Одразу після гри з маріупольським “Іллічівцем” форвард київського “Динамо” Сергій Ребров погодився відповісти на запитання журналіста “Газети”. В той час футболіст ще не міг знати про звільнення Леоніда Буряка з посади головного тренера. Закономірно, що початком нашої розмови став поєдинок киян із маріупольцями.
– Мені не здається, що сьогодні ми погано зіграли, – зауважив Сергій Ребров. – По-перше, виграли 1:0 і, переконаний, що впродовж другого тайму створили дуже багато моментів. Просто за 45 хвилин нам потрібно було забивати два голи, а це не так просто. “Іллічівець” добра команда. Думаю, гра з маріупольцями була однією з найкращих у сезоні.
– Справді, “Динамо” володіло територіальною перевагою, впевнено почувалося на половині поля суперника. Але вам не здається, що було надто мало справді гострих моментів поблизу воріт “Іллічівця”?
– Мабуть, річ у тому, що ми не забили другого гола. Якби зробили це, то всі вболівальники говорили б, як швидко ми налагодили гру після матчу з “Тюном”. Сьогодні потрібен був результат. Ми ж не досягнули необхідного. Тож кричатимуть, мовляв, немає команди та слід щось робити. Переконаний, що в зустрічі з маріупольцями всі “динамівці” зібралися та робили те, що треба. Але нам не пощастило, тепер переживаємо смугу невдач. Усім нам треба докласти максимум зусиль для того, щоб якомога швидше подолати її. Можливо, добре, що є невелика перерва – дехто з “динамівців” вирушить до своєї збірної, а хтось відпочине.
– У матчі з “Іллічівцем” ви вийшли на заміну, а в грі з “Тюном” узагалі не потрапили в заявку. Леонід Буряк говорить що Ребров травмувався, натомість в інтерв’ю ви зазначаєте, що зі здоров’ям усе гаразд. Що ж насправді відбувається?
– Я нормально почуваюся. Після гри з “Іллічівцем” журналісти брали інтерв’ю, і склалося враження, ніби вони хочуть зіштовхнути мене з тренером. Завжди поважаю думку наставника. Це вже моя справа – погоджуватися з ним чи ні, однак завжди поважаю рішення тренера, оскільки він відповідає за результат. Я був готовий, але все-таки не вийшов на поле. Так вирішив Леонід Буряк, і це для мене закон. Я футболіст, не можу сам поставити себе у склад і грати.
– Після поразки від “Тюна” в ЗМІ виник ажіотаж довкола київського “Динамо” і, зокрема, щодо того, як подолати кризу в столичній команді. Приміром, дехто радить позбутися легіонерів. Про ймовірність такого кроку говорив і президент ФК “Динамо” Ігор Суркіс. Як такі розмови позначаються на мікрокліматі в клубі?
– Безумовно, такі поразки не минають безслідно. Мабуть, атмосфера в команді дещо надломилася. Але потрібно забувати про поразки та готуватися до наступних матчів. Звісно, всі ми дуже переживаємо програш від “Тюну”, але слід рухатися вперед. Робити висновки й готуватися до нових звитяг. Життя таке, що колись ти виграєш, а колись програєш. Це ж гра, а не закономірність. Звісно, коли поступаєшся в таких матчах, як із “Тюном”, будь-якому футболістові важко відновитися після такого удару. Можливо, в неділю, коли ми грали перший тайм проти “Іллічівця”, через погодні умови хлопці не могли нічого продемонструвати. Наступного дня було помітно, що всі палають бажанням, докладають зусиль. Сподіваюся, що “Динамо” якомога швидше відновиться після шоку. Нині в Україні команди наближаються до рівня гри провідних клубів держави. Той же “Іллічівець” дав нам бій. Хочеться вірити, що вони дадуть такий бій і донецькому “Шахтарю”.
– Сергію, ви декілька років грали за кордоном і на собі відчули ставлення до легіонерів. Чи відрізняється становище іноземців в Україні від того, яке є в Європі?
– В Україні абсолютно інше ставлення до легіонерів, ніж у західних командах. У нас іноземців обожнюють, для них створюють надзвичайно гарні умови. Коли ж я грав в іноземних клубах, то зі мною укладали контракт, давали зарплату й не цікавилися моїми побутовими умовами й іншими справами. Головне, щоб я грав. Легіонер повинен бути на голову вищим за місцевих футболістів. У нас усе дещо інакше.
– В одному з інтерв’ю ви сказали, що шестеро “динамівців” хочуть покинути клуб…
– Я дивився на “Новому каналі” програму “Гол!”, в якій було повідомлення про те, що, ймовірно, київське “Динамо” покинуть шестеро гравців. Не знаю, хто піде з команди та хто прагне цього. Тепер у пресі всі стверджують, мовляв, Ребров сказав, що шестеро “динамівців” незабаром покинуть клуб. Це неправда. Мені це навіть нецікаво. То не мої проблеми. Я – футболіст і зобов’язаний грати. Мене не повинно турбувати, хто залишиться в команді, а хто – ні. Прийшов у “Динамо” для того, щоб грати. Якщо хочете знати, чи піду я, можу вас запевнити, що залишуся.
– Але президент клубу Ігор Суркіс запевняє журналістів у тому, що на команду чекають суттєві зміни. Невже вас не цікавить, що саме він має на увазі?
– Мабуть, щось має змінитися, оскільки рік ми гратимемо в чемпіонаті України. Не хочу, щоб хтось ішов. “Динамо” давно вже не було в такій ситуації. Для футболістів, керівництва клубу це удар. Тому, напевно, будуть певні зміни. Але я футболіст і не знаю, про що йдеться. Хочу грати у футбол, а з ким це робитиму, вирішуватиме керівництво.
– Можливо, це чергова дезінформація, але хотів у вас запитати про слова Максима Шацьких, які він сказав в одному з інтерв’ю. Форвард “Динамо” заявив, буцім група “динамівців” має намір ініціювати “чоловічу” розмову з Ігорем Суркісом про майбутнє команди. Ви щось знаєте про це?
– Ні, мені про це нічого не відомо. Взагалі не розумію, про що футболісти можуть розмовляти з президентом, якщо в них є тренер. Звісно, можна говорити про перехід в іншу команду, якщо є конкретна пропозиція. Але якщо спортсмен належить клубу, то президент вирішуватиме майбутнє футболіста. Хто хоче говорити з президентом і про що, мені не відомо й не цікаво.
Гліб ВАКОЛЮК
Источник: “Львівська газета”