Мирон Богданович Маркевич у футбольному клубі “Карпати” – не нова людина, проте з ним завжди цікаво спілкуватися. Після того, як він очолив львівський клуб, здавалося, що все одразу зміниться на краще. Керівництво команди шукало вихід із кризової ситуації, а вболівальники, з приходом Мирона Богдановича, вже бачили “зелено-білих” на вершині турнірної таблиці. Прийнявши команду, тренер не обіцяв раптових перемог, він лиш просив: “Дайте можливість спокійно працювати”. Але ось завершилося перше коло і настав час підбити підсумки.
– Моє повернення багатьма розцінювалося як запрошення в команду тренера-чудотворця, – розпочав розмову пан Маркевич. – Проте, як бачите, дива не сталося.
– Та, все ж таки, підіб”ємо підсумки вашої роботи та результатів виступу клубу…
– Знаю, що очолювати команду в розпал змагань, та ще й у не найсприятливіший для неї час, – невдячна тренерська місія. Я стежив за виступами команди, але багатьох деталей, звичайно, не знав, хоча бачив, що футболісти психологічно надломлені. Уже на перших тренувальних заняттях пояснив їм свою мету. Нові гравці переконалися, що я дуже вимогливий, і це, мабуть, багатьом не сподобалося. Хтось не був функціонально готовим до фізичних навантажень, когось не влаштовували мої тренерські методи. І це віддзеркалилося на командних виступах. Яскравої і результативної гри не було. Хоча окремими матчами я залишився задоволений.
– Ви згадали про функ-ціональну неготовність футболістів. Чому так трапилося, адже під час зимового міжсезоння команда провела чи не найкращі тренувальні збори?
– Не говоритиму про підготовку команди, але те, що футболісти тренувалися у півсили, й спричинило до такої якості гри та результату. Одноразові тренування – не для професіоналів. Це – однозначно. Я неодноразово був за кордоном і там подібних занять не бачив ані в Капелло, ані в Даума. Купер практикував за день до поєдинку заняття зі штангою. Це тільки далеким від спорту людям здається, що там курортні тренування.
– Ви цими навантаженнями прагнули реанімувати тренувальний процес?
– Можна було б і продовжувати займатися в тому ж дусі, оберігаючи футболістів від важкої роботи. Але повірте мені, що інший український тренер на моєму місці вчинив би так само, якби прагнув досягти кращих результатів.
– Тобто, ви вважаєте методи роботи закордонних фахівців, які працювали в Україні, такими, що не сприяють досягненню високих результатів нашими клубами?
– Я просто не вірю, що без серйозного підходу до тренувань можна сподіватися на успішну гру. Я наведу, як приклад, ті матчі, в яких я керував командою. “Карпати”, за великим рахунком, нікому не поступалися, хоча й мали коротку лаву запасних. Мені досі не віриться, що “Оболонь”, “Іллічівець” та “Металург” із Донецька перемогли нас. Не можу сказати, що суперники були сильнішими за “Карпати”. Але, все ж таки, ми поступилися. А матч проти “Чорноморця” взагалі було смішно зводити до нічиєї. Мої підопічні впродовж усієї зустрічі володіли ініціативою, але хвилинна втрата концентрації в обороні – і ми отримали м”яч у свої ворота. Про “Волинь” навіть не хочеться згадувати. У Луцьку на результат зустрічі, мабуть, вплинули …потойбічні сили.
– Але ж був ще видовищний поєдинок проти чемпіона України – київського “Динамо”…
– Одного матчу на належному рівні явно недостатньо для такої команди, як “Карпати”, але це не був надзвичайний поєдинок. Я вперше вивів гравців на поле після “застійного періоду”. Як ви знаєте, “Карпати” завжди проти “Динамо” були готовими боротися тільки за перемогу, що, зрештою, неодноразово й доводили. Близькими до того, щоб відібрати у динамівців очки, ми були й цього разу. Після матчу я всім подякував за самовіддачу. Якщо вже й виділяти найкращий матч, то я б зупинився на другому таймі зустрічі проти “Чорноморця” – ось тоді ми показали, що вміємо атакувати.
– Мабуть, сподівалися, що в наступних поєдинках “Карпати” демонструватимуть результативну гру?
– Хотілося, щоб так було. Я бачив, що більшість футболістів хоче подарувати мені перемогу, бо вірить у мене як тренера. Але ще раз наголошу, що функціонально команда не була готова повноцінно вести боротьбу і це відчувалося й у наступних поєдинках.
– “Карпати” на останніх хвилинах пропускали голи і втрачали очки…
– Я перед кожним матчем прошу футболістів більше атакувати і грати на перемогу. Жодного разу не було такого, щоб я просив їх діяти від оборони, грати на збереження рахунку. У сучасному футболі й три голи не гарантують перемоги. Також у нас не було в резерві гравців, які могли б підсилити гру. Наші резервісти не завжди справлялися з покладеними на них завданнями. Ми, в основному, робили вимушені заміни.
– За сім поєдинків – дві перемоги…
– Розумію, що цього замало, і немає чим хвалитися. “Карпати” перемогли “Таврію” дуже скромно, але проти “Арсеналу” мої футболісти показали свій потенціал і довели, що можуть і вміють боротися за перемогу. Шкода, що в цей час завершилося перше коло.
