Каха КАЛАДЗЕ. Витязь в красно-черной “шкуре”.

   Ти впізнаєш його із тисячі

   Точно не відомо, коли було побудовано перше футбольне поле й уперше вдарено по м’ячу. Зрозуміло одне: багато в чому саме завдяки футболу про Грузію та грузинів знають в усьому світі.

   «Мілан» — це футбольний Ла Скала, у якому всі солісти — від Шевченка до Діда — виконують свою роботу. Каха Каладзе належить до тих гравців, які виконують великий обсяг чорнової захисної роботи і створюють комфортні умови для гравців атаки.

   Ви можете зустріти його буквально в будь-якому місті Європи за однієї умови: там є команда високого рівня. Він дуже часто буває в Міланелло, часто на «Сан-Сіро», рідко — на правому березі Дніпра, ще рідше — на проспекті Шота Руставелі.

   Його легко впізнати. Якщо перед вами високий грузин із довгим волоссям, що не дає вам нудьгувати й легко спілкується, то це він. Придивіться, щоб не помилитися — на лівому плечі в нього красується кольоровий тигр, що роззявив пащу, на правій руці — Friends forever — символ його перемоги в Лізі Чемпіонів, а на нозі — буква «К», що символізує його ім’я й прізвище, його рід.

   Наша зустріч із Кахою Каладзе відбулася в Донецьку, куди він приїхав грати. Його команді належало зустрітися з донецьким «Шахтарем» у стартовому матчі групового турніру Ліги Чемпіонів.

   За Грузію!

   Каха народився 27 лютого 1978 року в невеликому місті Самтредіа. Його батько Карло Каладзе був відомим футболістом у Грузії, тому багато хто може сказати, що його майбутнє було вирішено. Насправді не завжди буває так, що діти відомих особистостей успішно продовжують шлях своїх батьків. Скільки разів уже використовувалася банальна фраза про те, що на дітях талантів природа відпочиває. У Грузії є Батумі, Сухумі та інші місця, де можна відпочити природі. Очевидно, тому Каха уникнув цієї долі й із дитинства прагнув лише одного — стати футболістом.

— Хто відіграв важливу роль у твоєму становленні як футболіста?

— Багато людей, із якими мені доводилося спілкуватися. Мій перший тренер, із яким я зустрівся, коли прийшов у футбольну школу. В «Динамо» (Тбілісі), коли я почав грати, це був Давид Кіпіані, що підпускав мене до основного складу. У київському «Динамо» це Валерій Васильович Лобановський, який відіграв дуже важливу роль у житті кожного футболіста.

— Це все стосується професійних навичок, а в плані життєвих цінностей?

— Мої батьки — мама й тато, але більшою мірою відчував вплив батька.

   Гра у футбол на додачу до неабиякої особистості створили Каладзе велику популярність у Грузії. За результатами багатьох опитувань, вона перевищує популярність багатьох провідних політиків країни.

   Кавказький бранець

   Грузія у свідомості футболіста не завжди асоціюється з радістю

перших футбольних успіхів і теплотою родичів. Для нього це ще й трагедія. На сайті футболіста є одна зворушлива фотографія. Її зробили майже відразу ж після закінчення дитячого садка. На ній тільки дві людини: Каха і його брат Леван.

— Деякий час ти відмовлявся грати за збірну Грузії. Із чим це пов’язано?

— У мене була проблема з викраденням брата. У той час її не могли вирішити, і дотепер вона ще не вирішена. Заява про відмову від виступів — це спроба привернути увагу до моєї проблеми, а не прояв неповаги до національної збірної. На жаль, багато моїх заяв сприйняли по-іншому й не хотіли мене зрозуміти.

   Доведений до розпачу батько Кахи Каладзе у ході зустрічі із главою МВС країни Кобою Нарчемашвілі заявив про те, що якщо найближчим часом його син Леван не буде звільнений, то він має намір покінчити життя самогубством.

— Що ти збираєшся робити далі, щоб вирішити цю проблему?

— Те, як цим займається МВС Грузії, не може вирішити цю проблему. Але я вже знаю, як повернути брата.

   Хочеться сподіватися, що ситуація з викраденням рідного брата найближчим часом вирішиться. Упевненість вселяє рішучість Кахи Каладзе, яку він демонструє не тільки на полі, а й у житті, а також надія, що ніколи його не залишала.

