ЧС-2022. Англія, Аргентина та інші

Перший матч будь-якої збірної на чемпіонаті світу – хвилююча подія. З одного боку, стартовий поєдинок може й не мати турнірного значення, тому невдача не завжди є вироком. З іншого боку, важливо, як саме команда ввійде в турнір, як швидко спіймає ігровий ритм, чи зможе пристосуватися до незвичних умов та інше. На таких нетривалих турнірах, як чемпіонат світу або Європи, всі матчі цікаві, оскільки вірогідність усіляких доленосних несподіванок значно вища, ніж на всіх інших змаганнях. Однак матчі за участю фаворитів, звісно, більш популярні серед фанатів.

Embed from Getty Images

Англія

Останні років 20 перед кожним чемпіонатом, говорячи про Англію, можна розміщувати один і той самий текст, замінюючи прізвища та за бажанням епітети, – і цього буде достатньо. Але я не ледаща, тому знову повторю, що Англія, яка за всю свою історію виграла єдиний титул чемпіона світу (доволі сумнівно), чогось вважає себе найсильнішою збірною світу. Неймовірно, але однією з найсильніших збірних світу її чомусь вважає і весь світ, незмінно включаючи збірну до когорти фаворитів. Чому так відбувається, достеменно невідомо. Ви, звісно, скажете, що Англія – крута збірна, в неї такий крутий чемпіонат, а значить… А що значить? За рахунок чого й кого англійський чемпіонат такий крутий, тема окремої розмови. А що з самою збірною? Які є причині вважати, що ця команда здатна до великих досягнень?

Зазначимо, що в останні роки є певний прогрес у турнірних досягненнях збірної. Не будемо нагадувати, що 2018 року збірній шалено пощастило з сіткою, а в тому єдиному матчі, де він неї вимагалося докласти деяких зусиль, вона здалася. На недавньому чемпіонаті Європи Англія дійсно була надзвичайно близькою до великого титулу, але те, як збірна провела вирішальний поєдинок, не лишає жодних сподівань на те, що ця команда може претендувати на щось значуще. Тактика (якщо це можна так назвати) Гарета Саутгейта приносить певні результати й навіть дозволяє просуватися сіткою. Цілком можливо, якби Англія здобула трофей, тренеру пробачили б боягузливу невиразну збірну, але трофея не було й немає. Колись за відсутності трофеїв Англія дарувала справжню насолоду, а реалії сьогодення – суцільні страждання, а інколи навіть і сором.

Цей турнір збірна розпочала з героїчної перемоги над Іраном. Можна було б радісно рукоплескати та захоплюватися. Навіть зробити пафосну заяву: «Ось же вона, заявка на чемпіонство!» Але в цю завзяту піднесеність жодним чином не вкладається той факт, що всі свої дійсно видовищні голи англійці забивали без перешкод з боку суперників. І той факт, що Англія примудрилася пропустити. Якщо призначення пенальті викликає здивування, то з голом із гри нічого не поробиш. Як нічого не поробиш із відсутністю вправної оборони. Але, ймовірно, ще деякий час англійців будуть називати претендентами на титул, а згодом стануть обговорювати прикру, якщо не непередбачувану поразку. Все це вже було.

Embed from Getty Images

Аргентина

Аргентина теж завжди серед фаворитів. Звісно, вже багато років головний козир Аргентини – Мессі. Він же й головна інтрига останніх чемпіонатів світу: а чи стане легенда чемпіоном світу? Навіть у свої найкращі роки Мессі у збірній відрізнявся від Мессі в клубі, а минулий мундіаль лідер «альбіселести» взагалі провалив. Як, власне, і вся команда разом с наставником. І ось він, мабуть, останній шанс.