– До кого з гравців мали зауваження?
– Майже до всіх. Наприклад, я не розумію, чому в Йовичевича не вистачає сил на весь матч, а тримати такого гравця на лаві запасних – надто дороге задоволення для “Карпат”. Його козир – стандартні ситуації, але Ігор повинен сильніше виступати і надійніше. Дуже багато маю зауважень до дій оборонців. На сьогодні – це проблема номер один. Непогано виглядав Олег Тимчишин, капітан команди Юрій Беньо, як завжди, діяв на високому рівні, але хотілося, аби було ще краще. Були вдалі матчі й у Єрка Микулича. Однак я не проти того, щоб запросити до команди двох солідних центральних оборонців. Не відмовляюся від гри в лінію, але, як показали окремі матчі, “Карпати” до цього ще не готові. У нападі також негаразди: Кабанов продовжує залишатися перспективним, а цього недостатньо. Швед більше хворів. Не в захваті я від рівня майстерності Олексія Сучкова. Нелади у нього з ігровою дисципліною – він більше махає руками, ніж грає. Найменше маю зауважень до півоборонців. Там є сильний і надійний Сергій Мизін та прудконогий Сергій Ковальчук, якого ми використовували в атаці. Добре вписався у команду Сергій Даниловський.
– Про нових гравців команди маєте якусь інформацію?
– Скажу так: працюємо над цим питанням. Нас насамперед цікавлять молоді футболісти, з якими можна створювати сильний клуб. Можливо, придбаємо когось у Бразилії, сподіваємося на вітчизняних футболістів та своїх вихованців.
– Це потребує значних фінансових видатків. Чи клуб готовий до цього?
– Ми не збираємося викидати гроші “на вітер”. Трансферна політика ведеться цілеспрямовано, а не спонтанно. По одній лише рецензії чи після одного перегляду нікого не запросимо. Треба вчитися на своїх помилках.
– Ковальчук – ваше придбання?
– Так, і дуже ризиковане, але, як бачимо, ризик себе виправдав. Сергій своєю присутністю в команді вже нині перекрив ті кошти, які ми витратили на інших. Трансферна політика – дуже тонка справа. Ніхто не вгадає, де здобудеш, а де втратиш. Але коли в команді є сильні виконавці, то вона повинна перемагати.
– Кого з другої чи першої команд бачите у головній?
– Можна, я на запитання відповім запитанням? А ви кого?
– Наприклад, Любомира Іванського, Руслана Платона, Сергія Сергеєва, Василя Бляхарського, Андрія Кикотя…
– Це добре, але недостатньо.
– Якою в ідеалі бачите селекційну роботу в клубі?
– Має бути спеціальна група з трьох-чотирьох фахівців, які пройшли школу “Карпат”. Я хочу, щоб вони були моїми однодумцями. До речі, вже вимальовується і штат працівників. Головну увагу приділятимемо Галичині. Хоча знайти “скарби” дуже складно.
– Яким у майбутньому бачите ФК “Карпати”?
– Розумною й організованою командою. Але для цього потрібен час.
– Осіння частина чемпіонату пройшла без Ярослава Хоми. Чи позначилася відсутність цього провідного футболіста на грі?
– Коли б я мав можливість вибирати між Хомою та новим гравцем, то перевагу віддав би надійному Ярославу. Ось на таких футболістах я й будував би команду.
– За попередніми оцінками читачів газети “Карпати”, Сергій Мизін – найкращий у команді…
– І я так вважаю. Сергій досить впевнено відіграв цю частину чемпіонату. Завдяки його чудовій грі молоді карпатівці набували поруч із ним досвіду. Мизін встигав усюди – і поборотися за м”ячі поблизу своїх воріт, і забивати голи у ворота суперників. Навіть не віриться, що він – ветеран у команді.
– Чи розраховуєте на допомогу з боку футболістів “Карпат”, які перебувають в оренді?
– Я схильний сподіватися на тих, хто може і хоче допомогти команді. У Тиганя, мабуть, найкращі роки вже позаду. Щодо Лучкевича, то ми ще порадимося, бо знаю Ігоря як справжнього професіонала і надійного футболіста.
– Із гравцями, які будуть виставлені на трансфер, уже визначилися?
– Частково, але нехай футболісти спочатку відпочинуть, а тоді повернемося до цього питання. Але зміни торкнуться багатьох.
– Вам не байдужа доля дитячого футболу. Що робиться командою для поліпшення ситуації у цьому напрямку?
– Робиться багато, але час показує, що цього завжди недостатньо.
– Чи задовольняє вас організаційна структура клубу?
– Вона не надто втішна. Багато чого бракує, видно, що зусиль одного Петра Димінського явно недостатньо. За великим рахунком, міське керівництво стоїть осторонь команди, немов “Карпати” представляють не Львів. Так не має бути. Футбольний клуб, якщо успішно виступатиме, принесе місту чимало користі, але для цього нам усім потрібно спільно працювати для “Карпат”. Цього лишень треба хотіти.
Источник: “Украинский футбол”