   За Україну!

   Багато «зірок» гаснуть ще на підступах до збірної, але не Каха, який вдало вписався в чудовий ансамбль гравців молодіжної збірної. Свого часу молодіжна збірна України й дубль Андрія Шевченка зупинили її переможний хід, але не перекреслили професійний ріст Кахи Каладзе. Після цього він знову блиснув, коли у вересні, у матчі з Італією, замінивши на 20-ій хвилині свого досвідченого тезка Кахабера Цхададзе. Після заміни він «з’їв» на перше найнебезпечнішого італійського нападаючого Вієрі, а після того, як у середині другого тайму йому подали «десерт» в особі Казірагі, то і його «вжив». Матч закінчився сухою нічиєю, про юного захисника заговорила вся Грузія. Не виключено, що саме в тому двобої його й побачили селекціонери київського «Динамо».

   Каладзе про Шевченка: «Один із найкращих моїх друзів. Коли я тільки приїхав до Києва, був досить юний і навіть російську толком не знав, Андрій був одним із перших, хто простягнув мені руку допомоги. Знайомив із різними людьми, показував місто. Андрій — хлопець зі світлою головою, рідко помиляється. Дуже працьовитий: залишається після кожного тренування, додатково працює, не без успіху «підбурюючи» й мене. Цікаво, що через три роки Шевченко знову опинився в ролі мого гіда-водія. Зрозуміло, в Мілані все для мене було новим: клуб, місто, мова, оточення, стиль життя. І багато в чому завдяки старанням Андрія моя адаптація минула швидко й безболісно».

   Для багатьох несподіваними стали перші тріумфи «Динамо» на європейській арені. Перший єврокубковий гол, забитий 9 грудня 1998 року, приніс гостьову перемогу над «Лансом» 3:1 в останній грі групового турніру. Вона дала лише старт майбутнім перемогам над «Реалом», і тільки гол Баслера у півфінальній сутичці з «Баварією» зупинив чудову команду в кроці від фіналу Ліги Чемпіонів.

   У березні 2000 року в матчі з «Баварією» кияни здобувають таку потрібну перемогу, але за результатами особистих зустрічей програють «Реалу» і припиняють свій виступ у турнірі. Це був грузинський вечір у Києві: матч коментував Коте Махарадзе, обидва голи забили двоє друзів — Деметрадзе й Каладзе. Після забитого гола Каха впав і цілував землю, що стала для нього не менш дорогою, ніж рідна Грузія.

   За Італію!

   Є у світі такі команди, від пропозиції яких ніхто не може відмовитися. До їхнього числа належить і «Мілан», у футболці якого мріє себе побачити кожен футболіст. Пропозиція від «Мілана» надійшла вже по закінченні виступу киян у Лізі Чемпіонів.

   Каладзе про Галліані: «Сьогодні мені вже складно уявити собі клуб без Галліані. Це зовсім не підлабузництво гравця, що бажає підвищення зарплати — найменше його цікавить чиясь бравада. Просто приведу один приклад із життя команди: перед кожною грою — поза залежністю від її рангу або значимості — синьйор Адріано обідає з нами, у кожного дізнається про настрій. Після гри одним із перших заходить у роздягальню і щоразу знаходить слова підтримки. Він емоційний і в той же час підкреслено коректний. Словом, із такими людьми приємно мати справу».

   4 лютого 2001 року. Каха Каладзе вже дебютував у грі «Мілан» — «Реджина». Він чудово провів свій перший матч на позиції центрального захисника, отримав від тренера схвалення, а від газет — оцінку 6,5.

   Каладзе про Дзаккероні: «Я глибоко вдячний синьйору Альберто за те, що він повірив у мене й одразу ж дав шанс проявити себе. В «Мілан» я приїхав після тривалої зимової перерви чемпіонату України, в «Динамо» тренувальний процес тільки набирав обертів, і в подібній ситуації будь-який тренер міг засумніватися в готовності гравця. Дзаккероні не засумнівався. Більше того — пішов на певний ризик. Адже якби я виступив невдало, його негайно звинуватили б у помилці при визначенні стартового складу».

