Матеріал публікується виключно українською мовою
Кажуть, що очі це дзеркало душі. Дозволю собі не погодитися з цією доволі банальною, але в той же час дуже давньою тезою. На мою думку в жорсткому та доволі непередбачуваному футбольному світі, саме сльози є тим інструментом, який може допомогти нам пізнати таємницю душі футбольної людини. Коли на обличчі холоднокровного та рішучого футболіста з’являються сльози, це явище миттєво отримує багато неоднозначних інтерпретацій. Хтось каже, що це ознака слабкого духу, натомість я твердо переконаний, що сльоза футболіста – є певним символічним запрошенням до пізнання таїнств його внутрішнього світу. Кожна сльоза має свою історію, історію великої трагедії та захопливого тріумфу.
Embed from Getty ImagesСпостерігаючи за прощальним матчем Клаудіо Раньєрі, я прийшов до висновку, що сльози Раньєрі, які з‘явились на його обличчі у відповідь на теплі слова та оплески фанів, є не тільки відображенням його глибокої вдячності та любові до римського клубу, але також вони можуть бути свідченням туги та печалі, що навіюють спогади про драматичну чемпіонську гонку 2010 року. Той сезон став однією з найбільших трагедій для тіфозі римлян, а сльози Раньєрі були не тільки відображенням сталевої мужності і непохитної рішучості, але також промовистим нагадуванням про одне з найбільших див, що довелося пережити досвідченому наставнику.
У одному з нещодавніх інтерв’ю Раньєрі заявив, що він би з радістю проміняв чемпіонський титул Лестера на Скудетто, яке він міг виграти з Ромою у сезоні 2009/10. Головною метою цієї статті буде короткий екскурс в історію, що допоможе нам згадати ключові моменти сезону, який назавжди змінив життя кожного вболівальника римської Роми.
Embed from Getty ImagesПочаток історії
Підготовку до сезону 2009/10 Рома розпочала в надзвичайно складних умовах. Смерть багаторічного власника Франко Сенсі стала серйозним ударом для римського клубу. На зміну стабільності та чітко вибудованій структурі прийшли хаос та невпевненість. З перших днів на посаді президента клубу, донька покійного президента Розеліна зіштовхнулася із серйозними викликами, що ставили під загрозу майбутнє головних улюбленців червоної частини Риму. Величезні борги та важке фінансове становище клубу, змусили раду директорів вдатися до радикальних кроків. Ключові гравці клубу Альберто Аквілані та Крістіан Ківу були виставлені на продаж, а клубний бюджет зазнав суттєвих скорочень. Нове керівництво клубу змушене було вирішувати ряд проблем, які стосувалися не лише фінансових питань, але й тренувального процесу. Атмосфера в середині команди була далекою від ідеалу. Каденція Лучано Спалетті в Ромі добігала свого кінця, гравці помітно втомилися від вимогливого наставника, в середині команди ситуація була достатньо напруженою. Фінансові труднощі та конфлікти в роздягальні мали вагомий вплив на результати команди в чемпіонаті.
На початку сезону, римський клуб виглядав достатньо блідо та невпевнено. Відсутність креативності в атаці та серйозні помилки в обороні не віщували нічого доброго, натомість відсутність швидких та ефективних рішень від тренерського штабу тільки поглиблювали серйозну ігрову кризу. Дві поспіль закономірні поразки від Дженоа та Ювентуса, змусили Лучано Спалетті піти у відставку. Рання тренерська відставка та токсична атмосфера в роздягальні тільки посилили розуміння того, що на тренерському містку потрібна людина, яка поверне спокій та впевненість, що дозволить покращити результати команди. Клаудіо Раньєрі ідеально підходив на цю роль не тільки тому, що був римлянином та давнім прихильником Роми, але й тому, що мав досвід та був чудово адаптований до роботи в умовах затяжної кризи.
Перед тим як очолити Рому, Раньєрі достатньо непогано попрацював у Ювентусі, а його дивовижний порятунок Парми в 2007 році, став пам’ятною окрасою всього сезону в Серії А. Змінивши Стефано Піолі на посаді наставника Парми, Клаудіо отримав в своє розпорядження команду, яка була найгіршою в лізі і практично не мала жодних шансів на порятунок. І коли здавалося, що надії на порятунок немає, досвідчений італійський наставник спромігся створити справжнє диво.
Парма під керівництвом Клаудіо Раньєрі здобула 27 балів в 16 матчах, що дозволило пармезанському клубу піднятися з 20 місця на 12 та зберегти прописку в Серії А. Гравці Парми відзначали тактичну грамотність та обізнаність іменитого наставника, а яскраві мотиваційні промови Раньєрі часто змушували гравців плакати та викладатися по максимуму на футбольному полі. Досвід та навички набуті в Пармі та Турині, могли стати ключовим елементом в порятунку сезону для римської Роми. Очоливши рідну команду, Раньєрі помітно хвилювався, він боявся підвести вболівальників, та стати ганьбою для рідного міста.
Embed from Getty ImagesПопри непросте фінансове становище та за відсутності якісного підсилення в літньому міжсезонні, Ромі вдалося зберегти доволі міцний кістяк основного складу. Основну надію тіфозі римлян покладали на місцевих легенд Франческо Тотті та Даніеле Де Россі, в захисті провідна роль відводилася досвідченому захисникові Йорну Арне Ріїсе та талановитому відкриттю минулого сезону Ніколасові Бурдіссо. Лінія атаки та півзахисту складалися з переважно досвідчених гравців, Луки Тоні, Сімоне Перотти та Мірко Вучініча.
Вже з перших днів своєї роботи, Раньєрі вдалося стабілізувати ситуацію в роздягальні. На обличчя гравців знову повернулися посмішки, що дозволило сфокусуватися на вирішенні нагальних проблем. Ці зміни призвели до зменшення напруги та більшої згуртованості в середині колективу. Гравці давали доволі високий кредит довіри новому тренеру, а він в свою чергу намагався відплачувати їм тією ж монетою, шукаючи тактичну схему, яка допомогла б реалізувати ігровий потенціал кожного з ключових гравців команди.
Основним викликом для Раньєрі на початкових етапах його роботи в Ромі були проблеми в захисті. Римський клуб багато пропускав та часто втрачав очки з аутсайдерами чемпіонату, такий стан справ дуже швидко поставив під загрозу єврокубкові амбіції команди, що було важливою складовою для оздоровлення клубного бюджету та покращення фінансового становища. Показовим матчем, який чітко продемонстрував проблеми Роми в обороні, був виїзний матч проти сицилійського Палермо. Рома розпочала досить впевнено швидко, відкривши рахунок завдяки точному удару Маттео Брігі. Протягом всієї гри все більш помітними ставали проблеми в захисній лінії, захисники вовків часто діяли невпевнено, швидко втрачали позиції та не встигали за помітно швидшими гравцями Палермо. Жахлива гра в обороні та достатньо бліда взаємодія між захисною ланкою та лінією півзахисту, призвели до того, що під кінець матчу Рома поступалася з рахунком 3:2 і тільки точний удар з позначки у виконанні Франческо Тотті дозволив римлянам звести матч до нічиєї.
Embed from Getty ImagesМатч на стадіоні Ренцо Барбера став дуже важливим уроком для Клаудіо Раньєрі. Італійський наставник все частіше почав вимагати від своїх підопічних, щоб навіть гравці атакувальної лінії відпрацьовували на оборону та підстраховували півзахисників в критичний момент атаки супротивника. Сімоне Перотта у своїх інтерв’ю згадував, що Раньєрі часто був незадоволений та кричав на нього, коли той забував відтягуватися назад до оборони. Головним завданням Перотти була підстраховка Мірко Вучініча, який мав достатньо серйозні труднощі з повернення до оборони. Ці доволі таки непопулярні рішення дозволили збалансувати гру у захисті, але також стали потужним мотиваційним стимулом для гравців. Футболісти римського клубу почали відчувати більше впевненості в собі, а командна згуртованість стала важливою складової неймовірної серії без поразок, яку римський клуб видав в середині сезону.
