Про звільнення головного тренера національної команди сьогодні говорять майже всі. Знайти аргументи проти відставки Михайличенка не так уже й просто: збірна під його керівництвом не демонструє гру, яка б давала надію на “краще майбутнє”. Іншими словами, футбол у виконанні нинішнього складу “синьо-жовтих” – це футбол “натужний”, наче “через не можу”.
Моменти створюємо важко, ще важча справа із їхньою реалізацією…
У сучасному футболі визначальним моментом є організація гри, її побудова, іншими словами – тактика і стратегія, а це цілком тренерська робота. Гра у Мінську була ключовою у відборі: забий, заштовхай, засунь ми “один нещасний” гол – і питання другого місця, а з ним і виходу у раунд плей-оф, було б вирішене. Михайличенко не міг не розуміти важливості цього матчу у відбірному циклі, однак команда не була налаштована на бій за будь-яку ціну: у заключній частині матчу в “синьо-жовтих” нічого не виходило.
Тренерські прорахунки у тій грі очевидні: сумнівне рішення щодо “правоногого” Кобіна на лівому фланзі і залишений у запасі реактивний Шевчук, котрий міг би зіграти зліва; Гусєв не вражав і у матчі з Андоррою, однак Михайличенко виставив його на матч з білорусами. Внаслідок перелічених рішень українські фланги не створювали гостроти в атаці, а у захисті вряди-годи виникали пожежі, і добре, що лідер Білорусі Глєб зараз не у найкращій фізичній формі, а то і про нічию ми б сьогодні не говорили.
Всі вищенаведені аргументи використовують ті, хто виступає за відставку Михайличенка. Відомий факт: скільки у країні вболівальників футболу, стільки й тренерів збірної. Зрозуміло, що вибираючи свій варіант тактичної побудови, наставник керувався власним ігровим баченням і розрахунком, однак те, що результату це поки що не дало, – факт.
10 жовтня у грі з Англією нам потрібна лише перемога. Якщо Михайличенко справді запланував саме у цьому матчі здивувати всіх яскравою грою, то тоді його холоднокровності можна позаздрити, і цей аргумент пересилить усі попередні. Проте подібне чарівне перетворення нашої збірної багато хто називає утопією, а тому висуває ідею звільнити Михайличенка уже зараз – аби команда отримала емоційний заряд, і тоді, можливо, буде більше шансів поїхати до Південної Африки. Адже навіть в разі успішного вирішення “питання другого місця” українцям ще слід зіграти два матчі з однією з “найкращих других” команд з іншої групи, а там суперники – дуже серйозні. Не знаю, як ви, а я у різкі рухи керівництва Федерації не вірю: перш за все тому, що таких прецедентів досі не було. Михайличенко точно виведе збірну на матч з Англією, а от чи залишиться на цій посаді після гри, напряму залежатиме від результату. Це останній аргумент тренера, його заключне “проти” відставки.
Источник: “Левый берег”