Сьогодні у конференц-зал НТК ім. В.Баннікова відбулася традиційна зустріч першого віце-президента, виконавчого директора ФФУ Олександра Бандурко з представниками ЗМІ. За останні кілька місяців, з часу проведення останньої зустрічі, накопичилося чимало питань стосовно зробленого та того, що варто зробити національною федерацією. Окрім того на сторінках ЗМІ останнім часом лунає чимало питань стосовно введення квоти на легіонерів, фонду легіонерів, котрий наповнюється за рахунок купівлі чи оренди професіональними клубами іноземних футболістів, а також стосовно полеміки навколо протистояння між ФФУ і ПФЛ. Всі ці теми висвітлив Олександр Бандурко у своїй розмові з журналістами, а також познайомив з інфраструктурою Навчально-тренувального комплексу імені Віктора Баннікова. Кожен представник ЗМІ отримав ряд офіційних документів, котрі дають відповідь на ряд актуальних тем, що обговорюються останнім часом.
У зустрічі взяли участь голова Технічного комітету Костянтин Віхров, директор Центру ліцензування Володимир Стадников та технічний директор ФФУ Василь Заброда.
Протистояння між ФФУ та ПФЛ
– Ми не випадково запросили вас до цього комплексу. Хочемо познайомити Вас із нашою роботою, а ви маєте можливість особисто пересвідчитися у тому як облаштовано комплекс. Але перед цим перш за все я хотів би відповісти на ряд запитань, поставлених зі сторінок газети Равілем Сафіулліним. Разом з тим, відразу після публікації його інтерв’ю в ЗМІ з’явилися проблемні статті, що торкаються, зокрема, теми легіонерів у вітчизняному футболі. Тому поговоримо з вами й про це. Цікаво, що як тільки-но виникає полеміка на заходах ФФУ або ПФЛ, або звичайне обговорення того чи іншого питання між фахівцями цих організацій, з’являється привід поговорити зі сторінок ЗМІ про протистояння між ФФУ й ПФЛ.
У футболі завжди зустрічаються протилежні точки зору. Під час засідання Ради ПФЛ 23 квітня мали місце гарячі суперечки й, можливо, комусь могло здатися, різкі за змістом висловлювання фахівців, які, висловлюючись футбольною мовою, мали навіть наступальний характер. На мій погляд, все це було викликано тією обставиною, що в залі зібралися люди, яким небайдужа доля нашого футболу.
На Раді я виступив лише двічі… Наприкінці попросив слово з приводу атестації футбольних клубів першої й другої ліги. Вважаю, що це питання надзвичайно важливе для підвищення якості українського футболу.
Але в інтерв’ю Равіля Сафовича про атестацію не згадувалося. Але дуже багато було приділено уваги питанню Анатолія Молотая.
Одним із пунктів порядку денного Ради ПФЛ було питання про ротацію членів Бюро ПФЛ. Після того, як Анатолій Молотай пішов із ПФЛ на його місце в складі Бюро було запропоновано іншу кандидатуру. Усе відбувалося в рамках регламенту.
Разом з тим, Анатолій Молотай попросив дозволу виступити перед Радою. Равіль Сафович виніс це питання на голосування. Рада не підтримала прохання ветерана футболу. Я висловив свою думку з цього приводу, оскільки вважаю, що людина, котра працювала у футболі більше 50-ти років, що живе футболом, має право висловитися перед футбольним співтовариством. Тим більше що Анатолій Михайлович працював у ПФЛ із перших днів її створення.
Саме цим я мотивував і свою заяву про те, що ми надамо слово Анатолію Молотаю на спільному засіданні Виконкому ФФУ й Ради ПФЛ. Можливо, ці слова зачепили Равіля Сафовича.
Однак хотів би нагадати, що футбольне законодавство ФІФА, як і законодавство України, закріплюють всю повноту відповідальності й повноважень у справі розвитку футболу на території нашої країни за Федерацією футболу України. У цьому випадку, позиція ФФУ так само спрямована на дотримання демократичних принципів відкритості під час обміну думками, як і позиція ПФЛ, що є колективним членом ФФУ й зобов’язана виконувати статутні вимоги ФІФА, УЄФА й ФФУ. І ми відповідальні за те, щоб один з авторитетних футбольних фахівців – майстер спорту, заслужений тренер країни – Анатолій Молотай, був вислуханий не менш уважно, ніж будь-яка особа при посаді.
У цьому контексті хочу сказати, що важливу роль, на наш погляд, відіграє наступність знань і досвіду, послідовне й цілеспрямоване просування українських футбольних функціонерів у міжнародних футбольних структурах. До 2000 року участь України в роботі різних органів УЄФА, у тому числі в делегатському корпусі, обмежувалося трьома представниками, в основному, старої школи футбольного адміністрування. Нині – їх 16. Серед них відомий професіонал, кандидат педагогічних наук Костянтин Львович Віхров, а більшість – знаючих і перспективних фахівців нового покоління. Ми покладаємо великі надії на їхнє професіональне зростання, адже, наприклад, тільки чинний делегат УЄФА, має можливість стати комісаром ФІФА.
Стосовно платежів Солідарність Ліги чемпіонів УЄФА. Я можу надати всі документи, котрі підтверджують, що Рада ПФЛ України на своєму засідання прийняла рішення стосовно використання цих коштів для будівництва Центру для національних збірних у Гориничах. І клуби дали свою згоду. Для того, щоб підготувати документи до УЄФА з цього приводу, необхідно було провести неабияку роботу. Для будівництва цього центру необхідно було розчистити неабияку площу у Гореничах від старих будівель. Уже підготовлено місце для будівництва шести полів, два з яких будуть штучними. Гадаю, що на початку наступного місяця ми запросимо вас на укладення цих полів. До того ж, враховуючи гострий дефіцит якісних полів у столиці України цей центр буде конче необхідний не лише на рівні столиці, а й на державному рівні. Зараз ми надали пропозиції до Уряду стосовно включення Центру в Гориничах до реєстру спеціалізованих, де можна буде готувати спортсменів з різних видів спорту та до різноманітних змагань. Він буде необхідним в рамках подання спільної заявки на проведення Євро-2012.
Але на цьому питання не вичерпані. Равіль Сафович у своєму інтерв’ю неоднозначно висловився стосовно голосування Виконкому ФФУ з питання відставки Олега Блохіна. У Верховному суді ми вже відповідали на аналогічний запит вищої юридичної інстанції країни.
Суду ми надали вичерпну відповідь. Існує Процедурний Регламент ФФУ. Згідно зі статтями 27, 38 і 40 Виконком ФФУ може проводити голосування за допомогою технічних засобів зв’язку.
А якщо для когось 13 днів, між 5 і 18 березня, коли відбулися обговорення з питань відставки Блохіна, – це кілька днів, то для мене цей період часу – це тисячі дзвінків і звернень уболівальників, листи любителів футболу на адресу федерації, на адресу членів Виконкому. На мій погляд аргументації достатньо, щоб ухвалити рішення щодо повторного розгляду питання.
Стосовно практичного застосування таких регламентних норм, як опитування телефоном, то уже по завершенню Ради ПФЛ у нас відбулася розмова з колегами з футбольних клубів, але вже з іншого приводу. Ми дійшли висновку, що у випадку виникнення таких форс-мажорних ситуацій, як, наприклад, перенесення матчу “Волинь” – “Дніпро” через епідемію грипу, варто оперативно опитувати членів Ради ліги. На мою думку, у таких складних моментах необхідно приймати рішення колегіально. Така норма абсолютно легітимна.
Ще одне питання стосувалося календаря чемпіонату України. І, на мій погляд, в цьому випадку рішення приймалося саме колегіально.
Я не розумію закидів на кшталт того, що все робиться в інтересах “Динамо” Ініціатором розгляду цього питання на Виконкомі ФФУ 23 грудня 2004 року став член Ради ПФЛ, генеральний секретар ФК “Шахтар” Донецьк Юрій Колоцей, його підтримав Євгеній Котельников з “Динамо”. І я вітаю їх відкритий заклик і дії, які опираються на дотримання принципів рівенства інтересів всіх клубів.
Справді, чому провідні клуби країни, гравці яких несуть важкий тягар євротурнірів, а також складають кістяк національних збірних, змушені починати сезон 27 лютого, а інші клуби продовжують підготовку й лише за 13 днів починають ігри? Де ж справедливість і рівність вимог до стадіонів, команд, клубів, рівність умов для всіх учасників змагань?
До того ж, у випадку, коли півфінальні матчі національного Кубку починаються в лютому й березні, на нашу думку, до нього знижується інтерес. Крім того, у другому колі чемпіонату клубам пропонувалося зіграти дві гри в березні, а одинадцять – у квітні й травні через три дні на четвертий, що не відповідає оптимальній методиці планування змагань і проведення начально-тренувального процесу. Погодьтеся,доводи серйозні.
