Вже декiлька рокiв поспiль керiвництво та тренери київського “Динамо” роздають щедрi аванси на адресу свого вихованця Олександра Алiєва. Саме його безперестанку називають майбутнiм столичного клубу. Та попри всi цi похвальнi слова, юне обдарування “Динамо” виступало за другий склад команди у першiй лiзi. I ось нарештi ми побачили Алiєва у грi у “вишцi”. Причому дебют цього футболiста виявився трiумфальним – його гол принiс динамiвцям перемогу над столичним “Арсеналом”. Нинi Олександр Алiєв – гiсть “Експресу”.
– Олександре, в останньому турi ти вiдзначився голом з пенальтi у ворота київського “Арсенала”. Два матчi, один iз яких за Суперкубок – i два голи з пенальтi. На звання штатного пенальтиста “Динамо” не претендуєш?
– Нi, цю мiсiю постiйно виконувати не розраховую. Не хочу хапатися за все одразу. Спершу планую завоювати собi тверде мiсце в основному складi, а вже пiзнiше можна буде подумати про звання штатного пенальтиста. Чому я бив пенальтi у грi з “Арсеналом”? Бо дуже захотiв. Я заробив цей 11-метровий удар i одразу попросився пiдiйти до “точки”. Якi питання? Менi дозволили виконувати пенальтi, i я забив свiй перший гол у вищiй лiзi.
– Вже вiдчув себе гравцем вищої лiги?
– Звичайно. Я добре розумiю, що першу лiгу перерiс ще рiк тому. Завжди мав бажання грати в елiтному ешелонi. Двiчi поспiль ставав найкращим гравцем першої лiги. I ось нарештi менi дають шанс.
– То правда, що дотепер ти не грав в першiй командi “Динамо” через конфлiкт iз Йожефом Сабо?
– У цих словах є доля правди. Сказати, що Йожеф Йожефович менi не довiряв буде замало. Вiн взагалi не бачив мене футболiстом київського “Динамо”. А я не змiг з цим змиритися. Виник конфлiкт, який, на щастя, вже позаду. Нинi Леонiд Буряк в мене вiрить, i я про це знаю. Тому прагну допомогти Леонiду Йосиповичу на футбольному полi.
– Вже кiлька рокiв поспiль футбольна Україна чує, що Алiєв та Мiлевський – це майбутнє київського “Динамо”. На тебе цi слова не тиснуть психологiчно?
– Нi, подiбних слiв я до уваги не беру. Я таке вже чую не один рiк, тому стараюся, щоб оцi слова не були безпiдставними. Якщо фахiвцi говорять, значить, вони так справдi вважають. А я своєю працею постараюсь довести, що чогось таки вартий у футболi.
– Ти знаєш над чим саме треба попрацювати, щоб виходити у стартовому складi “бiло-синiх”?
– Звичайно. Менi треба почуватися бiльш впевненим у собi на полi. Думаю, з цим проблем не буде. Наш чемпiонат не такий вже сильний, щоб я не змiг в Українi закрiпитися. Єдине, чого менi не вистачає, продуктивної гри на другому поверсi. Гра головою – це мiй давнiй мiнус i, мабуть, ним залишиться назавжди. Як кажуть, кому що дала природа.
– В одному з iнтерв’ю я прочитав, що ти покинеш “Динамо”, якщо не завоюєш мiсце в “основi”?
– Я вiд цих слiв не вiдмовляюся. Якщо в мене не пiде гра у вищолiговому “Динамо”, то одразу проситиму свого агента знайти iнший клуб. В першiй лiзi сидiти не збираюся. У цьому немає нiчого дивного. Я хочу мати постiйну iгрову практику.
– Пiсля твого феєричного виступу на юнiорському чемпiонатi свiту ти б мiг нинi опинитися за кордоном…
– Мiг, але залишився в Києвi. Навiть пiд час чемпiонату свiту хлопцi менi телефонували i питали, чи правда, що я вже гравець португальської “Бенфiки”. Не приховую того, що пропозицiй було багато. Але я твердо вирiшив, що мушу залишитися, адже ще не сказав свого слова в рiдному клубi.
– Уявiмо таку картину: через два-три роки ти станеш одним iз найкращих плеймейкерiв не лише “Динамо”, але й усiєї Європи. Тобi сипляться пропозицiї звiдусiль. На якому клубi зупинив би свiй вибiр Олександр Алiєв?
– По-перше, два-три роки – це забагато. Таке мене не влаштовує. Я хочу завоювати мiсце в “основi” вже в цiй першостi. А якщо б за мною iноземнi клуби влаштували полювання, а “Динамо” би погодилося, то я б обрав Iспанiю або Iталiю. Не приховую того, що хотiв би пограти в однiй iз команд-грандiв цих країн.
– Вже через п’ять днiв динамiвцям доведеться розпочати свiй шлях до Лiги чемпiонiв. Чого чекати вболiвальникам вiд улюбленого клубу?
– Добротної гри. Не знаю, якi саме в нас плани у груповому турнiрi, але туди ще треба буде потрапити. Це завдання ми просто зобов’язанi виконати. Вболiвальники нехай не хвилюються. Дехто думає, що програш в Одесi та нiчия у першому турi iз запорiзьким “Металургом” свiдчить про наш спад на стартi сезону. Це неправда. Спаду в нас не було. У цих матчах нам просто бракувало талану. Так що ми ще даруватимемо вболiвальникам не одну красиву гру. Тепер основним нашим завданням буде пройти швейцарський “Тун”. Цей клуб – справжнiсiнька темна конячка для нас. Я ще не маю жодного уявлення про вiце-чемпiона Швейцарiї.
Олег ЗУБАРУК, газ. “Експрес”, 22 июля
Источник: Динамо Киев от Шурика