Трохи історії ФК “Кривбасу”
Ще на початку ХХ сторіччя у місті Кривий Ріг були створені перші футбольні колективи. У 1925 році відбувся перший розіграш першості Криворізького округу з футболу. У змаганнях прийняли участь команди Кривого Рогу, станцій Долинська, Довгинцево, рудників ім.К.Лібкнехта, Ленінського та Жовтневої Революції. Кращими командами 40-х років були “Динамо”, “Рот-Фронт”, “Локомотив” (Довгинцево), “Спартак”.
У післявоєнний період великою популярністю користувались колективи рудників ім.Дзержинського та ім.К.Лібкнехта. Вони представляли криворізький футбол в республіканських першостях.
В окремі періоди успішно виступали футболісти Південного ГЗК, “Авангарду” (Північний ГЗК), “Хіміка” (Коксохімзавод), “Ремонтника” (трест “Кривбасрудоремонт”), рудників ім.Комінтерну та “Більшовик”. Згодом виник ще цілий ряд цікавих колективів. Серед них насамперед потрібно назвати спортклуби “Богатир” та “Гірник”, футболістів училища цивільної авиації, електрозаводу, ІнГЗК, РУ ім.ХХ партз’їзду.
Імена футболістів старшого покоління – братів Бойко та Баклан, Василя Столітнього, Григорія Малікова, Антона Мінаєва, Ніла Ярини, Анатолія та Віктора Горохових були добре відомі у республиці.
У 1959 році при спортивному клубі “Гірник” була створена футбольна команда майстрів. Команда міста Кривого Рогу (таку назву мав футбольний колектив в рік свого дебюту) стартувала у класі “Б”. Дебют вийшов не зовсім вдалим – 12-е місце з 15-ти учасників. Але головне було досягнуте – Кривий Ріг був представлений в компанії команд майстрів радянського футболу. Дев’ять років виступала криво-різька команда в класі “Б”. За цей час колектив кілька разів змінював свою назву. Спочатку це була просто “команда міста Кривого Рогу”, в 1960-61 р.р. – “Авангард”, 1962-65 р.р. – “Гірник”, а з 1966 року команда носить сучасну назву – “КРИВБАС”.
Кращими досягненнями команди за час виступу в класі “Б” було 3-е місце в зоні та 7-е в Україні, які криворіжці завоювали у 1964 році.
З 1968 року “Кривбас” виступав в класі “А”, а з часу реформування радянсь-кого футболу – у другій лізі. Чотири рази (1971, 1975, 1976, 1981 р.р.) “Кривбас” ставав чемпіоном України, в 1974 році завоював бронзові медалі. Двічі (1972, 1977 р.р.) гравці Кривого Рогу виступали в першій лізі радянського футболу.
З 1992 року “Кривбас” виступає в національ-ному чемпіонаті України. Перший чемпіонат незалежної України “Кривбас” зустрів в першій лізі. І посівши перше місце, криворіжці наступного сезону вже грали в компанїї найсильніших команд країни. Рік дебюту був доволі вдалим – 8-е місце. Подальші 2 сезони принесли нові успіхи “Кривбасу”. Двічі поспіль команда займала 6-е місце, що дозволило групі футболістів отримати звання майстрів спорту України.
В 7-му чемпіонаті “Кривбас” дійшов до півфіналу Кубку України, де в запеклій боротьбі програв майбутньому володарю Кубка – київському “Динамо”.
В сезонах 1998/99 та 1999/2000 р.р. “Кривбас” виступав дуже вдало, двічи вигравши бронзові медалі національного чемпіонату та гравши у фіналі Кубку України в 2000 році. Успішні виступи “Кривбасу” дозволили криворізькій команді два роки поспіль спробувати свої сили у розиграші Кубку УЄФА. На міжнародній арені суперниками “Кривбасу” були відомі європейські клуби – володар Кубку УЄФА італійська “Парма” та майбутній чемпіон Франції “Нант”.
