Прихильники Сергiя Реброва тепер набагато частiше бачитимуть його у грi. Вiдомий футболiст повернувся з Англiї до київського “Динамо” i тепер намагатиметься вiдвоювати мiсце в основному складi. Про свої амбiцiї в Українi форвард “бiло-голубих” розповiв кореспондентовi “Експресу”.
– Сергiю, у Києвi ви вже близько двох тижнiв. Може, ви помiтили, що саме змiнилося в динамiвськiй сiм’ї за час вашої вiдсутностi?
– Загалом, нiчого нового я не помiтив. Методика тренувань та сама, iнфраструктура, працiвники клубу, керiвництво, тренери – тi ж самi. Тож в якiйсь адаптацiї потреби не було. Я вiдразу вiдчув, що повернувся до рiдної домiвки.
– Склад команди, однак, зазнав вiдчутних змiн за той час, що ви перебували за кордоном…
– Так, це правда. Багато футболiстiв покинуло клуб. Та все одно товаришувати є з ким. Сашa Шовковський, Валiк Белькевич, Андрiй Несмачний як були моїми друзями, так i дотепер є. А з iншими футболiстами я скоро знайшов спiльну мову на тренуваннях. Так що колектив у нас дружний.
– Чому ви пiдписали саме трирiчний контракт? Якщо не помиляюся, спершу йшлося про термiн на чотири роки?
– Навiть не знаю, хто саме був iнiцiатором трирiчного контракту: я чи Iгор Суркiс. Ми обидва сiли за стiл переговорiв та спiльно вирiшили, що цей строк – оптимальний. Утiм, коли ми вели перемовини, то про термiн контракту спершу не йшлося. Це не головне.
– Про футболку з одинадцятим номером не мрiєте?
– (Смiється). Нi, п’ять рокiв тому я полишив команду, а мiй номер вiддали болгарину Георгiєвi Пеєву. Це вже його. Не буду ж я вiдбирати. Утiм, для мене все одно, пiд яким номером виступати. Який дадуть – такий i вiзьму. Анi не гадаю просити чи вимагати той чи iнший номер.
– Сергiю, в Українi не раз говори, що Ребров загубився в Європi, тож йому пора повертатися. Ви також прагнули якнайскорiше виїхати з Англiї?
– Та чому? Я б не сказав, що моя кар’єра за кордоном була провальна. Це журналiсти створювали менi образ невдахи. Перебуваючи за кордоном, я мав багато переваг, тому й не рвався повернутися. Де тiльки був, до мене завжди ставилися з повагою. До того ж свою колекцiю досягнень я збiльшив. У складi “Фенербахче” став чемпiоном Туреччини, а разом iз “Вест Гемом” пробився до англiйської прем’єр-лiги.
– Цiкаво, коли ви вперше зрозумiли, що пора повертатися до Києва?
– Чесно скажу: не знаю, коли це спало менi на думку. Я чекав статусу вiльного агента. Дочекався – i перейшов до команди, яка давно була менi рiдною.
– Перехiд до “Динамо” – це виграш у моральному чи, може, ще й у фiнансовому планi?
– Нi, я не виграв у фiнансовому планi. Це безперечно. Питання моєї зарплати було десь на останньому мiсцi в моїх переговорах з динамiвським клубом. Я приїхав не заробляти грошi, а виступати за рiдний клуб – київське “Динамо”. Це для мене найголовнiше.
– Тепер ваша мета – здобути мiсце в основному складi київського “Динамо”. Що саме треба пiдтягти, щоб виходити у стартовому складi?
– Не знаю. Це краще знають тренери “Динамо”. Збоку їм краще видно, що саме треба вдосконалювати. Моя справа – працювати та полiпшувати якiсть гри. Мушу вийти на такий рiвень, який дозволить менi грати у стартовiй “одинадцятцi”.
– Якось ви нарiкали на те, що в Англiї вам не дозволяли грати на позицiї нападника. У контрольнiй грi з “Оболонню” вас випробували на правому фланзi пiвзахисту…
– Наразi я ще нiчого не можу сказати про своє амплуа в “Динамо”. Де вигiдно командi, на тiй позицiї й виступатиму. Менi комфортно на позицiї футболiста київського “Динамо”. Остаточне слово – за тренерами.
– Сергiю, як буде з Англiєю? Ви вже цiлком виселилися з Лондона?
– Нi, переселення ще не закiнчилося. Я ще не забрав усiх своїх речей. Не раз доведеться їздити до Англiї, щоб остаточно вирiшити побутовi питання. Моя сiм’я уже в Києвi, жiнцi та синовi тут комфортно. А лондонська квартира поки що порожня.
– Збiрна Україна i без Сергiя Реброва вважай пробилася на чемпiонат свiту…
– Це не бiда, що без мене. Я завжди плекав надiю грати в рiднiй збiрнiй. Звiсно, мрiю виступити на мундiалi навiть попри те, що не грав у вiдбiрковому циклi. Свiтовий форум – мрiя багатьох футболiстiв. I я також сподiваюся через рiк поїхати до Нiмеччини, якщо, звiсно, тренерський штаб захоче бачити мене у своєму складi.
Олег ЗУБАРУК, газ. “Експрес”, 16 июня
Источник: Динамо Киев от Шурика