Напевно, лише повністю байдужі до футболу люди не обговорювали вчорашню новину про покупку північно-східного англійського клубу, який поки що непевно плентається на 19 місці в турнірній таблиці АПЛ, Фондом державних інвестицій керівництва Саудівської Аравії (PIF – Public Investment Fund). Найбагатший приватний фонд світу та клуб із Тайнсайду довго йшли до цієї угоди.

І, як зазвичай буває з усіма гучними дорогими проектами, цей також став своєрідним яблуком розбрату як серед звичайних фанатів, так і серед відомих медійних особистостей. Одні в унісон із попереднім власником клубу, Майком Ешлі, із полегшенням зітхнули після 14 років мук, щиро вірячи, що «от тепер нарешті заживемо». До таких, наприклад, належить Алан Ширер, колишній форвард «сорок», який присвятив клубові 10 років у період з 1996 по 2006 рік.

Натомість інші гостро критикують найрейтинговішу футбольну лігу світу в потуранні схемам «спортсвошингу» — відбілюванні репутації через спорт. До табору противників угоди входять, до прикладу, журналіст «Channel 4» Алекс Томсон та керівник «Amnesty International» Сача Дешмукх. Вони переконані, що ця «афера» — просто спроба авторитарної держави і кінцевого бенефіціарія PIF, спадкового принца Саудівської Аравії Мухаммеда ібн Салмана, відмити своє ім’я від брудних асоціацій із порушенням прав людей, нехтуванням свободою слова та замовними вбивствами журналістів.

Як би там не було, але в цих протилежних точках зору є один спільний лейтмотив — гроші та влада. Так вже склалося, що у футбольній спільноті намертво вкоренилося асоціювання покупки клубу арабськими власниками із вливанням космічних сум у дорогі трансфери, залученням іменитих фахівців у якості тренерів та перетворенням стадіонів на технологічне диво. 

Втім, слід пам’ятати, що такі великі бізнес-плани, як придбання та управління футбольним клубом, не зводяться лише до примітивного хизування багатством і окрім грошей включають ще як мінімум таку метрику як час. 

А тепер про все по порядку.

Плани геть не таємні 

Ясир аль-Румайян, очільник PIF, не приховує планів та стратегій, які будуть застосовані для побудови «Ньюкасла» нового зразка. У цьому плані активну роль відіграватиме Аманда Стевлі, британська бізнес-леді, яка у 2008 році була задіяна в укладенні угоди по придбанню «Манчестер Сіті» шейхом Мансуром, а зараз володіє 10% акцій і є новим директором “сорок”.

Стевлі та аль-Румайян одноголосно заявляють, що покращення академії та потрапляння команди до зони Ліги чемпіонів є головними амбіціями для «Ньюкасла» на найближчі роки, не зважаючи на спекуляції над фразою Стевлі про те, що “«Ньюкасл» заслуговує бути на вершині АПЛ”. Місіс Аманда і справді говорила в інтерв’ю, що АПЛ – найкраща ліга світу, а «Ньюкасл» найкраща команда світу особисто для неї. Хоча потім реалістично зазначила, що для досягнень та трофеїв потрібен час. Більше того, Стевлі наголосила, що фінансові ресурси будуть поступово задіяні на всіх рівнях та у всіх сферах клубу, і що згідно угоди, вже з січня почнуть надходити порційні інвестиції в розбудову структури «Ньюкасла».

Робота на довготривалу перспективу — ключ до успіху «сорок»

Але незважаючи на великі фінансові  ресурси нових власників, їх діяльність виходитиме далеко за рамки простих витрат. Звісно, це не в останню чергу пов’язано із правилами фінансового фейр-плею. Але також варто взяти до уваги й офіційний прес-реліз із оголошенням про угоду, де аж чотири рази акцентувалося на ключовому слові – довготривалий. 

Ось вам і невід’ємна метрика часу, що простішими словами означає: «Ми не збираємося завалити «Ньюкасл» золотими горами і виграти АПЛ цього ж року. Натомість просто поступово вкладатимемо у клуб і крок за кроком його розвиватимемо». Тому не варто очікувати боротьбу «чорно-білих» за потрапляння в зону єврокубків уже в перший рік правління саудівських власників. Бо для такої мети потрібні не лише гроші, а й час.

Навіть сам PIF, який володіє 80% акцій, позиціонує себе як процесно-орієнтований фонд. А це означає, що вони схильні проводити детальну, часто ускладнену різними бюрократичними формальностями, перевірку перед тим, як приймати остаточні рішення. З одного боку, це дещо уповільнює прогрес, але з іншого — потенційно зменшує кількість допущених помилок в управлінні.

