Тренера львівських “Карпат” Юрія Дячука-Ставицького цієї осені можна вважати одним з найуспішніших українських футбольних наставників.
Під його орудою команда першої ліги обіграла “Шахтар”, “Чорноморець”, “Ворсклу” і, вслід за київським “Динамо”, вийшла у півфінал Кубка України. Перед виїздом до Охтирки кореспондент “ВЗ” зустрівся з тренером “зелено-білих”.
– Юрію Михайловичу, матч з “Нафтовиком” з Охтирки – завершальний у першому колі. Які настрої у команді?
– Не хочеться останньою грою зіпсувати настрій собі та вболівальникам. Цікаво було б закінчити чемпіонат на “одній нозі” з “Зорею”. Тим паче, що ми у другому колі приймаємо і “Зорю”, яка займає перше місце, і “Оболонь”, і той же “Нафтовик”. А завершити хотілося б на мажорній ноті.
– Зробіть, будь ласка, короткий підсумок першої половини чемпіонату…
– Ми закінчуємо дуже вдало, адже вигравати стільки ігор – дуже добре. Команда виросла, футболісти стали грати мудріше, активніше, досвіду набули. В обороні команда грає стабільно. Ми не пропустила жодного м’яча в матчах з трьома командами вищої ліги.
– Якщо розглядати по ланках, то ви задоволені грою команди?
– Я задоволений і грою команди, і психологічною обстановкою. У нас хороший колектив. От зараз пише капітан “Шахтаря” Тимощук, що ситуація в команді погана і так далі, у нас же обстановка доброзичлива. Не було ніяких проблем між тренерами і футболістами, між тренерами й керівництвом. У нас одна команда: і генеральний директор, і тренери, і футболісти.
– Ходять чутки про поповнення “Карпат” у міжсезонні.
– А де взяти серйозне поповнення? Розмовляв з агентами футболістів, селекціонерами і часто доводилось чути, що українців зараз перспективних майже нема. Всі українські футболісти, як правило, на контрактах, мають команду. Я говорив, що нам потрібен плеймейкер, тобто гравець, який міг би зіграти “під нападаючими”, так от вони пропонують гравців з Албанії, Македонії, Хорватії… Тому ми виховуємо своїх футболістів. От з нами їздив на гру у Хмельницький центральний півзахисник Ткачук, і зараз їде в Охтирку. Але два-три футболісти мусимо взяти, як кажуть, “точково”…
– Ваша команда обіграла “Чорноморець” Альтмана, “Шахтар” Луческу, “Ворсклу” Носова. Чи можна сказати, що ви як тренер вже голосно про себе заявили?
– Тренером треба народитись. Тренер повинен бути і вихователем, і психологом. У мене в характері є недолік – я задобра людина, але вважаю, що досвіду та характеру мені вистачає, всього вистачає. А те, що я надто добрий… Можливо, тому, що я такий – у нас доброзичливий футбольний колектив. Але мені трохи не вистачає жорсткості в роботі з футболістами.
– А є якісь закордонні тренери, у яких ви переймаєте досвід, скажімо, Мауріньо, Фергюссон?
– Всі великі тренери працюють по-своєму. Я переглядав багато матеріалів про методику Мауріньо. В його навчально-тренувальному процесі були такі моменти, що просто суперечать теорії та практиці фізичного виховання. Він по-своєму дещо робить і, можливо, це правильно, хто знає? Раз є такий результат значить – правильно. Лобановський працював по-своєму, Мауріньо – по-своєму, як і молодий тренер “Барселони” Рійкаард. У кожного тренера свій почерк. Основне – багато працювати, любити свою команду, ставитись серйозно до своєї роботи. І не лише тренувати, а й займатися іншими питаннями, виховною роботою. Я – більше тренер-організатор.
– Розумію, що футбол забирає багато часу, а поза футболом час на якесь хобі залишається?
– Я люблю посидіти з вудкою на озері. Не гонюся за великою рибою, але люблю, щоб часто клювало. Маленька чи велика, але щоб клювала. Подорожувати люблю з сім’єю, але не завжди це вдається.
– Розкажіть трохи про свою сім’ю…
– Зараз живу в Брюховичах, разом з дружиною Тетяною та сином Михайликом. Інші діти живуть окремо, вони вже мають свої сім’ї. Маю внуків. Приходять до мене донька Тетяна з внучкою, син Володя з внучкою. У мене невеличкий будиночок в Брюховичах, хороша територія. Ми там і шашлики можемо з’їсти, і з дітьми побавитися… Сім’я дуже хороша. Я – добрий сім’янин: люблю сім’ю, дітей та внуків.
– Багато внуків маєте?
– Маю трьох внуків. Я, можна сказати, дідусь з досвідом…
– Хотіли б, щоб хтось з внуків пішов футбольною дорогою?
– У мене син Михайлик єдиний серед дітей та внуків поки що займається футболом. Він навчається в 11-му класі футбольної школи “Карпати”. Постараюся, щоб він десь у другій лізі пограв. Основне для нього – вступити до вузу. Він тренується в спеціалізованому класі з п’ятого класу. Думаю, що мій Михайлик трошки ще пограє в футбол…
Источник: “Високий замок”