Невиразний сезон київського “Динамо” виявився таким і для хорватського легіонера команди Єрко Леко, який левову частку матчів провів у дублі або ж на лаві запасних. Однак у майбутнє опорний півоборонець киян дивиться з ентузіазмом та сподіваннями на краще. Конфлікт з тренером залишився у минулому, а попереду важке завдання – відвоювати титул найсильніших внутрішньої першості. У наступному сезоні Леко виступатиме під керівництвом нового тренера, а отже, у хорвата з’явиться шанс довести Леонідові Буряку, що вояж до дублюючого складу часів Йожефа Сабо був непорозумінням.
ЛЕКО-СРНА – 1:1
– Єрку, сезон для “Динамо” завершився ще в передостанньому турі. Як оцінюєш пройдений шлях у контексті результатів, продемонстрованих командою?
– Звичайно, сезон ми провели не найкращий. Вважаю, було чимало радісних моментів, але не бракувало й матчів, у яких втратили важливі очки. Образно минулий сезон можна назвати осоромленим. У майбутньому не допустимо повторення помилок, яких ми припустилися цього футбольного року.
– Свого співвітчизника та гравця з ворожого табору Даріо Срну вже привітав із завоюванням “золота” чемпіонату?
– Звичайно, телефонував, висловив – йому свої привітання. Даріо в Україні два роки, а я – три, тож за кількістю завойованих чемпіонських звань у нас паритет – 1:1.
– “Динамо” завоювало цьогорічний Кубок України. Чи можна цією перемогою компенсувати втрату титулу чемпіонів України?
– Частково, та й то лише тому, що у фіналі ми обіграли “Шахтар”…
– Вважаєш, що перемога в чемпіонаті “Шахтаря” означає, що донеччани сильніші за “Динамо”?
– Не погоджуюся, що команда Луческу майстерніша за “Динамо”. Просто “Шахтар” припустився менше огріхів із слабшими командами. Ми ж, у свою чергу, втрачали очки на рівному місці у матчах проти “Металурга” (Запоріжжя), “Борисфена” та “Арсеналу”. Особливо прикрими були осічки з першими двома, адже київські каноніри – “міцний горішок”, а запорізький та бориспільський клуби боролися за виживання.
– На твій погляд, що завадило “Динамо” взяти максимум очок у вищезгаданих матчах?
– Я не брав участі у тих поєдинках. Але пригадую, що психологічний стан команди був не на належному рівні. Не знаю, чия це провина, але протягом сезону часто траплялися психологічні перепади. “Шахтарю” ж, навпаки, вдалося уникнути затяжних невдалих смуг. “Динамо”, переконаний, переважає донецький клуб, але наші опоненти зуміли краще підготуватися до матчів з “маленькими” командами, в яких “Шахтар” втратив не так багато очок, як ми.
– Вірилося в те, що у передостанньому турі “Чорноморець” зможе відібрати очки у “Шахтаря”, подарувавши “Динамо” шанс вирвати чемпіонський титул у завершальному турі?
– Граючи вдома проти “Закарпаття”, нам періодично повідомляли про розвиток подій в Одесі. Коли “Чорноморець” зрівняв рахунок, у нас з’явилася надія, але дуже швидко гірники знову вийшли вперед…
Дива не сталося. Я напередодні передостаннього туру прикинув, що шансів у одеситів забрати очки в донеччан було відсотків 20.
Гадаю, якби “Шахтар” у тому матчі втратив очки, психологічно гірники в останньому турі нам би поступалися відсотків на 60. І тоді перемогу в завершальному матчі беззаперечно здобула б наша команда, незважаючи на перевагу поля “Шахтаря”.
– Як би там не було, сезон закінчився, але вже незабаром стартує наступний. Особисто тобі вистачить часу, аби підготуватися до нових баталій?
