Григорій СУРКІС (президент ФФУ):
– Cьогодні Казахстан проводив свою першу в історії гру на офіційному рівні, потрапивши до сім’ї УЄФА, і самовіддача збірної Казахстану була відповідною. На стадіоні був президент країни та її гість – президент Чеської республіки, і все це взяте разом з підтримкою глядачів створювало певну ауру на футбольному полі і не стільки проблем для нашої збірної, як шумовий ефект. Я не можу сказати, що збірна Казахстану постала колективом, який не можна перемогти. За винятком забитого м’яча і ще одного моменту, який мав стати скоріше за все голом, Казахстан нічого не створив. Я вдячний нашим хлопцям за те, що вже другу гру вони провели з належним бажанням і виявили характер. Це головне, бо до останньої хвилини гри результат був нічийним. Завдання-мінімум для нашої збірної полягало в тому, щоб не втратити очки там, де ми зобов’язані їх брати. Завдання-максимум – здобувати їх на полях суперників. У тому числі й там, де грають збірні, які згідно з рейтингом стоять вище за нас і мають більший досвід зустрічей на міжнародному рівні – це я про попередню гру з Данією. Ще раз повторюю: сьогодні команда, на мій погляд, продемонструвала найголовніше – характер. Билися до останньої хвилини. Треба ж було такому трапитися, що наш лідер (Шевченко. – Авт.) на останньому тренуванні отримав травму. Гадаю, сама присутність Шевченка на полі могла б дати нам ще більшу перевагу. Ми й без нього володіли територіальною та ігровою перевагою, але його присутність на полі могла б дати нам реалізацію кількох додаткових гольових моментів, щоб спокійно їхати до Києва. Але футбол і приваблює нас своєю непередбачуваністю. Гол Ротаня, я думаю, все ж став логічним завершенням цієї гри. Сподіваюся, що за місяць одужають усі ті хлопці, які можуть підсилити гру нашої команди, підійде у всеозброєнні до третьої гри цього відбірного циклу у Києві з Грецією 9 жовтня Шевченко. Ми чекатимемо не тільки посилення гри, але й не матимемо такої виснажливої впродовж усіх 90 хвилини гри, від якої може луснути будь-яке, навіть найздоровіше серце.
– Особисто для вас як президента ФФУ який із матчів – проти збірною Данії чи збірної Казахстану – був цікавішим?
– Я гадаю, що ми не повинні порівнювати ці два матчі. Сьогодні ми були зобов’язані вигравати. Виграли ми його, маючи перевагу, але разом з тим на “жилах”. На останніх хвилинах гол Ротаня вирішив долю поєдинку. Я звернув увагу на одну обставину – перед тим як пробивав штрафний Тимощук Блохін покликав до себе Вороніна. У футболі немає дрібниць. Двоє футболістів – Воробей та Воронін – після цього стали у стінку. Рикошет – і м’яч опинився у тій точці, звідки і було забито гол. Сьогодні у футболі немає нічого такого, що не могло б обернутися успіхом. А якщо говорити з точки зору престижності цих двох матчів, то, безумовно, матч у Данії мав для нас грандіозне значення. Передусім для того, щоб і гравці, і функціонери, і журналісти, і вболівальники – всі повірили у свою команду. Я вважаю, що ми зобов’язані підтримувати цю команду, бо і в цьому матчі, і в грі в Копенгагені футболісти приймали присягу на вірність своїй країні. І вони ладні за неї битися до останнього подиху. Вам варто було б зараз подивитися на хлопців у роздягальні –вони віддали боротьбі всі сили. Ми не можемо говорити про те, що лише сукупність майстерності та класу вирішують долю матчу – її іноді вирішує найголовніше – характер, настирливість, упевненість у своїх силах, бажання ПЕРЕМОГТИ. Це сьогодні було присутнім. Усі ці фактори і є визначальними у формуванні нашої команди, яка сьогодні переживає зміну поколінь. Переживає наша збірна становлення з новим головним тренером. Удачі нам усім!
