Сьогодні в Києві відбудеться друга звітно-виборча конференція Професіональної футбольної ліги, основним питанням якої буде обрання президента цієї організації.
Впевнений, іще 10 днів тому зацікавлення цією подією серед уболівальників було більшим, аніж зараз. Причина проста – тоді було два кандидати на цю посаду: нинішній президент ПФЛ Равіль Сафіуллін і доволі несподіваний висуванець, віце-президент ПФЛ, президент “Кривбасу” Сергій Поліщук. Однак 13 грудня пан Поліщук зняв свою кандидатуру, відтак сьогодні Равілеві Сафіулліну Конференція лише висловить довіру та продовжить його повноваження ще на чотири роки. Ну, або ж не висловить довіри – і Равіль Сафович не керуватиме ПФЛ. Щоправда, другий варіант – лише теоретичний, адже в його втілення не вірить, мабуть, ніхто. Напередодні виборів президента ПФЛ “Газета” поспілкувалася з паном Сафіулліним.
– Чи стало для вас несподіванкою те, що будете єдиним кандидатом на посаду президента ПФЛ?
– Я не здивувався, оскільки спочатку не був єдиним кандидатом. Перший віце-президент, президент ФК “Кривбас” Сергій Поліщук також висував свою кандидатуру на цю посаду й лише близько тижня тому зняв її, тож лише від того часу я справді один.
– Чи відомі вам мотиви, через які пан Поліщук вирішив відмовитися від кандидування?
– Я не ставив йому запитання, чому він зняв свою кандидатуру. Та й, зрештою, чи маю право на це або ж на здивування якимось його рішенням? Людина вирішила балотуватися – це її право, вирішила зняти свою кандидатуру – це теж її право. Мені вистачає своїх питань, з яких можу дивуватися чи захоплюватися ними тощо.
– Ще перед тим, як Сергій Поліщук став вашим опонентом на виборах президента ПФЛ, ви декілька років працювали пліч-о-пліч у цій структурі. Тож цікаво, які у вас стосунки: дружні, робочі, можливо, ви конфліктуєте?
– У нас цілком нормальні робочі стосунки. Цілком! Я не бачу нічого поганого в тому, що Сергій вирішив балотуватися. Не можу ж протестувати проти цього чи щось таке. Людина вирішила так. Це право будь-кого й воно жодним чином не позначилося на наших взаєминах.
– Чотири роки тому на виборах президента ПФЛ у підсумку теж залишилася лише ваша кандидатура…
– Тобто хочете сказати, що я спеціально так роблю: ніби якусь людину підставляю під себе, а потім перед виборами ця людина знімається – і я залишаюся сам?
– Не хотілося б думати саме про такий варіант, але з огляду на вибори президента ПФЛ, а також цьогорічні перевибори президента ФФУ, де була лише одна кандидатура, складається враження, що це або вже якась традиція, або відсутність альтернативи певним людям, або своєрідна монополія…
– Чесно кажучи, мені важко відповісти на запитання, чому саме так у нас відбувається. Можливо, тому мені складно відповісти на це запитання, що нині є президентом ПФЛ.
– Чи є, на вашу думку, в Україні, в нашому футболі, люди, які могли б скласти вам реальну конкуренцію, а роботу президента ПФЛ виконувати принаймні не гірше за вас?
– Звичайно, в нас є багато людей, які можуть очолити не лише ПФЛ, а й будь-який орган. Головне – мати бажання, любити справу, яку ти робиш, зрозуміло, знаходити собі соратників, однодумців, з якими “і гори можна звернути”. Саме така моя думка. Зрештою, не я сказав, що незамінних людей не буває.
– Чи можливе таке, що вас оберуть президентом ПФЛ, однак не затвердять ваших пропозицій щодо заступників і Ради ПФЛ?
– Згідно з нашим статутом, обирають президента, а потім та ж конференція обирає Раду та віце-президенти – за пропозиціями президента.
– Тобто конференція може як прийняти ваші кандидатури або запропонувати свої та проголосувати за них?
– Це можливо і теоретично, і практично, але чи правильно? Якщо людина, яку обрали президентом, є відповідальною, від неї очікують якихось дій, якогось результату, то, напевно, було б правильно затверджувати кандидатури тих людей, з якими їй найліпше вирішувати якісь завдання, покладені на неї. Гадаю, навіть по-людськи було б правильно піти назустріч тим кандидатурам, які запропонує обраний президент, а не нав’язувати якісь інші. По-моєму це логічно.
– Чи пропонуватимете ті ж кандидатури на ролі своїх помічників, що й чотири роки тому?
– Але ж мене ще не вибрали. Можуть не оголосити довіри. Адже наявність лише однієї кандидатури не означає, що саме її оберуть.
– Якщо не впевнені у своїй перемозі, тоді говоритимемо гіпотетично. Які бачите пріоритети в роботі ПФЛ, якщо вас переоберуть президентом цієї структури?
– Потрібно працювати над конкурентоспроможністю чемпіонату, намагатися зробити його видовищнішим, знаходити спонсорів. Гадаю, багато вже зроблено, але залишається чимало праці. Дещо вдалося реалізувати, але багато чого – ні. От над цим ми працюватимемо. Навіть якщо кинути оком на трибуни стадіонів під час матчів нашого чемпіонату, то хоча глядачі є, все ж трибуни аж ніяк не повні. А цей факт дає підстави говорити, що є над чим працювати, що ми й робитимемо.
– Незважаючи на те, хто стане президентом ПФЛ – ви якась інша людина, чи зміниться щось у роботі цієї структури та в нашому футболі загалом після приходу до влади нового президента України?
– Ну, чого ж ви питаєте мене про це – таке треба питати в президента держави. Думаю, вже недовго залишилося до його обрання.
Розмовляв Захар Федорак
Источник: “Львівська газета”