– Ми вже звикли до такого нетривалого перепочинку. У нас завжди так, тож доводиться миритися. Ось і цього разу нам виділено всього сім днів. Говорять, що нам немає на що скаржитися, адже взимку відпочиваємо два місяці. Запевняю, що це не так: під час зимової перерви маємо чистих лише двадцять днів, аби перевести подих. В ідеалі футболіст потребує півтора місяця, щоб відновити фізичні кондиції та відпочити психологічно. Таким чином, нам постійно не вистачає приблизно десь п’ятнадцять додаткових днів. Маю надію, що цієї зими ситуація зміниться.
– Чи вплинула на спад у грі “Динамо” судова тяганина, ініційована російським бізнесменом Григоришиним?
– Більшість наших легіонерів мало розуміють ситуацію, що склалася навколо акцій “Динамо”. Я ж стикався з подібним у загребському “Динамо”.
Керівництво нас постійно заспокоювало, говорили, що все владнається та всі контрактні зобов’язання буде виконано. Але українські гравці постійно між собою обговорювали цей конфлікт, тож певна дисгармонія була. Не знаю, в якій мірі, але ситуація навколо акцій клубу відбилася на результатах команди. Я переконаний, що політиці не місце у футболі, тож прикро, що все так сталося.
– Яким чином тренер та президент клубу заспокоювали гравців?
– Сабо говорив, що приводу для хвилювань немає. Однак більшою мірою заспокоював президент, обіцяючи, що контракти всіх гравців “Динамо” залишаються в силі та клуб обов’язково дотримається своїх зобов’язань перед гравцями.
– До речі, про контракт. Ти вже задумуєшся над можливими варіантами проводження кар’єри?
– Термін дії моєї угоди з “Динамо” спливає за рік, але продовжувати контракт поки не поспішаю. У мене вже була попередня розмова з президентом Ігорем Суркісом. Я пояснив, що не задоволений тим, як минув для мене цей сезон, адже половину матчів команди я провів на лаві запасних. Тож якщо так продовжуватиметься і в наступному сезоні, то я навряд чи залишуся в клубі. Президент зрозумів мою ситуацію і запевнив, що примушувати мене залишатися не буде, якщо я забажаю змінити місце роботи. Незважаючи ні на що, сподіваюся, що наступний рік буде більш вдалим. У будь-якому разі взимку ще раз розмовлятимемо з президентом щодо моєї подальшої долі.
“НЕ ЗАЛИШАЮ КОМАНДУ В МЕНШОСТІ НАВМИСНЕ”
– Єрку, тривалий час ти виступав за дубль. Відомо, що у тебе був конфлікт із Йожефом Сабо. Через що побив горшки з головним тренером?
– На мій погляд, усе розпочалося з червоної картки, яку я отримав, вийшовши на другий тайм у Луцьку проти місцевої “Волині”. Після гри Сабо мені сказав, що я навмисне заробив вилучення, бо не хотів грати у тому матчі. Я заперечив тренерові, адже навмисне залишати команду в меншості – це не мій стиль. Я сказав Сабо, що він неправий, якщо думає інакше. Просто в мене завжди були з цим проблеми. Сабо нібито погодився, але потім не поставив мене на матч проти мадридського “Реала”. Потім ми роз’їхалися у свої збірні, я повернувся на три дні пізніше, адже хотілося трішки зібратися з думками. Моє запізнення ще більше розлютило тренера, і він відправив мене в дубль. За місяць намагався поцікавитися, чому я не граю вже досить тривалий час, але із Сабо ніколи не мав змоги поговорити нормально.
– Заважав емоційний темперамент Сабо?
