміле, що і командою складно назвати. Швидше, придушений слимака, який ледве повзав полем. І група була не найстрашнішою. Але 2,5 матчу Бельгія повільно рухалася, не могла включити швидкості, незрозуміло що робила тактично, і при цьому гравці мали згаслі й приречені очі. Наче вони одразу чекали на провал і хотіли якнайшвидше звідси забратися. Що трапилося – я собі не уявляю. Якісь надзвичайні помилки у підготовці команди Роберто Мартінесом та його штабом. Причому всієї підготовки: і фізичної, тактичної, і психологічної. Навіть де Брюйне, який зовсім недавно чудово рухався у футболці “Сіті”, був якимось вареним і лише тінню самого себе. Індивідуального класу вистачило, щоб перемогти Канаду, що грала явно краще (!!!), а з 50-ї хвилини матчу проти Хорватії бельгійці прокинулися і показали хоч щось. Могли навіть пролізти далі, але тут успіху не вистачило. А вони її й не заслужили.
Повне розчарування, єдиний світлий відблиск – сейви Куртуа. Та й він не був ідеальним.
У Камеруну нині й близько немає такого потужного складу, який бував у їхньому розпорядженні іноді. І на ЧС-2022 “неприборканих левів” цілком могло не бути. Вони билися за право поїхати до Катару з Алжиром, і той був сильнішим. Але камерунці виплуталися зі складної ситуації та змогли забити вирішальний гол буквально на останніх секундах. А вже на мундіалі показали і непоганий футбол, і волю у матчі проти Сербії. Усього цього могло навіть вистачити для виходу з групи, склалися обставини трохи інакше. Не вийшло, але гадаю, що вболівальники збірної Камеруну задоволені і своєю командою загалом, і перемогою над Бразилією зокрема. А другий в історії у плей-офф доведеться знову відкласти. 98-й, 2002-й – тоді були реальні шанси, проте не вдалося. Через 2 роки знову не вийшло.
Серби везли до Катару непогану команду з цікавими виконавцями, і перед нею стояло конкретне завдання – вийти з групи. У такій ситуації одне очко – провал. Група була складною. Проте слов’яни могли досягти набагато більшого. Вони мали перемагати Камерун, ведучи 3:1. Вони вели проти Швейцарії. Можна було зробити більше, можна. Однак невдалося. Сербія залишить враження яскравої команди, яка не сказала всього, що могла, і якої все ж таки трохи не вистачало середнього класу всього колективу, що не вдалося компенсувати тактикою.
Частина 4.
Гана дебютувала на мундіалях у 2006 році. Вона саме перетворилася на одну з найсильніших африканських збірних. І з того часу пропустила лише ЧС-2018 у Росії. При цьому в 2006 і 2010 роках ганці виходили в плей-офф, а на ЧС-2010 стали третьою в історії командою з Африки, яка добиралася до чвертьфіналу і була найближчою до африканців до півфіналу. У Катар ганці також привезли дуже непогану команду, яка мала чудовий потенціал для виходу до 1/8 фіналу.
http://gty.im/1245307776У матчі проти Португалії африканська дружина мала брати очко. І треба було забивати Уругваю пенальті за 0:0. Головний провал ганців – це два поспіль голи, пропущені від уругвайців, від яких Гана так і не відійшла, багато в чому проваливши залишок матчу. Ось тут трапилася проблема, ось психологічно раптом надломилися. Тому й пролетіли повз плей-офф, хоча мали туди виходити. Це невдача, хвалити тут можна тільки за локальні речі, наприклад, за те, як брали себе в руки, провалюючи відрізки у поєдинках із Португалією та Кореєю. І ці ж короткі провальні відрізки – те, що занапастило збірну Гани. Ця команда не сказала, що могла.
Дієго Алонсо очолив збірну Уругваю під час відбору ЧС-2022, змінивши “вічного” дідуся Оскара Табареса, коли справи пішли погано. Під його керівництвом “селесті” виграли чотири матчі, що залишилися, і спокійно пробилися до Катару. Туди вони їхали із серйозними амбіціями, адже це покоління з Луїсом Суаресом, Дієго Годіном, Едінсоном Кавані, Муслерою та іншими класними футболістами на трьох попередніх мундіалях виходило з групи, двічі вигравши її, бувало й у чвертьфіналі та навіть у півфіналі. Однак, схоже, що поїзд пішов раніше. Цей віковий склад не був готовий до чогось серйозного на ЧС-2022. По-справжньому добре уругвайці зіграли лише проти Гани. Цього ледь не вистачило для виходу до 1/8, але мало не вважається. Збірна Уругваю чекає зміна поколінь і будівництво нової команди. Це може бути дуже болісно, потрібно, щоб процес провадив той, хто пройде його з найменшими витратами. Подивимося.
У плей-офф пробилося вісім представників Європи (рівно половина), три команди з азіатської зони (включаючи Австралію), по два представники Південної Америки з Африкою та одна збірна із зони КОНКАКАФ. Числа не найочікуваніші. Однозначно впадає у вічі кількість азіатів – не перевіряв, але, на мою думку, так багато їх ще не було. У той же час вкрай мало збірних із КОНМЕБОЛ: менше трьох їх у першому раунді плей-офф не було вже давно.
При цьому маємо представників усіх зони, крім Океанії, яка спочатку не була представлена на турнірі, і лише від КОНКАКАФ команда лише одна.