При цьому, ми опитували тренерів “Дніпра”, “Динамо”, “Шахтаря” і “Чорноморця”. Потім, спільно з фахівцями ПФЛ погодили всі нюанси.
Питання календаря дуже актуальне для всіх, і ПФЛ не може бути монополістом під час його розробки. Право висловлювати свою позицію з цього приводу повинні мати й клуби, і тренери, і федерація. На мій погляд, ФФУ й ПФЛ варто спробувати хоча б раз зібрати тренерів, людей, які найчастіше незадоволені календарем, і провести з цього приводу семінар-нараду, відпрацювати спільні позиції.
Відверто зізнаюся Вам, мене здивували посилання Равіля Сафовича про необхідність “політичної” реформи у футболі. У зв’язку з цим я хочу привести слова Отто Рехагеля: “Футбол – краще, ніж політика”.
Проте, ми всі очевидці того, що політика й футбол у сьогоднішньому світі тісно пов’язані. Найближчим часом ФФУ планує провести щось на кшталт круглого столу на тему: “Політика, бізнес і футбол”. Ми хочемо запросити для участі в ньому президентів клубів, футбольних меценатів, політиків, журналістів, фахівців та всіх, кому не байдужий футбол.
Але гадаю, що пріоритетом у такій дискусії все ж будуть не ті або інші політичні пристрасті, а благо українського футболу, пошук конструктивних рішень для роботи над підвищенням якості українського футбольного продукту.
Не будемо ж ми витрачати час на скарги про нібито узурпацію й концентрацію футбольної влади в руках ФІФА й УЄФА. Так, з формальної точки зору ці організації постійно “втручаються” і контролюють нашу діяльність. Вони зобов’язують нас суворо дотримуватися Уставу й Правил, неухильно виконувати рекомендації їх циркулярних листів. Однак, закон суворий, але він закон.
Однак окремі аналітики ПФЛ пропонують перерозподілити й розосередити владу… Але як це зробити не говорять. Дозвольте в такому випадку навести Вам виписки з Уставу УЄФА:
“Ліга”: об’єднання клубів на території країни асоціації-члена, що перебуває в підпорядкуванні в асоціації-члена й підвідомча їй.
Стаття 7. Змагання УЄФА відкриті для участі в них тільки збірних команд асоціацій-членів і підвідомчих їм клубів;
Ліги, або які б то не були інші об’єднання клубів на рівні асоціації, дозволяються тільки з чітко й ясно вираженої згоди асоціації й підкоряються їй. Положення про будь-яке таке об’єднання підлягає утвердження з боку асоціації.
Тепер наведу виписку з Уставу ФФУ стосовно атестації футбольних клубів. І нагадаю Вам, що ПФЛ є колективним членом національної федерації.
Стаття 7. Права та обов’язки членів ФФУ
Розділ 2. Члени ФФУ зобов’язані:
3.9. виконувати вимоги УЄФА та ФФУ щодо Системи атестації професіональних клубів, визнавати виключну компетенцію ФФУ в цьому питанні та усвідомлювати, що доля клубу – члена ФФУ в національних та клубних змаганнях УЄФА можливе лише за наявності атестату, який видає Атестаційна комісія ФФУ.
І ще одна цитата з чинного Регламенту змагань ПФЛ:
Стаття 5. Керівництво змаганнями
1. Згідно з Законом України “Про фізичну культуру й спорт” виключне право на загальне керівництво й контроль за організацією та проведенням національних змагань з футболу належить ФФУ.
2. Безпосередня організація та проведення змагань покладається на ПФЛ згідно з Договором про взаємодію між ФФУ та ПФЛ.
Отже, очевидно, варто змінити Устав УЄФА, внести поправки до системи ліцензування УЄФА й Регламент, а також прийняти в парламенті новий Закон України. Чекаємо пропозицій від ПФЛ, як це реалізовувати.
До речі, сьогодні озвучено, що коли в ПФЛ працювала команда Григорія Суркіса, то все було по-іншому і не так як зараз. Зокрема, Равіль Сафович у своєму нещодавньому інтерв’ю попросив згадати всіх: “А ви згадайте: раніше, коли президентом ПФЛ був Григорій Суркіс, він хоч одне засідання Бюро ПФЛ провів? Хоч на одному був присутній?”.
Відповідаючи на запитання, як брав участь Григорій Суркіс у засіданнях Бюро, скажу коротко. Варто взяти, наприклад, Регламент змагань за сезон 98/99 і прочитати положення про Бюро ПФЛ. Очолював Бюро голова Дисциплінарного комітету ФФУ й відповідальний секретар ПФЛ – на правах співголів. У засіданнях Бюро могли брати участь із правом голосу президент, віце-президенти ФФУ, президент і генеральний директор ПФЛ, а також запрошені співробітники ФФУ й ПФЛ без права голосу. На мій погляд, більш ніж демократична норма.
Зараз Бюро очолює президент ПФЛ. У випадку якщо він відсутній, то веде засідання перший віце-президент ПФЛ або один з віце-президентів. Якщо й вони не можуть взяти в ньому участь, то проводить його один зі членів Бюро, а нещодавно ввели норму, що й сам виконавчий директор ПФЛ.
До речі, тему Бюро ПФЛ підняв 23 березня віце-президент ПФЛ Володимир Юрійович Фек. Він проаналізував нинішній стан справ з точки зору члена оперативного органу ПФЛ і вніс свої пропозиції.
Равіль Сафович на сторінках преси запропонував своє бачення проблеми. У такому випадку, дотримуючись демократичних норм футбольного співтовариства, логічно підняти питання про зміну Положення про Бюро ПФЛ на засіданні Ради ліги й поставити всі крапки над “і”. Хоча, на мій погляд, Положення, котре існувало раніше, було зразком демократії й толерантності у футболі.
Тепер торкнуся питання вимоги до ПФЛ про надання ФФУ контрактів футболістів, адже в тому ж таки інтерв’ю він звинувачує нас у тому, що національна федерація хоче відібрати у Ліги контракти футболісти. Але це не так. Нам вони не потрібні. У структурі федерації є відповідний трансферний відділ, котрий згідно з жорсткою вимогою ФІФА та УЄФА, відповідає за міжнародні трансфери. У його роботі необхідно користуватися контрактами футболістів, датою закінчення контракту гравця тощо. Але й це ще не все.
Правила ФІФА зі статусу й трансферу футболістів, статті 3, 4 і 5, чітко регламентують це питання. Копія контрактів має зберігатися у відповідній національній асоціації, і, за вимогою ФІФА, надаватися їй. Згідно із цими ж Правилами, національна асоціація зобов’язана буде з наступного сезону видати клубу, у якому реєструється гравець, паспорт футболіста, котрий містить відповідну інформацію про нього, наприклад, клуб або клуби, у яких його реєстрували починаючи з сезону, коли йому виповнилося 12 років. І ще один важливий момент. Заявка на реєстрацію футболіста-професіонала подається разом з копією контракту гравця.
Разом з тим, згідно з національним положенням про Атестацію футбольних клубів України, затвердженим УЄФА, професіональні футбольні клуби зобов’язані надавати всі необхідні фінансові документи для підтвердження свого статусу в розділі фінансового критерію системи ліцензування УЄФА. Контракт футболіста є, деякою мірою, фінансовим документом, і клуби надають цей документ у розпорядження Атестаційної комісії, заступником голови якої є Равіль Сафович.
За всіх цих вимог ФФУ не планує зберігати контракти в себе, і про це відомо усім. Але фахівець ФФУ повинен вивчити контракт, визначити статус футболіста (це вимога ФІФА) зробити відповідну відмітку в базі даних. Нам не потрібні зайві папери, ми не збираємося ускладнювати процедуру реєстрації гравця. Навпаки, ми сьогодні створюємо ефективну систему контролю, як цього вимагає ФІФА, і спрощуємо систему заявки. На мій погляд, коментарі зайві.
У зв’язку з цим торкнуся ще однієї теми, що підняв президент ПФЛ – можливість судового позову до ФФУ з боку президента ФК “Волинь” Василя Столяра стосовно ігнорування ФФУ позиції клубів.
Василь Андрійович на засіданні Ради ПФЛ торкався питання про оплату за заявку легіонерів. Але про те, що він збирається звертатися в суд, не йшлося. І хіба може йтися про ігнорування позиції клубів, якщо питання про необхідність введення квоти на легіонерів неодноразово й відкрито обговорювався як представниками клубів, так і ПФЛ, і ФФУ. До речі, одним з перших у вітчизняному футболі його підняв сам Равіль Сафович. Потім, уже на Раді ПФЛ ми всі разом прийшли до необхідності еволюційним шляхом вводити квоту й не різати по живому. Зупинилися на цифрі вісім, а не п’ять або шість, як у Росії, або планується в Італії. Рада підтримала пропозицію. Виконком його затвердив.
