Внаслідок того, що в 1/8-ій майже не було сенсацій, на нас чекає дуже і дуже сильний склад чвертьфіналів. І це саме собою просто чудово!
Хорватія – Бразилія. Тут фаворит, звичайно, зрозумілий. Не сказати, що бразильці зараз мають найсильніший склад в історії – яке там. Однак і не один із найгірших, як під час домашнього ЧС-2014. Тіте – дуже сильний тренер, у якого залишається незаперечний авторитет у команді. Ми бачимо на цьому чемпіонаті світу, що “пентакампеони” дуже непогано поєднують у собі яскравість, винахідливість, високий клас та здоровий прагматизм. Бразилія пропустила лише два голи. Один – від Камеруну, коли грала не найсильніший склад за недостатньої мотивації, другий – від корейців, ведучи на той час 4:0. Тобто, по-справжньому значущі моменти “селесао” забивати собі поки що не дозволяла.
Загалом здається, що з такою Бразилією хорватам впоратися навряд чи вдасться. Нинішній склад “клітчастих” свій пік уже пройшов. Команда все ще непогана, проте вже не яскраво блискуча, і навряд чи вона зможе сьогодні показати щось зовсім неймовірне. Та й перемога в неї поки що тільки одна – над Канадою. Ось той матч хорвати провели справді чудово. З Марокко була нульова нічия без переваг європейців. З Бельгією вони грали на нічию і чудово провели перший тайм, проте варто було навіть напівмертвим бельгійцям після перерви включити якісь швидкості, і у команди Даліча виникли проблеми. Із Японією теж було дуже важко. І зверніть увагу – якщо не брати до уваги матч проти канадців, у трьох інших збірна Хорватії забила всього один гол. Додайте сюди факто додаткового часу з Японією – “клітчасті”, ймовірно, дуже втомилися фізично та емоційно, тоді як бразильці після перерви могли і трохи поваляти дурня з корейцями. Вічним хорватам буде непросто повністю відновитись. Чотири роки тому вони показали в цьому сенсі щось фантастичне: у 1/8-й та 1/4-й перемагали по пенальті, і навіть після цього витримали додатковий час проти Англії! Однак сумніваюся, що у Катарі вони готові повторити щось схоже. І якщо Бразилія матиме ще й перевагу у свіжості – думаю, це все.
Прогноз – 0:3.
Нідерланди – Аргентина. Класика чемпіонатів світу! Фінал ЧС-1974, чвертьфінал ЧС-1998, півфінал у 2014-му. Чудова пара за іменами – і дуже непередбачувана тут і зараз. Склад хороший у обох команд, гра більш-менш теж збудована. Хоча за останнім пунктом я бачу перевагу у помаранчевих. Ван Гал оооооооочень досвідчений, і на цьому мундіалі він демонструє свою гнучкість. Треба – перейшов до прагматичної тактики із засушуванням гри. Так були биті його материм кулаком штатники. Зі структурою у Голландії все дуже добре. Аргентинці в цьому сенсі таки поступаються. Скалоні куди менш досвідчені, і в нього помітні деякі помилки, через що структура гри американської команди іноді трохи розпадається. І, здається, Леонардо прямо під час ЧС-2022 шукає оптимальні поєднання, як мінімум, в обороні. Якщо в аргентинців щось розвалиться у зустрічі з Нідерландами, це може стати для них фатальним: “помаранчеві” можуть швидко розхитати всю структуру суперника і розбити його, а потім нічого не можна буде зробити. З іншого боку, повторюся, Аргентина все одно виглядає дуже добротною. І вона має Мессі, який у будь-який момент може забезпечити один-два голи самим своїм космічним класом, нехай навіть пік Лео позаду, і зараз багатьом вдається тією чи іншою мірою нейтралізувати його загрозу. Однак у самого Ліонеля помітна гігантська мотивація використати останній шанс підняти над головою Кубок світу, він дуже сконцентрований на цьому завданні. І здається, що команда згуртувалася, зокрема, навколо цієї мети. Показовим стало те, що після поразки, що бентежить від Саудівської Аравії, аргентинці не розвалилися, а спокійно взяли себе в руки і впевнено пішли далі. Не без проблем, але впевнено.
Загалом, гадки не маю, що сьогодні буде. Причому не лише за результатом, а й у ході самої гри. Може бути яскравий матч із великою кількістю голів, може вийти середній, а може – тягомотина типу півфіналу ЧС-2014.
Прогноз – 1:1 та серія пенальті.
Марокко – Португалія. До цьогорічного ЧС лише трьом африканським збірним вдавалося дістатися чвертьфіналу чемпіонатів світу. І кожна з них робила це один раз. При цьому кожна мала шанс пробитися до півфіналу. 1990-го Камерун під керівництвом Валерія Непомняшего грав проти Англії, вів у додатковий час 2:1 і продовжував атакувати, зрештою пропустивши двічі. На ЧС-2002 Сенегал бився з Туреччиною, і єдиний гол у тому матчі стався в овертаймі. Тоді це був “золотий гол”, після якого матч одразу ж завершився перемогою турків. 2010-го Гана просто мала проходити Уругвай. На останніх секундах додаткового часу за рахунку 1:1 у ганців був пенальті. Забий Ассамоа Гьян – і відразу пролунав би фінальний свисток, що означав би перемогу збірної Гани. Але Г’ян потрапив у перекладину, і матч перетік до інших пенальті, а так точніше виявилися латиноамериканці.
12 років, 8, знову 12 – і ось ми бачимо четвертий вихід представника Африки до 1/4 фіналу. Але це він виділяється, він перший свого роду, бо вперше до такої стадії дісталася команда не з темношкірої, а, умовно кажучи, арабської частини Африки. Такого не було ще ніколи, марокканці – першопрохідники. І вони вже досягли фантастичного для своєї історії досягнення. Чи зможуть вони зробити те, що поки що не було африканцям – опинитися в півфіналі? Чи буде історичний прорив цього континенту на мундіалях?..
Само собою виступ “атлаських левів” просто чудовий. Причому трапляється воно під керівництвом, м’яко кажучи, не відомого Валіда Реграрі, про якого переважна більшість уболівальників раніше й не чула. Цей молодий за тренерськими мірками фахівець (всього 47 років) вибудував прекрасну гру, чітку, налагоджену, яка використовує всі сильні сторони даааааалеко не фантастичного підбору гравців, що маскує їх слабкості, і при цьому марокканці ще й психологічно готові відмінно. По суті, вони провели слабко лише один шматочок із чотирьох уже зіграних матчів – другий тайм проти Канади. Пропустивши до перерви, могли потім отримати ще. Інша річ, що на той час було ясно, що, швидше за все, навіть поразка не завадить збірній Марокко вийти з групи, а вона вела 2:1. Проте слабкий відрізок був. В іншому – суворо та здорово. Рівна гра з Хорватією – 0:0. Впевнене використання поганого стану бельгійців – 2:0. Практично помножена на нуль перевага іспанців у класі – 0:0 та перемога за пенальті, яка наголосила на чудовому моральному стані “атлаських левів”. Інша арабо-африканська команда, Туніс (дивно, що саме ці дві збірні, звичайно), також пропустила на ЧС-2022 лише один гол. Але Туніс вилетів після групового турніру, а Марокко мав ще поєдинок 1/8-го фіналу, причому розтягнувся на 120+ хвилин. І так само лише один пропущений гол у пасиві. Блискуче!
Один піренейський скальп підопічні Реграрі вже зняли. На черзі другий? Хех… Мабуть, Марокко завтра чекає найскладніший із усіх суперників, які траплялися на їхньому шляху. Хорвати свій пік пройшли. Канада – зрозуміло. Бельгія була мертвою. Іспанія лише з Коста-Рікою роздухарилася, а далі були проблеми з реалізацією потенціалу. Португальці ж, навпаки, начебто набирають обертів у ході турніру. З Ганою вони добре грали в атаці, але погано – у захисті. Проти Уругваю все було набагато суворіше. Матч із Південною Кореєю залишаємо за дужками, а в 1/8-й “європейські бразильці” раптом рознесли в пух і прах, не залишивши по грі майже жодних шансів, дуже міцного і добре структурованого середняка. Фернандо Сантуш – дуже хитрий, у міру обережний тренер, обдурити його та заманити у пастку буде дуже складно. А склад у нього під рукою об’єктивно набагато потужніший, ніж у його марокканського візаві. При цьому, схоже, португальцям не заважають проблеми в роздягальні. Зважаючи на все, Кріштіану Роналду отруює там атмосферу, проте на грі це не позначається. І Сантуш, зважаючи на все, дав “примі” зрозуміти: головний тут я, а хоч ти і капітан, один з найкращих в історії футболу і взагалі супер-пупер, все одно вирішуватиму я, і в інтересах команди. Роналду вийшов лише під час другого тайму, коли вже все було вирішено, а його місце в основі тренер ризикнув віддати 21-річному Гонсалу Рамушу, і той не підвів. Начебто після цього Кріштіану поривався виїхати зі збірної, щось там таке говорили його сестри. Атмосферу він та його рідні, звичайно, створюють жахливу. І таке почуття, що ні сам Роналду, ні його близькі категорично не хочуть прийняти того факту, що у 37 років він, зберігаючи найвищий клас, все-таки дуже сильно здав в інтенсивності, на завершення, у суто футбольній могутності. Він уже не може за будь-якої тактики чисто на собі приносити перемоги своїми голами та відволіканням уваги захисників. Ці проблеми були помітні півсезону в “Манчестер Юнайтед”, що завершилося скандальним інтерв’ю та розривом контракту. Тепер те саме відбувається в таборі збірної Португалії. Схоже, сам Кріштіану, а також його рідні (або самі по собі, або під його тиском) вважають, що повагою до нього – це обов’язковий вихід в основі і гра всі 90 хвилин до самого фінального свистка. Роналду навіть своїми замінами дуже незадоволений. Тобто, поважайте його, а як щодо поваги до тренера (за яким має однозначно залишатися право останнього рішення), команді, партнерам (зрештою, така позиція означає, що Кріштіану просто повинен мати місце в основі не тому, що виграє конкуренцію). а тому що він – Роналду)? Проблема очевидна. Однак поки що непомітно, щоби це якось заважало португальцям саме на полі. І те, що перемогу над Швейцарією вони здобули фактично без Кріш, на мою думку, показник. Сантуш дав чіткий сигнал. І Роналду, здається, його прийняв, бо вийшов на заміну з усмішкою і нормально викладався. Що відбувалося далі, я не знаю, проте думаю, що навіть сам Кріштіану, хоч би якою була спотворена його свідомість, чудово розуміє, що тренер не відступиться: інтереси команди будуть вищими, а ти, якщо хочеш, можеш і їхати, плювати на свій капітанський статус і зраджувати команду – це твоя відповідальність. І щось мені підказує, що Роналду, згнітивши серце, прийме це. І це може дати йому додаткову мотивацію бачити, а чи не руйнувати. Я припускаю, що якщо сьогодні-завтра нічого не станеться, Сантуш поверне свою головну зірку в основу проти Марокко, тому що в умовах глухої оборони противника Кріштіану може стати в нагоді. І далі все залежить від поведінки самого Роналда. Якщо він збереться, забуде на якийсь час про егоїзм і постарається зробити краще, що може, для своєї збірної тут і зараз, це може визначити результат чвертьфіналу. Бо клас при ньому, і в здоровій взаємодії з партнерами Кріш може видати блискучий футбол, що забезпечить один-два, а то й три голи, хоч би якою гарною була марокканська оборона. А якщо у Роналду не піде, він почне психовати та розвалювати командну структуру та психологічний стан партнерів – цим цілком можуть скористатися суперники. Загалом від фігури Кріштіану, насправді, залежить дуже багато в завтрашньому матчі. У тому числі й у плані того, чи випустить Сантуш його з перших хвилин чи ризикне ще раз зробити ставку на Рамуша, який може зловити кураж після 1/8-ї, так і через молодість виявити нестабільність. Дуже складне питання.
Результат залежить від обох команд. Чи зможуть португальці виявити свої найкращі якості? Чи зможуть зломити супротивника, який чудово готовий тактично, психологічно і, схоже, фізично (бо думаю, що зайві півгодини проти Іспанії навряд чи позначаться, хоч і цей чинник може спрацювати, насправді)? Чи зможе збірна Марокко зберігати ту саму компактність, не сідає прямо у свій штрафний майданчик, збивати сильні сторони суперника і добре контратакувати? Чи зможе Хакім Зієш у таку мить проявити свої найкращі якості? Чи буде в основі Роналду і чи зможе він повністю зіграти на команду в рамках тренерської тактики? Чи зможуть португальські лідери поєднати строгість, дисципліну та реалізацію своїх високих творчих здібностей, помножену на високий клас? Все це питання, різні відповіді на які можуть призвести до абсолютно різних рахунків цього матчу.
Португалія не пробивалася далі за 1/8-й фінал з ЧС-2006. Саме тоді вона вдруге у своїй історії дійшла до півфіналу та отримала другий за значимістю результат – четверте місце. Найвища точка “європейських бразильців” на мундіалях – це бронза ЧС-1966, коли у матчі за третє місце вони переграли збірну СРСР. Зараз перед португальцями явно відкрито шлях до їхнього третього півфіналу, для цього є все. Але на цьому шляху стоїть команда, яка може переписати історію футболу для цілого континенту, яка розкута, бо вже досягла неймовірного для себе, і при цьому відчуває, що космос поруч. Чия візьме?
Прогноз – без прогнозу.
Англія – Франція. Найпотужніший за іменами чвертьфінал. І такий самий непередбачуваний, як і протистояння Нідерландів з Аргентиною. Абсолютно нічого незрозуміло. У обох команд дуже потужні склади, обидві по ходу поточного чемпіонату демонструють відмінний футбол, у тих і інших є футболісти, здатні навіть одним своїм класом перевернути хід матчу на користь своєї команди, і разом з тим командний футбол вибудований чудово, все роблять все по вказівкам тренерів та на користь колективу. І Дешам, і, тим більше, Саутгейт – дуже прагматичні фахівці, які вміють і засушити гру, і стримати атакуючий порив підопічних, і різко вибухнути загалом дуже гнучкі і націлені суто на результат. У Гарета це взагалі доведено до вищої точки, через що його серйозно критикують на батьківщині і не люблять за її межами, проте результат в наявності: чотири роки тому перший із 1990-го півфінал ЧС (у яких “родоначальники” і так нечасто бувають , Прямо скажемо), потім перший в історії збірної Англії фінал чемпіонату світу. А складись усе трохи краще, трохи більше удачі (хоча вона й так англійцям, звичайно, не відмовляла) – і Саутгейт узагалі був би на самій вершині. На критику йому явно начхати – він гне свою лінію і йде до мети. А тепер така очевидна – другий після домашнього мундіалю-66 фіналу в історії “трьох левів”. Далі вже можна буде думати про другий Кубок світу. Але це – глобально. А для початку потрібно здолати чинних чемпіонів. У яких самий чудовий склад, у тому числі в лінії атаки, але які й самі можуть будь-якої миті все замкнути і забетонувати. Начебто й різні команди, а ніби і відображення один одного. Дуже цікаво.
Якщо говорити конкретно про 1/8, то Сенегал висвітлив деякі проблеми Англії, а ось Франція майже нічого не дозволила полякам. Але річ у тому, що і Польща на цьому турнірі виглядала загалом слабшою за “львів Терранги”, тож важко сказати, який із цього всього можна зробити висновок.
Думаю, що дуже, дуже і дуже багато в цьому протистоянні залежатиме від того, хто відкриє рахунок. Це дасть команді, що забила, гігантську перевагу, враховуючи і силу, і особливості цих колективів. Це за умови, що гол таки буде забитий – а це зовсім необов’язково. Крім того, багато що можуть вирішити випадковості: якийсь рикошет, наприклад. Зрозуміло, що гігантську роль зіграє те, що покажуть лідери. Якщо, наприклад, Мбаппе спіймає дике натхнення і кілька разів вирветься віч-на-віч або ж виведе партнерів на порожні ворота – прощайте, “родоначальники”. Якщо Кейн видасть щось геніальне у підіграші і сам вибухне голом – це, швидше за все, буде кінцем для “триколірних”. Ну і таке інше. Тренерське протистояння буде архіцікавим: напевно і Дешам, і Саутгейт разом зі своїми штабами зараз ламають голову над тим, як здивувати супротивника, як зламати його структуру і як нейтралізувати його головні сили. Дуже й дуже цікаво, хто ж що вигадає і як це спрацює. При цьому обидва наставники консервативні, і я не думаю, що від них варто чекати на щось дуже несподіване.
Франція своєю грою та результатами змусила забути про той кадровий жах, який вона пережила напередодні чемпіонату світу. Але він нікуди не подівся. У неї так само немає в центрі поля блискучої і доповнюючої один одного пари Канте-Погба, немає попереду Бензема, який міг би самим своїм класом забезпечити гол-два або відкрити простір для партнерів. Поки що це не давалося взнаки, тим більше що інших класних виконавців вистачає, а Тчуамені вдається компенсувати відсутність лідерів у центрі поля (матч з Тунісом не чіпаємо – там і склад неосновної, і мотивації у французів не було). Однак завтра “триколірних” чекає випробування, подібних до якого у них не було на цьому турнірі навіть і близько. І чи не позначаться ці проблеми у такий момент? Невідомо. А можуть. В англійців, незважаючи на деяку сумнівність окремих фігур (наприклад, Магуайра), таких проблем та порушень награної протягом кількох років структури немає. Чи зіграє це якусь роль? Незабаром дізнаємось.
Цікаво, що Англія та Франція, відігравши купу чемпіонатів світу та Європи і часом забираючись на них далеко по сітці плей-офф, НІКОЛИ не перетиналися на стадії плей-офф! З натяжкою можна згадати хіба що відбірковий турнір ЄВРО-1964, під час якого “три леви” зіграли вдома з “Ле Блю” 1:1, а потім здобули на виїзді 2:5. Але це було за системою двох матчів удома та на виїзді. А один на виліт на нейтральному полі – таке трапляється вперше. І це додає перцю у і так дуже гостру страву.
Озвучимо одне з головних питань: чи впаде чинний чемпіон? Востаннє команді в такому статусі вдавалося дістатися півфіналу в далекому вже 1998-му році, на полях саме Франції, коли бразильці добралися до фіналу. Як воно буде зараз?..
Прогноз – 2:1.