   14 квітня 2001 року Каха Каладзе забиває свій перший італійський гол у ворота «Удінезе». При цьому, за його словами, він відчув щось зовсім незабутнє й непередаване, напевно, як перше кохання, тому що подібне трапляється в житті лише раз.

Але повага до гравця прийшла після того, як він успішно протистояв Зінедіну Зідану в матчі проти «Ювентуса».

— Перед переїздом в Італію були проблеми?

— Так, тому що я розмовляв тільки англійською й то не дуже добре. Але мені було легко адаптуватися, в усьому допоміг Андрій Шевченко. Потім я почав займатися з викладачем і дуже скоро став розуміти й говорити італійською мовою.

— Не докучають численні фанати?

— Я товариська людина, тому завжди відкритий до спілкування. Іноді не вдається поспілкуватися, якщо я чимось серйозно стурбований або розстроєний. Спілкування з фанами мені необхідне, адже я повинен знати, що люди думають про мене.

— У тебе багато друзів?

— Їх не так багато, є двоє-троє людей, яким я довіряю. Чим людина чесніша, тим вона мені ближча.

   У команді в Кахи Каладзе, за його словами, з усіма гарні стосунки — з Мальдіні, Шевою, Костакуртою, Індзагі. Вони часто проводять разом час, вечеряють у ресторанах.

— Як часто вдається побачитися з родичами?

— По можливості намагаюся провести вільний час із родиною. Приїжджаю в Грузію під час відпустки, на Новий рік або під час виступу за національну збірну. Батьки за мене дуже переживають, тому теж намагаються відвідувати мене в Італії. До того ж вони — мої найпалкіші вболівальники й першими вітають мене з успіхами.

— Збиратися на Новий рік разом — це сімейна традиція?

— Так, є така традиція. Взагалі, Новий рік і Великдень — мої найулюбленіші свята. Новий рік — це свято, можливість побачити близьких і рідних, а Великдень — велике свято для кожної релігійної людини, якою я є.

— Багато хто говорить, що «Мілан» за характером відносин усередині команди теж можна вважати родиною. Якщо це так, то хто головний у вашій родині?

— Правду говорять. «Мілан» — це теж родина. Головний у нас Паоло Мальдіні, капітан команди, який уже багато років відіграє ключову роль у клубі. Він дуже авторитетний гравець. Особливо це помітно, коли приходиш у команду. Ти не відчуваєш тиску, кожен прагне чимось тобі допомогти.



— Що тобі подобається в Мілані?

— Мілан — це велике індустріальне місто, в якому є магазини, де можна модно одягатися. Тут є ресторани, де можна дуже смачно поїсти. Є дискотеки, де завжди можна весело провести час.

— Часто вдається потанцювати на дискотеці?

— Я в основному не танцюю, а відпочиваю і слухаю музику. Ми граємо кожен третій день, тож часу практично немає. Тому намагаюся частіше ходити із друзями або рідними в ресторан.

— І де ж, на твою думку, можна смачно поїсти в Мілані в приємній компанії?

— В Мілані дуже багато гарних місць із чудовою кухнею — Нобу, Ареза Косе, Толедеманьо, Коріандро. Незважаючи на таку величезну кількість гарних місць у Мілані, найбільше я люблю, як готує моя мама. У київському «Динамо» нас щоранку зважували, й у мене як гурмана й любителя смачної їжі найчастіше виникали проблеми із зайвою вагою.

— Багато футболістів «Мілана» є власниками «заводів, газет, пароплавів». Зеедорф випускає спортивні журнали, Мальдіні володіє дискотекою. Які в тебе інтереси?

— У Мілані в мене немає бізнесу. А в Україні я буду видавати італійський журнал «Макс», що виходить в усьому світі. З жовтня він буде й в Україні. Ідея народилася торік, коли я побачив, якими темпами розвивається Україна. Журнал «Макс» знайде свого читача й буде одним із найкращих.

   За збігом обставин, Каха є унікальним гравцем — подібно до царя Мідаса. Як і міфічний герой, усе, до чого торкався Каха під час перебування в «Динамо», перетворювалося на золото. За шість сезонів, проведених у Тбілісі й Києві, він завоював шість титулів чемпіона країни, тобто при ньому клуби не програли жодного чемпіонату й жодного Кубка країни. Продовжив він цю переможну серію й в Італії, вигравши разом із командою чемпіонат Італії, Кубок Італії, Суперкубок Італії й Кубок Чемпіонів.