Трохи історії ФК “Дніпро”
1925 рік є роком створення команди. У той час ще не проводилася першість Советского Союзу серед клубних команд. У чемпіонаті України учавствовали збірні міст, що були складені з кращих гравців, що беруть участь у першості міста. Саме в 1925 році зустрічаються перші спогади про молоду команду заводу ім. Петровского. Один з перших матчів в історії команди був товариським. У Катеринослав (з 1926 року Дніпропетровськ) приїхала московська команда “Трехгорка”. З нею 9-го травня і провели свій матч наші футболісти. Гра викликала величезний інтерес у місті, а перемогу в ній одержала більш досвідчена московська команда (2:1). З наступного року команда одержала назву “Петровец”. Цього року вона провела ще три товариських матчі із сильними командами, що гостювали в Дніпропетровську: була здобута перемога з рахунком 3:0 над збірної Севастополя, а також закінчилися внічию з однаковим рахунком 0:0 матчі зі збірної Миколаєва і клубною командою Азербайджану. Приїзд таких команд у наше місто викликав великий інтерес. Незважаючи на те, що гри носили товариський характер, саме в таких матчах можна було визначити щиру силу гравців.
У 1927 році до команди прийшов перший успіх, коли вона стала переможцем весняної першості міста. В осінній же першості “Петровец” зайняв останнє 6-і місце, у найсильнішій підгрупі слідом за командами “Желдор”, “Металіст”, “Харчовик”. Гірський інститут “Нарпит”, і надовго виявився в тіні інших більш сильних міських команд.
1936 рік став переломним роком в історії усього футболу країни. Було прийняте рішення проводити першість ССС серед клубних команд. Команда заводу ім. Петровского, з цього року Сталь, що одержала назву “,”, взяла участь у другому чемпіонаті СРСР у групі “Г” і зайняла друге місце серед шести команд. У наступному році було 9-і місце серед 12 команд групи “Г”. У 1939 році “Сталь” зайняла 15 місце в групі “Б”. Ця невдача надовго вибила колектив з колії.
Після війни, тільки лише в 1946 році значно обновлена “Сталь”, знову взяла участь у чемпіонаті СРСР. Грала вона в так називаній південній підгрупі і зайняла 12-і місце серед 13 команд. У наступному році днепропетровцы виступили краще, чому сприяло об’єднання з “Динамо” – найсильнішою командою міста, зайнявши четверте місце. У 1948 році був зроблений ще один крок уперед. У групі “А” української зони команда вийшла на другий рядок у турнірній таблиці, одержавши путівку в український фінал. У фінальних іграх “Сталь” поділила перше місце з харківським “Локомотивом”. У переграванні Днепропетровцы уступили 1:3 і упустили шанс потрапити у вищу лігу.
У 1949 році команду перейменували в “Металург”, але змінилася тільки її назва. Вона як і раніше захищала спортивну честь заводу ім. Петровского, і невдало, зайнявши лише 9-і місце. в останні три роки днепропетровцы стали виступати в чемпіонаті КФК (аматорів). У 1950 році, виступаючи в другій зоні першої групи “Металург” зайняв останнє 9-і місце. У 1952 році змагання в другій групі були многоэтапными. Спочатку групові турніри проходили в рамках чемпіонатів області з наступним виходом у півфінальний турнір, але команда заводу ім. Петровского (саме так називалася команда в тім році) на цю стадію пробитися не зуміла, зайнявши п’яте місце в одній із зон першості області.
У 1953 році “Металург” був допущений у змагання команд класу “Б” і у своїй зоні зайняв 8-і місце. А от 1954 рік був одним із кращих в історії команди того років. “Металург” зайняв почесне місце в підгрупі класу “Б”, а в кубку СРСР команда дійшла до півфіналу, уступивши єреванському “Спартаку”. Однак у наступного кілька років подальшого підйому не пішло.
Наприкінці 1961 року в історії команди відбулися значні зміни. Вона була передана на баланс Південного машинобудівного заводу, що у той час став одним з наймогутніших заводів СРСР, і одержала свою нинішню назву – “Дніпро”. Однак, моментального чуда не відбулося. Команда постійно знаходилася в середині турнірної таблиці. Лише сезон 1968 року став для “Дніпра” переломним. Він, як ніколи раніше, рівно грав протягом усієї дистанції чемпіонату і зайняв третє місце в українській зоні класу “А”. Ну а найбільшою сенсацією стала поява в команді заслуженого майстра спорту Андрія Бибы. Наприкінці року “Дніпро” зненацька очолив новий тренер – Валерій Лобановский.
Перед новим чемпіонатом Лобановский не зробив кардинальних змін у команді, а збільшив інтенсивність тренувань, награючи нові ланки, у тактику зробив упор на атаку великими силами. І результат не сповільнив позначитися. “Дніпро” займає перше місце в українській зоні, однак у фінальному турнірі за право грати у вищій лізі уступає єдину путівку “Спартаку” із Владикавказа.
У 1970 році була створена певая ліга чемпіонату СРСР і, природно, що в нее був включений і “Дніпро”. В упорнейшей боротьбі перше місце зайняли львівські “Карпати” (63 вічка), а по 61-му набрали днепропетровцы й алма-атинський “Кайрат”. Але краща різниця забитих і пропущеных м’ячів була в “Кайрата”, і він разом з “Карпатами” вийшов у вищу лігу. Але все-таки , у 1971 році “Дніпро” завоював цю нещасливу путівку в “вище світло”, упевнено зайнявши перше місце.
У дебютному сезоні у вищій лізі “Дніпро” фінішував на шостому місці. При більш удалому збігу обставин днепропетровцы могли б стати призерами чемпіонату. Адже зайняло третє місце тбіліське “Динамо” випередило їх усього на одне вічко. У наступному сезоні “Дніпро” виходить у півфінал Кубка СРСР, повторивши це досягнення ще разу (1976, 1982).
У 1978 році команда зайняла останнє місце і вилетіла з вищої ліги в першу, щоб через два роки повернутися знову. Однак, вища ліга зустріла її аж ніяк не трояндами: у 1981 році із самого початку чемпіонату “Дніпро” скотився в стан аутсайдерів і не міг надалі вибратися звідси. У даній ситуації керівництво клуба зважилося на запеклий крок, довіривши бразды правління маловідомим місцевим фахівцям Володимирові Емецу і Геннадію Жиздику, що фактично создали команду в сусідньому Нікополеві. Вони виконали задачу збереження команди у вищій лізі і, стабілізувавши склад, у 1983 році зненацька для усіх привели команду до чемпіонського звання. Цей рік і наступні можна з повним правом назвати “золотими роками “Дніпра”. Судите самі: 1983 рік – 1 місце, 1984 рік – 3-і місце, 1985 рік – 3-і місце, 1987 рік – 2-і місце, 1988 рік – 1-і місце, 1989 рік – 2-і місце. До того ж у 1989 році команда стає власником Кубка СРСР і Кубка сезону. Досягнення команди з 1987 року по 1989 досягнуті під керівництвом іншого, на той момент маловідомого тренера Євгенія Кучеревского. За ці роки команда дала советсткому футболу таких відомих футболістів як: Протасов, Литовченко, Таран, Вишневський, Чередник, Лютий, Кудрицкий, Тищенко, Краківський і інші.
Після розпаду СРСР у вищій лізі чемпіонату України “Дніпро” також знаходиться серед ведучих клубів. У першому чемпіонаті днепропетровцы завойовують бронзові медалі, а в другому кидають виклик гранду українського футболу – київському “Динамо”. Закінчивши чемпіонат з рівними показниками, вона проте залишаються на другому місці через гіршу різницю забитих і пропущеных м’ячів. Надалі команда займає наступні місця: 1993/94 – 4е місце, 1994/95 – 3е місце, 1995/96 – 3 місце, 1996/97 – 4 місце, 1997/98 – 4 місце, 1998/99 – 12 місце, 1999/2000 – 11 місце, 2000/01 – 3 місце, 2001/02 – 6 місце.
Статистика зустрічей “Дніпра” –“Кривбас”
Cезон Матч в Дніпропетровські Матч в Кривому Розі
1963 1:1 3:0
1969 2:0 3:3
1971 0:0 2:2
1992/93 0:0 2:2
1993/94 2:1 0:0
1994/95 2:1 0:1
1995/96 4:2 0:1
1996/97 2:1 0:0
1997/98 1:0 2:0
1998/99 2:1 1:2
1999/00 1:0 2:2
2000/01 1:0 1:1
2001/02 2:0 3:3
2002/03 ? 1:1
Стартові состави та суддійство.
ДНІПРО: 23.Кернозенко, 5.Єзерський-к, 10.Костишин ,14.Радченко, 15.Матюхін, 16.Русол, 17.Мелащенко, 20.Рикун, 25.Грицай, 28.Назаренко, 29.Ротань
КРИВБАС : 1.Горяінов, 4.Дмитрієв, 17.Кірильчик, 21.Алегбе, 33.Яксманицьий, 6.Нікітенко, 11.Андрієнко, 15.Пономаренко-к, 18.Спєвак, 8.Дранов, 9.Салаховіч
Судді: Арбітр – О.Орехов (Київ)
Асистенти – С.Соботюк (Київ), В.Воргуль (Харків)
Делегат ФФУ В.Звягінцев (Донецьк)
Отчет.