Дивно, але на гру з Саудівською Аравією аргентинці вийшли з впевненістю, що вони вже здобули три очки – треба лише трохи побути на полі. Бути присутніми вийшло, пограти – ні. Десь пів матчу збірна відверто піжонила. Неймовірна кількість офсайдів та скасованих голів, яких вистачило б на кілька переможних поєдинків, свідчать про те, що команда не підготувалася до гри. Недбалі передачі, безглузді помилки з нескінченними забіганнями в офсайд, відсутність чіткого малюнку гри – саме так можна охарактеризувати Аргентину. Коли «біло-голубі» схаменулися, було вже пізно. Саудівська Аравія, скажемо відверто, зірок із неба не хапає, й нічого видатного на полі не зробила. Аравійці поступалися в швидкості, не встигали за спритними аргентинцями, проґавили купу розрізаючих передач. З одного боку, їм пощастило, що Аргентина так недбало використовувала свою перевагу. З іншого боку, усвідомивши, що можна створити сенсацію, Саудівська Аравія продемонструвала єдине, що в неї є, – характер. Найвтішніших компліментів заслуговує те, з якою завзятістю аравійці чіплялися за м’яча, як зухвало йшли у відбір, як, осмілівши, відчайдушно проривалися на половину поля суперника. Так, вони за всіма параметрами поступаються Аргентині, але саме вони б’ють Аргентину. Аргентину, котра поступово скотилася до стану абсолютного нерозуміння того, що відбувається, котра бездумно носилася полем й так само бездумно віддавала м’яча аби куди.

Embed from Getty Images

Франція

Попередній чемпіонат світу Франція виграла настільки заслужено, наскільки взагалі можна щось виграти в футболі. Дідьє Дешам не просто позбирав по топ-клубах класних гравці, він зробив з них команду. Дуже розумну команду, яка, можливо, не завжди балує видовищністю, але яка безкінечно красива в своєму прагматизмі. Це не мляве збіговисько гравців, які утримують результат, чекають на свій єдиний шанс та захищають свій єдиний гол. Ні, це злагоджений колектив, який вправно дозує насиченість гри, відчуває, коли треба призупинитися, а коли – мчати на повній швидкості. Дешам, здається, прораховує кожний крок, нарощує ритм від матчу до матчу, не дозволяє віддати більше чи менше, ніж потрібно. Попри те що Франція втратила травмованими надзвичайно важливих гравці, вона зберегла сильний состав.

Французи не надто вдало ввійшли в гру з Австралією, та певний час над стадіоном лунали звуки сенсації. Французам майже нічого не вдавалося, і в певному сенсі їм пощастило, що Австралія відзначилася лише одним голом. Утім, команди Грема Арнольда не вистачило надовго, й десь в середині тайму все стало по своїх місцях. З часом Франція встановила тотальний контроль над грою, блискуча французька атака на чолі з вічно молодим Жиру проявила себе з найкращого боку. Ми ще не бачили всіх учасників, але ризикну зробити обачливу заяву, що в особі Франції ми бачимо майбутнього чемпіона світу.

Embed from Getty Images

Ціна героїчної перемоги

Перша й поки головна сенсація чемпіонату світу коштувала Саудівській Аравії дуже дорого. Наприкінці поєдинку, коли Аргентина навалилася на ворота аравійців, ледь не повним складом окупувавши їхній штрафний майданчик, в однієї з атак (тій самій атаці, коли Мессі мав ідеальний шанс зрівняти рахунок, але бездарно запоров цю можливість) аль-Овейс вискочив на м’яча та коліном врізався в аль-Шахрані. Захисник отримав важкі травми (перелом щелепи та лицьової кістки, вибиті зуби, внутрішня кровотеча), був терміново прооперований та відправлений на подальше лікування до Німеччини.

Це не перша подібна неприємність на цьому чемпіонаті. За день до цього воротар збірної Ірану в ігровому зіткненні з Хоссейном отримав перелом носу та струс мозку. Лікарі доволі довго надавали допомогу гравцеві, він навіть героїчно повернувся до гри, але буквально за хвилину попросив заміну та покинув поле на ношах.

Фото – твиттер SPORTbible

Приємні несподіванки

А головними героями перших днів мундіалю стали, мабуть, японські вболівальники, котрі після матчу-відкриття (в якому Японія й не грала) не поспішали до готелів, а лишилися на стадіоні та взялися прибирати трибуни, старанно збираючи до пакетів сміття, що накидали інші фанати.

Новости партнеров

Комментарии: