Известный журналист Николай Несенюк — о выступлениях киевского “Динамо”, “Шахтера” и “Зари” в Лиге чемпионов и Лиге Европы.
“Наш футбол — це особливий вид спорту.
Українські футбольні клуби знову невдало зіграли у черговому турі європейських футбольних турнірів. Можна, як завжди, аналізувати кожну гру, шукати причини невдач та обговорювати конкретних виконавців, що припустилися помилок, критикувати рішення тренерів. Та чи знайдемо ми таким чином відповідь на запитання? Почитайте ті ж самі “аналізи” минулого року, позаминулого, позапозаминулого і так далі. І переконаєтесь, що у цих текстах варто лише змінити дати та імена — все інше буде таке саме.
Причина проста — футбол, у який традиційно грають в Україні вже майже сто років, є не тим видом спорту, у який грають у тій же Англії, Іспанії, Франції. Цьому є таке ж просте пояснення — професійний футбол з’явився тоді, коли матчі футболістів аматорів стали видовищем, за які люди готові були платити гроші. І таким чином аматори ставали професіоналами. І досі у названих і не названих вище країнах футбол є видовищем на продаж. Не будуть купувати — не буде футболу!
А що у нас? У нас футболом багато років керувала партія, яка вирішувала де і яка буде команда, як вона буде називатися, хто за неї буде грати і так далі. Тому ще з далеких 30-х років минулого століття вітчизняні футбольні професіонали, які тоді рахувалися “інструкторами”, насамперед здобували результат аби зберегти за собою робоче місце. Результат за будь-яку ціну!
Що змінилося з тих часів? Нічого! Передивіться матч “Зорі” проти “Руху” напередодні поєдинку тої ж самої “Зорі” у Лізі Європи з “Брагою”. Або хоча б огляд цього матчу із епізодами вилучення з поля гравців “Руху”. Добре роздивіться, як гравці львівської команди буквально “рубали” суперників. І так у нас всюди! На всіх рівнях! Не вмієш “рубати”, замість тебе це робитиме інший, а ти гратимеш у дворі. Бо навіть на першості району теж треба “рубати”! Інакше не виграєш і не одержиш премію від хазяїна!
Повернемось до “Зорі”, яка із чемпіонату “лісорубів” потрапляє у Лігу Європи, де грають у футбол, а не “виборюють результат”. У обох матчах команди, і проти “Лестера“, і проти “Браги“, складалося враження, що гравці української команди не розуміли попервах куди потрапили. З ними грали у футбол, а не “билися за результат”. І поки гравці “Зорі” згадували що це таке, було вже пізно…
Так само було торік з “Олександрією”, позаторік із тою ж “Зорею”. Решта наших команд вилітала із Ліги Європи ще на попередніх стадіях, аби повернутися до вітчизняного чемпіонату аби “рубатися” за “право зіграти у єврокубках”, що на практиці означає зіграти хоча б кілька разів власне у футбол.
Можна зібрати до команди кращих футболістів країни та підсилити її іноземцями, як роблять це у “Шахтарі” та “Динамо“. Але цим командам все одно доведеться грати у цій “пилорамі”, що зветься чемпіонатом України. І “битися за результат”, ризикуючи залишитись без ноги. Тому навіть віртуозні іноземці досить швидко перетворюються у нас на “рубак”,а про наших годі й казати. А ми потім дивуємося, чому “Шахтар” не виграв Лігу Європи.
Скажете, що винні арбітри, які не карають за грубу гру? А чим ті арбітри винні? Якщо їхні колеги у тій же Англії допомагають футболістам створювати на полі видовище, за яке глядачі, навіть телевізійні, із задоволенням платять грубі гроші, то наші футбольні судді допомагають футболістам “добувати результат”. Глядачів, які би приносили купу грошей, все одно немає!
Не хочу літати у хмарах і пропонувати нашим футболістам та їхнім керівникам поміняти вид спорту і не “битися за результат”, а грати у футбол. Це, на жаль, неможливо. Бо так було завжди і далі буде ще гірше — прірва між європейським футболом і нашою “боротьбою за результат” ставатиме все глибшою. Тож доведеться дивитися той футбол, що є, і з надією, що до нас кілька разів на рік приїдуть ті, що грають у футбол. І все одно уболівати за наших!” — написал Несенюк на своей странице в сети Facebook.
Источник: dynamo.kiev.ua