Жоден футболіст у світі не в змозі завоювати таку кількість титулів самостійно. Тільки за допомогою команди, до складу якої входять твої друзі, під силу скорити будь-які вершини.

Анкета

Улюблена страва: борщ, спагеті, шашлик, суши, сашимі.

Напій: «Спрайт», «Кока-кола».

Годинники: Річард Міллер, Ролекс, Патенк Філіп.

Стиль одягу: залежно від настрою.

Вид спорту (крім футболу): баскетбол, теніс.

Актор: Юрій Нікулін, Євген Леонов, Іполіте Хвічіа, Брюс Уілліс, Роберт де Ніро, Аль Пачіно.

Акторка: Кім Бессінджер, Шерон Стоун.

Фільм: «Одного разу в Америці», «Джентльмени удачі», «Кавказька полонянка», «Дата туташхіа», «Людина зі шрамом», «Хрещений батько», «Бригада».

Команди в дитинстві: «Мілан», «Ювентус», «Реал», «Барселона», «МЮ».

Співак: Валерій Леонтьєв, Баррі Уайт.

Співачка: Алла Пугачова, Дженніфер Лопес.

Група: «Гості з майбутнього», «Modern Talking»

Музичний стиль: поп-музика, соул.

Парфуми: Lolita Lempicka.

Кольори: чорний, жовтий, білий, червоний.

Квітка: троянда.

Місто: Київ. Взагалі, Україна — це країна, де я почуваюся добре, я завжди кажу, що мені подобається ця країна й люди, які в ній живуть.

Свято: Великдень, Новий рік.

Пора року: весна.

Тварина: собака.

Що для тебе головне поза футболом? Родина.

Чого ти не терпиш у житті? Обману.

Твій найближчий друг? Гігі Деметрадзе й два Андрії: Гусін і Шевченко.

Пам’ятаєш свою першу пару футбольних бутс? Таке не забувається — чорні «Braitner».

Про що ти думаєш, коли засинаєш? Про те, щоб завтра все було ОК.

А коли прокидаєшся? Треба зуби швидше почистити!

Чого/кого ти боїшся? Старості.

Чи часто ходиш у церкву? Принаймні двічі на місяць.

Що б ти зробив у першу чергу, якби довідався, що цей день — останній? Нестримно плакав би.

Чому тебе навчила популярність? Скромності.

Як часто ти дивишся в дзеркало? Так само часто, як і воно дивиться на мене.

Якою повинна бути дівчина, щоб тобі сподобатися? Звичайно, зовнішність має значення, але для мене головне — її характер і внутрішній світ.

З ким би ти не хотів опинитися в одному ліжку? З тим, хто б не хотів опинитися зі мною.

На що ти витратив свій перший гонорар? Купив мамі вишукані парфуми.

Які продукти завжди є у твоєму холодильнику? Соки, йогурти, сосиски, моцарелла й полуниці.

Я б багато віддав, щоб… бути вічно молодим.

Я ніколи нікому не розповідав про… те, з ким ділю свою постіль.

Твоя найдорожча річ: напевно, все-таки мої ноги.

Що ти завжди носиш із собою? Хрестик.

Ти віриш в інопланетян? Я грав проти Вієрі, мені цього досить.

Який талант ти хотів би мати? Талант Міхаеля Шумахера.

Від чого ти востаннє був у захопленні? Від переповненого «Сан-Сіро».

Ти віриш у гороскопи? Тільки в тому випадку, коли вони обіцяють світле майбутнє.

Твоя перша асоціація зі словом «майбутнє»: динамічне.

Ідеальне місце для відпустки: поруч із близькою людиною.

Коли ти останній раз бився? Так-так… Коли ще в «Динамо» грав, із Янкером зчепився.

Коли ти останній раз плакав? Коли мені зламали щиколотку на лівій нозі.

Що тобі вчора снилося? Що завтра буду грати на Місяці.

Улюблений Інтернет-сайт: www.kaladze.com., www.mobile.de.

Яке з відкриттів людства вважаєш для себе найважливішим? Інтернет й авто.

У якому фільмі тобі хотілося б зіграти? В автобіографічному.

Темперамент: лід і пломінь.

Найяскравіша риса характеру: помада на щоці.