Горан ГАВРАНЧИЧ: “Я могу достичь большего”

       Нинішній склад київського “Динамо” нереально уявити без мобільного сербського оборонця, який за чотири роки в Києві став справжнім лідером команди. Горан Гавранчич не просто лідер, він – душа команди. Упевнений, що абсолютна більшість динамівських уболівальників зітхнула з полегшенням у той момент, коли Горан продовжив угоду з чемпіонами України, а посеред сезону ходили чутки, що серб може залишити команду і перебратися на Апенніни або ж Піренеї.

       – Горане, як із професійної точки зору оціниш минулий рік?

       – Як відносно успішний, особливо, якщо говорити про виступи на міжнародній арені. На перше місце я б поставив завоювання чергового титулу чемпіонів України, потрапляння до Ліги чемпіонів і безпосередньо наш виступ у найпрестижнішому європейському клубному турнірі. Слава Богу, що більш-менш серйозні травми обійшли мене стороною і я зміг себе проявити на усіх рівнях. Хочу відмітити свій виступ у складі національної збірної Сербії та Чорногорії, де я отримав постійне місце у стартовому складі. Це чудова команда, яка має усі шанси кваліфікуватись на чемпіонат світу-2006, що проходитиме у Німеччині. Крім цього, не можу не сказати, що і в особистому житті в мене відбулася надзвичайна подія: ми з Мариною стали щасливими батьками прекрасної донечки – Марії.

       – Ти вважаєш, “Динамо” досягло максимуму своїм нинішнім складом?

       – Думаю, що недоцільно ставити питання саме так. “Динамо” в Лізі чемпіонів виступало проти дуже серйозних суперників, які по праву вважаються елітою клубного футболу. Ми довели, що маємо потенціал для досягнення найвищих вершин. За грою ми нікому не поступалися, а подекуди були сильнішими за наших суперників.

       – Чого ж тоді не вистачає команді для того, щоб досягти більшого у Лізі чемпіонів?

       – Справді, кожного року нам не вистачає дещиці для того, щоб зробити вирішальний крок уперед. Я сам уже не розумію – випадковість це чи закономірність. Нам вдалося упродовж сезону віднайти свою гру, але в останній момент чогось не вистачає. Не дивлячись на те, що нам не вдалося потрапити до наступного етапу Ліги чемпіонів, я впевнений, що ми досягли непоганого результату. На жаль, обставини склались таким чином, що десять очок не вистачило для продовження боротьби у Лізі чемпіонів.

       – Чому, незважаючи на постійну турботу клубу про розвиток підростаючого покоління, основна ставка робиться на іноземців? Яким є погляд легіонера на дану ситуацію?

       – Я не знаю, чому саме такий стан речей. У Сербії особлива увага приділяється саме молодим футболістам. Можливо, причина в дефіциті кваліфікованих тренерів, які б працювали в дитячо-юнацьких школах. Моїм тренером свого часу був професіонал, який дав путівку у великий футбол і національну збірну ще мінімум чотирьом футболістам. Не можу зрозуміти, як країна із населенням у п’ятдесят мільйонів чоловік не має достатньої кількості футбольних талантів.

       – Чого не вистачає українському футболу в цілому, щоби піднятися на якісно новий рівень?

       – У першу чергу, поганий маркетинг, по-друге – кількість серйозних команд, які б ставили високі завдання, по-третє – відвідування уболівальниками стадіонів, особливо, якщо говорити про поєдинки “Динамо” в Києві.

       – Останнім часом було багато розмов стосовно того, що ти можеш залишити команду. Навіть називали іспанську “Валенсію” як одного з найреальніших покупців Гавранчича.

       – На сьогодні я не думаю про перехід до іншого клубу. У мене контракт з “Динамо”, тут я повністю усім задоволений. Із жодним клубом ніяких переговорів я не вів. Розмови про те, що я залишаю “Динамо” через конфлікт з тренером – цілковита нісенітниця. Якщо справа дійде до мого переходу в іншу команду, то головним мотивом зміни команди буде гра в сильнішому чемпіонаті. Я й раніше казав: якщо б українська першість була такою сильною, як іспанська, німецька або італійська, я б навіть не думав про перехід.

       – Як ти оцінюєш свій виступ за національну команду?

       – Я задоволений як своєю грою, так і результатами, які продемонструвала команда у цілому. В “Динамо” я граю ліберо, а у складі збірної – “в лінію” ще з трьома оборонцями. Це вимагає додаткової концентрації і звикання до подібного розташування. Я зіграв усі поєдинки збірної за минулий рік і вважаю, збірна досягла позитивного результату. Єдине, у Сараєво ми могли вибороти перемогу, якби більше ризикували і йшли уперед. Утім, оборона збірної ще не пропускала в офіційних поєдинках минулого року. У подальшому намагатимемося утримувати цей рекорд. Повністю ми будемо задоволені лише тоді, коли будемо серед команд на чемпіонаті світу.

Источник: “Украинский футбол”

Новости партнеров

Комментарии: