ШАНОВНІ ДЕЛЕГАТИ КОНГРЕСУ, КОЛЕГИ, ДРУЗІ!
Перш за все, хочу подякувати авторам фільму „Блохін і його команда”, який ми щойно переглянули. Дуже хочеться в нашій подальшій роботі підтримати переможний настрій та атмосферу цієї презентації! Справді, нам є чим пишатися. Недарма працювали. Збірна України їде на чемпіонат світу в Німеччину. Олег Блохін дотримався слова і навіть перевиконав свої обіцянки – Україна не просто стала першою у своїй відбірній групі, але досягла цього за два тури до фінішу! А як не згадати про маленьке футбольне диво, подароване нам молодіжною збірною командою у драматичному двобої зі збірною Бельгії.
Крім того, юнацькі збірні команди до 17-ти та 19-ти років разом з дівочою командою до 19-ти років продовжать у 2006 році шлях до фіналу чемпіонату Старого Світу. Це спонукає з усією відповідальністю заявити: ФФУ вірно обрала стратегічний напрямок розвитку. Наш футбол росте і щороку поліпшує результати, піднімаючись вгору щаблями європейського, а тепер уже й світового футболу.
Разом з цим я наголошую: збірні команди – це лише надбудова, лише верхівка видимої частини „айсбергу” всього футболу України. Усі ці роки ми намагалися закласти якомога потужнішу основу футбольної піраміди, і дещо в цьому напрямку нам вдалося зробити.
На мою думку, запорукою наших успіхів є ефективний менеджмент та маркетинг, який реалізує Федерація футболу України. Безумовно, завдяки перемогам наша збірна почала користуватися великим попитом на телевізійному і рекламному ринку. Продукт, який демонструють наші команди стає все більш конкурентноздатним.
Одночасно, завдяки активній позиції Федерації футболу України, у нас з’являються все нові спонсори. До Укртелекому, Самсунгу, Ксероксу, нещодавно додалися такі відомі вітчизняні бренди як Київстар та Оболонь. Разом з ними до нашого футболу прийшли десятки мільйонів гривень. Тільки за останні чотири роки на розвиток інституту юнацьких збірних команд ми витратили більше ніж 10 мільйонів гривень. В той же час без достатньої фінансової підтримки ми не могли б розраховувати на розвиток багатьох програм федерації, що спрямовані у майбутнє – до наших дітей.
ШАНОВНІ ДРУЗІ!
У 2000 році ми визначили наш головний пріоритет. З роками ця позиція федерації переросла у філософію футболу в Україні – РОЗВИТОК МАСОВОСТІ ПЛЮС СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ ПОСЛІДОВНОГО НАВЧАННЯ ФУТБОЛУ, ПОЧИНАЮЧИ ЗІ ШКІЛЬНОЇ ЛАВИ. Усе це знайшло відображення в Комплексній програмі розвитку футболу в Україні, затвердженої Кабінетом Міністрів у липні 2004 року. Підкреслю, що це друга подібна програма в історії вітчизняного спорту номер один. І вона має чітку відомчу і регіональну спрямованість. Не абстрактне бачення з Києва, а відображення насущних потреб на місцях.
Саме через реалізацію комплексної програми ФФУ довела скептикам та критикам, що громадська організація здатна підставити плече державі та вирішувати важливе соціальне завдання.
Усім добре відома наша спільна з Міністерством освіти і науки програма «Урок футболу». Мабуть, сьогодні усі зрозуміли, що ми не ставили і не ставимо перед собою мету зробити з кожного школяра футболіста. Ми піклуємося про ЗДОРОВ’Я ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ, адже за статистикою тільки 5-7% випускників шкіл є цілком здоровими молодими людьми. Цифри говорять самі за себе.
Вважаю, що ФФУ вже протягом 5 років гідно демонструє високу громадянську відповідальність. А наші зусилля цілком відчутні: 2,5 мільйона школярів систематично освоюють ази футболу і мають для цього усе необхідне. Договір між ФФУ і Міністерством освіти і науки пролонговано в грудні. Отже, наші діти не залишаться без належної уваги.
56 тисяч команд – учасниць змагань на призи Клубу „Шкіряний м’яч” по всій країні – також яскраве тому підтвердження. Сьогодні ми разом з фізкультурно-спортивними товариствами „Спартак”, „Україна” та „Колос” не перший рік поспіль проводимо футбольний фестиваль сільських школярів під девізом „Даруймо радість дітям”, змагання серед виробничих колективів фізкультури на призи „Робітничої газети”, змагання за програмою галузевих спартакіад. Це справді свята, заради яких варто працювати.
Наступним елементом ФІЛОСОФІЇ УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛУ є розвиток дитячо-юнацького футболу в структурі професіональних клубів, якому, в тому числі, сприяє атестування у вищій лізі. Завдяки зусиллям – „Динамо, „Шахтаря”, „Іллічівця”, запорізького та донецького „Металургу”, „Кривбасу” сьогодні 8 тисяч футболістів віком від 14 до 19 років беруть участь у Дитячо-юнацькій футбольній лізі України. Це вагомий внесок у розвиток футболу.