Але, до речі, якщо до кінця поглибитися в історію проблеми, того 17 квітня 2004 року, коли розглядалося питання про квоту на легіонерів, президент ФФУ пропонував цифру сім для сезону 2005/2006. Равіль Сафович – 9. І після довгих, півторагодинних дебатів зупинилися на цифрі 8. Той, хто з Вас не був на тому спільному засіданні й бажає наочно переконатися у вірогідності моїх слів, ми готові надати касету із записом цього обговорення.
Про плату за легіонерів
Так званий податок на легіонерів – це обмежувальна міра, що змушує клуби займатися підготовкою власного резерву. При цьому зібрані кошти направляються винятково на розвиток дитячо-юнацького футболу. Створено піклувальна Рада ФФУ який і буде приймати рішення щодо витрати засобів. Всі рішення пройдуть процедуру затвердження на Виконкомі ФФУ по завершенню терміну подачі заявок – відкрито й прозоро.
Сьогодні ми плануємо спрямувати кошти на проведення навчально-тренувальних зборів для збірних команд регіональних центрів Федерації футболу України, організацію змагань у рамках Кубка “Надій”, фінали яких пройдуть у вересні. У них візьмуть участі футболісти 1990, 1991 і 1992/93 років народження. Нагадаю вам, що Виконком ФФУ вже затвердив створення чотирьох регіональних центрів дитячо-юнацького футболу й вони почали свою роботу. Призначено й затверджено Виконкомом ФФУ старших тренерів центрів.
Разом з тим якщо в клубу немає грошей заплатити за заявку іноземного футболіста, то навіщо він його придбав?! Тим більше що питання про оплату ми також розглядали разом з Радою ПФЛ, затверджували на Виконкомі й враховували думки й позиції всіх зацікавлених сторін.
Практика, яку ми використовуємо, існує не тільки в Україні. Першим, хто скористався фінансовими важелями в цьому питанні, була Федерації футболу Туреччини. Потім це зробила Латвія.
Окрім цього УЄФА ввела нове правило, згідно з яким встановлено норму включення гравців, підготовлених на місцях, у заявку на участь у клубних змаганнях УЄФА.
Разом з тим, я вважаю, що президентам футбольних клубів сьогодні варто приділити багато уваги підвищенню якості підготовки власного резерву. У цьому питанні в нас багато слабких місць. Починаючи від інфраструктури і якості футбольних полів, закінчуючи ефективністю навчально-тренувального процесу. І сьогодні, всупереч думки фахівців ПФЛ, масовий футбол – це справа не тільки федерації, але й футбольних клубів. У цьому контексті хочу навести слова Герхарда Айгнера, у недавньому минулому Виконавчого директора УЄФА: “Професійний футбол Європи повинен відкрити свої двері для дитячого, вуличного футболу”. Хочу підкреслити, що в нашій федерації футболу сьогодні немає прохідних тем в українському футболі, ми реагуємо на будь-які проблеми і питання.
І дуже важливим для нас є питання підготовки резерву для професійного футболу країни.
По-перше, нами прийнято концепцію розвитку дитячо-юнацького футболу України. По-друге, у федерації сьогодні шість юнацьких зборень команд: U-16, U-17, U-18, U-19, U-20 і молодіжна U-21. У середньому кожна збірня проводить на рік від 12 до 18 міжнародних матчів. Наприклад, збірна команда, складена з футболістів 1989 року народження в 2005 році проведе мінімум 16 ігор перед стартом у відбірному циклі чемпіонату Європи. У понеділок (11 квітня) ця команда летить до Голландії. А на початку травня в Києві розпочнеться вже ІV за ліком Меморіал Віктора Баннікова за участю 8 збірних команд: України, Бельгії, Туреччини, Польщі, Росії, Словаччини, Болгарії й Литви. Скажіть, будь ласка, коли в нас раніше були подібні турніри?
Символічно, що фінал цього змагання, 11 травня пройде на стадіоні імені Віктора Баннікова. А матчі в групах – 6, 7 і 9 травня – відбудуться в Київській області.
Повірте, проведення змагань такого рівня – це дуже важкий тягар. Команди прилетіли і їх треба прияти, розмістити, надати поля для тренування і взагалі провести неабияку організаційну роботу з цього приводу. Але ми працюємо в цьому напрямкові, здобуваємо необхідний досвід.
Я не хвалюся, але справді було приємно, коли інспектор УЄФА після матчу ЧС-2006 Україна – Данія відмітив, що організацію гри було проведено на найвищому рівні, з чим йому доводиться зіштовхуватися досить рідко.
При цьому хочу підкреслити, що всі фінансові витрати по збірних командах лежать на плечах ФФУ.
І в цій справі важливо мати хоча б мікроуспіхи. І вони в нас є. Збірна 1985 року народження виступала в півфіналі чемпіонату Європи й у червні зіграє у фінальній частині чемпіонату миру в Нідерландах. Тільки шість збірних з Європи отримала таке право. Востаннє українська команда грала на такому турнірі чотири роки тому. Є й невдачі. Збірна, складена з футболістів 1988 року народження, не потрапила до фінальної частини чемпіонату Європи. Провівши шість відбірних матчів, отримавши чотири перемоги за двох нічийних результатів, і пропустивши лише один гол, при цьому, обігравши збірну Португалії з рахунком 3:0, наші футболісти посіли у своїй групі в другій кваліфікації тільки друге місце.
Ми аналізуємо невдачі. Минулої середи відбулося засідання за участю всіх тренерів юнацьких збірних команд, фахівців Технічного комітету й Спортивно-медичного комітету ФФУ. Було підбито підсумки.
У цьому контексті хочу підкреслити, що ФФУ, тренери збірних команд, без допомоги професійних футбольних клубів не в змозі досягти відчутних результатів. Адже гравці проходять основну підготовку в клубних командах. Тренери клубних команд – це головні помічники тренерів збірних.
Такі клуби, як “Шахтар” і “Динамо”, “Волинь” і “Металург” Запоріжжя істотно допомагають збірним. Нещодавно я був у Маріуполі і радів за “Иллічівець” і його вихованців. Керівництво клубу вже привело до ладу два штучних поля для своєї футбольної школи. Ще три будується. Такі кроки варто тільки привітати. Але не скрізь у нашім професійному футболі в цьому плані кипить робота.
Друга ліга – 44 команди. Це фундамент усього нашого професіонального футболу. Там виступає багато нашої молоді, резерву українського футболу. Як же там справи з якістю навчально-тренувального процесу, що відіграє значну роль у підвищенні майстерності молодого спортсмена? Небагато статистики:
– тільки 25% команд має повний тренерський штат;
– науково-методичні групи мають тільки 13% команд;
– регулярний педагогічний контроль за станом футболістів проводиться тільки в 11% команд;
– тільки 19 клубів другої ліги сьогодні за великим рахунком відповідають елементарним вимогам системи атестації.
Про яку якість навчально-тренувального процесу можна говорити в таких умовах? Проблеми помітно неозброєним оком. Є недоліки й у першій лізі й навіть у вищій. Але не подумайте, що ці нарікання тільки до ПФЛ.
Упевнений, ми всі відповідальні за це рівною мірою. І без спільної роботи в цій без перебільшення стратегічної області, нам не досягти хоча б деяких успіхів у майбутньому. А хвилювання із приводу того, хто прийде на зміну нинішньому поколінню футболістів, були завжди. І тоді коли грали Блохін, Буряк, Мунтян і Веремєєв. І коли пішло покоління Заварова, Беланова, Бессонова і Яковенко. Якщо правильно й цілеспрямовано працювати, то в нас будуть нові імена. І вони вже є. Гусєв, Пуканич, Герасим’юк, Мілевський, Алієв – в нас є гравці, котрі ще повною мірою не заявили про себе, але їх прізвища уже на вустах у футбольної громадськості.
На завершення про протиріччя. І хочу в цьому контексті сказати про те, що історія так званого протистояння футбольної асоціації Англії й англійської футбольної ліги нараховує вже 100 років. Щоправда, це не заважає футболу Англії займати лідируючі позиції у світовому і європейському футболі.
На мій погляд, нам не слід ділити повноваження, з’ясовувати, у кого їх більше або менше. Прекрасний приклад усім нам подають Нідерланди. Національна асоціація й професійна ліга цих країн працюють в одному будинку. В Україні будинок тільки будується, але насправді будинок у нас один – це український футбол. Ми всі рівні партнери в спільній справі розвитку українського футболу й повинні з увагою й розумінням ставитися друг до друга.
Переконаний, що в українському футболі багато хто, як і я, щодня, щохвилини й щогодини, вдень і вночі думають і діють так, щоб щиро й чесно відстоювати благо спорту номер один. У нас немає іншого способу ефективно просуватися в цьому, крім як об’єднавшись навколо футболу й заради футболу.
Анатолій Янголь
Источник: ФФУ