– У нього була своя позиція, у мене – інша. Сабо каже, що він людина емоційна. Я теж такий. Мабуть, двом людям з таким характером важко працювати. Не знаю. Подивимося. До Сабо як до тренера у мене абсолютно немає претензій. Але мені здається, що Йожеф Йожефович повівся зі мною неправильно, сказавши, що такі гравці йому не потрібні. Я розповів про цю ситуацію президентові, адже сидіти в запасі не хотілося. Ігор Михайлович порадив зберігати спокій та запевнив, що я гратиму. Коли ж мене перевели із дубля назад до “основи”, ми у п’ятьох матчах поспіль святкували перемоги. Потім я отримав восьму жовту картку і змушений був пропускати два матчі. Відсидівши дискваліфікацію, я знову не вийшов в “основі” на кубковий матч. Аргументованих пояснень від Сабо також не отримав, попри всі мої намагання. Для мене дуже важливо грати якомога більше, адже наставники збірної Хорватії, запрошуючи до своєї команди, перш за все, дивляться на кількість проведених матчів за клуб. Тренер збірної не має багато часу, аби стежити за нашими тренуваннями, тому основним показником якості гри є виступи за клуб. Вважаю, що, не граючи за “Динамо”, я втратив місце в “основі” збірної Хорватії.
– Частенько ти пропускаєш матчі через перебір жовтих карток…
– Президент мені цим також докоряв. Я відповів Ігореві Михайловичу, що попередження – то не моя провина. Сказав, що винуватець… Сабо (сміється). Річ у тому, що в силу своєї емоційності тренер постійно кричить на гравців. Я не кажу лише про себе, адже бачу, що, приміром, і Чернат, і Белькевич засмучуються, коли на тренерському містку лунає критика на їхню адресу при кожній неточній передачі. А це також вселяє в гравця нервовість, він починає більше концентруватися на словах тренера, аніж на грі. Але сезон закінчився, і маю надію, що в майбутньому буде краще.
– Отримуєш пропозиції та варіанти продовження кар’єри в інших клубах?
– Знаю, що мною цікавиться низка команд, які хотіли би бачити мене у своїх лавах. Але я маю у Хорватії свого агента, який і займається владнанням таких справ. Нині я гравець “Динамо” і вважаю, що в нас чудова команда. У мене хороші стосунки з гравцями. Команда є, просто потрібно позбавитися деяких непотрібних речей, і тоді, вважаю, ми зможемо багато досягти у Лізі чемпіонів. Потрібно вже робити крок уперед.
“ПОТРІБНО РОБИТИ КРОК УПЕРЕД”
– Єрку, у груповому турнірі Ліги чемпіонів “Динамо” мало дуже пристойний вигляд проти грандів світового футболу – “Реала”, “Роми” та “Байєра”. Але з Кубку УЄФА команда, за традицією, швидко вилетіла, поступившись “Вільярреалу”…
– “Вільярреал” – також непростий суперник. Вони себе добре зарекомендували на євроарені, а наступного року гратимуть у Лізі чемпіонів. Незважаючи на це, ми мали проходити іспанців. Але не вдалося виграти в Києві за беззаперечної переваги. Не хочу нікого звинувачувати. Просто вдома ми грали за однією тактикою, а на виїзді застосовували зовсім інший ігровий малюнок. Не стверджуватиму, що саме це призвело до поразки, але в Іспанії ми думали радше як би не пропустити, аніж самим забити м’яч. До всього ми тоді лише приїхали із зимових зборів, лише втягувалися у сезон. Наші ж суперники, порівняно з нами, були в тонусі. Це вже помилки, на яких потрібно вчитися.
– Психологічно важко переключатися із престижнішої Ліги чемпіонів на дещо нижчий за рівнем Кубок УЄФА?
– Вважаю, треба брати приклад у московського ЦСКА, який недавно завоював Кубок УЄФА, потрапивши туди із групового турніру Ліги чемпіонів. Як на мене, то не має значення те, що команда переходить із сильнішого турніру до слабшого. Ніколи не помічав, що хтось в Кубку УЄФА грає з меншою силою. Щоправда, одного разу мене запитали: “Що б ти обрав – перемогу в Кубку УЄФА чи вихід до півфіналу Ліги чемпіонів?” Я відповів: “Друге”. Звичайно, трофей трофеєм, але Ліга чемпіонів – це вищий рівень.
