Привітний, щирий і сором’язливий. Як і більшість футболістів – забобонний. Тому з пресою голеадор луцької “Волині” Василь Сачко спілкується рідко, бо не любить говорити про себе. Мовляв, за форварда мають говорити забиті ним голи. Хоча і вони для нападника – не найголовніше.
В.Сачко
– Для меня важнее победа моей команды. Поверьте мне, это намного важнее, чем забитый гол, хотя забитый гол это тоже очень приятно, это адреналин, это надо присутствовать…
Забивати голи Василь Сачко любив змалку, бо скільки себе пам’ятає – грав у нападі. Справно забивав усюди, спочатку, підлітком, у обласній першості, потім, після служби в армії, у командах другої та першої ліг. Тепер Василь Сачко дарує радість волинським фанатам. Впродовж чотирьох останніх років він грає у луцькій “Волині”.
– Пробовался в “Таврии” симферопольской, играл в купьянском “Осколе” во второй лиге и, поначалу у меня были другие варианты ехать, в Ахтырку, в Сумы. Ну не хотелось сюда ехать, думаю – Западная Украина, как-то регион такой, что-то не хотелось. Ну так судьба распорядилась, что убедили меня сюда приехать.
Сачко дуже часто забиває головою. Через гренадерський зріст гра на другому поверсі – його стихія. Але у голеадорському реєстрі Василя Сачка є різні голи, найсвіжішим у його пам’яті є гол-красень у ворота “Шахтаря” позаминулого року. Цей поєдинок Сачко запам’ятав не тому, що забив, а тому, що “Волинь” розгромила “Шахтар” у Донецьку 3:1.
– Да, с правого фланга была передача – Гулиев Камал, у нас играл, и я получил мяч где-то на линии штрафной и пробил, мяч попал в верхний угол ворот.
В.Кварцяний
– 80 % голов забивает головой. И головой он играет очень прекрасно, ему природа дала хорошие физические качества. Если не всегда у него получается хорошо, на быстрой скорости убежать, то всегда он играет на втором этаже, очень квалифицировано чувствует момент, и играет достаточно серьезно в последней стадии завершения атак. Я думаю, что ему удается типа, как Янош Габовда когда-то забивал за “Карпаты”.
Бомбардир Сачко не любить програвати. Для нього не важливо, чи заб’є у матчі саме він – набагато важливіше, чи виграє його “Волинь”. Відтак поразки голеадор лучан переживає дуже важко – каже, що після програного матчу погано спить, з голови не виходять не реалізовані ним моменти. Хоча у цьому сезоні Сачко дуже старається для “Волині”, зараз на його рахунку десять влучань у ворота суперників. Просто “Волинь” вперше у своїй історії прагне грати у єврокубках, і найбільше вболівальники вимагають від капітана – Сачка. Фанати, стверджує футболіст, у Луцьку особливі: палкі і вимогливі.
– Был случай один такой, что ехал в маршрутке, мы проиграли игру, и какой-то болельщик взял мне так напихал, что мы проиграли, как мы плохо играли. Знаете как-то стыдно стало, я хотел что-то сказать, потом сам думаю, да ну как, что я могу сказать.
Є тема, яку Василь Сачко через свою скромність не любить обговорювати з журналістами. Це коли його питають про футбольну збірну України, каже що там достатньо і без нього висококласних виконавців. Хоча у “Волині” думають інакше. Тренер Віталій Кварцяний вважає, що нападникові, який стабільно забиває голи, варто дати у збірній шанс.
В.Кварцяний
– Мы общаемся с тренерами. Еще когда Леонид Иосифович тренировал сборную, он ездил его смотреть в Житомир, когда мы играли в первой лиге. Я предлагал ему через Володю Козаренка, который работал тренером-помощником Буряка. Собирались взять на сборную. Да возьмите, что вам жалко тарелку супа, стакан чая? Дайте человеку, пусть побегает, пусть подышит воздухом Шевченко, Реброва, пусть подучится. Много не надо. Есть же много моментов, когда в сборной были хорошие передачи, нужен был стержневой нападающий. В некоторых матчах, я думаю, Вася бы не испортил.
За чотири роки затишний Луцьк став для Василя Сачка другою батьківщиною. Стверджує, що тут він знайшов футбольний комфорт і життєвий затишок. Перше дала йому “Волинь” Кварцяного, друге – саме місто і його мешканці. І навіть попри те, що у Сачка влітку закінчується з “Волинню” контракт, ні клуб ні футболіст поки не збираються прощатися. Бо Сачко цінний для команди, а команда і Луцьк дорогі для нього. Хоча на початках усе було по-іншому, побоювався, що вихідцю із Донецької області буде важко адаптуватися до західноукраїнських умов. Але склалося усе по іншому.
– Я переживал только за языковой барьер, а оказывается, здесь прижился нормально, и проблем у меня никогда не было, там на русском, на украинском кто говорит, наоборот здесь бросается в глаза вежливость, порядочность людей. Вообще вот на Волыни, Волынь считается, здесь люди как бы более доброжелательные, приветливые, гостеприимные, в таком плане. Возможно, здесь корни бросим. Хороший город, хорошие люди. Хорошо здесь.
За матеріалами програми “Гол” (“Новий канал”)
Источник: ФК Волынь