Олег БЛОХІН (головний тренер збірної України):
– Будь-яка перемога приємна. Рахунок залишається, а гра забувається – результат є. Ми йдемо по плану щодо набирання очок. Зараз ця сесія закінчилася, але на нас очікує нове, дуже серйозне випробування у жовтні з Грецією та Грузією. Як я вже казав, у нашій групі не буде прохідних матчів. Казахстан робив усе, що міг, бився до кінця, і багато команд, які вважають, що легко здобудуть тут перемогу, помиляються. Крісло головного тренера – це “вогняне місце”. Стримати емоції дуже складно, це велике навантаження на серце. Свого часу, якби знав, що робота тренера така важка, мабуть, ніколи не пішов цією стежкою. Однак якщо вже почав працювати тренером – відступати не буду ні в якому разі. Буває на тренерській лаві різне – і сивіють, і помирають люди. Це пекельна праця, нервове напруження, якому виходу практично немає. Якщо футболісти можуть виплеснути емоції на полі, то у тренера це все всередині і якісь емоції таки грають. По-друге, я думаю, що тренер більше за всіх хоче перемогти.
Андрій ШЕВЧЕНКО (нападник збірної України):
– Як ти оціниш турнірне становище у групі?
– Це перші ігри, а судити по їх дуже тяжко. Я дуже радий за команду – це гарний старт.
– Кого вважаєте головним суперником української команди?
– У нас дуже важка група, тому що рівна. Кожна команда може відібрати очки у фаворитів, яких у нашій групі, до речі, немає.
– Чому ви не грали?
– Я отримав легке ушкодження, яке не дозволило мені сьогодні вийти на футбольне поле. Але вирішив приїхати і підтримати команду. Я дякую керівництву “Мілана”, яке ставилося до цього з розумінням і відпустило мене. Це мій обов`язок – приїхати і підтримати команду.
– Чи є в Казахстану шанси у боротьбі з іншими командами?
– Говорити про шанси не бачу сенсу. Для того, щоб вийти з групи, потрібно вигравати та демонструвати гарний футбол.
– Збірна Казахстану сподобалася?
– В захисті непогано зіграли. Звичайно, важко говорити, що була якась гра. Тренер намагається створити команду з тими гравцями, які в нього є. Мені особисто сподобався воротар казахів, який в багатьох моментах врятував команду.
Олексій БЄЛІК (нападаючий збірної України):
– Дуже важко було грати – суперник був непоступливий. Я радий, що ми виграли.
– Як було забито твій перший у складі національної збірної м’яч?
– Олег Гусєв дав мені пас у розріз. Я підпрацював його собі п’яткою і на протикові уже вдарив з носка – м’яч влетів у ворота.
– В клубі ти дуже рідко виходиш у основному складі, а тут було велике бажання грати. Ти якісь завдання перед собою ставив?
– Хоча б частково замінити Шевченка. Це було дуже важко, і вдалося зробити,звісно ж, не повною мірою. А стосовно завдання забити – я радий, що в мене вийшло.
– Після голу не було якогось розслаблення?
– Я б не сказав, що була розслабленість. Але треба було діяти трохи інакше, пробувати забити ще один м’яч, і тоді б усе закінчилося набагато раніше. Ми не чекали від збірної Казахстану такої гри. У нас було більше моментів, ми володіли ініціативою. Ми вперто йшли на ворота суперника і тому заслужено перемогли.
Руслан РОТАНЬ (півзахисник збірної України):
– Було багато боротьби.
– Хто найбільше сподобався у казахів?
– 14-й номер Балтієв дуже хороший футболіст.
– Згадай штрафний, який ти бив і не поцілив у ворота.
– Усе правильно зробив, але трішки не пощастило.
– А як поділили право удару з Тимощуком?
– До мене підійшли хлопці – Бєлік, Закарлюка і кажуть: бий, Руслан. От я і пробив.
– І все ж збірна Казахстану здивувала?
– Так. Я не думав, що гра буде настільки важкою, хоча і готувався до труднощів.
Ігор Мірошниченко
Источник: ФФУ