– “Динамо” вже кілька років поспіль не вистачає дещиці, аби вийти з групи. Чого, на твій погляд, бракує?
– Так, уже минуло чотири роки гірких розчарувань. Задовго вчимося. Вважаю, що наступний сезон має стати переломним. Протягом цих років нам чогось не вистачало. Як на мене, це вже свідчить не про випадковість, а про закономірність. Потрібно робити якісь зміни. Можливо, це стосуватиметься перегляду кадрової політики, а може – системи тренувань.
– На позиції опорного півзахисника граєш від початку кар’єри?
– Так, це моє улюблене місце, адже граючи у центрі, я бачу все поле. Я завжди у гущі подій.
– Як вважаєш, за період твого перебування в Україні рівень національної першості підвищився?
– Звичайно, чемпіонат став сильнішим. Велика група команд тепер сперечається за третю-четверту сходинки. Однак “золото” між собою, як і раніше, ділять “Динамо” та “Шахтар”. Іншим командам важко скласти їм конкуренцію через менш стабільне фінансове становище.
– Можеш пригадати найвдаліший для тебе матч цього сезону?
– Звичайно, це виїзне протистояння в Лізі чемпіонів проти “Роми”. Здавалося, що грали не з грандом чемпіонату Італії, а з аутсайдером першості України. Щодо внутрішньої арени, то виокремити ніякий матч не можу. Я дуже самокритичний, вважаю, що завжди можу грати краще.
– Ти в “Динамо” провів уже три сезони. За цей період ти виріс як гравець у професіональному плані?
– Звичайно, три роки, проведені у Києві, не минули дарма. Період молодості у мене вже пройшов, настає футбольна зрілість. Професіональне зростання стало можливим більшою мірою завдяки матчам Ліги чемпіонів. Поєдинки першості України натомість дають набагато менше. Те ж саме в загребському “Динамо”.
– У кожного футболіста є як сильні, так і слабкі сторони. Можеш розказати про свої мінуси? Над чим ще потрібно працювати?
– Хотілося б грати дещо акуратніше. Повертаючись до конфлікту з Сабо, більшість моїх жовтих карток за зрив атак суперника. Але ж я граю опорного півоборонця – це моє безпосереднє завдання на футбольному полі. Намагаюся перекрити атаку суперника ще на стадії її зародження. Інколи, звичайно, не стримуюсь, але ж я намагаюся бути корисним для команди. На Туманному Альбіоні, наприклад, у мене було б набагато менше карток – там дають грати, а не зупиняють гру, коли це не потрібно.
– Чого очікуєш від нового сезону?
– Сподівання на наступний футбольний рік величезні. Перш за все, потрібно відібрати чемпіонське звання у “Шахтаря”, повернути його до Києва. Інше надважливе завдання – пробитися до основної сітки розиграшу Ліги чемпіонів та вийти з групи. Команда в нас збалансована, потрібно лише поліпшити гру в атаці.
“КРАНЧАР МЕНЕ ПІДТРИМАВ”
– Давай поговоримо про національну збірну твоєї країни. Як ти оцінюєш шанси Хорватії потрапити на німецький Мундіаль?
– У нас дуже непогані шанси потрапити на чемпіонат світу. У цьому плані важливими будуть наступні поєдинки, які ми проведемо на виїзді проти Ісландії та Мальти. Не треба також забувати про домашній поєдинок проти наших головних конкурентів – шведів. На виїзді ми святкували перемогу, однак це буде дуже непростий поєдинок. Вони намагатимуться довести випадковість тієї поразки, але таке саме завдання буде і у нас. Тільки доводити потрібно буде протилежне. За великим рахунком, у цьому поєдинку має вирішитися, хто потрапить на чемпіонат напряму, а хто гратиме у плей-офф. Хоча і з другого місця можна вийти як найкраща друга команда. Гадаю, Хорватія, як і Україна, буде представлена на світовому форумі.
