Досье
Максим КАЛИНИЧЕНКО народився 26 січня 1979 року у Дніпропетровську.
1996 – дебютував у складі “Дніпра”;
2000 – перейшов до московського “Спартака”;
2002 – дебютував у збірній України;
Дворазовий чемпіон Росії (2000, 2001), володар Кубку Росії (2003).
За збірну України зіграв 16 матчів.
Максим Калиниченко, 27 років, дебютував у збірній України чотири роки тому. Вихованця дніпропетровського “Дніпра”, який п’ять років тому перейшов до табору московського “Спартака”, запросив до вітчизняної національної команди її тодішній наставник Леонід Буряк. Олег Блохін, наступник Буряка, у відбірковий турнір Кубка світу-2006 Калиниченка не брав. А на початку цього року змінив свою думку. І запросив спартаківського півзахисника на виїзний товариський матч зі збірною Азербайджану. У Баку Максим провів на полі 77 хвилин. Його дії на полі наставник українців оцінив досить високо.
– Чому Олег Блохін залучив вас до своєї команди?
– Це сталося перед матчем з Азербайджаном, а він був товариським. І наставник міг дозволити собі переглянути людей, які раніше не були в обоймі збірної.
– Той же Блохін заявив, що на фінальний турнір Кубка світу поїдуть футболісти, які грали у відбірковому турнірі. Це зменшує ваші шанси на участь у Кубку світу?
– Ну, до заявки все одно треба вносити прізвища 23 гравців. Так що може й знайдеться місце футболістам, незадіяним раніше в офіційних матчах, – тут Максим розсіявся і уточнив. – Я принаймні на це сподіваюся.
– У матчі з Азербайджаном ви продемонстрували все, на що здатні?
– Ні, собою незадоволений. Можна багато говорити про поганий стан поля, низький рівень ігрової форми після зимової відпустки. Але це не виправдання моїм малоефективним діям. Думаю, післяматчевий комплімент Блохіна на мою адресу – перебільшення.
– Збірна України не гратиме товариських матчів до червня. Це добре чи погано?
– Однозначно не відповім. З одного боку, хотілося б зіграти більше, аби краще розуміти партнерів на футбольному полі. З іншого – і матчі за “Спартак” допоможуть набрати потрібних ігрових кондицій. А якщо ти в порядку, то на адаптацію у будь-якій команді часу не витрачатимеш. Зараз, до речі, я вийшов практично на оптимальний рівень готовності.
– Тренери національної команди стежать за вами у матчах чемпіонату Росії?
– Мабуть, тільки через телетрансляції. В усякому разі, якщо вони й приїжджають на матчі “Спартака”, то мені про це не повідомляють.
– Збірна Буряка, за яку ви грали, і збірна Блохіна – це дві різні команди?
– Ні, не думаю. Блохін просто продовжив роботу, розпочату його попередником. І склад істотно не змінився. Просто люди змужніли. Той же Воронін, наприклад. Буряк відкрив його, а тепер Андрій став одним із лідерів дружини Блохіна.
– За українським чемпіонатом стежите?
– Не так, щоб дуже… У цьому турнірі все ясно: дві команди борються за “золото”. І чекають, поки одна з них не спіткнеться. Особисто симпатизую київському “Динамо”. Це ще з дитячих років пішло.
– Була можливість грати за київське “Динамо”?
– Ніхто й ніколи мене туди не запрошував. А в майбутньому такої можливості не виключаю. Від тюрми і суми, як то кажуть…
– У “Спартаку” ви грали під керівництвом знаменитого тренера Невіо Скали, який вперше привів донецький “Шахтар” до звання чемпіона України. Чим запам’яталася співпраця з італійським фахівцем?
– Скала дуже багато уваги приділяв тактиці. Постійно дивилися відео, тренер аналізував наші дії до дрібниць. Робив ставку на оборону, як і всі італійські тренери. Взагалі шкода, що тодішнє керівництво “Спартака” не дало Скалі нормально працювати. Він змушений був піти.
– Зараз “Спартак” очолює Олександр Старков – тренер з Латвії. Подейкували, що у вас з ним конфлікт. Це правда?
– Ні. Я вже втомився повторювати. Два тижні “гуляє” ця інформація. “Гуляє”, наскільки я розумію, тільки Україною: російські журналісти про це не запитують. А на Батьківщині, мабуть, немає про що писати. І починають фантазувати. Немає у мене конфлікту зі Старковим, – і після паузи додає: – Поки що…
– В останньому турі чемпіонату Росії проти одноклубників з Нальчика ви забили гол зі штрафного. Вважаєте себе майстром з реалізації стандартних ситуацій?
– Який я майстер? Один забив, а ще три не забив. Зараз на тренуваннях навіть менше відпрацьовую удари зі штрафних. Холодно…
Максим каже, що у Москві почувається досить комфортно. Уже звик до велетенських масштабів міста. Мешкає у власній квартирі. Разом з дружиною та п’ятирічною донькою.
Источник: “Газета по-українськи”