Заміна кадрів — тренер піде першим

Стів Брюс, тренер «сорок», уже морально готується до звільнення і того, що йому не вдасться провести свій тисячний матч за клуб проти «Тоттенхема» 17 жовтня. 

Бо результати у команди поки що бажають кращого, а саудівський інвестиційний фонд не мав на меті придбати клуб, який через рік опиниться у Чемпіоншипі.

Аманда Стевлі сама зізналася в інтерв’ю для Sky Sports, що вона вже розмовляла зі Стівом Брюсом  і капітаном команди Джамалом Ласеллсом щодо цієї ситуації, але поки що жодних висновків щодо долі головного тренера зроблено не було.

Втім, серед імовірних варіантів заміни Брюса вже розглядаються кандидатури Антоніо Конте, Стівена Джеррарда, Френка Лемпарда, Рафаеля Бенітеса, Едді Гау, Арсена Венгера, та Паулу Фонсеки. 

Також, одним із ключових завдань буде найняти нового виконавчого директора. Для цього завдання нове керівництво уже залучило як мінімум три рекрутингові компанії. Адже Лі Чарнлі залишиться в клубі ще максимум на кілька тижнів, аби довести до кінця формальності, пов’язані з передачею влади Майком Ешлі. 

Покращення академії. І справа тут не лише в інфраструктурі

А центральним пріоритетом плану буде пункт, який є не так меркантильним, як просто необхідним. Це, звісно ж, перебудова клубної інфраструктури, якою попередні власники нехтували 14 років.

І включатиме вона або модернізацію та покращення тренувальної бази в Дарслі Парк, або ж навіть побудову нового об’єкту деінде, який буде більшим та сучаснішим за вже існуючий. Інвестування суто в цю сферу займе як мінімум 50 млн фунтів стерлінгів.

Але це ще далеко не все. Адже «Ньюкасл» хоче позиціонувати себе як той самий «клуб із півночі», єдину команду регіону, яка грає у Прем’єр-лізі. Бо у радіусі 100 миль більше таких немає. Згадка про це вже викликає неабияку гордість у справжніх джордіс із Тайнсайду (так називають місцевих жителів). 

«Ньюкасл» має амбіції стати своєрідним магнітом для місцевих талантів, куди би стікалися найкращі футболісти регіону. Тому гроші тратитимуться не лише на придбання нових гравців, але й зароблятимуться на продажі доморощених футболістів із академії. Саме так, нові власники хочуть піти по слідах «Челсі».

Нове керівництво спробує заманити до себе ключову особу у «Манчестер Сіті»

Серед нових призначень скоріш за все буде і спортивний директор або ж директор з футболу, який би стежив за розвитком команди, був посередником між тренером та радою директорів і керував побудовою кардинально іншої структури клубу. 

Дотепер обов’язки по підбору футболістів були розділені між тренером Стівом Брюсом і головою відділу скаутингу Стівом Ніксоном, який також скоріш за все покине «чорно-білих», як тільки Майк Ешлі остаточно закриє всі старі фінансові питання. Зараз же планується, аби до скаутингу та селекції частково залучався і спортивний директор або директор з футболу «Ньюкасла».

За даними Telegraph Sport, нові власники «сорок» вже розглядають главу академії «Манчестер Сіті» Джейсона Вілкокса на цю посаду. Колишній англійський футболіст, який провів хорошу кар’єру, встигнувши пограти багато років за «Блекберн», а також за «Лідс» та «Лестер», став ключовою фігурою в сучасній структурі «Манчестер Сіті», очоливши створення однієї з найуспішніших у світі програм по розвитку спортсменів. 

І його відхід серйозно б позначився на теперішніх чемпіонах Англії. Переманити до себе спеціаліста з унікальним баченням і в той же час послабити чи не головного претендента на титули — убити двох зайців одним пострілом, чи не так?

«Ньюкасл» — шлях Саудівської Аравії до майбутнього

PIF також є ключовою фігурою у «Баченні Саудівської Аравії 2030» (Saudi Vision 2030) — програмі по зменшенню нафтозалежності Саудівської Аравії, диверсифікації її економіки та розвитку державної охорони здоров’я, освіти, інфраструктури, рекреаційної сфери та туризму. 

А бути власником успішного футбольного клубу — це частина такого плану. Одним із пунктів програми є перетворення футболу на національний вид спорту в Саудівській Аравії, а нові власники будуть відповідальними за нарощення футбольної фан-бази в регіоні.

Автор матеріалу: Ірина Івасів-Яворська