Треба сказати, що останнім часом діяльність ДЮФЛ набула нових рис. Матчі ліги обслуговує близько 500 молодих арбітрів, Інспекторський комітет ФФУ організував інспектування матчів. Таким чином, організація змагань вийшла на якісно новий рівень. Його забезпечує, створена нашими фахівцями, єдина інформаційна система. Сьогодні завдяки базі даних ФФУ в лічені хвилини можна отримати повну інформацію про будь-якого юного футболіста. Такого на пострадянському просторі ще не було.
ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
Звичайно, велику роль у досягненнях першої, молодіжної і юнацьких збірних команд України відіграють зусилля професіональних футбольних клубів. І ми вдячні їм за дієвий внесок у створення міцного підгрунтя представницьких команд країни разом з ФФУ. Разом з цим ми перебуваємо у постійному пошуку нових форм роботи з резервом. Одним з результатів можна вважати реалізацію проекту створення МІЖОБЛАСНИХ РЕГІОНАЛЬНИХ ЦЕНТРІВ РОЗВИТКУ ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКОГО ФУТБОЛУ.
Протягом поточного року їх створено чотири: у Києві, Донецьку, Харкові та Львові. Незабаром з’явиться центр у Криму. Вони охоплюють усі прилеглі області, об’єднуючи всю країну. Адже, саме там, в 27-ми регіонах України, закладаються основи як масового, так і професіонального футболу, які живлять збірні команди.
Ми маємо розуміти, що запорукою успішного розвитку футболу в державі є системний підхід на РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ. Отже, підвищення ефективності управління футболом на місцях ПОВИННО СТАТИ ПРІОРИТЕТОМ В НАШІЙ РОБОТІ.
Ми повинні вчитися і використовувати досвід УЄФА. Широкомасштабна програма УЄФА ХетТрік є джерелом не тільки матеріальної допомоги, але й дає нам прекрасний приклад цілеспрямованого менеджменту взаємовідносин на принципах солідарності усіх членів футбольної родини. Нам слід розробити аналогічну регіональну програму – УКРАЇНСЬКИЙ ХЕТ-ТРИК. Однак, вона не повинна „латати дірки”, а надавати необхідну адресну допомогу на місцях. І не тільки фінансову, а насамперед методичну. Регіональні федерації мають потребу в спеціальних навчальних програмах і курсах підвищення кваліфікації.
Наголошую, що працівники комітетів ФФУ й голови регіональних федерацій повинні регулярно відвідувати свої осередки, надавати їм практичну допомогу у вирішенні проблем, яких там вдосталь. Регіональний футбол потребує ефективного контролю і систематичної підтримки. З цією метою, вважаю, за необхідне створити в структурі Федерації футболу України ВІДДІЛ РОЗВИТКУ, який би на штатній основі працював з Комітетом „Ради регіонів”. І прошу виконавчу дирекцію представити на розгляд найближчого Виконкому програму роботи і штатний розклад зазначеного підрозділу.
Ще раз хочу підкреслити, що увага центру до регіонів – це стратегічне завдання федерації на 2006 рік. Адже треба навчити багатьох наших колег на місцях самостійно заробляти гроші. Ми повинні усвідомити – не треба постійно купувати рибу, варто навчитися користуватися вудкою…
СИЛЬНИЙ І ФІНАНСОВО СТАБІЛЬНИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ФУТБОЛ – ЦЕ СИЛЬНИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ФУТБОЛ. ІНШОГО ПРОСТО НЕ ДАНО!
ШАНОВНІ ДЕЛЕГАТИ!
Безумовно, важливою складовою розвитку футболу на місцях є вже згадувана Комплексна програма. Виконком ФФУ проаналізував звіт про хід її виконання в шістьох областях. Головний висновок полягає в тому, що як на місцях, так і в центрі існують серйозні проблеми в галузі співробітництва з державними органами влади. Нажаль, державні важелі реалізації комплексної програми розвитку футболу в Україні, практично втрачені.
На мій погляд, справа не тільки в тому, що окремі місцеві керівники не приділяють належної уваги розвитку футбольної інфраструктури. Занепокоєння викликає стійка тенденція взагалі виводити за дужки питання фізичної культури і спорту. Ми з вами в цій ситуації повинні бити на сполох і шукати однодумців. Настає час переходити до динамічного діалогу та переконувати владу у необхідності повернутися обличчям до проблем масовості спорту, футболу зокрема.
Скористаюсь можливістю звернутися сьогодні до заступників голів обласних державних адміністрацій і начальників обласних управлінь з питань спорту. Ми просимо Вас, шановні, відновити роботу координаційних рад там, де вони не працюють, розглянути стан виконання регіональних програм на засіданнях президій, колегій, рад. Ми також рекомендуємо вам у першому півріччі 2006 року провести обласні футбольні активи, на яких розглянути стан футбольної інфраструктури. Комітет Ради регіонів ФФУ надасть максимальну допомогу у підготовці таких зустрічей.
Сподіваємось і на відновлення роботи Центральної Координаційної Ради під керівництвом Міністра по ділам сім’ї, молоді і спорту щодо реалізації комплексної програми
ШАНОВНІ ДРУЗІ!
Протягом 2004-2005 років за дієвої підтримки програми ХетТрік УЄФА і держави, ФФУ успішно реалізувала програму „Наше майбутнє”. В регіонах України встановлено 400 футбольних міні-майданчиків. Але кошти громадської організації, якою є Федерація, небезмежні.
Для подальшої реалізації цього соціально важливого проекту на підставі нашого звернення до Кабінету Міністрів України і Бюджетного комітету Верховної Ради України у державному бюджеті 2005 було передбачено 20 мільйонів гривень. За ці кошти Міністерство з питань сім’ї, молоді і спорту разом з обласними державними адміністраціями побудувало понад 140 подібних спортивних об’єктів по всій країні.
Тим самим ми маємо унікальний приклад взаємодії громадської спортивної організації і держави у розбудові матеріальної бази масового спорту. Чому б нашому Міністерству, НОК України і національним федераціям з олімпійських видів спорту не об’єднати зусилля у вирішення питанні про будівництво сучасного центру з олімпійських видів спорту під Києвом, у селі Гореничі. Адже для цього є всі передумови. І ми готові до такої співпраці.
ШАНОВНІ ДОБРОДІЇ!
Дуже серйозні розмови відбулися на Виконкомі Асоціації аматорського футболу та Виконкомі ФФУ на цьому тижні. ВАЖКО НЕ ПОГОДИТИСЯ, ЩО ФУТБОЛ НА ВИЩОМУ РІВНІ МОЖЕ ПРОЦВІТАТИ ЛИШЕ МАЮЧИ ЗДОРОВІ КОРЕНІ. Запитаємо себе: чи можна вважати систему масового аматорського футболу в нашій країні абсолютно здоровою? Відповідь очевидна. За період з 2000 по 2005 роки кількість команд, що беруть участь у чемпіонаті і Кубку України серед аматорів, зменшилася ВДВІЧІ і склала цього року 16 команд, що представляють тільки 12 регіонів. При цьому на наступний сезон прогнозується участь лише 13 колективів!
Цілком зрозуміло, що аматорський футбол потребує змін. Додатковим імпульсом для нас має стати ініційована УЄФА Хартія з аматорського футболу. Визначені нею орієнтири вимагають від нас вдосконалення регламентів проведення першостей України серед аматорських і професіональних команд другої ліги, порядку отримання командами-аматорами статусу професіональних, реформування системи юридичної та фінансової допомоги, зрештою, становлення і розвитку АМАТОРСЬКИХ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ за підтримки з боку регіональних, районних і міських федерацій, державних структур і господарських підприємств.
БЕЗ ЗДОРОВОГО І ПО-СПРАВЖНЬОМУ МАСОВОГО АМАТОРСЬКОГО ФУТБОЛУ НАШ УКРАЇНСЬКИЙ БУДИНОК ФУТБОЛУ ЗАЛИШИТЬСЯ СТОЯТИ НА ПІСКУ.
До речі, вагомими складовими частинами масового аматорського футболу є вуличний футбол, комітет якого увійшов як колективний член до Федерації футболу України та новостворена Студентська футбольна ліга України, яка повинна об’єднати близько двох мільйонів студентів країни. Сподіваюся, що в наступному році ми зможемо реалізувати їх потенціал і спільною працею піднести реноме аматорського футболу України, який виконує роль важливої перехідної ланки до професіонального футболу.
ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
Проведена цього року атестація футбольних клубів першої ліги з усією очевидністю у підсумку показала, що практично жоден клуб не відповідає вимогам ліцензування, за виключенням львівських „Карпат”. Таким чином, ми були змушені перенести термін атестації на 2006 рік.
Проблеми, й чималі, існують у другій лізі. Усім добре відома ситуація з інфраструктурою і організацією там клубного господарства. Технічний комітет ФФУ дійшов невтішного висновку. Враховуючи тільки один критерій – сучасні вимоги щодо організації навчально-тренувального процесу – 57% клубів не можна вважати професіональними! Це з одного боку.
Інша сторона медалі стосується того, що у ПФЛ на сьогодні існує дуже простий принцип одержання статусу професіонального клубу. Можна без участі у Всеукраїнських змаганнях аматорів, тільки за умови сплати заявкового внеску, стати відразу професіональним клубом.
Що ж виходить? Сплативши десяток тисяч гривень, команда аматорів перетворюється на професіональний клуб. І при цьому від неї не вимагають ні наявності інфраструктури, ні фінансових гарантій, ні відповідної правової документації й інших атрибутів, обов’язкових для професіонального клубу. Як наслідок, ми опиняємося на дуже хиткому містку, що з’єднує аматорський і професіональний футбол.
Вчора Виконком ухвалив важливі рішення щодо реформування структури змагань у першій і другій лігах та позитивно оцінив зусилля робочих груп ПФЛ і ФФУ в цьому питанні. Одночасно відзначу, що з формальної точки зору цей крок є неоднозначним. Починали першість за старою системою, завершувати будемо за зовсім новою. Але, ми не формалісти і добре розуміємо важливість змін. Як то кажуть це той випадок, коли треба змінювати не коней, а саму переправу.
У ЦЬОМУ СЕЗОНІ НЕОБХІДНО ПРОВЕСТИ АТЕСТУВАННЯ КЛУБІВ ПЕРШОЇ ЛІГИ І РОЗПОЧАТИ ЦЕЙ ПРОЦЕС У ДРУГІЙ ЛІЗІ. Лише за цих умов можна створити по-справжньому оптимальні критерії і вимоги щодо одержання статусу професіонального клубу. Без їхнього визначення, на мою думку, неможливий рух уперед.
Критерії ці повинні бути гнучкими і диференційованими. Не можна одразу вимагати від клубу другої ліги стадіону з пластиковими сидіннями, поля з підігріванням або зі штучним газоном, тренувальної бази тощо. Розвиток і становлення повинні бути послідовними, але неухильними. В той же час, якщо клуб не виконує вимог, він буде позбавленний статусу професіонального.
Саме тому я кажу вже не перший рік: при заявці команд клуби повинні надавати ФІНАНСОВІ ГАРАНТІЇ, що підтверджують розмір бюджету на початку сезону і, тим самим, гарантують безперервність функціонування клубу протягом сезону. Доцільно, щоб гарантії мали підтвердження і перед початком другого кола змагань. Адже усім добре відомі випадки зняття наших клубів з першостей, особливо у другій лізі.
Від керівництва ПФЛ неодноразово доводилося чути про невідворотність фінансових крахів. Але ж треба реально захищати професіональний футбол та самі клуби від неминучих фінансових ризиків, а не тільки констатувати економічні труднощі в країні.
Гадаю, адміністрація ПФЛ нарешті повинна розпочати роботу в цьому напрямку. В свою чергу вважаю за доцільне Центру ліцензування ФФУ використати європейський досвід і втілити у життя принцип „НЕ ЗАПОБІГАТИ, А УПЕРЕДЖУВАТИ”. Ми можемо створити ПІДРОЗДІЛ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ, до повноважень якого повинен, у першу чергу, входити контроль за фінансовим станом футбольних клубів протягом усього сезону. Впевнений, що такий крок зіграє позитивну роль в оздоровленні фінансової ситуації в професіональному футболі країни і позитивно позначиться на зростанні конкурентоспроможності команд.
ШАНОВНІ ДРУЗІ!
Зміцнення фундаменту Українського футбольного Дому неможливе і без слідування світовим та європейським традиціям щодо затвердження національної ідентичності футболу. УЄФА рекомендує вже з наступного сезону скоротити заявку команд вищої ліги до 25 футболістів. Водночас вступає в дію правило „2+2”. Акцент ставиться на заохоченні виступів доморощених гравців і футболістів, підготовлених національною асоціацією.
На мій погляд, у цьому контексті питання підготовки найближчого резерву в клубних структурах набуває стратегічного характеру. На сьогоднішній день у професіональному українському футболі 22% футболістів мають іноземні паспорти. В той же час нами створено цілком дієздатну систему змагань юнацького футболу: ДЮФЛ – ТУРНІР ДЮФЛ ДО 19 РОКІВ – ДУБЛЬ. Статистика дубля свідчить, що у 75% команд, що беруть участь у цьому турнірі, на полі регулярно з’являються більш як 40% українських футболістів у віці до 20 років. Вчора на засіданні Виконкому ФФУ було схвалено пропозицію робочих груп ФФУ та ПФЛ і затверджено положення щодо обов’язкової участі у матчах другої ліги – одного гравця-українця віком до 18 років, і у першій, відповідно, – віком до 19 років.
Відтак, ми ставимо наголос на тому, що СТРАТЕГІЧНИМ КУРСОМ ФФУ Є СТИМУЛЮВАННЯ І ПІДТРИМКА ПІДГОТОВКИ ДОМОРОЩЕНИХ ФУТБОЛІСТІВ, ВЛАСНОГО РЕЗЕРВУ ВІТЧИЗНЯНОГО ФУТБОЛУ. Це, природньо, вимагає повернутися, як ми й домовлялися в квітні 2004 року, до теми скорочення кількості легіонерів. Пропоную на найближчому засіданні Центральної ради ліги обговорити скорочення кількості легіонерів з сезону 2006/2007 до 7.
ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
Саме час торкнутися питання інфраструктури, без розвитку якої не можна розраховувати на підвищення якості українського футболу, в тому числі на підготовку дієздатного резерву.
Ми успішно завершили будівництво й активно експлуатуємо інфраструктуру центру імені Віктора Баннікова. Одночасно важко переоцінити роль професіональних футбольних клубів у будівництві сучасної спортивної інфраструктури. «Динамо», «Шахтар», «Металурги» з Донецька і Запорожжя, «Іллічівець», «Чорноморець» і «Дніпро» – будують або вже побудували нові стадіони, тренувальні центри, футбольні школи. Ці структури, безсумнівно, і в майбутньому будть продовжувати як розбудову власної інфраструктури, так і підтримку дитячого і юнацького футболу у рамках клубу.
Чого тільки варті проекти почесного президента ФК «Іллічівець» Володимира Бойка, що будує в Маріуполі футбольний манеж на 6 тисяч глядачів і збирається кожний загальноосвітній навчальний заклад міста оснастити штучним футбольним полем. І в семи школах Маріуполя – це вже зроблено. Насправді приклад вартий наслідування.
Але хочу звернути увагу на дещо інше. За останні 5 років не збудовано жодного нового стадіону у Волинській, Дніпропетровській, Закарпатській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Тернопільській, Херсонській, Черкаській областях і місті Севастополі! Перелік вражає, чи не так?
До речі, в столиці України, найбагатшому місті країни, за всі роки незалежності міська влада не побудувала жодного стадіону! Втішає лише те, що в майбутньому, як кажуть керівники міста, з’являться і стадіони й палаци спорту. Але це лише прожекти, на тлі загрозливої ситуації навколо НСК „Олімпійський”.
Я не стану довго зупинятися на цій справі, хоча вона має критичне значення для майбутнього. Вона тісно пов’язана з Євро-2012. Адже „Олімпійський” зазначений в нашій спільній з польськими друзями заявці, як арена фінального матчу.
Більше хочу наголосити на тому, що НСК „Олімпійський” це не просто стадіон, який сам по собі має значно вищій соціальний статус а ніж, навіть, новітній, торгівельний центр. Це – перш за все, справжній спортивний і культурний заповідник, з яким пов’язана історія країни. Масштабне будівництво в декількох метрах від арени, що повністю порушує міжнародні норми безпеки спортивних споруд, неприпустиме.
Після мого звернення до Верховної Ради Президент країни оперативно надав розпорядження Кабінету Міністрів, Міністерству спорту та міській владі провести відповідну експертизу. Але ми маємо подякувати УЄФА. До Києва терміново прибули експерти УЄФА з питань безпеки стадіонів Ерні Уокер і Тьєррі Фавр. Вони чітко висловили критичне ставлення до існуючої ситуації.
Сьогодні на нашому зібранні присутній віце-президент УЄФА, Шенез Ерзік, представник Туреччини, заявку якої на участь в тендері на проведення ЄВРО 2012 я назвав би однією з найдосконаліших. Однак її було відхилено. Нам же УЄФА висловила неоціненний кредит довіри. І сьогодні я відкрито говорю, і впевнений, що мій колега з Виконкому УЄФА мене підтримає, – без державницького ставлення до вирішення ситуації з НСК “Олімпійський” наші зусилля виграти тендер зводяться нанівець.
Ніхто не проти розвитку бізнесу, західних інвестицій чи будівництва торгівельних центрів. Але я, впевнений, як і Ви, категорично проти, коли під цими марками руйнується наша історія та майбутнє країни. А те що робить „Юджин” та його партнери це містечкове заробляння грошей за рахунок 48 мільйонів громадян України!
ШАНОВНІ ПАНОВЕ!
Жодне футбольне зібрання сьогодні не обходить теми суддівства. Організаційні принципи системи арбітражу ФІФА та УЄФА постійно вдосконалюються. Україна не може залишатися осторонь. Нещодавно на засіданні Виконкому УЄФА було представлено проект КОНВЕНЦІЇ УЄФА ЩОДО НАВЧАННЯ АРБІТРІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ АРБІТРАЖУ В РАМКАХ НАЦІОНАЛЬНИХ АСОЦІАЦІЙ. Конвенція чітко визначає пріоритетні напрями роботи: навчання і оптимальна організація роботи суддів. Завдяки змістовному аналізу, УЄФА сформульовано стратегічні цілі в контексті набору і зайнятості арбітрів, починаючи з рівня масового футболу; системи суддівських спостерігачів; програми пошуку молодих талантів і підготовки арбітрів; навчальних програм. Конвенція ОДНОЗНАЧНО фіксує БАЗОВИЙ ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ПРИНЦИП: НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ІСНУВАННЯ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ АРБІТРАЖЕМ В НАЦІОНАЛЬНІЙ АСОЦІАЦІЇ. В Конвенції УЄФА підкреслюється, ПРОЦИТУЮ:
У рамках національної асоціації повинна існувати єдина структура, відповідальна за питання арбітражу, якою керують спеціалісти й професіонали в галузі арбітражу та ЯКА Є ПОВНІСТЮ НЕЗАЛЕЖНОЮ ВІД ЛІГ, КЛУБІВ ТА УРЯДУ.
ТАКА СТРУКТУРА ПОВИННА ЗВІТУВАТИ ВИКЛЮЧНО ПЕРЕД НАЦІОНАЛЬНОЮ АСОЦІАЦІЄЮ З УСІХ СТРАТЕГІЧНИХ ЧИ ОПЕРАТИВНИХ ПИТАНЬ!
УЄФА чітко визначає: до 2009 року членами Конвенції повинні стати 50% національних асоціацій. УЄФА знаходить можливості стимулювати цей процес – кожна асоціація, яка відповідатиме встановленим нормам і приєднається до Конвенції, отримає бонус в розмірі 200 тисяч швейцарських франків, щорічно на програми з розвитку суддівства УЄФА буде виділяти 100 тисяч швейцарських франків.
Вважаю, що нашим стимулом мають стати не гроші, а бажання раз і назавжди остаточно навести лад в справі арбітражу. Федерація футболу України докладе усіх необхідних зусиль, щоб і в цьому питанні довести нашу цілеспрямованість на шляху вдосконалення і повноправного входження в європейську футбольну сім’ю.
ФФУ планує найближчим часом увійти до складу учасників Конвенції і рішуче поставити крапку в питанні контролю за арбітрами та винесення їм відповідних дисциплінарних вироків. Але для цього, шановні друзі, нам треба знайти в собі сили і врешті-решт подолати цілий ряд негативних явищ, які, нажаль, постійно привертають увагу не тільки спеціалістів, а й широкої громадськості.
ФФУ завжди послідовна в протидії тим, хто дозволяє собі різкі та в багатьох випадках емоційні випади на адресу арбітрів. Не можна сьогодні звинуватити Комітет арбітрів в бездіяльності або небажанні працювати. Комітет поступово та наполегливо реалізує концепцію розвитку арбітражу, прийняту Виконкомом ФФУ ще в вересні 2003 року. Гадаю, ніхто не заперечуватиме, що рівень фізичної підготовленості, якість теоретичних знань та взаємодії асистентів і арбітрів завдяки цьому значно підвищилися.
Ми свідомі того, що абсолютно уникнути помилок арбітрів неможливо. Водночас ми з Вами прагнемо, щоб їх було якомога менше і вони ніколи не були упередженими.
ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
Я відверто не поділяю думок вельми гарячих голів про те, що кількість помилок арбітрів з часом збільшується. Це невірно. Наведу динаміку помилок й зауважень арбітрам за останні три роки: 40 – 27 – 18. Ці цифри говорять самі за себе.
Проблема в іншому. Цілком очевидно, що вимоги футбольних клубів до арбітрів помітно зростають. В останній час фахівці клубів акцентують увагу не тільки на грубих помилках: призначенні чи непризначені пенальті, визначенні положення поза грою. Їх турбує трактування боротьби за м’яч, правомірність призначення штрафних ударів, правильність введення м’яча із-за бокової лінії поля тощо.
Слід визнати, що Комітет арбітрів проґавив розвиток цієї тенденції. Отже обов’язково потрібно збільшити обсяг навчання арбітрів та їхніх асистентів. Наприклад, УЄФА сьогодні вимагає, щоб елітні арбітри брали участь у семінарах не менш одного разу на два місяці. А у нас це робиться два рази на рік.
Треба використовувати будь-які паузи в чемпіонаті – запрошувати арбітрів для аналізу. Сьогодні виникла нагальна потреба у створенні майже безперервної системи навчання протягом усього сезону. Поміркуйте над цим та виходьте з пропозиціями.
Комітету також потрібно зосередитися на більш широкому колі аспектів підготовки арбітрів, яка повинна містити не тільки фізичну чи теоретичну підготовку, а й психологічну. Адже арбітр постійно перебуває під тиском багатьох обставин. У цьому контексті доцільно проводити спеціальні тренінги та навчання.
ШАНОВНІ ПАНОВЕ!
Я погоджуюсь із претензіями клубів до Комітету арбітрів щодо відсутності чіткої системи принципів рівномірності покарання арбітрів за однакові помилки. Вірно зазначено, що одного арбітра Комітет може відсторонити від проведення матчів на місяць чи два, а іншого – на півроку. Це неприпустимо, оскільки дає привід для звинувачення в упередженості, чи навіть репресіях. Саме в Комітеті арбітрів рішення повинні ухвалюватися не на емоціях, а на основі професіонального аналізу та дисциплінарних правил. Ці недоліки цілком стосуються й Інспекторського комітету. Хочу строго попередити голів комітетів – Дердо та Дяченка – про неприпустимість таких помилок у подальшому і нагадати, що недоліки в їхній роботі негативно позначаються на нашій спільній справі.