Дніпропетровське Дербі почалося ще у 1963 році. Тоді вперше зустрілись ФК “Дніпро” та “Гірник” (сучасний ФК “Кривбас”). Перша зустріч закінчилася в нічию. На протязі усієї історії зустрічей цих команд в чемпіонаті України, “Дніпро” вигравало: 13 разів, програвало 2 рази, а розходились миром 12 разів.
Зустріч між цими двома командами являє собою, дуже цікаве історичне протистояння. Але треба зазначити, що “Дніпро”, ще ніколи не програвав “Кривбасу” у себе в дома!!!!
Матч почався за масованих атак дніпропетровців. В перші 15 хвилин “Дніпро” намагалося створювати гострі моменти біля воріт Горяінова, але криворіжці дуже вдало відбивалися. На 16 хвилині, Назаренко пробиває штрафний в обхід стінки, але Горяінов рятує свою команду в відчайдушному стрибку. Але вже на 17 хвилині Горяінов безсилий врятувати свої ворота. Мелащенко вдарив з середньої відстані і відкриває рахунок у матчі. М’яч влетів у дальній верхній кут воріт. На 24 хвилині рахунок міг подвоїтися, коли Назаренко вивів у прорив Ротаня. Але м’яч після удару півзахисника “Дніпра” летить вище воріт. На деякий час ФК “Кривбас” забув про атаки, зосередившись виключно на оборонних діях. Але вже на 34-й хвилині знов попускає гол. Дніпропетровці біля штрафного майданчика розіграли двоходівку і Олександр Рикун зробив навісну передачу. І Мелащенко незхибив, з лінії воріт головою переправивши м’яч в сітку воріт. До кінця першого тайму рахунок вже не змінювався.
Другий тайм почався з замін у складі “Кривбасу”, на 46 хвилині вийшли на поле під 14 номером. Морозов замість Спевака, та під 7 номером. Кашевський замість Дмітрієва
А вже на 51 хвилині форвард “Дніпра”, Мелащенко з лінії штрафного майданчика влучив у поперечку. Криворіжські вболівальники з полегшенням перевели подих. Після цього удару футболісти “Кривбасу”, провели миттєву контратаку, дальнім ударом зльоту Пономаренка, м’яч летить трохи вище воріт.
Після цього криворіжці трохи оговталися та заволоділи ініціативою.
На 57 хвилині перше попередження у матчі, отримує Русол за грубу гру проти Кашевського.
З 64-ї по 66-у хвилини йде масована атака “Дніпра”, м’яч метушиться у штрафній гостей, але Горяінов в котре рятує ”Кривбас”.
На 68 хвилині, стрімка контратака “Кривбасу”, закінчується ударом Кашевського в ближній кут воріт хазяїв, але Кернозенко у відчайдушному стрибку рятує дніпропетровців та переводить м’яч на кутовий.
На 70 хвилині заміна у “Кривбасі”, замість Дранова вийшов Селезньов. Цією заміною тренер “Кривбасу” намагається посилити гру криворіжан в атаці. Але після цього відразу виникає пожежа у воріт Горяінова, нападник “Дніпра” в особі Мелащенка, пробиває трохи вище перекладини воріт “Кривбасу”.
“Дніпро” перехопив ініціативу.
76 хвилина другого тайму ознаменувалася заміною у складі дніпропетровців, замість Мелащенка на поле вийшов Олег Венглінський. Нарешті він оговтався від травми. На жаль цього талановитого форварда, постійно переслідують травми.
На 82 та 85 Євгеній Мефодійович, тренер “Дніпра”, проводить тактичні заміни. Замість Ротаня та Костишина на поле вийшли Семочко та Валяєв.
На 86 хвилині, після подачі кутового головою бив Кашевський, але Кернозенко, як завжди у цьому матчі, на місці. Після цього “Дніпро” проводить контратаку, Валяєв пасує на Семочко, але він пробиває вище воріт Горяінова
90 хвилина цієї зустрічі, проходить під знаком фолу Матюхіна. Але це тільки друге попередження в цьому матчі.
Вже в доданий арбітром час, Пономаренко, чітким ударом зі штрафного, скорочує рахунок. “Кривбас” атакує з останніх сил, щоб врятувати цей матч, але бракує часу.
Матч закінчився з рахунком 2:1 на користь”Дніпра”
Матеріал підготував власний кореспондент -=ПРО ФУТБОЛу=- у Коростишивы Олег Мульченко.
Источник: ПРО ФУТБОЛ