Після відставки головного тренера ФК „Закарпаття” Віктора Ряшка, яка відбулася через невдалі виступи команди у останніх матчах, його місце зайняв тренер воротарів Володимир Васютик, котрий поки виконує обов’язки коуча ужгородського клубу. Тож про ситуацію у головній команді закарпатського краю, як почуває себе її новий наставник у цій іпостасі та багато іншого розповів нашому кореспонденту Володимир Васютик.
– Володимир Богданович, як сприйняли ваше призначення на посаду виконуючого обов’язки головного тренера футболісти Закарпаття та узагалі, який мікроклімат в команді?
– Правду кажучи у колективі відставка Віктора Ряшка викликала маленький шок, адже, гравці вже звикли до Віктора Івановича, приноровилися до його методів роботи. Та як кажуть на тренировках працювали ми з ним „плече в плече”, тому я не нова людина в команді, тому й сприйняли мене хлопці з розумінням. Більше того – відчуваю підтримку ветеранів нашого клубу.
– Важко перебудуватися з тренера воротарів на тренера всієї команди?
– Дуже складно, ще й тепер перебудовуюсь. Та поки виконую обов’язки і сподіваюсь, що керівництво клубу знайде фахівця, який здатен вирішити поставлені перед командою завдання. Та на даний момент цю ношу (від ред. керувати підготовкою футболістів) потрібно було комусь нести я взявся за неї буду старатися не підвести.
– Як оцінюєте новачків, котрі з’явилися в закарпатській команді в останній день трансферного вікна?
– Відверто, інформацію про цих футболістів отримали від зацікавлених людей. Якби клуб був більш матеріально-забезпеченим, то нам не прийшлося в такому авральному порядку шукати нових виконавців. Адже на кінець минулого чемпіонату в нас сформувався базовий кістяк команди і ми вправно справилися із поставленим перед нами завданням. Поки, що проглядаємо нових футболістів, подивимося як вони себе покажуть на тренуваннях та спаринг-матчах.
– На даний момент ФК „Закарпаття” здатен виправити становище в турнірній таблиці?
– Турнірну ситуацію виправити звісно можна. Для цього потрібно докласти максимум зусиль починаючи від самих футболістів до адміністраторів та тренерського корпусу. Поки що і в думках не тримаємо те, що нам це не під силу.
– Команда мало забиває, а без забитих м’ячів вийти з небезпечної зони неможливо. Як виправлятимете цю ситуацію?
– Провідні гравці, які торік відзначилися голеодорськими здібностями, на превеликий жаль, залишили команду. А нові гравці, що з’явилися в нас – це не гучні імена, а переважно молоді футболісти з першої ліги, сподіваємося вони теж здатні вистрілити, але для цього потрібен час.
– Втрата досвідченого кіпера Луценка – велика для команди?
– Скажімо, відчутна, але це означає, що „Закарпаття” пропускає лише через те, що на воротах не стоїть Луценко. Ця проблема комплексна, адже один будь-який виконавець проблему цілої команди вирішити не може.
– Які відчуття у в.о. головного тренера, коли команда виходить на поле?
– Практично, такі ж самі як були й до цього. Лише на лавці запасних переживаю більше, тому що за тобою стоїть прийняття того чи іншого рішення від якого може залежати доля всього матчу.
– Які стосунки у вас з колишнім головним тренером команди?
– У нас з Віктором Івановичем залишилися нормальні товариські стосунки. Практично кожен день спілкуємося, ділиться порадами, використовую його доробки, які він мені залишив в плані селекційної політики.
– Чи можуть бути такі обставини, що ви й надалі виконуватиме функції головного тренера, але вже без в.о.?
– Не хочу забігати вперед, але ця справа дуже важка, а прогнозувати події наперед не хочу?
Перед „Кривбасом” ужгородці в Міхайловцях набралися приємних емоцій
ФК „Земплін” (Міхайловце) – ФК „Закарпаття” (Ужгород) – 2:4
Склад команди „Закарпаття”: Худжамов (Надь, 59 хв), Ільницький, Сапуга (к), Рожок (Микуляк, 30 хв), Гурка (Карібов 84 хв), Заєць (Кополовець, 54), Михалик (Ребрик, 66 хв), Рижих, Голайдо (Євланов, 46 хв), Лозінський (Корнутяк), Чучман (Антонюк, 53 хв).
Голи за “Закарпаття” забивали: Заєць (18 хв), Михалик (45 хв), Євланов (46 хв), Рижих (72 хв)
В ході підготовки до домашнього матчу 8-го туру з криворізьким „Кривбасом” закарпатці вирішили провести товариську зустріч з словацьким друголіговим ФК „Земплін” з Міхайловців.