Ще один важливий аспект. Треба, як говорять в одній телевізійній рекламі, частіше зустрічатися… з народом. Комітету арбітрів слід регулярно проводити засідання „круглих столів” за участю тренерів та керівників клубів. Організовувати спілкування з самими гравцями в клубах. Ви повинні під час таких зустрічей обговорювати спірні моменти, в тому числі трактування Правил Гри. Мабуть, це позбавить наставників команд бажання на прес-конференціях робити аналіз арбітражу замість того, щоб вести розмову про гру своїх вихованців.
Ми з Вами вже маємо добру традицію зібрання арбітрів та делегатів, функціонерів ФФУ та ПФЛ напередодні кожного сезону. Але, на мій погляд, коло учасників таких зустрічей потрібно розширювати. Ми хотіли б бачити на цих зібраннях керівників клубів та головних тренерів.
Окремо хочу звернутися до керівників футбольних клубів і арбітрів. Ви самі повинні покласти край дискредитації власного іміджу і реноме українського футболу. Диму без вогню не буває. Є закон і згідно закону відповідати будуть і ті, хто висловлює припущення про існування окремої статті витрат на заохочення суддів, про випадки „позастатутних” відносин і спокушання арбітрів, упередженість і таке інше, і ті, хто це розповсюджує. Так само, як і ті, хто дає, та ті, хто бере.
Схаменіться! Я не жартую.
ШАНОВНІ ДРУЗІ!
Особливу увагу необхідно приділити ротації арбітрів. У першу чергу це стосується першої та другої ліг, в яких вистачає так званих сірих арбітрів-середняків, які роками нічим, поганим або хорошим, не відзначилися, заробляють собі середній рейтинг та вдовольняються досягнутим. Як наслідок – застій та відсутність перспектив зростання для молодих арбітрів. Тому слід подякувати тим, хто багато років вже немає перспективи, й сміливіше залучати молодих.
Приємно, що Комітет арбітрів ФФУ вже розпочав відповідну роботу. Восени пройшов перший селекційний навчально-тренувальний збір в Криму. Напередодні Комітет відібрав по всій країні 60 здібних рефері. Після зборів атестацію та рекомендації щодо роботи в професіональному футболі отримали 5 молодих арбітрів! Цю роботу треба продовжувати.
Ми наголошуємо: двері Комітету арбітрів та Інспекторського комітету ФФУ завжди відкриті для футбольних клубів. Їхні представники вже зараз беруть участь у комісіях призначень. Клуби вже сьогодні мають право висловлювати свої побажання під час затвердження списку арбітрів та делегатів ФФУ, і їхні оцінки повинні братися до уваги при формуванні рейтингів арбітрів. Окрім того, представники клубів входять до органу футбольного правосуддя – Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ. Залишається продовжувати нашу спільну працю.
ШАНОВНІ ДЕЛЕГАТИ!
Футбол дивний вид спорту. Він здатний об’єднати не тільки людей різних релігійних конфесій, політичних поглядів і кольору шкіри. Він є частиною загальнонаціональної культури, навіть здатний стати національною ідеєю, не говорячи вже про його роль економічного локомотиву, адже це вид спорту преміум-класу. Але, на мій погляд, і це сьогодні саме головне – футбол, як спорт номер один, здатний опікуватися здоров’ям нації.
Я вже говорив про позитивний приклад співробітництва з державою стосовно будівництва футбольних майданчиків, але в той же час країна не отримала очікуваного ефекту, коли на один наш майданчик припадало б 10 побудованих за кошти держави. Саме так роблять в Норвегії, де збудовано більш ніж 1 000 штучних футбольних полів. Саме так будується футбол в Нідерландах, де діє 4 000 аматорських футбольних клубів, які розвиваються, перш за все, за рахунок місцевих бюджетів та тісної співпраці з державними органами влади. Адже, неможливо, тільки за рахунок приватних коштів створити широку мережу спортивної інфраструктури в країні.
Ми з Вами завдяки величезній популярності нашого спорту просто зобов’язані зайняти активну громадську позицію і просувати у владу ідеї здоров’я нації, виховання нашого підростаючого покоління в дусі здорового способу життя. НАМ ТРЕБА ЗРОБИТИ ДЕРЖАВУ ГОЛОВНИМ СОЮЗНИКОМ УКРАЇНСЬКОГО СПОРТУ. Тим більше, що сьогодні ми маємо реальний шанс зміцнювати імідж України на міжнародній арені засобами футболу, і позиція держави в цьому є запорукою нашого успіху.
