Перед матчем збірних України та Македонії гравця бельгійського “Андерлехта” Олега Ящука вперше викликали до табору національної збірної нашої країни.
На превеликий жаль, довгоочікуваний дебют вихованця тернопільського футболу у складі команди Олега Блохіна наразі не відбувся. Дехто навіть мотивував відсутність Ящука у лавах “жовто-блакитних” його бажанням виступати за збірну Бельгії. В екслюзивному інтерв’ю “Високому Замку” Ящук спростував чутки про те, що незабаром вийде на поле у формі “червоних дияволів”:
– Я прагну виступати за збірну України, – розповідає Олег. – Натомість збірна Бельгії мене зовсім не цікавить. Як тільки у мене з’явиться можливість, одразу стану під знамена нашої збірної.
– Навіщо, у такому разі, ти отримав бельгійське громадянство?
– Бельгійський паспорт я отримав три роки тому, коли через травму ще навіть не знав, чи продовжу кар’єру футболіста. Я й гадки не мав, що моя персона може зацікавити тренерів української збірної. Більше того, тоді я навіть не був упевнений в тому, що тренери “Андерлехта” розраховують на мене. Відтак, отримавши декілька пропозицій від команд англійської Прем’єр-ліги, я зрозумів, що бельгійський паспорт мені не завадить. Як відомо, легіонери, які виступають на Туманному Альбіоні, або входять до “основи” своїх збірних, або є громадянами Євросоюзу. Мене у збірну України тоді ніхто не запрошував. Тож я вирішив здобути право виступати в Англії юридичним шляхом.
– Коли ти востаннє спілкувався з тренерами національної команди України?
– Я постійно підтримую контакт з помічником Олега Блохіна Андрієм Балем. Востаннє ми спілкувалися за кілька днів до тренувального збору збірної України у Кончі-Заспі, який передував матчу нашої збірної з Македонією. Саме тоді я повідомив Балю, що не зможу приїхати в столицю України.
– Через травму ти впродовж трьох років не міг виступати на високому рівні. Чи зараз маєш проблеми зі здоров’ям?
– У матчі чемпіонату Бельгії з клубом “Гесден-Зольдер” (“Андерлехт” переміг – 6:0, а один із голів (на 47 хвилині) забив Ящук. – Авт.) я пошкодив м’язи живота. Відтак пропустив півфінальний поєдинок Кубка Бельгії, у якому “Андерлехт” розійшовся миром (0:0) з “Бевереном”. На превеликий жаль, такий результат не дозволив моїй команді пробитися до фіналу кубкових змагань. Днями я консультувався з лікарями. У суботу вийшов на поле в матчі проти “Мускрона”, проте відчував ще деякий дискомфорт. “Андерлехт” усю гру атакував, але м’яч вперто не йшов у ворота суперників – 0:0.
– Попри травми, цей сезон можна вважати найбільш вдалим у твоїй кар’єрі?..
– Я задоволений тим, як складається для мене цей чемпіонат. Після 14 ігор я вже маю на своєму рахунку 7 голів.
– “Андерлехт” уже сміливо можна привітати із завоюванням титулу чемпіонів Бельгії?..
– За шість турів до завершення чемпіонату ми випереджаємо головного конкурента “Брюгге” на 11 очок. Тож у Брюсселі вже майже всі впевнені в тому, що ми здобудемо “золото”.
– Чи не хотів би ти випробувати власні сили у сильнішому чемпіонаті, приміром, у німецькій бундеслізі?
– Звичайно, я мрію пограти в одному з елітних чемпіонатів. Хоча німецький футбол мене чомусь зовсім не приваблює. Мені більше до вподоби іспанська Примеро.
– Олегу, з твого дозволу поговоримо про твою сім’ю. Скажи декілька слів про своїх донечок та дружину?
– Моя дружина бельгійка – її звати Мірель. Вона працює вчителькою молодших класів. Ми виховуємо двох донечок. Старшій Аделін – вже три з половиною роки, а молодшій Лорін – лише сім місяців. До речі, Аделін добре розуміє українську мову. Можливо, посприяли в цьому й мої батьки, які вже впродовж двох років живуть у Брюсселі.
– Коли ти востаннє бував на рідній Тернопільщині?
– Торік я відвідував родичів, які живуть у рідних Ланівцях. На жаль, не часто випадає нагода побувати в Україні. Після завершення футбольної кар’єри напевно житиму в Бельгії, хоча, можливо, ще й повернуся в Україну.
– Чи підтримуєш стосунки з кимось із футболістів тернопільської “Ниви”?
– Коли я тільки переїхав у Бельгію, то частенько телефонував своїм колишнім одноклубникам. Однак пізніше футболісти, з якими виходив на поле у формі “Ниви”, перейшли до інших клубів і я втратив з ними контакт. На жаль, тепер ні з ким з тернополян не спілкуюсь. Мені прикро, що “Нива” зараз на задвірках українського футболу. З українських футболістів приятелюю лише з гравцем “Брюгге” Сергієм Серебренниковим.
– Першого квітня в Україні святкують День сміху…
– У Бельгії також відзначають цей день, щоправда, не так яскраво, як в Україні. Пожартувати над своїми партнерами по команді не вдалося, оскільки більшість футболістів з “Андерлехта” перебували у розташуванні своїх збірних.
Источник: “Високий замок”