Президент клубу Ігор Суркіс говорить про прихід тренера-іноземця, хоча мріє про Олега Блохіна. Тим часом, за інформацією “Високого Замку”, Леонід Буряк виїхав за кордон.
У пошуках тренера-легіонера
Київське “Динамо” завжди вважалось флагманом українського футболу. Тому останні невдачі клубу не лише боляче вдарили по клубному рейтингу вітчизняного футболу, а й змусили замислитись, що ж діється у таборі найтитулованішого клубу України.
За часів незалежності “Динамо” упродовж восьми років пробивалось до найпрестижнішого клубного турніру Старого Світу – футбольної Ліги чемпіонів. Але цього року безвольна гра динамівців у двобої зі швейцарським “Тюном” у другому раунді кваліфікації Ліги чемпіонів спричинилась до того, що клуб вперше за останні роки взагалі залишився за бортом єврокубків – це найгірший результат команди за останні 15 років. Додало негативу й різке падіння дисципліни у клубі: деякі футболісти запізнюються на збір, деякі відверто не хочуть грати і не прислухаються до думки тренерів, деякі “мочать” всіх і вся у численних інтерв’ю. Щось подібне вже траплялось у таборі “Динамо” в 1996 році після такого ж єврокубкового провалу. Тоді з команди пішов Сабо, якого тодішні лідери команди Леоненко і Кутепов обливали брудом у пресі.
А цьогорічна невдача також спричинилась до третьої за останній рік відставки тренера команди. До того ж один з найвідоміших в історії футболістів “Динамо” Леонід Буряк пропрацював на посаді тренера рідного клубу рекордно короткий строк – 53 дні. Природно, Буряку важко було за такий короткий термін щось змінити у клубі. Але йому не пробачили поразки від “Тюну” і безвольної гри у дводенному матчі з “Іллічівцем”, коли стало зрозуміло, що футболісти чи то не хочуть, чи просто не можуть покращити свою гру.
За словами президента “Динамо” Ігоря Суркіса, зараз розглядається кілька кандидатур на посаду тренера “Динамо”, серед яких іноземці: Отмар Хітцфельд, Берті Фогтс, Хав’єр Клементе, Поль Ле-Гуен, Дік Адвокат, Ектор Купер та інші. Утім, сам Суркіс-молодший найкращою кандидатурою вважає все ж головного тренера збірної України Олега Блохіна. Але той навряд чи погодиться суміщати посади напередодні чемпіонату світу. Хоча, за інформацією деяких електронних ЗМІ, Блохін вирушив до Монако, де відпочиває з сім’єю Ігор Суркіс, щоб обговорити деталі особистого контракту.
Присутність Олега Блохіна допомогла б зберегти “динамівський дух” в команді. Позаяк, як свідчить досвід того ж “Шахтаря”, тренер-іноземець приведе з собою нову армаду легіонерів.
Циклічність успіхів
За кількістю досягнень столичний клуб (заснований у 1927 році) – рекордсмен на пострадянському просторі: дворазовий володар Кубка кубків (1975, 1986), Суперкубка УЄФА (1975), 13-разовий чемпіон СРСР (абсолютний рекорд), 9-разовий володар Кубка СРСР, 11-разовий чемпіон України, 7-разовий володар Кубка України.
Трьох вихованців київського “Динамо” визнавали кращими футболістами Європи: Олега Блохіна (1975), Ігоря Бєланова (1986) та Андрія Шевченка (2004).
Хоча в успіхах та невдачах найтитулованішого спортивного клубу України завжди спостерігалась певна циклічність. На щастя, “Динамо” завжди після смуги невдач піднімалось з колін. У післявоєнний період (50-ті роки ХХ століття) відродженню колективу посприяла допомога технічних футболістів із Закарпаття. І вже 1961 року “Динамо”, здобувши “золото” чемпіонату СРСР, вперше в історії радянського футболу перервало гегемонію московських клубів. Через п’ять років у Києві розпочалась ера легендарного тренера Віктора Маслова, під орудою якого динамівці тричі поспіль перемагали у внутрішніх змаганнях і першими з радянських команд дебютували на єврокубковій арені. Біба, Мунтян, Бишовець, Островський, Паркуян, Серебренников, Хмельницький, Рудаков, Банников створили кістяк збірної СРСР, у складі якої – аж до розпаду Союзу – українські футболісти (передусім гравці “Динамо”) відтепер мали найбільше представництво.
У 1974 році клуб зі столиці України очолили його колишні футболісти Валерій Лобановський та Олег Базилевич, які, зламавши певні стереотипи у підготовці футболістів, створили супер-команду (Блохін, Буряк, Колотов, Онищенко, Веремеєв, Коньков), вінцем успіхів якої стало здобуття Кубка кубків (вперше серед радянських клубів) і Суперкубка УЄФА.
Нове піднесення припало на середину 80-их років, коли “Динамо” вдруге здобуло Кубок кубків, а Заваров, Бєланов, Рац, Дем’яненко, Безсонов та їхні товариші, блискуче зіграли на Мондіалі-1986 і здобули звання віце-чемпіонів Європи-1988.
Переможний поступ команди Лобановського перервав розпад СРСР, коли клуб перебував у жахливому матеріальному стані, а найкращі його вихованці (Юран, Канчельскіс, Саленко, Цвейба) у пошуках кращого життя вирушили за кордон.
Останнім вибухом активності “Динамо” на євроарені можна вважати кінець 90-их років, коли після повернення Лобановського в Україну нове покоління українських футболістів на чолі з Шевченком, Ребровим та Лужним лише якимось дивом не потрапило до фіналу Ліги чемпіонів.
На жаль, пізніше керівництво “Динамо” все більше схилялось до запрошення посередніх легіонерів, що, на думку багатьох фахівців, й спричинило теперішню кризу в клубі.
Буряк про відставку дізнався останнім
Зараз тренерський місток “Динамо” тимчасово очолив колишній його капітан Анатолій Дем’яненко, який працює в клубі після завершення футбольної кар’єри (у 1993 році).
Але цікава деталь: Леонід Буряк дізнався про свою відставку мало не останнім – у клубі стверджують, що з ним відсутній зв’язок. Проте у вівторок пізно ввечері кореспонденту “ВЗ” все ж пощастило кілька секунд поспілкуватися з Леонідом Йосиповичем. Буряк у цей час перебував за кермом свого автомобіля на трасі Київ-Рівне, тому зв’язок був поганим. Можемо лише припустити, що Леонід Буряк рухався в бік західного кордону, можливо, до Німеччини, де зараз живе його дочка. Як би там не було, ці деталі ще раз підтверджують – у моральному плані ситуація в “Динамо” далека від ідеальної. Судіть самі, Ігор Суркіс, перебуваючи за кордоном, спершу обіцяє розібратись з ситуацією на місці, а потім йде на радикальні кроки, а тренер дізнається про це останнім… Тому й не дивно, що з’являється інформація, нібито мало не шість футболістів (Клебер, Рінкон, Гавранчіч, Гіоане, Шацьких, Шовковський) вже сьогодні готові покинути Київ…
Михайло РОМАНЯК
Источник: “Високий замок”