ШАНОВНІ ДРУЗІ!
Україна одержала, на мій погляд, дуже велику перемогу. Саме Україна, а не тільки український футбол. Ми разом з польськими друзями потрапили до раунду плей-офф тендера УЄФА Євро-2012 у компанії з Італією, Угорщиною та Хорватією.
Я усвідомлюю, що в нас в країні не так багато людей, у тому числі на державному рівні, які вірять у можливість перемоги України і Польщі в тендері УЄФА. Але разом з тим наші зусилля, наша з Вами віра приносять дещо більше. Адже престиж країни важко оцінити у фунтах, доларах або гривнях. Почуття національної гідності не вимірюється грошовими одиницями.
Я вважаю, що набагато краще, щоб про нашу країну в Європі і світі говорили не через політичні колізії, а завдяки її успіхам в економіці, науці, техніці і, звичайно ж, у спорті. Я патріот своєї країни, і хочу зробити так, щоб її громадяни пишалися тим, що вони українці. На мій погляд, кожному з нас варто зробити свій внесок у розвиток нашої Батьківщини. І Євро-2012 – саме те дійство, що може зробити нашу країну кращою, авторитетнішою. Заради цього варто працювати і боротися за перемогу.
Тут, якщо хочете, сповна можна відчути раціональність олімпійського девізу: «Головне не перемога, а участь». Для України сама участь у тендері – це реальна можливість модернізувати безліч чинних у державі стандартів і наблизити їх до європейських норм і правил.
Підготовка до Євро-2012 на теренах нашої країни незаперечно матиме мультиплікаційний ефект. Це – свого роду детонатор, завдяки якому вітчизняна економіка може за п’ять років пройти шлях, який в інших умовах потребував би 25 років. Через те, недалекоглядність сьогодні може дорого коштувати нашому народові у майбутньому. Саме тому нам необхідна єдина команда під назвою „Україна”, яка здатна реалізувати проект Євро-2012. Нам потрібна єдність, і тоді будь-яке завдання нам під силу. Доречно в цьому контексті зауважити, що гарний політик думає про вибори, а державний діяч – про майбутні покоління.
ДОРОГІ КОЛЕГИ!
Наприкінці виступу відчуваю своїм обов’язком підкреслити роль міжнародних футбольних організацій в справі розвитку футболу в Україні. ФІФА та УЄФА – це альфа і омега становлення та розбудови вітчизняного футболу. Важко уявити наші кроки в майбутнє без програм „Гол”, „Гол-2” та „Хет-трік”. Неможливо оцінити словами ту допомогу, яку ми відчуваємо від них. ФІФА та УЄФА демонструють чудовий приклад ефективного будівництва дому футболу в цілому світі.
Ми з Вами будуємо Український Дім Футболу, який плануємо завершити восени 2006 року. Проводимо відповідні роботи в селищі Гореничи, де плануємо розмістити головну базу підготовки наших збірних команд. В наступному році там покладемо перший штучний газон, який нам передала ФІФА. Небезпідставно ми сподіваємося на подальшу дієву допомогу ФІФА і УЄФА в реалізації цих масштабних проектів. Наше плідне співробітництво з міжнародними футбольними організаціями й в майбутньому матиме самий тісний характер.
ШАНОВНІ ДРУЗІ!
Щиро дякую всім і кожному за вашу сумлінну працю і відданість нашій спільній справі. Попереду у нас насичений і, напевно, найцікавіший в історії українського футболу рік. Це рік чемпіонату світу в Німеччині, рік, коли українська «молодіжка» візьме участь у фіналі чемпіонату Європи в Португалії. Очікує на нас і важливий екзамен УЄФА стосовно Євро-2012. Додамо до цього виступ донецького „Шахтаря” в раунді плей-офф Кубка УЄФА. Незалежно від результатів виступів наших команд, перша збірна України стартуватиме наступного року в Євро-2008, «молодіжка» – у новому форматі чемпіонату Старого Світу, що стане відбором на Олімпійські ігри в Пекіні. А на наші клуби очікує новий європейський похід.
Наступний рік – рік надій, приємних сподівань і великої роботи. І дуже важливо утримати планку якості вітчизняного футболу на досягнутому, скажемо відверто, високому рівні. Як кажуть: стабільність – ознака майстерності. Тому, в першу чергу, хочу всім нам побажати робити кроки тульки вперед. Удачі усім нам, і нехай час від часу примхлива дама Фортуна посміхається нам у новому році. Зізнатися, дуже хочу, щоб через рік, у грудні 2006-го, ми привітали один одного з новими успіхами і перемогами.
Усім Вашим близьким і рідним від щирого серця бажаю міцного здоров’я і щастя! Сонячних днів, доброго настрою та здійснення найзаповітніших мрій. З Новим роком і Різдвом Христовим!
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!
Источник: ФФУ