З легкої руки Ігоря Г’юзелова “колонія” балканських легіонерів рік тому поповнилася ще одним македонцем. Не встигли вболівальники придивитися до цього виконавця, як він зазнав важкої травми. Сьогоднішнє інтерв’ю можна по праву назвати першим представленням перспективного гравця футбольній громадськості.
– Бобане, тебе непогано знають уболівальники “Металурга”, адже в клубі ти з’явився рік тому. А де раніше грав?
– У сімнадцять років я вперше одягнув футболку професійного клубу “Вардара” (Скоп’є). Відігравши за нього півроку, перейшов до бєлградського “ОФК”. І після чотирьох сезонів, проведених за цю команду, я вирішив спробувати свої сили на іншому рівні. І тут мене запросили до Донецька.
– Чи мав запрошення від інших європейських клубів?
– Так. Мною цікавилися кілька клубів, з-поміж яких можна виокремити голландські “Фейєноорд” та “Вітесс”.
– Бобане, чому обрав саме “Металург”?
– Відповім просто: тут запропонували вигідніші умови, і я, не вагаючись, підписав угоду на чотири роки.
– Що тобі було відомо про країну, до якої їхав?
– Якщо відверто, про Донецьк нічого не знав. А про Україну… Кожному легіонеру найперше, що приходить на думку, так це те, що Україна – держава шахраїв та аферистів.
– А як насправді?
– Зовсім по-іншому. У вас чудова країна і доброзичливий народ. Мені дуже подобається Донецьк – це красиве місто. Єдине, що не до вподоби, так це погода. У вас дуже холодно!
– Хочеш сказати, що в горах Македонії тепліше?
– Звісна річ! У нас багато сонця. На мою думку, більше, ніж тут.
– А як розпочинався твій шлях у професіональний футбол?
– Як і у всіх хлопчаків. У дванадцять років я потрапив до футбольної секції дитячо-спортивної школи. Пройшов професійний відбір і у сімнадцять років став гравцем основного складу “Вардара”. В принципі, я міг стати і професіональним баскетболістом. Доволі довго я поєднував заняття футболом і баскетболом. Але обрав саме “гру мільйонів”. Чесно кажучи, я й досі дуже люблю закидати м’яча у баскетбольний кошик.
– Напевно, заняття баскетболом допомогли тобі у кар’єрі футболіста…
– Швидше за все, так. Не подумайте, що я вихваляюся, але фахівці відзначають, що мої сильні сторони – хороша стрибучість і техніка володіння м’ячем, а також влучний удар і непогане бачення поля.
– На жаль, уболівальникам “Металурга” важко об’єктивно судити про ці якості, бо тривалий час тебе не було на смарагдовому газоні.
– Під час матчу внутрішньої першості я зазнав дуже важкої травми. Переніс дві операції на коліні. От і не грав майже чотири місяці.
– Бобане, команда вже здобувала бронзові нагороди першості. Які нині плани має клуб і чого особисто ти хочеш із ним досягти?
– Ми докладемо всіх зусиль, аби стати другою командою України, потрапити до єврокубків і пройти не один раунд, а, як мінімум, два-три.
– Якщо ви будете другими, то хто ж буде першим за твоєю версією?
– Вважаю, що чемпіоном буде “Шахтар”.
– Перше коло чемпіонату України позаду. Віллем Фреш зробив якісь послаблення у тренувальному режимі?
– Інтенсивність навантажень дещо зменшилась. Але я все одно займаюся за індивідуальною програмою. У відпустці підтримував форму, адже тренеру не сподобалося б, якби я повернувся із зайвою вагою.
– Бобане, як вважаєш, чого найціннішого тебе в житті навчили батьки?
– Того, що чоловік має бути чесним, нічого та нікого не боятися і поступатися, коли це потрібно.
– Якої ти думки про українських дівчат? Дружину в Донецьку ще не знайшов?
– Ваші дівчата – просто красуні. А щодо одруження, то ніколи не можна загадувати наперед. Це настільки делікатна справа… Трапитися може будь-що!
– Твій ідеал дівчини…
– Висока блондинка з блакитними очима (сміється).
– Бобане, маєш “залізного коня”. Любиш швидку їзду?
– Ні! Дуже швидко я їздити не вмію. Щоправда, права отримав лише три місяці тому. Нині у мене – “Опель-Астра”. Улюблена марка – “Пежо”, але про неї я поки що лише мрію…
– Як тобі українська кухня? Улюблену страву вже маєш?
– Взагалі подобається все, а найбільше – солянка.
– Після закінчення угоди з “Металургом”, де б хотів продовжувати ігрову кар’єру?
– Хотів би грати в Європі. Сподіваюся, ще довго буду потрібен національній збірній Македонії. Від усього серця вірю в це і гадаю, що я зроблю все, аби бути на провідних ролях в клубі і в збірній.
Источник: “Украинский футбол”