2 матчі за 2 дні – непопулярне рішення, до якого схилилися чиновники УАФ та тренерський штаб збірної України. Логіка в цьому, звісно, прослідковується – організувати два спаринги, щоб кожен із футболістів провів на полі максимальну кількість хвилин впродовж одного поєдинку. Як показала гра з «Емполі», Петраков не прогадав. Одразу стало помітно, як після 60-ї хвилини в українських футболістів почали здавати сили, а Олександр Васильович тільки те й робив, що кричав: «Ви пішком ходите!».
Тобто, робота над фізичною готовністю – зараз пріоритет. Другий пункт в списку завдань – перевірити найближчий резерв. Для цього якнайкраще підходила зустріч саме з «Рієкою». Це сам по собі не надто сильний колектив по європейським міркам, а через тиждень в команди взагалі принципова гра з «Гайдуком». Отже, дати в протистоянні з таким суперником зіграти хлопцям запасу та побачити, як вони себе покажуть – ідея, насправді, хороша.
Тим більше, що серед тих футболістів, які повинні були вийти на «Рієку», дійсно є кандидати на основний склад на матч проти Шотландії. Інша справа, що збірна вже страждає від кадрових проблем – Гуцуляк зламався та поїхав додому, Булеца залишився в Словенії, а проти «Емполі» чергове пошкодження отримав Попов. З урахуванням відсутності Кривцова та поганої форми Забарного, центр захисту національної команди насторожує. Але про це поговоримо ближче до червня.
Embed from Getty Images«Рієка» – Збірна України 1:1
Голи: Дрміч (37) – Гармаш (24)
Збірна України: Бущан (Різник, 46); Конопля, Бондар, Качараба, Сирота; Сидорчук; Зубков (Циганков, 79), Гармаш, Буяльский, Сикан (Мудрик, 79); Довбик (Бєсєдін, 46)
При оголошенні складу схему збірної можна було трактувати по-різному. Або звичні 4-3-3 з Сиротою зліва та з акцентом на атаку (один опорник +Гармаш з Буяльським), або 3-5-2 зі Зубковим в ролі лівого латераля. Цікаво було глянути ще раз на Коноплю, враховуючи, як він розчарував в матчі з «Боруссією». Тим більше, на Тимчика в червні Петраков розраховувати не може. Також увага була прикута до Довбика як до кандидата на місце в старті. Хоча, Яремчук з «Емполі» виглядав солідно, ще б реалізацію підтягнути. Бєсєдін, до речі, став єдиним, хто обидві зустрічі починав в запасі. На тижні взагалі з’являлася інформація, що він разом із Гармашем та Буяльським відправляться в розташування «Динамо». Чи виявиться це правдою – також дізнаємося зовсім скоро, коли до збірної приєднаються легіонери.
На жаль, щось серйозно аналізувати за підсумками першого тайму було неможливо. Занадто багато браку, немає командної гри, інтенсивності, динаміки. Помітно, що цей підбір футболістів жодного разу між собою не грав. Моментами виходило навіть комічно, коли м’ячі втрачалися в абсолютно простих та безневинних ситуаціях. Деякі моменти призводили до контратак, деякі моменти переривали наші небезпечні наступи. А ще в деяких ситуаціях бажання гравців (особливо Довбика) проявити себе грало на користь супернику, тому що приймалися більш ризиковані індивідуальні рішення.
Хорошою видалася всього одна атака, яка завершилася голом. Спрацювала динамівська зв’язка, яку ЗМІ вже відправляють додому – Буяльський навісив, а Гармаш в красивому стилі шведою відправив круглого в верхній кут воріт, 1:0. Напевне, ці двоє виконавців й виділялися на фоні інших партнерів. Сподобався ще Качараба, але його вина є в пропущеному голі. Так, в першому таймі ми пропустили від «Рієки». Епізод, чесно кажучи, дивний, тому що лінія захисту двічі не допрацьовувала до кінця свої єдиноборства.
Варто зазначити, що все вищесказане не є критикою. Умови, в яких опинилися гравці, зрозумілі. Якби цей колектив зіграв в такому складі ще 2-3 матчі, то все було б по-іншому. А так… Сікан загубився на чужій для себе позиції, Зубков занадто часто невиправдано йшов в дриблінг (а ще марнував стандарти), а Конопля не надто впевнено діяв позиційно. Залишалося сподіватися, що в другій половині зустрічі ситуація хоча б трохи зміниться.
Після перерви з’явилася надія, що ритм гри пожвавиться. В стартові хвилини «синьо-жовті» ввімкнули пресинг, забили гол з офсайду, створили декілька моментів. Проте, довго витримати таку інтенсивність гравці не змогли. Петраков, думаю, висновки зробив. Це стосується як і кадрових аспектів, так і тактичних. Наприклад, в черговий раз підтверджується, що філософія нинішнього тренерського штабу потребує швидкості на флангах. Нехай вінгери гратимуть прямолінійно, але вони повинні завжди пропонувати себе для пасів на оперативний простір. Цей склад такого запропонувати не міг, тому що Сікан – не вінгер, а Зубков не міг грати дуже високо через наявність всього лише одного півзахисника, хто допомагав в захисті (Сидорчука).
Під кінець матчу Петраков кинув в бій Мудрика та Циганкова, після чого гра активізувалася. Але, флангам все одно не хватало сміливості. Сирота рідко ходив в атаку, а Коноплі мало що вдавалося. З іншої сторони, надійно зіграли центральні захисники. В другому таймі Різник лише одного разу вступив в гру, парируючи дальній вистріл.
Підсумовуючи, збірна провела тренування з підвищеною відповідальністю. Закидати шапками ще точно рано. Скоріш за все, більш показовими таки будуть вже спаринги з африканськими збірними, які відбудуться 23 та 26 травня. Суперники поки неназвані, але їх рівень повинен бути соліднішим, ніж в немотивованої «Рієки».