Гарні мотиваційні навички та спокійний характер допомогли Раньєрі налагодити чудові відносини з ключовими гравцями команди, поміркований дипломатичний підхід тренера дозволив гравцями відчути більше свободи на футбольному полі. Мудрі тактичні рішення та підтримка з боку головного тренера підсилили віру гравців в те, що Рома може закінчити сезон на мажорній ноті.
Embed from Getty ImagesСправжнім випробуванням для вовків став матч проти лідера чемпіонату міланського Інтера. Наставник “Нерадзуррі”, Жозе Моурінью реагував нервово на запитання журналістів щодо погіршення результатів Інтера. В доволі імпульсивному стилі він шукав ворогів та нарікав на те, що весь спортивний світ перебуває в змові проти його команди. Раньєрі став головною мішенню нападків Моурінью, португалець старався постійно принизити наставника Роми, згадуючи про те, що Клаудіо є достатньо посереднім тренером, а його команди завжди програють боротьбу за титул. Апогею напруга між двома фахівцями досягла на одній із відомих пресконференцій, на якій Жозе під час проголошення своєї пихатої тиради заявив наступне: «Ви знаєте, якби за день до фіналу кубка Італії я б сказав своїм гравцям дивитися «Гладіатора», то сталося б одне з двох: вони б розсміялися або викликали б швидку, щоб перевірити чи зі мною все добре. Що я дивився, я дивився останні шість матчів Роми і робив записи. Я провів 18 годин готуючись до матчу. Звичайно легше готуватися до гри дивлячись фільми, але я думаю, що Раньєрі не тренує дітей, а тренує великих гравців».
Відомою стала й інша цитата Моурінью, яку він також сказав перед фіналом кубка Італії: «Я ніколи не казав, що був кращим, але я не винен в тому, що коли запитав керівництво Челсі: чому вони звільнили Раньєрі, вони мені відповіли, що хочуть почати вигравати трофеї, але з Раньєрі на чолі це зробити неможливо». Гострі слова Моурінью змушували Раньєрі ще більше фокусуватися на тренувальному процесі та спокійною і наполегливою працею доводити, що Рома має непогані шанси у боротьбі за скудетто, а істеричні коментарі Моурінью точно не були свідченням впевненості, а радше ознакою страху та певної розгубленості. На медійні атаки Моурінью, Клаудіо реагував достатньо спокійно, влучно відповідаючи норовливому португальському аленатторе: «Слова Моурінью – це бомба уповільненої дії, дуже легко мотивувати гравців, коли ти прикидаєшся, що знаходишся під постійними атаками. Я думаю, що Моурінью є добрим тренером, це медійне середовище представляє його так, неначе він є генієм. Ми хочемо вигравати всі наші матчі і просто грати в футбол».
Embed from Getty ImagesОсінній матч з Інтером став переломною точкою у відродженні римського клубу, а яскраві перепалки між двома тренерами стали невід‘ємною складовою чарівної чемпіонської гонки, яка стала однією з найбільш пам’ятних в історії італійського футболу. Виїзний матч проти міланського Інтера розпочався для Роми доволі вдало, швидкий голо Мірко Вучініча та впевнена гра в обороні стали ознакою глибокої трансформації та позитивних змін. Рома грала доволі впевнено, рішучі дії в атаці та віддана гра захисників стали свідченням того, що методики Раньєрі починають приносити свої перші плоди. Матч у Мілані став потужним каталізатором змін і дав надію на те, що Рома може поборотись за щось більше ніж просто за місце в єврокубках. Успішний матч проти Інтера заклав фундамент для неймовірної серії без поразок, що дозволило римлянам набрати 60 очок з 72 можливих.
Переможну ходу вовків спромоглася зупини тільки генуезька Сампдорія. Той матч став справжньою трагедією для жителів «Вічного міста», чемпіонський перший тайм у виконанні Роми з купою нереалізованих моментів, був затьмарений двома точними ударами Джампаоло Паццині наприкінці гри. Програний матч проти Сампдорії назавжди поховав мрії про скудетто, а Клаудіо Раньєрі знову став другим, що стало приводом для насмішок та глузувань з боку спортивних експертів та простих вболівальників. Не дивлячись на трагічний фінал, Рома назавжди залишиться в серцях прихильників італійського футболу. Команду Раньєрі будуть пам’ятати як ту, що стала символом незламної стійкості та сили духу. «Вір в себе навіть тоді, коли інші в тобі сумніваються» – ця цитата Раньєрі є чудовим підсумком того видатного сезону. Шквал критики, скепсис та іронічні насмішки не змогли затьмарити подвиг підопічних Раньєрі, той сезон довів, що у футболі велику вагу мають не тільки титули, але й вміння продовжувати боротьбу всупереч всім сумнівам.
Embed from Getty Images«Основою успіху є не тільки перемоги, але й позитивний вплив, який ти маєш на людські життя» – цей вислів є яскравим відображенням тренерської філософії Клаудіо Раньєрі. Володарі трофеїв можуть змінюватися кожного сезону, натомість слід який залишає по собі кожен тренер може стати знаковою частиною клубної ідентичності та важливим елементом у розвитку кожної команди. Пам’ять про сезон 2009/10 стала невід‘ємною складовою самоусвідомлення кожного вболівальника римського клубу. Шалений стрибок з 18 місця на друге, та запекла боротьба за титул до останнього туру – є не тільки вагомим досягненням, але й чинником, що започаткував ряд глибоких змін в ментальності та психології футболістів і вболівальників.
Програне чемпіонство Інтеру стало не тільки жахливою катастрофою для жителів Риму, а і прикладом та праобразом змін, що відбулися у свідомості кожного, хто відчував симпатію до римських «Вовків». Сезон під керівництвом Клаудіо Раньєрі став символом незламності і мужності, та прищепив нову культуру поведінки, яка не була типовою для вимогливого римського бомонду. Рома вже не асоціювалась з клубом, що постійно програє чемпіонат, натомість, віднині римляни були тими, що ніколи не здаються і завжди готові продовжити свою боротьбу навіть у найскладніші періоди своєї історії. Непоступливість та віра в дива – це те, що залишив по собі Клаудіо Раньєрі. Після того пам’ятного сезону, кожен римський хлопчак мав готовий рецепт боротьби з кривдниками, дивлячись на те, як Раньєрі майстерно справляється з отруйними словами Моурінью та принизливими статтями, які виходять на «La Gazzeta dello Sport». Людина, яка знаходиться на межі відчаю, спостерігаючи за роботою Раньєрі, могла знайти новий сенс у боротьбі, та відкрити для себе нове правило: «Іноді поразка є частиною людського життя, але це не означає, що потрібно перестати боротися». Так, Клаудіо Раньєрі програв чемпіонські перегони, натомість завдяки своїй наполегливості та позитивному ставленні, Клаудіо став рольвою моделлю для всіх тих, хто думав, що він втратив надію та не бачив сенсу продовжувати свою життєву подорож. Відважна боротьба Роми повернула віру в те, що дива можуть траплятися навіть тоді, коли їх не чекаєш.
Embed from Getty ImagesМинуло вже достатньо багато часу від моменту програних чемпіонських перегонів, натомість є речі, які залишаються не змінними, Рома знову має серйозні ігрові проблеми, а Клаудіо Раньєрі так як і 14 років тому, знову виступає в ролі рятівника. Цілком можливо, що цього разу досвідчений наставник може зазнати гучного фіаско, але можна з впевненістю сказати, що дух боротьби та сталевої стійкості знову повернеться до славетного Риму. Помилково буде вважати, що Клаудіо Раньєрі є тимчасовим наставником, він є чимсь більшим ніж просто тренером, він є уособленням непростої римської історії, в якій було місце, як і для неймовірних звитяг так і болючих поразок, але ніколи не було місця для того щоб здатися.