– Не так давно до Києва приїздив головний тренер збірної Хорватії Златко Кранчар. Він, безумовно, цікавився твоїми проблемами, запитував, чому не граєш (на той час Леко грав у дублі. – Прим. авт.). Що ти йому відповідав?
– Я розповів йому про мою ситуацію. Він сказав, що на мене розраховують у збірній, підтримав. Через те, що початок другого кола я провів у дублі “Динамо”, я, можливо, дещо втратив свої позиції у національній команді, адже тренерові потрібно, щоб у його підопічних була ігрова практика в клубах. Це – нормально. В останніх поєдинках на позиції опорних діяли Тудор та Ніко Ковач.
– А ти переважно виходив на заміну замість Кранчара-молодшого…
– У збірній я граю на тій же позиції, що і в “Динамо”. Просто потрібно було більше уваги приділяти обороні своїх воріт.
– У збірній України яскраво вираженим лідером, який може повести партнерів за собою, є Андрій Шевченко. А хто претендує на цю роль у Хорватії?
– Останнім часом і Андрій Гусин має дуже пристойний вигляд. Гадаю, що він зі своїм досвідом – дуже корисний гравець для збірної України. Ми разом грали за “Динамо”, тож можу сказати, що з Андрієм було дуже добре грати. Що стосується збірної Хорватії, то, перш за все, я б виділив у нападі Дадо Пршо, який демонструє дуже хорошу форму. В обороні – Роберта Ковача. А у півзахисті відзначу Даріо Срну, який, до того ж, є найкращим бомбардиром збірної у цьому відбірковому циклі. У нас дуже хороша збірна. У Португалії не все виходило, ми не були зіграні, не грали в основних складах своїх клубів, але зараз усе по-іншому.
– Якщо на чемпіонаті світу потрапите в одну групу з Україною?
– Можна і пізніше зустрітися. Гадаю, буде дуже цікавий футбол, але фаворитом буде збірна Хорватії.
– Як ти відпочиваєш від футболу?
– Чесно кажучи, на відпочинок залишається не так уже й багато часу. Постійні заїзди на базу, тренування. Удень я люблю поспати – це допомагає швидше відновлювати сили. Звичайно, можу сходити на дискотеку, посидіти в ресторані. Вибираюся в такі місця разом із Верпаковськисом, Пеєвим, Каддурі. Раніше і Саблич до нас приєднувався, але у нього вагітна дружина – він увесь вільний час біля неї. З Ринконом також підтримую дружні стосунки – бразильці дуже схожі зі слов’янами за менталітетом.
– А хобі є?
– Люблю грати у великий теніс. На базі, коли є вільний час, граю в настільний, але більше подобається великий теніс. Люблю музику: вдома музикальний центр працює без перепочинку. У мене велика колекція DVD – більше 200. Недавно, мабуть, учетверте подивився “Гладіатор” із Расселом Кроу – подобається цей фільм.
– А з Бобаном у теніс не пробував грати?
– У нього інший рівень. Він із Іванишевичем грає практично на рівних, тому мені ще зарано. Зараз Звонимир готується очолити профспілку футболістів у Хорватії. Не знаю, правда, коли це станеться, можливо, після чемпіонату світу.
– Як часто буваєш удома, в Хорватії?
– Узимку під час відпустки, зараз збираюся, а також, коли грає національна збірна.
– Чим займаються твої батьки?
– Мама працює в страховій компанії “Альянс”, тато збирається відкрити свій туристичний бізнес. На березі моря він придбав землю, хоче відкрити комплекс для відпочинку. Можливо, коли я завершу ігрову кар’єру, продовжу цю справу, але зараз про це не думаю, хочу пограти на найвищому рівні. Гадаю, в Лізі чемпіонів “Динамо” має нарешті виходити з групи й іти далі. Ми готові до цього.
Ігор НІЦАК, Сергій ЦИБА
Источник: “Украинский футбол”