Цей матч став непоганою нагодою випробувати новачків, але з 4 нових футболістів у складі команди на поле в Міхайловцях вийшов лише один – нападник Сергій Рижих, який прийшов до „Закарпаття” з російського СКА „Хабаровськ”. Іншим новачкам клубу не встигли відкрити візу. Тим не менш незважаючи на брак форвардів голів глядачі побачили достатню кількість.
Але до матчу повернемося трохи згодом…
Перетин кордону дався нашій команді дуже важко, якщо наші митники це зробили швидко, то їх словацькі колеги маринували нас десь півтора години. Мабуть, таким чином намагалися морально послабити наших футболістів, або ж гадали, що у великих сумках замість м’ячів та комплекту форми перевозять традиційні цигарки та алкоголь. Тренери вже й подумували про повернення назад і проведення звичного тренування на „Авангарді”, та якось митники „дружньої” нам держави змилувалися і зняли з нас своє ”veto”.
Міхайловце – одне з невеличких типових містечок сусідньої нам Словаччини. Маючи чисельність всього 40 з гаком тисяч населення у місті є кілька великих супермаркетів, футбольний клуб, який грає у 2-й лізі (наша 1-а). Скажімо, в нашому 80-ти тисячному Мукачеві лише одна команда виступає на чемпіонат області „Легіон-Кольчино”, заявити команду на вищий рівень, місту затероризованому виборами, мабуть, поки що не під силу. Правда, побачив у Міхайловцях і звичних ромських „ковдошів”, які виклянчували у покупців дріб’язок. Так, що мабуть словакам для того, щоб стати повноправними членами ЄС потрібно вирішити купу проблем. Незважаючи на товариський характер поєдинку подивитися на матч зійшлося до 100 чоловік, навіть продавалися білети у касах. Вартість квитка на матч становила 20 корун, що приблизно дорівнює 3, 50 грн. А на внутрішні поєдинки у чемпіонаті 2-ї ліги вартість квитка становить 50 корун (десь 8 грн.). Є в „Земпліна” і свій фанклуб, сайт вболівальників та й непогана інфраструктура – декілька футбольних полів, а біля них тенісні корти, один з яких був критий.
Тепер про матч.
Початок гри був досить рівний. Словацька команда десь хвилин 10 навіть домінувала на полі. Але вже на 18 хвилині закарпатці довели друголіговим міхайловським футболістам, що грають у футбол на значно вищому рівні. По лівому краю на половину поля увірвався Голайдо, та біля самої бровки недозволеним прийомом його зупинив словацький захисник. Сам постраждалий і виконав штрафний, м’яч потрапив у захисника, а від нього прямісінько під удар Вадиму Зайцю, котрий від душі приклався до „смугастого”. Кіпер Жовчак лиш сумним поглядом провів м’яч у власну сітку воріт, а захисник виправдовувався перед ним, що він нічого Голайдові не робив, що рефері штрафний призначив несправедливо. Та хоч-не-хоч, а розпочинати гру господарям довелося з центру.
Майже весь тайм м’яч у переважній більшості перебував у центрі, лише наприкінці першої сорокап’ятихвилинки гостям знову вдалася чудова атака. Як і перший раз загроза для словаків виникла на лівому фланзі, де невтомимий Голайдо, котрий, до речі, грав з температурою, обійшов свого опонента і зробив вдалий навіс у воротарський, де вище за всіх вистрибнув Михалик і переправив м’яч за лінію воріт, звідки його вибив у поле захисник. Та арбітр з свистком забарився, лише, коли нарешті помітив, що його помічник показує на центр, здогадався, що роті в нього є пищалка. З таким рахунком команди і пішли на перерву. Початок другого тайму не приніс ніякої радості господарям. Вже на 18 секунді другого тайму словаки знову вимушені були розпочинати гру з центру поля. А змусив їх це зробити теж один із молодих новобранців „Закарпаття” Артем Євланов. Одразу розігравши м’ячам в центрі партнери відпасували на нього, а він пройшовши кілька метрів по правому краю вийшов на ударну позицію і ефектно пробив – шкіряна куля, вдарившись об перекладину опустилася за спиною словацького кіпера. Запахло розгромом. Цей запах посилився на 72 хвилині коли, завдяки старанням Сергія Рижих четвертий м’яч влетів у ворота господарів. Мабуть, Володимир Васютик порахував, що в гостях та ще й у товариській зустрічі досить непристойно вигравати з таким великим рахунком та й кілька словацьких фанатів замість звичного „Земплін”! , „Земплін”!, почали кричати рідне Уж-го-род!, Уж-го-род!.
Для того, щоб засолодити словакам пігулку і поразка не здавалася такою великою, закарпатці дозволили господарям відквитати два м’ячі. Вечір закінчився досить святково – президент „Земпліна” почастував закарпатців вечерею та прекрасним пивом. Керівництво команди в тому числі і ваш покірний слуга дозволили собі пропустити і чарочку словацької горілочки та рому – відмовляти в гостинності господарю не хотілося.
Роман СЕНИШИН
Источник: ФК Закарпатье